• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Гемотрансфузія – переливання крові.

Гемотрансфузію широко застосовують у хірургії з метою 1) крововтрати, 2) стимуляції захисних сил організму, 3) зменшення інтоксикації, 4) спинення кровотечі.

Ідея переливання крові хворому від здорової людини виникла в далекій давнині. Перші спроби переливання крові були невдалими. Були також спроби переливати людині кров тварин.

Перші уденішні переливання крові здійснили в Англії, Бланделл у 1819р. І Вольф у 1832р. В Росії питаннями переливання крові займалися визначні вітчизняні хірурги І.М. Соколов.

ХХ Соломон, І.В. Буяльський, О.М. Філомафітський, С.П. Копомнін та ін.

В.В. Сутугін у 1865р повідомив про застосування в експериментах на собаках дефібрінової крові, консервованої при темпер. 0⁰С.

У 1901р Ландштейнер відкрив 3 групи крові. В 1907 Я. Янський і в 1910р. В Мосс відкрили четверту групу крові. Відкриття групи крові стало науковим обґрунтуванням для широкого використання переливання крові в медицині.

У Росії перше переливання крові зробив 1919р. В.М. Шамов у клініці С.П. Федорова.

У 1920р. в Москві було організовано перший у світі науково-дослідний інститут переливання крові.

Розрізняють інфузії: в/в, в/артер., в/кісткові

Найбільш розповсюдженим є в/в шлях – пункції центральних чи периферічних вен. Інфузії застосовують в усіх вікових групах (крім дітей до року).

В/артеріальне введення застосовують найчастіше в інтенсивній терапії і реанімації для швидкого надходження крові до серця і підвищення АТ при тяжкому шоці.

В/кісткове введення застосовують рідко. Переливання проводять в губчасті кістки.

Розрізняють інфузії одномоментно та довготривалі струминні і крапельні.

Успіх переливання крові тісно пов’язаний з розвитком вчення про групи крові. Сьогодні відомо, що в еритроцитах крові є аглютиногени А і В в сироватці крові – аглютиніни £ (анти А) і β (анти В).

При взаємодії однойменних аглютиногенів з аглютинінами настає реакція аглютинації.

Залежно від наявності в крові аглютиногенів і аглютинінів розрізняють чотири групи крові.

Перша І група 0(£В) –еритроцитів не містять аглютиногенів.

У сироватці крові містяться обидва аглютиніни (£ і В), здатні аглютинувати еритроцити трьох інших груп.

Друга ІІ група А(β) – еритроцити містять аглютиноген А, що аглютинується сироватками тих груп, у яких є аглютинін £. У сироватці є аглютиніні β, який агглютинує еритроцити крові, що містять аглютиноген В.

Третя ІІІ група В(£) – еритроцити містять аглютиноген В, який аглютинується аглютиніном β. Аглютинін £ агглютинує еритроцити групи крові, що містять аглютиноген А.

Четверта ІV АВ(0) – еритроцити містять аглютиноген А і В і аглютинуються сироватками трьох попередніх груп крові. В сироватці крові цієї групи немає аглютинінів, тому вона не агглютинує еритроцити інших груп крові.

Слід зазначити, що аглютиноген А має свої різновиди, а тому відповідно група крові А ІІ має підгрупи А₁ІІ та А₂ІІ, а група АВ (ІV) – А₁В(ІV) і А₂В (ІV). Групи крові є постійними протягом життя і не змінюються з віком, під виливом хвороби або ін.

Читайте також:

1. Визначення груп крові. Сумісність крові.
2. Групи крові. Система АВО
3. Документація пов’язана з переливанням гемотрансфузійних рідин.
4. Зсідання крові.
5. Киснева ємність крові. Газообмін між кров’ю та тканинами.
6. Кількісне визначення оксиду вуглецю(ІІ) в крові.
7. Клінічний аналіз крові.
8. Найважливіша функція печінки – підтримання сталого рівня глюкози у крові.
9. Проби, що проводять перед переливанням крові.
10. Система крові, її основні функції. Склад і об’єм крові у людини. Основні фізіологічні константи крові.
11. Тема 5. Фізіологія системи крові.

Переглядів: 1287