• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Мал.28. Матриця можливостей

Таблиця 16. Форми планування

Поточне планування - це виключна функція керівників відділів і підрозділів. Поточний план повинен відповідати всім балансовим показникам роботі підприємства. Виділяють такі типи поточних планів: функціональні, одночасні і стабільні (Табл.17).

Таблиця 17. Порівняльна характеристика поточних планів

Плани організації поділяють за призначенням, змістом і періодом дії (Мал.20).

Мал.20. Види планів

Незалежно від форми, виду і типу плану, загальний процес планування можна представити у вигляді такої послідовності (Мал.21):

Мал.21. Процес планування в організації

3. Цілі в управлінні організацією

Функції планування забезпечує реалізацію встановлених цілей, саме тому, початковим етапом процесу планування є вибір цілей. Слід виділяти дві складові поняття “цілі організації” – місія і цілі, кожна з яких відіграє свою роль в процесі планування.

Місія організації в широкому розумінні – це констатація філософії і призначення, змісту існування організації; у вузькому розумінні – це ствердження відносно того, для чого і з яких причин існує організація, чим вона відрізняється від інших. Основні групи людей, чиї інтереси впливають на діяльність організації і безумовно повинні враховуватись при визначенні її місії, представлені в таблиці 18.

Таблиця 18. Групи людей та їх інтереси, які впливають на організацію

Гарно сформульована місія повинна відображати: цільові орієнтири, сфери діяльності, філософію, можливості і способи здійснення діяльності, імідж організації (Мал.22).

Мал.22. Місія організації

Цілі – це конкретний стан окремих характеристик організації, досягнення яких є для неї бажаним і на досягнення яких спрямовується її діяльність.

Цілі можуть бути довгострокові, короткострокові і середньострокові. Найбільш розповсюджені напрями встановлення цілей наведені в таблиці 19.

Таблиця 19. Напрями встановлення цілей

У кожній організації існує ієрархія цілей по рівнях управління і два підходи до процесу розробки цілей: централізований і децентралізований, який може проходити по чотирьох етапах (Мал.23).

Мал.23. Процес розробки цілей організації

При встановленні цілей необхідно, щоб вони відповідали таким вимогам: досяжність і реальність; гнучкість; вимірність; конкретність; сумісність; відповідність.

4. Бар,єри на шляху планування і способи їх подолання

Бар’єри, які існують на шляху планування, як правило, поділяють на дві групи: особисті та організаційні.

Перша група – це небажання або невміння здійснювати функцію планування. Основними причинами цього можуть бути: відмова від планування через “ділову поточність”; недостатність практичних навичок і відсутність досвіду планування; небажання деяких менеджерів доводити до відома інших свої цілі і плани і тим самим брати на себе додаткову відповідальність; невпевненість в своїх силах.

Друга група – це бар’єри на організаційному рівні, які виникають через обмеженість в ресурсах, інформації і через складнощі у виконанні рішень, які були прийняті в процесі планування. Основними причинами тут можуть бути складність зовнішнього середовища та обмеження в діяльності організацій, недостатність інформації, небажання змінювати порядок і стиль роботи, а іноді і структуру організації, змінювати систему взаємостосунків з підлеглими, що може призвести до виникнення конфліктів між окремими рівнями управління в організації.

Особисті і організаційні бар’єри, які заважають ефективному плануванню, можуть бути досить високими, але відмовлятись через них від планування ніколи не потрібно. Існують певні способи уникнення цих перешкод, на які слід звернути увагу:

1. Підтримка вищого керівництва і його участь в процесі планування, т.т. ефективне планування повинно починатися з верхнього рівня організації.

2. Відповідальність за процес планування, т.т. мету можна буде досягти тільки тоді, коли за це хтось несе особисту відповідальність.

3. Навчання плануванню, т.т. планування буде ефективним тільки тоді, коли менеджери мають відповідну підготовку і практичні навички у плануванні.

4. Ефективна систем зворотного зв’язку, т.т. люди в організації повинні мати можливість отримувати і обмінюватись всією необхідною їм для планування інформацією.

5. Зв’язок планування з системою винагородження, т.т. люди, які відповідають за планування повинні винагороджуватись за його ефективність і досягнення.

