• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Матриця АДЛ (ADL) .

У матрицю АДЛ уведені інші, ніж в матриці БКГ, змінні: зрілість сектору й положення стосовно конкурентів. Зрілість сектору відображає етапи зміни ринку, відповідні до стадій життєвого циклу товару. Тим самим забезпечується можливість аналізу розвитку ринку в часі. Кожному етапу відповідають певні фінансові характеристики, специфічні форми конкуренції, різні форми стратегічної поведінки. При визначенні положення відносно конкурентів використовуються й показники ринкової частки, і показники конкурентоспроможності, і інтенсивність конкурентної боротьби.

Матриця ADL складається з 20 гнізд, і утворюється комбінацією двох параметрів – 4-х стадій життєвого циклу ринку/галузі й 5-ти конкурентних позицій. Вона використовується як на корпоративному рівні, так і на рівні окремих бізнесів. Залежно від положення на матриці виду бізнесу пропонується набір стратегічних рішень.

Після формування стратегії необхідно її доведення до менеджерів середнього рівня й рядових співробітників компанії, а також з перекладом стратегічних планів у площину конкретних заходів щодо їхнього досягнення. Тут і може прийти на допомогу процес бізнес-планування.

Бізнес-план – це структурований опис основних аспектів діяльності й розвитку компанії, розроблений на основі її стратегії. Він є загальноприйнятою у світовій практиці методикою розробки й формою представлення конкретних перспектив діяльності й коштів їх досягнення, що містить розгорнуту інформацію про виробничу, збутову і фінансову діяльність компанії й оцінку перспектив, умов і форм співробітництва на основі балансу її власного економічного інтересу й інтересів партнерів, інвесторів, споживачів і конкурентів.

За ознакою користувачів інформації, бізнес-плани можна підрозділити на два типи:

1. бізнес-план для надання його кредиторам, інвесторам, партнерам в основному з метою залучення фінансових коштів. Такий бізнес-план обґрунтовує ефективність вкладення коштів у проект і їх зворотність;

2. корпоративний бізнес-план, призначений для компанії. Цей план є більш детальним і об'єктивно описує поточний стан компанії й можливості, що відкриваються. Дозволяє прогнозувати проблеми й шляхи їх подолання.

Бюджетування являє собою управлінську технологію, здатну перевести довгострокові й середньострокові плани компанії в площину їх реалізації. Поряд із плануванням система бюджетного керування включає наступні функції:

· координація діяльності всіх центрів відповідальності;

· прийняття рішень і делегування повноважень;

· оцінка діяльності;

· взаємодія й мотивація персоналу;

· контроль і аналіз.

Таким чином, під бюджетуванням розуміється вся сукупність управлінських процесів, що забезпечують життєвий цикл бюджету. Воно є повноцінною й комплексною технологією тактичного (поточного) управління компанією.

Отже, стратегічне планування, бізнес-планування й бюджетування є етапами при визначенні й обґрунтуванні цілей діяльності компанії й коштів їх досягнення.

Таким чином, стратегічне планування, бізнес-планування й бюджетування повинні бути послідовними й взаємозалежними етапами управлінської діяльності в кожній компанії, яка прагне до досягнення своїх показників.

2. Організація процесу бізнес-планування

Для успішної організації бізнес-планування в комерційній організації необхідна наявність чотирьох обов'язкових умов (компонентів), які тісно зв'язані між собою й становлять інфраструктуру процесу бізнес-планування комерційної організації.

1)наявністьвідповідної методологічної й методичної бази розробки, контролю й аналізу виконання бізнес-плану, а працівники фінансово-економічних служб повинні бути досить кваліфіковані, щоб уміти застосовувати цю методологію на практиці.

2)необхідна внутрішня інформація про діяльність підприємства й зовнішня інформація.

