• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 3 КАПІТАЛ, ВИРОБНИЧІ ФОНДИ І НЕМАТЕРІАЛЬНІ РЕСУРСИ.

AПродуктивність праці- це показник її ефективності, результативності, який, з одного боку, показує здатність працівників випускати певну кількість продукції в одиницю часу ( виробіток ), а з іншого боку показує кількість праці у нормо-годинах, яку витрачено на виконання одної операції, або виготовлення одиниці виробу ( трудомісткість ).

Критерії оцінки ефективності праці робочих.

1. Продуктивність праці та якість виготовленої продукції.

2. Ступінь інтенсивності виконання роботи, але за умови якості продукції, інакше це – збитки підприємству.

3. Схильність до раціоналізаторства, бажання і вміння опанувати новітнє обладнання.

4. Дисциплінованість та відповідальність.

5. Дотримання правил техніки безпеки.

6. Прагнення до професійного зросту.

Основною проблемою господарської практики є аналіз співвідношення результатів (обсяг виробленої і реалізованої продукції, прибуток, показники якості та конкурентоспроможності тощо) та витрат ( обсяг використаних економічних ресурсів – а) робоча сила; б) природні ресурси (земля та сировина); в) засоби виробництва ( верстати)).

Якщо у розрахунку ефективності результати визначаються розміром прибутку, то такі показники ефективності називаються рентабельністю (прибутковістю). А якщо результати визначаються обсягом продукції, то такі показники називають продуктивністю.

Розрізняють норму часу (тобто,трудомісткість)та норму виробітку,які обернені між собою, тобто:

Н ч = Т \ Н вир та Н вир = Т \ Н ч,деТ– тривалість зміни( 8 год = 480 хв).

Приклад: 1)Н ч = 0.5 н-г на деталь, тоді денна (змінна) Н вир =

2) Н вир = 40 деталей на зміну, тоді Н ч =

Очевидно, що підприємство повинно вживати заходи для підвищення продуктивності праці, тобто збільшення виробітку та зменшення трудомісткості.

Існують три методи визначення виробітку :

· натуральний– ділення обсягу виробленої продукції у натуральних одиницях на кількість затраченого часу в нормо-годинах. Натуральні показники точні, дуже наочні, проте вони мають суттєвий недолік: їх неможливо застосувати до різнорідної продукції.

Приклад: Місячний випуск продукції одним робочим 2 000 деталей, відпрацьовано за місяць – 170 годин. Тоді середньогодинний виробіток =

· вартісний– ділення обсягу виробленої продукції в грошовому виразі на середньоспискову чисельність робітників, або на відпрацьовану ними кількість людино-годин, людино-днів;

Приклад: Річний випуск продукції 800 тис.грн, чисельність робочих 100 чол, кожен відпрацював 245 днів по 8 годин на зміну. Тоді середньоденний виробіток =

, середньогодинний виробіток =

· трудовий– ділення обсягу продукції, представленої в затратах робочого часу в нормо-годинах, на кількість робітників.

Приклад: Розрахувати середньогодинний виробіток одного з 5 робочих бригади, яка протягом зміни (8 год) виготоили 20 деталей А, на які встановлено норму часу 30хв (0,5 г) за одиницю, та 120 деталей В, на які встановлено норму часу 15 хв (0,25 г).

20x0,5 + 120x0,25, отже середньогодинний виробіток одного робочого – 1 деталь.

5x8

Виробіток взагалі може бути середньогодинним, середньоденним, середньомісячним та середньорічним.

Приклад: Річний випуск продукції – 2 млн.грн, чисельність робочих – 200 чол., робочих днів на рік -250, тривалість зміни – 8 годин.

Тоді на одного робочого :

1. Середньорічний виробіток = ; 2. Середньоденний виробіток = ; 3. Середньогодинний виробіток =

Виходячи з цього можна розрахувати планову чисельність основних робітниківза такими методами :

1. За трудомісткістю виробничої програми :

Т сум

Ч о.р. = ---------------------, чол,

Ф д * К в.н

де Т сум – сумарна трудомісткість річної виробничої програми, н-год;

Ф д - дійсний фонд часу роботи одного робітника за рік, год.

К в.н – середній коефіцієнт виконання норм по підприємству.

2. За нормами обслуговування :

Ч о.р. = n * Зм * К сс / Н.о, чол,

де n – загальна кількість одиниць устаткування, які треба обслуговувати;

Зм – кількість змін роботи устаткування ;

Ксс – коефіцієнт спискового складу ( відношення явочної чисельності робітників до спискової);

Н о – норма обслуговування на одного робітника, одиниць.