6. Заохочення системи участі і розвитку групових навичок управління, т.т. планування повинно передбачати можливість активної участі в ньому і керівників, і виконавців, можливість вільно висловлювати свої думки.

7. Розробка випадкових планів, т.т. повинна бути система розробки планів на випадок виникнення непередбачених ситуацій, розробка додаткових спеціальних планів, які непередбачені основним планом.

8. Відкрита реакція на протидію, т.т. ігнорування поведінки тих, хто виступає проти планування, надання можливості підлеглим вільно висловлювати свої думки щодо планування.

9. Розуміння того, що вплив і дієвість планів мають свої обмеження, т.т. розуміння того, що планування не може вирішити всі проблеми в організації і про це менеджери повинні повідомити своїх підлеглих і впевнитись в тому, що всі це зрозуміли.

ЛЕКЦІЯ. СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ

1. Стратегічне планування як основа стратегічного управління.

2. Сутність стратегії підприємства і порядок її розробки.

3. SWOT-аналіз: сутність і методика проведення.

4. Типи стратегічних альтернатив, їх характеристика.

5. Стратегії розвитку підприємств, їх особливості і взаємодія.

6. Процес реалізації стратегічного плану.

1. Стратегічне планування як основа стратегічного управління

Стратегічне планування – це набір дій і рішень, які використовуються керівництвом і призводять до розробки специфічних стратегій, що призначені для того, щоб допомогти організації досягти своїх цілей. Результатом стратегічного планування є стратегічний план.

Розробка стратегічного плану – це процес формулювання стратегії по етапах, з роз’ясненням ролі кожного члена підприємства.

Стратегічне планування приносить значну кількість переваг компаніям, які його застосовують.

По-перше, воно приносить чисто фінансову користь, а по‑друге, підвищує престиж та імідж компанії.

Разом з фінансовими перевагами стратегічне планування забезпечує нематеріальну користь і тут слід назвати 5 головних напрямків:

1. Стратегічне планування сприяє попередженню суперечок в колективі у випадку застосування особливого способу заохочення підлеглих – втягнення їх у процес формування стратегії. Менеджер має можливість передбачати різного ряду складнощі в майбутньому і відшукувати шляхи їх подолання.

2. Рішення, прийняте групою, має більше шансів на виживання, оскільки враховує ряд альтернатив. Взаємодія групи допомагає розробити найбільшу кількість можливих шляхів вирішення проблеми, що обговорюється.

3. Мотивація службовців збільшується у зв’язку з їх залученням до розробки стратегічних планів.

4. Проблеми неспівпадіння у координації дій між окремими індивідуумами та групою скорочуються в результаті застосування системи участі. Стратегічне планування чітко виявляє відповідальність кожного.

5. Скорочується протидія внесеним змінам. Мабуть, одна з найголовніших причин протидії службовців, що ввели нововведення, полягає в їх невпевненості відносно впливу наслідків цих нововведень безпосередньо на них самих.

Існування чіткої стратегії та процес її формування приносить користь, як з фінансової сторони, так і з чисто психологічної. Таким чином, кожен керівник, приймаючий головні елементи стратегічного плану, з найменшими витратами може досягти ефективності в праці.

Стратегічний план не є мірою одноденною, але, в той же час, його не можна використовувати раз і назавжди.

Менеджерам часто приходиться змінювати, доповнювати і покращувати стратегію і концепції. Це буває у таких випадках:

1. Коли назріває необхідність змінити напрям зусиль фірми.

2. Коли необхідно “підстьобнути” зростання прибутку.

3. Коли потрібно удосконалити систему обробки інформації та прийняття рішень.

4. У випадку, якщо менеджер помічає, що ресурси використовуються на розвиток неперспективних напрямків діяльності.

5. Якщо з’являється потреба в удосконаленні внутрішньої координації між ступенями ієрархії.

6. Коли галузь, у якій функціонує фірма, швидко змінюється.

7. Якщо діяльність виробництва стала виходити з-під контролю керівника.

8. Коли менеджер стоїть на перехресті і не знає, по якому шляху продовжувати розвиток фірми.

