• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Групи крові

Еритроцитам, як і ядерним клітинам, притаманна анти­генна специфічність, за якою визначають групу крові. У клініч­ній практиці найбільше значення мають антигени системи АБО. Якщо змішати на склі кров, яку взяли від двох людей, то у більшості випадків спостерігається склеювання (аглютина­ція) еритроцитів, після цього настає їхній гемоліз. Аглюти­нація відбувається внаслідок реакції антиген — антитіло. За назвою реакції антигени мають назву аглютиногенів і по­значаються А і В, а антитіла — аглютинінів (α, β). У природ­них умовах у крові людини не можуть одночасно міститись од­нойменні антиген та антитіло, наприклад В і β або А і α. Це мо­же призвести до аглютинації еритроцитів. Але за відсутності аглютиногену А або В в еритроциті у сироватці крові обов'яз­ково є аглютинін до нього.

За співвідношенням цих факторів кров усіх людей може бути розділена на 4 групи:

I група (у плазмі містяться α- іβ-аглютиніни, в еритроци­тах аглютиногенів немає).

II група(в еритроцитах міститься аглютиноген А, а в плаз­мі — аглютинін β).

III група (в еритроцитах міститься аглютиноген В, у плаз­мі — аглютинін α).

IV група(в еритроцитах — аглютиногени А і В, у плазмі аглютинінів немає).

Визначення групи крові можна здійснювати за допомогою стандартних сироваток або цоліклонів, що мають високий титр антитіл до досліджуваних антигенів еритроцитів. Стандартна сироватка — це очищена плазма крові донорів різ­них груп, що не містить фібриногену та має високу концент­рацію антитіл до одного або кількох антигенів однієї групової системи.

Цоліклони анти-А і анти-В являють собою порошок, що містить аглютиніни, які діють проти групових антигенів А і В.

У цоліклонах містяться антитіла тільки однієї специфічності. Це означає, що вони вступають у реакцію лише з одним антигеном, тобто не зумовлюють неспецифічної поліаглютина­ції, що є перевагою порівняно зі стандартними сироватками

У клініці частіше визначають групи крові за допомогою цоліклонів анти-А та анти-В, а також стандартних еритроци­тів II (А) та III (В).

Під час переливання крові на сучасному етапі рекоменду­ють використовувати лише одногрупну кров і тільки в край­ньому разі можна скористатися І(0) групою.

Але визначення групи крові за системою АВ0 недостатньо, необхідно визначати ще й резус-належність. У більшості (до 85%) людей в еритроцитах є антиген, який отримав назву резус-фактор (така назва була дана тому, що вперше він був ви­явлений в одного з видів мавп — макак резус). У 15% людей немає вищезгаданого антигену, тому їхня кров називається ре­зус-негативною (Rh^-), а кров людей, які мають резус-фактор,— резус-позитивною (Rh⁺). Резус-фактор хоча й знаходиться в еритроцитах, але він не зв'язаний з аглютиногенами А і В, і, на відміну від аглютиногенів А і В, до нього в сироватці немає антитіл. Вони з'являються після надходження резус-фактора у русло крові людей з резус-негативною кров'ю. Резус-фактор має значення під час переливання крові та при вагітності, а са­ме: якщо в кровоносне русло резус-негативного реципієнта по­вторно ввести кров резус-позитивного донора, то відбувається гемоліз еритроцитів, тобто в крові реципієнта утворюються антирезус-антитіла, які спричинюють руйнування еритроци­тів. Гемоліз еритроцитів є причиною розвитку гемотрансфузій­ного шоку, визначальним фактором якого є порушення функ­ції нирок.

Особливе значення мають ті випадки, коли резус-позитив­ний плід розвивається у резус-негативної жінки, при цьому резус-фактор дифундує через плаценту в кровоносне русло ма­тері, що призводить до утворення в її організмі антирезус-ан­титіл. Останні, потрапляючи в кров плода, зумовлюють змі­ни його еритроцитів, внаслідок чого спостерігаються відпо­відні ускладнення (розвиток гемолітичної хвороби, викидні, ви­падки мертвонародженості тощо). Ці ускладнення, як прави­ло, розвиваються не при першій вагітності, а при повторних вагітностях. Так, уже після першої вагітності імунізується 10% жінок.

Перед переливанням крові необхідно визначити групу кро­віта резус-належність крові донора та реципієнта, поставити пробу на індивідуальну та біологічну сумісність крові.

Читайте також:

1. Алгоритми групи KWE
2. Важливою ознакою класифікації є принцип побудови перетворювачів кодів, згідно з яким їх можна поділити на чотири групи.
3. Варіанти групи крові
4. Визначення груп крові. Сумісність крові.
5. Вимоги до керівника групи
6. Вимоги до професійних і особистісних якостей керівника групи АСПН
7. Витрати, пов'язані з одержанням освіти, можна розділити на три групи
8. Відмінювання іменників другої відміни. Особливості поділу на групи іменників з основою на –р. Особливості відмінкових закінчень іменників другої відміни родового відмінка.
9. Відновлення металів може проводитись різними методами, які зручно об'єднати в такі групи: пірометалургійні, гідрометалургійні та електрометалургійні.
10. Віковий підхід і взаємодія різних рівнів соціального досвіду в діяльності різновікових дитячих об’єднань. Функції різновікової групи.
11. Властивості елементів підгрупи берилію
12. Вплив групи однолітків на формування особистості дошкільника.

Переглядів: 1357