Джерелами одержання інформації є:

o економічна інформація (прогноз процентних ставок, прогноз темпів інфляції і т.д.);

o облікова інформація (інформація бухгалтерського обліку (баланс, звіт про прибутки й збитки, звіт про рух грошових коштів, додатки до балансу) і управлінського обліку);

o повідомлення фінансових органів, інформація установ банківської системи, інформація товарних, валютних бірж і інша фінансова інформація;

o політична інформація і т.д.

Крім того, бізнес-планування здійснюється в рамках чинного законодавства.

3)бізнес-планування завжди реалізується через відповідні організаційну структуру й систему управління, що становлять організаційний блок процесу.

4)у процесі фінансового планування й контролю відбувається реєстрація й обробка більших масивів інформації.

У світовій практиці виділяють наступні основні стадії процесу бізнес-планування:

 підготовча;

 розробка бізнес-плану;

 просування бізнес-плану;

 реалізація бізнес-плану.

Ключовим моментом підготовчої стадії є формування перспективної бізнес-ідеї.

Бізнес-ідея – це ідея нового продукту або послуги, а також рішення технічного, організаційного або економічного характеру. Існує безліч джерел нових бізнес-ідей:

 відгуки споживачів;

 продукція або послуги, пропоновані конкурентами;

 думка працівників підприємства, особливо відділу маркетингу й збуту, а також оптової або роздрібної торгівлі;

 публікації уряду з інформацією про нові патенти;

 проведені науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи.

Переконавшись у перспективності бізнес-ідеї, приступають безпосередньо до розробки всіх розділів бізнес-плану.

На другому етапі (розробка бізнес-плану) бізнес-планування проводиться збір і аналіз інформації про продукцію, ринки, споживачів, конкурентах і посередниках. Аналізуються можливості підприємства реалізувати обрану ідею й потреби в різних видах ресурсів. Проводиться пошук джерел фінансування й оцінюється ефективність проекту. Особливе значення має аналіз ризиків і вибір шляхів їх зниження.

На третій стадії (просування бізнес-плану) бізнес-планування проводиться просування ідеї, для чого здійснюється презентація бізнес-плану.

Презентація бізнес-плану – це короткий виклад основних положень бізнес-плану на переговорах з інвесторами й потенційними партнерами. Компанія і її продукція, ринок – клієнти й конкуренти, маркетингова стратегія, першочергові фінансові завдання, команда, яка буде здійснювати цей план (ключовий управлінський персонал), необхідні розміри позички або участі на паях і мета, на які ці гроші будуть спрямовані, розмір, умови й строки реалізації інвестиції – це перелік основних освітлюваних питань на презентації бізнесу-проекту.

Презентація передує початку переговорів з потенційними інвесторами й партнерами по реалізації бізнесу-проекту. У ході переговорів відбувається узгодження умов і оформлення договірних відносин. За результатами переговорів вносяться відповідні корективи в бізнес-план.

Для підвищення ефективності презентації копію бізнес-плану потенційним інвесторам і партнерам висилають заздалегідь, щоб вони мали можливість прочитати його до початку переговорів. Під час презентації необхідно використовувати наочний матеріал (зразки продукції, фотографії, графіки, схеми і т.д.). Презентація повинна проходити у формі діалогу, а не лекції. Краще, якщо презентацію проводить особисто керівник підприємства із залученням фахівців.

Початку переговорів з інвесторами передує етап аудита бізнес-плану.

Процедура аудита бізнес-плану зовнішніми інвесторами проводиться за певною схемою, що включає, як правило, шість етапів:

1) оцінка характеристик компанії-заявника, аналіз галузі його діяльності. Насамперед установлюється, чи відноситься галузь, де цей проект буде реалізовуватися, до числа пріоритетних для інвестора. Далі визначається положення фірми-прохача на тлі своєї галузі;

2) аналіз умов інвестиційної угоди (форму запозичення й повернення кредиту, заставу, гарантію повернення кредитних коштів);

3) аналіз останнього балансу (визначення ступені фінансової стабільності й ліквідності, оцінку активів і зобов'язань, перевірку достатності власного обігового капіталу, розрахунок рівня коефіцієнта покриття). Обов'язково визначається співвідношення «позиковий капітал – власний капітал». У світовій практиці звичайно уникають давати кошту фірмам, у яких це співвідношення перевищило 4, а якщо фірма невелика, то й при величині даного показника, рівної 3;

4) оцінку керівної команди компанії-заявника;

5) виявлення особливостей проекту;

6) загальний аналіз бізнес-плану.