9. Коли керівник починає відводити більше часу своєму особистому комфорту, ніж процвітанню фірми.

Стратегічне планування – процес складний і довготривалий, він вимагає залучення значних коштів і фахівців різного рівня і кваліфікації. Організовуючи стратегічне планування, варто створити декілька робочих груп: групу вищого керівництва, робочу групу спеціалістів і групу зовнішніх консультантів, які б в процесі розробки стратегії підприємства узгоджували свої дії.

Вимоги, що висуваються до процесу стратегічного планування представлені в таблиці 20.

Таблиця 20. Вимоги до процесу стратегічного планування

1. Сутність стратегії підприємства і порядок її розробки

Можна дати декілька визначень стратегії, кожне з яких характеризує її особливе значення для організації (Мал. 24).

Кожне підприємство, яке функціонує на ринку, має свою стратегію, але вона може бути прямою або послідовною. Тобто, існує два типи стратегії: пряма або цілеспрямована і непряма або стратегія поступового впровадження.

Мал.24. Сутність поняття “стратегія”

Для підприємств, які реалізують пряму стратегію, вона є загальною і одночасною і представляє з себе план або програму, яка встановлює цілі і шляхи їх досягнення. Непряма стратегія, навпаки, представляє з себе спосіб реагування підприємства на зовнішній вплив, тобто це своєрідна стратегія пристосування підприємства до зовнішнього середовища. Більшість підприємств намагаються поєднувати обидва типи стратегії. Спочатку вони спрямовують свої зусилля на розробку прямої стратегії, яка ґрунтується на даних, що існують на момент її розробки, а потім переходять до розробки стратегії послідовного впровадження. Ця стратегія дозволяє внесення поетапних змін в початкові установки, залежно від динаміки зовнішнього впливу.

Кожна з вищеозначених стратегій розробляється на трьох різних рівнях в ієрархії процесу прийняття рішень. Перший рівень – стратегія корпорації в цілому – корпоративна стратегія, яка розробляється виключно вищим керівництвом організації. Нанаступному рівні уповноваженими по розробці стратегії є керівники окремих підприємств організації або її підрозділів і розробляється виробнича стратегія. Третій рівень передбачає участь в розробці стратегії функціональних керівників – функціональні стратегії (Мал.25).

Мал.25. Стратегії підприємства

Процес стратегічного планування представлений на мал.26.

Мал.26. Процес стратегічного планування

3. SWOT-аналіз: сутність і методика проведення

Одним з основних етапів розробки стратегії підприємства є етап управлінської діагностики, на якому досліджуються слабкі і сильні сторони внутрішнього середовища організації і можливості і загрози зовнішнього середовища організації. Найчастіше для цього використовують, так званий, SWOT- аналіз, схема якого наведена нижче.

СХЕМА SWOT- АНАЛІЗУ

1. Аналіз факторів зовнішнього і внутрішнього середовища організації

Таблиця 21. Аналіз факторів зовнішнього середовища

Таблиця 22. Аналіз факторів внутрішнього середовища

2.Складання матриці SWOT-аналізу

Мал.27. Матриця SWOT-аналізу

3. Оцінка можливостей і загроз

Використовують метод позиціонування можливостей і за допомогою спеціальних матриць визначають вплив можливостей і загроз на організацію.

Читайте також:

1. Аналіз ринкових можливостей.
2. Аналіз часткової рівноваги Крива виробничих можливостей
3. Блочна матриця.
4. Використання можливостей текстового редактора WORD у торговельному менеджменті. Формування документів та звітів для торговельного менеджменту
5. Виробничі можливості. Виробничий потенціал. Межа виробничих можливостей.
6. Гендер як політика рівних прав і можливостей чоловіків та жінок, а також діяльність зі створення механізмів щодо її реалізації.
7. Дiї над матрицями
8. Дії над матрицями
9. Дії над матрицями
10. ЕВОЛЮЦІЙНА МАТРИЦЯ ДЛЯ СХІДНОЇ ЄВРОПИ
11. Економічний потенціал і межа виробничих можливостей.
12. Забезпечення можливостей використання ІКТ всіма жителями міста

Переглядів: 1311