Організаційно-технічні заходи по збільшенню продуктивності праці :

¨ придбання і впровадження у виробництво сучасного обладнання;

¨ підвищення кваліфікації робочих та зміцнення трудової дисципліни;

¨ поліпшення умов праці і відпочинку;

¨ покращання організації робочих місць;

¨ матеріальне стимулювання робочих;

¨ організація доставки робочих на підприємство;

¨ своєчасне постачання якісних сировини і матеріалів;

¨ піклування керівництва про поліпшення соціальних умов робочих ( житло, дитячі та лікувально-профілактичні заклади, матеріальна допомога багатодітним або молодим сім’ям ) тощо.

1. Сутність і види капіталу , виробничих фондів. Класифікація капіталу. Поняття основних і оборотних фондів.

2. Класифікація та структура основних фондів.

3. Показники використання ОФ.

4. Нематеріальні ресурси та активи.

5. Поняття “ ноу – хау “. Комерційна таємниця.

1. Капітал у буквальному розумінні означає головну суму коштів, необхідних для започаткування та здійснення виробництва ( діяльності ).

Отже, капітал підприємства - це діюче (вкладене у справу) джерело прибутку, що дає суспільно корисний ефект. Капітал є головною економічною базою створення і розвитку підприємства, у процесі свого функціонування він забезпечує інтереси держави, власників і персоналу. Статутний капітал являє собою суму коштів, наданих власниками для забезпечення статутної діяльності підприємства, отже, він відбиває суму зобов'язань підприємства перед інвесторами. При створенні підприємства внесками в його статутний капітал можуть бути кошти, матеріальні і нематеріальні активи. Розмір статутного капіталу оголошується при реєстрації підприємства, а будь-які коригування розміру статутного капіталу допускаються лише у випадку і порядку, передбачених чинним законодавством і установчими документами.

Власник капіталу, купуючи на ринку товари – робочу силу та засоби виробництва, - поєднує їх у процесі виготовлення продукції (товарів, послуг ). Після процесу її реалізації власник отримує більшу суму, ніж була ним авансована з метою одержання прибутку.

Капітал підприємства можна класифікувати за різними ознаками:

Капітал за об'єктом інвестування поділяється на основний та оборотний залежно від цілей його використання та характеру кругообороту.

Основний капітал – це частина капіталу, яка складається з вартості засобів праці ( будівель, споруд, машин, устаткування ) та обертається протягом кількох періодів виробництва. Основний капітал переносить свою вартість на готовий продукт частинами ( у вигляді амортизаційних відрахувань ).

Оборотний капітал – це та частина капіталу, яка витрачається на придбання на ринку предметів праці ( сировини, матеріалів, комплектуючих виробів ) та оплату праці робочої сили.

За джерелами формування капітал підприємства поділяється на власний і позиковий.

Власний капітал створюється переважно за рахунок нерозподіленого прибутку. Він звичайно включає статутний, пайовий та резервний фонди.

Позиковий ( залучений ) капітал формується на тимчасовій основі у вигляді довгострокової та короткострокової позики ( банківський кредит ).

Засоби виробництва за своїм матеріально–речовим складом становлять виробничі фонди підприємства, усю сукупність яких поділяють на основні та оборотні фонди.

Основні засоби ( фонди ) – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання ( експлуатації ) яких більше одного року ( або операційного циклу, якщо він довший за рік )( ПБО № 7 ). Вартість основних фондів переноситься на вартість продукції, що виробляється, частинами у міру спрацювання.

Оборотні фонди – частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються в кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять свою вартість на вартість продукції, що виробляється, повністю за один виробничий цикл.

Читайте також:

1. V. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ. ОХОРОНА НАДР ТА ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ
2. Аналіз комплексних статей витрат: витрат на утримання та експлуатацію устаткуван­ня, цехові, загальногосподарські, поза виробничі витрати.
3. Антропогенний вплив – це будь-який вплив, що здійснює людина на навколишнє середовище та його ресурси.
4. Валютні резерви і стабілізаційні валютні фонди.
5. Виробничі аварії на підприємствах харчової промисловості
6. Виробничі бюджети
7. Виробничі відносини, їх суть, система і структура
8. ВИРОБНИЧІ ЗАПАСИ
9. Виробничі засоби: основні та оборотні, їх характеристика і відмінні ознаки.
10. Виробничі інвестиції , їх склад
11. Виробничі можливості. Виробничий потенціал. Межа виробничих можливостей.
12. Виробничі небезпеки, аварійність і травматизм у рослинництві

Переглядів: 785