Тільки після завершення роботи з п'ятьома першими етапами і одержання висновку про доцільність подальшого розгляду проекту переходять до шостого етапу – загального глибокого вивчення бізнес-плану. Завершується аудит бізнес-плану прийняттям або відхиленням рішення про його інвестування.

Стадія реалізація бізнес-плану охоплює період від ухвалення рішення про інвестування й до початкової стадії практичної реалізації проекту, включаючи комерційне проведення.

Реалізувати бізнес-план – означає виконати всі робочі завдання усередині фірми й поза неї, необхідні для того, щоб перевести діловий проект зі стадії бізнес-плану в реальну виробничу стадію. Виконання окремих робіт, що відносяться до різних стадій бізнес-планування, має паралельний характер. Діаграма розподілу робіт бізнес-планування наведена на рисунку 2:

Рис. 2. Розподіл стадій процесу бізнес-планування у часі

Планування реалізації бізнес-проекту й складання бюджету включають наступні основні завдання:

1) визначення типу робочих завдань у фірмі й поза неї;

2) визначення логічної послідовності подій у робочих завданнях;

3) підготовку графіка реалізації завдань;

4) визначення ресурсів для рішення завдань;

5) підготовка бюджету реалізації й потоків коштів, які забезпечать фінансування бізнес-плану;

6) документування всіх даних реалізації бізнесу-проекту.

Для практичної реалізації бізнес-планування як процесу представляється важливим дотримання наступних принципів:

1) гнучкості, що означає постійну адаптацію до змін середовища, у якому функціонує дана організація;

2) безперервності, що передбачає ковзний характер планування;

3) комунікативності, під якою розуміється координація й інтеграція зусиль (усе повинне бути взаємопов'язане й взаємозалежне);

4) інтерактивності, що припускає творчий характер планування й неодноразовість пророблення вже складених розділів плану;

5) багатоваріантності, що передбачає вибір найкращого з альтернативних можливостей досягнення поставленої мети;

6) участі, що припускає важливість самого процесу планування з погляду залучення в нього всіх можливих учасників майбутньої організації;

7) адекватності відбиття реальних проблем і самооцінки в процесі планування

3. Мета, задачі, функції та принципи бізнес-планування

Бізнес-план є найважливішим інструментом при розгляді великої кількості різних ситуацій, що дозволяє вибрати найбільш перспективні рішення й визначити кошти для їхнього досягнення.

Основними цілями бізнес-плану є:

· обґрунтовує рішення інвестора про доцільність вкладення коштів;

· служить джерелом інформації для тих осіб, які безпосередньо займаються його реалізацією;

· дозволяє одержати кредит і є для банку основою при прийнятті такого рішення.

Бізнес-план допомагає підприємцеві розв'язати наступні основні завдання:

· визначити конкретні напрямки діяльності фірми,

· цільові ринки й місце фірми на цих ринках;

· сформулювати довгочасні й короткострокові цілі фірми, стратегію й тактикові їх досягнення;

· визначити осіб, відповідальних за реалізацію стратегії; вибрати склад і визначити показники товарів і послуг, які будуть запропоновані фірмою споживачам;

· оцінити виробничі й торговельні витрати по їхньому створенню й реалізації;

· виявити відповідність наявних кадрів фірми, умов мотивації їх праці пропонованим вимогам для досягнення поставлених цілей;

· визначити склад маркетингових заходів фірми по вивченню ринку, рекламі, стимулюванню продажів, ціноутворенню, каналам збуту й ін.;

· оцінити фінансове становище фірми й відповідність наявних фінансових і матеріальних ресурсів можливостям досягнення поставлених цілей; передбачити труднощі, «підводні камені», які можуть перешкодити практичному виконанню бізнес-плану.

