Види забруднювачів і джерела забруднення атмосфери 8 страница

В ефективній діяльності «Дуальної системи» провідну роль зіграла суспільна свідомість населення, на яке покладено завдання добровільно сортувати сміття. Для цього на вулицях німецьких міст стоять контейнери для різних видів відходів. Як правило, це цілий ряд ємностей різного кольору для чіткого розрізнення їх призначення — окремо для паперу, скла, полімерних відходів та органіки.

В європейських країнах (Франція, Італія та ін.) експлуатуються заводи, що працюють за технологією анаеробного біотермічного компостування. Згідно з цією технологією ТПВ піддаються попередньому очищенню (виділяються тверді домішки, непридатні для анаеробної обробки – скло, кераміка, пластмаса) та поміщуються в анаеробний реактор – циліндричний барабан, що обертається – збагачений бактеріями і біогазами, де піддаються термічному обробленню (при 50–70^оС, протягом 15–20 днів). Далі в спеціальних закритих ємностях відбувається пастеризація субстанції для отримання твердої маси (35–45% від початкового об'єму ТПВ). Отриманий біогумус придатний для ландшафтних робіт, садівництва і сільського господарства. Неперероблені залишки підлягають похованню на полігоні. Лідером в технології анаеробного біотермічного компостування є відома компанія “Технологія ВАБІО”(Франція).

Анаеробне ферментування (розкладання) твердих побутових відходів. На думку багатьох учених, перспективними методами утилізації ТПВ після їх сортування є біотехнічні методи. У багатьох країнах на міських звалищах обладнані спеціальні установки (вентиляційні труби, газодувки та ємності для збирання біогазу) для отримання і використання біогазу, який утворюється у відходах внаслідок мікробіологічних процесів. Біогаз має значний енергетичний потенціал (вміст у ньому метану досягає 44–66%) і може бути використаний в теплосилових установках, а в очищеному вигляді - в газових турбінах. У світі зараз експлуатують 146 установок з видобування івикористання біогазу, отриманого в результаті анаеробного розкладання органічних речовин на звалищах міських відходів. Так, на сміттєзвалищах у Бірмінгемі (Великобританія) відходи завантажують в окремо розташовані і закопані в землю бункери. Виділення біогазу починається через три місяці і триває впродовж 15-20 років. Кожний бункер виробляє 17 м^З/хв біогазу. Після очищення біогазу від органічних включень і конденсату його подають під тиском 1,75 МПа в газотурбінну установку потужність 64,5 МВт. Спалюючи газ, отримують електроенергію, а побічне тепло використовують для обігрівання розташованих поблизу теплиць і житлових будинків.

Цей метод часто розглядають як альтернативне джерело енергії, завдяки чому він набуває поширення у світовій практиці. Теоретично вихід біогазу, придатного для збирання та використання, становить 100 м³/т ТПВ за вмісту метану 55 %. За розрахунками, річний потенціал біогазу в Україні складає близько 400 млн. м³. Найбільш рентабельним є його промислове використання на підприємствах, розташованих безпосередньо поблизу полігону.

Однак промислове використання біогазу можливе, як мінімум, лише через 5–10 років після створення полігону, вихід його є нестабільний, а рентабельним воно є лише за обсягів ТПВ понад 1 млн тонн. До недоліків слід віднести виведення з обігу великих площ сільськогосподарських угідь, труднощі щодо організування нових звалищ через формування ринку землі і відсутність вільних земельних ділянок, значні витрати на транспортування відходів та нераціональне використання органічного компонента ТПВ (оскільки за цією технологією використовують лише невелику частину енергетичного потенціалу відходів). Усе це спонукає вести пошук більш раціональних шляхів переробляння і утилізування ТПВ.

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

Жук Лілія Володимирівна

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Види забруднювачів і джерела забруднення атмосфери 7 страница	\|	Філософія як проблема для самої себе.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.