РН менше 7,0 або на 0,15 менше, ніж рН сироватки крові

Високий рівень ЛДГ - більше 600 МО/л

Цікаво!!!Втім, на ранніх стадіях плевральний випіт може відповідати серозному, характе-ризуючись високим вмістом поліморфноядерних лейкоцитів. Кисле середовище плеврального ексудату сприяє формуванню ЕП. Вміст плевральної порожнини обов'язково досліджують не тільки мікроскопічно (фарбування за Грамом), але й мікробіологічно для виявлення аеробної та анаеробної флори з визначенням чутливості до антибіотиків.

Променеві методи діагностики ЕП:

1. Рентгенографія органів грудної порожнини - має обмежене значення.За її допомогою вдається візуалізувати тільки значну кількість рідини в плевральних синусах (від 300 мл при оглядовому знімку та від 150 мл у латеро-позиції).

2. Ультразвукове дослідження плевральних порожнин (УЗД) - має біль-шу чутливість.Застосовується для підтвердження наявності рідини в плевральній порожнині. Дозво-ляє візуалізувати рідину починаючи з 5 мл плеврального ексудату та оцінити її ехощільність і фібри-нові септи. Так, транссудат є анехогенним, а ексудат має діапазон від анехогенного до ехогенного й може містити перетинки (ознака ЕП). При УЗД плевральну рідину можна відрізнити від стовщення плеври за наявністю смужок фібрину або, від прилеглої ателектазованої легені - за рухливістю: ознака "клапана" або "виру". Зрідка смужки фібрину можуть бути такими чисельними, що нагадують бджолиний стільник. УЗД використовується також для вибору оптимального доступу для плевральної пункції й для встановлення катетера.

3. Комп'ютерна томографія загалом виявляє локалізовані обмежені вогнища скопичен-ня гною в плевральних порожнинах, але не візуалізує осумкування плеврального ексудату.

Ускладнення емпієми плеври:

· перехід у хронічну форму,

· формування бронхоплевральних та плеврошкірних нориць,

· формування флегмони грудної стінки,

· розвиток гнійного перикардиту,

· розвиток сепсису,

· розвиток плеврогенного цирозу легені,

· розвиток лімфоми плеври або так званої піоторакс-асоційованої лімфоми (пізнє ускладнення хронічної форми ЕП).

Тактика лікування: характер лікування визначається стадією процесу. Програма лікування при емпіємі плеври включає:

1. антибактеріальну терапію;

2. дренування плевральної порожнини;

3. розправлення легеневої тканини.

Перша стадія парапневмонічного випоту з нормальним рН рідини й рівнем глюкози не вимагає дренування, а, скоріше, адекватного лікування пневмонії, що його викликала.

Втручання (дренування) при стадії II необхідно для запобігання переходу випоту в стадію організації (стадію III). Значення рН від < 7,21 до 7,29 - найкращий індикатор необхідності дренування плевральної порожнини. Серед антибіотиків перевага надається цефалоспоринам III покоління в поєднанні з антистафілококовими бета-лактамаз-резистентними пеніцилінами.

Дренування плевральної порожнини розпочинають якомога швидше, що забезпечує раннє розправлення легені, більш швидке розсмоктування пневмо-нічного інфільтрату та попереджає облітерацію плевральної порожнини. Показанням до евакуації плеврального вмісту є розходження листків плеври на 10 мм і більше (за даними УЗД).На початкових стадіях (ексудативна фаза) можливі тільки регулярні герметичні плевральні пункції. У хворих із неспецифічною гострою емпіємою за відсутності ефекту від комплексної терапії з використанням пункцій та дренування, що проводиться протягом 1,5 місяців, необхідно вирішити питання прохірургічне втручання.

Гострий гнійний плеврит (pleuritis purulenta acuta) — це дифузне або обмежене гнійне запалення вісцерального та парієтального листків плеври, яке призводить до нагромадження гною в плевральній порожнині.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Рівень глюкози 40 мг/дл або в 2 рази нижчий, ніж рівень глюкози сироватки	\|	Анатомічна довідка

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.