У сучасній практиці бізнес-план виконує такі функції:

· необхідний у період створення підприємства, а також при виробленні нових напрямків діяльності, тому що дозволяє розробити стратегії бізнесу;

· планування: дозволяє оцінити можливості розвитку нового напрямку діяльності, контролювати процеси усередині фірми;

· залучення коштів – позички, кредити;

· залучення до реалізації планів компанії потенційних партнерів, які побажають вкласти в проведення власний капітал або наявну в них технологи;

· координація зусиль співробітників,поліпшення їх поінформованості про майбутні дії.

Існують два основні підходи до розробки бізнес-плану.

Перший полягає в тому, що ініціатори проекту самі розробляють бізнес-план, а методичні рекомендації одержують у фахівців, зокрема в можливих інвесторів. Згідно із закордонною практикою даний підхід є більш кращим.

При другому підході ініціатори бізнес-плану самі його не розробляють, а виступають у якості замовників. Розроблювачами бізнес-плану є фірми, що спеціалізуються в області маркетингової діяльності, авторські колективи, окремі автори. При необхідності залучаються консалтингові фірми й експерти.

У закордонній практиці прийнято, що розробка бізнес-планів здійснюється з обов'язковою участю керівника підприємства.

У підсумку бізнес-план дозволяє погодити інтереси замовника, інвестора, споживачів і органів влади.

4. Відмінність бізнес-плану від інших планових документів

Бізнес-план має схожість із техніко-економічним обґрунтуванням (ТЕО). Але основна відмінність полягає в тому, щотехніко-економічне обґрунтування – це специфічний плановий документ для створення й розвитку промислових об'єктів. Тому особливий акцент у структурі ТЭО зроблений на виробничо-технічні аспекти проекту, а комерційні, ринкові проблеми майбутнього бізнесу залишаються майже нерозкритими. Крім того, відмінність бізнес-плану від ТЕО полягає в його стратегічній спрямованості. Отже, можна говорити про набагато більш вузький, специфічний характер ТЕО в порівнянні з бізнес-планом. Бізнес-план поступово витісняє ТЕО зі сфери підприємницької діяльності.

Бізнес-план є одним із ключових елементів стратегічного планування. Як і стратегічний план організації, охоплює досить тривалий період, звичайно 3 – 5 років, іноді більше. Однак між бізнес-планом і стратегічним планом існує ряд відмінностей:

1) на відміну від стратегічного плану бізнес-план включає не весь комплекс загальних цілей фірми, а тільки одну з них – ту, яка пов'язана зі створенням і розвитком певного нового бізнесу;

2) стратегічні плани – це звичайно плани зі зростаючим горизонтом часу. Бізнес-план має чітко обкреслені часові рамки;

3) у бізнес-плані функціональні складові (плани виробництва, маркетингу й ін.) мають набагато більш вагоме значення, ніж в стратегічному плані, є повноправними, рівноважними частинами структури бізнес-плану.

Бізнес-план близький за структурою й характером викладення матеріалу до інвестиційного проекту. При цьому бізнес-план можна розглядати як документ, що представляє собою плани розробки й реалізації відповідної до частини інвестиційного проекту.

Для короткострокових, невеликих по масштабу або локальних бізнес-проектів, що не вимагають значних витрат і нетривалих по строках реалізації, бізнес-план може замінити інвестиційний проект. Таким чином, інвестиційний проект і бізнес-план можуть бути близькі за структурою. Структура бізнес-плану схожа з інвестиційним проектом, особливо в тій його частині, де проводиться обґрунтування інвестиційного задуму.

ТЕМА 2. КЛАСИФІКАЦІЯ БІЗНЕС-ПЛАНІВ

1. Необхідність розробки бізнес-плану

2. Класифікація бізнес-планів

1. Необхідність розробки бізнес-плану

Причина, що пояснює важливість вибору виду бізнес плану, полягає в забезпеченні значимого ефекту від впливу вашого бізнес плану.

Розробка бізнес-плану вимагає професійних знань в області керування, фінансах, маркетингу. Тому навіть невеликі фірми на Заході звертаються до експертів за консультацією або до фахівців, що пропонують послуги зі складання бізнес-плану.

Однак складання бізнес-плану вимагає особистої участі керівника або підприємця, що відкриває свою справу. Керівна роль першої особи в процесі бізнес-планування обумовлює необхідність його участі в моделюванні майбутньої діяльності, порівнюючи з нею свої сили, ресурси підприємства, можливості залучення додаткових коштів і їх ефективне використання. Особиста участь керівника в складанні бізнес-плану настільки важлива, що багато закордонних банків і інвестиційні фірми відмовляються взагалі розглядати заявки на виділення коштів, якщо стає відомо, що бізнес-план з початку й до кінця був підготовлений консультантом з боку, а керівником лише підписаний.

Жоден юридичний документ поки ще не закріплює обов'язковості підготовки бізнес-плану.

Необхідність розробки бізнес-плану пояснюється ще й тим, що ризик банкрутства для знову створених підприємств, особливо в перші 3-5 років, дуже великий. Про це свідчить і міжнародна практика.

Бізнес-план являє собою всебічний опис бізнесу й середовища, у якому він діє, а також системи керування, у якій він має потребу для досягнення поставлених цілей.

Не існує стандарту на розробку бізнес-плану через відмінність цілей бізнесу й нескінченної безлічі варіацій середовища, у якому він діє.

2. Класифікація бізнес-планів

Залежно від ринкової ситуації й мети складання, бізнес-плани можуть бути різні. Кожний вид бізнес-плану розробляється під конкретні цілі й припускає свою норму витрат праці. При цьому результат планування буде залежати не тільки від рівня пророблення стратегії в цілому, але й від відповідності виду бізнес-плану меті його розробки.

Вид, форма, структура й наповнення бізнес-плану унікальні не тільки для кожного напрямку підприємницької діяльності, але й для кожної конкретної ситуації. Таким чином, бізнес-плани мають істотні відмінності в розмірі, оформленні документа, утримуванні й ряді інших факторів, обумовлених ситуаціями в різних сферах бізнесу.

Для забезпечення значимого ефекту від впливу розробленого бізнес-плану необхідно правильно вибрати його вид.

Існують певні особливості при розробці бізнес-планів для різних організацій, як, наприклад, для одноточкової й багатоточкової організації. Під одноточковою організацією розуміється організація ( юридична особа), що складається з одного підприємства. Відповідно багатоточковою буде організація, що складається із двох і більш підприємств. При плануванні діяльності такої організації спочатку розробляються плани для кожного підприємства, а потім ці плани зводяться в один бізнес-план.

Якщо бізнес починається вперше, то в план включаються лише розрахункові показники. Якщо бізнес уже існує, то в план включаються звітні дані за попередній рік, з якими порівняються показники планованого року. Бізнес-план для організацій з великим інвестиційним проектом, що вимагають зовнішнього фінансування, – це найбільш складний вид бізнес-плану. Перше місце тут займають показники, що характеризують інвестиційний проект. Потім викладаються звичайні розділи бізнес-плану, ув'язані з інвестиційним проектом.

Особливістю диверсифікованих організацій є спрямоване здійснення декількох видів діяльності. Це повинне відбитися в бізнес-планах таких організацій. Найчастіше в диверсифікованих організаціях окремі види діяльності здійснюються в спеціальних підрозділах – філіях (бізнес-одиницях). У таких випадках організація виступає як багатоточкова і бізнес-план складається відповідно.

Бізнес-план для невиробничих організацій відрізняється тим, що замість розгорнутого плану виробництва в ньому коротко викладається планований перелік послуг (робіт), які будуть надаватися. Замість плану виробництва в бізнес-плані невиробничої організації розробляється оперативний план, у якім прогнозуються кошти, приміщення й ресурси, які будуть необхідні для ведення бізнесу в майбутній період, а також потреба в матеріалах, робочій силі, засобах зв'язку і т.д. Інші розділи плану розробляються аналогічно планам виробничих організацій.

По об'єктах бізнесу, бізнес-плани можна класифікувати відповідно до рисунку 3.

Рис. 3. Класифікація бізнес-планів по об'єктах бізнесу

Виділимо наступні основні види бізнес-планів:

По цілям розробки виділяють бізнес-плани, призначені для:

● одержання зовнішнього фінансування;

● вироблення стратегії розвитку;

● планування діяльності компанії.

До бізнес-планів, призначених для одержання зовнішнього фінансування відносяться:

- бізнес-план інвестиційного проекту, який складається для залучення потенційних інвесторів і припускає докладне маркетингове дослідження й характеристики бізнесу. Особлива увага приділяється опису місії проекту, формулюванню ціль і завдань. Потім виявляється список передбачуваних адресатів (майбутні акціонери, банки, венчурні фірми).

- бізнес-план на одержання кредиту відрізняється від інвестиційного по трьом показникам:

· він повинен обґрунтувати потребу підприємства у фінансуванні в часовий відрізок, що обмовляється;

· указувати на вигоду від використання позикових обігових коштів;

· довести можливому кредиторові високий рівень платоспроможності, який стане запорукою у своєчаснім погашенні боргу й виплаті відсотків.

- бізнес-план на грант припускає позику або субсидію з державного бюджету або благодійних фондів. У цьому випадку бізнес-план особливий упор повинен робити на гуманні цілі й на значну лепту в розвиток регіону або міста.

По використовуваних методиках – бізнес-плани, підготовлені з використанням різних методик. Серед них:

● міжнародна методика ЮНІДО (UNIDO – United Nations Industrial Development Organization);

● вітчизняні методики;

● нові західні методики.

По об'єкту планування – у бізнес-плані може плануватися діяльність наступних суб'єктів:

● інвестиційного проекту;

● іншого проекту;

● компанії;

● групи компаній;

● малого підприємства;

● бізнес-одиниці (напрямку бізнесу).

Бізнес-плани розробляються в різних модифікаціях залежно від призначення:

- по бізнес-лініям (продукція, роботи, послуги);

- по підприємству в цілому (новому або вже діючому).

Бізнес-план може бути націлений як на розвиток підприємства, так і на його фінансове оздоровлення. Також може плануватися діяльність усього підприємства або його окремого підрозділу.

Сучасна класифікація бізнес-планів передбачає також їхній поділ на чотири окремі групи:

· міні бізнес-плани;

· робочі бізнес-плани;

· презентаційні бізнес-плани;

· електронні бізнес-плани.

Міні бізнес-план - його використання ефективне тільки при його відповідності призначенню. Рекомендований обсяг - не більш 10 сторінок. Основну увагу необхідно зосередити на концепції бізнесу, його фінансових показниках, маркетинговому плані, фінансовій звітності й динаміці ліквідності, відображенні доходів і бухгалтерському балансі.

Робочий бізнес-план може розроблятися як у повній формі, так і в стислої, використовуваної для презентацій. Допускається вільний виклад на зрозумілій для аудиторії мові. Можливий недогляд цілих розділів, які потрібні в основному для повноти оформлення документа. Робочий бізнес-план повинен доносити основні думки, ідеї й підсумкові показники.

Презентаційний бізнес-план складається для потенційних інвесторів, кредиторів і можливих партнерів. Повинен мати відповідне зовнішнє оформлення, здатне представити інформацію про компанію доступно, зрозуміло й у вигіднім світлі. Обов'язкове використання ділової лексики, бажане витримувати єдиний стиль викладу документа. Професійні терміни повинні бути роз'яснені. Окрему увагу слід приділити висвітленню питань, пов'язаних з економічною безпекою підприємства й фінансовими ризиками, настільки важливих для потенційних інвесторів.

Електронний бізнес-план: корисно мати можливість представити свій бізнес-план і за допомогою інноваційних технологій. Використання презентаційного встаткування найчастіше значно не тільки підвищує рівень сприйняття надаваної інформації, але й формує позитивне відношення до неї.

ТЕМА 3. СТАНДАРТИ БІЗНЕС-ПЛАНІВ

1. Вибір методики складання бізнес-плану

2. Стандарти UNIDO

3. Стандарти бізнес-плану TACIS

4. Стандарти бізнес-плану KPMG

5. Стандарти бізнес-плану ЄБРР

6. Стандарти бізнес-плану BFM Group

1. Вибір методики складання бізнес-плану

На сьогоднішній день немає єдиної методики розробки бізнес-плану. На різних підприємствах послідовність складання бізнес-плану неоднакова. Однак у ході розробки неминуче доводиться пройти всі основні розділи бізнес-плану.

Вибір конкретного різновиду методики розробки бізнес-плану, глибина й часовий обрій його пророблення, варіантність рішень, що закладаються в нього, обсяг, наявність прикладених документів і довідок залежать від різних факторів. Серед них можна відзначити величину передбачуваних інвестицій по конкретному проекту й специфіку потенційного інвестора тощо

Для розробки бізнес-плану використовуються методики або посібники, вибір яких для ініціаторів проекту досить широкий. Є різні типові іноземні методики. Серед них найбільшу популярність одержали «Посібник з оцінки ефективності інвестицій», підготовлений Організацією Об'єднаних Націй по промисловому розвиткові (методологія UNIDO) і його комп'ютерний варіант COMFAR. При всій різноманітності методик у них дотримуються певні принципи побудови бізнес-плану.

На вітчизняному ринку використання даних методик і їх електронних версій мають обмежене застосування по наступних причинах:

- відмінності в діловому середовищі (різна законодавча база, підзаконні нормативні документи, різна система стандартизації, звичаї ділового обороту);

- розбіжність структури документів (різні аналітичні форми).

Найбільш відомі наступні основні західні методики по розробці бізнес-планів:

- методика TACIS, KPMG, ЄБРР, UNIDO;

- методика фірми "Goldman, Sachs & Co";

- фірми "Ernst & Young".

Практично всі методики по оцінці інвестиційних проектів, що існують у світі на сьогоднішній день, ґрунтуються на методиці розробленої UNIDO ще в 70-х роках. Ця методика забезпечує збір усієї необхідної інформації для здійснення прогнозу руху грошових коштів, і для оцінки проекту з використанням кількісних показників.

Ядром усіх перерахованих вище методик складання бізнес-планів є наступні розділи органічно зв'язані організаційним планом ( конкретною схемою реалізації проекту), з відповідним прорахунком ризиків:

- фінансовий план;

- план маркетингу;

- план виробництва.

Саме ці основні ключові розділи й заклали фундамент вітчизняних стандартів формування бізнес-планів.

Читайте також:

1. Блочна матриця.
2. Дiї над матрицями
3. Дії над матрицями
4. Дії над матрицями
5. ЕВОЛЮЦІЙНА МАТРИЦЯ ДЛЯ СХІДНОЇ ЄВРОПИ
6. Лінійний оператор та його матриця
7. Мал.28. Матриця можливостей
8. Мал.29. Матриця загроз
9. Матриця BCG.
10. Матриця PEST-аналізу
11. Матриця PEST-аналізу

Переглядів: 3084