Тема 7. Кредитування підприємств

Тема 6. Обігові кошти та їх організація на підприємстві

Оборотні засоби – це активи підприємства, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші.

Оборотні активи – це грошові кошти, що авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу. Вони забезпечують безперервність процесів виробництва та проведення розрахунків. Слід підкреслити, що оборотні активи не витрачаються, авансуються і повертаються після закінчення кожного кругообороту. Кругообіг оборотного капіталу включає три стадії: закупівлю, виробництво та реалізацію. Відмітною особливістю оборотних активів є їх висока оборотність. Завдяки оборотним активам процес виробництва здійснюється безперервно. Уречевлені елементи оборотного капіталу повністю споживаються у кожному виробничому циклі і в повному обсязі включаються до собівартості продукції.

Потреба підприємств в оборотних активах залежить від багатьох факторів: обсягів реалізації, систем товаропостачання, розмірів підприємства, системи розрахунків, асортименту товарів, що реалізуються, умов і практики кредитування підприємств. Установлення оптимальних розмірів коштів, що авансовані в запаси матеріальних цінностей, передбачає визначення економічно обґрунтованих норм та потреби в оборотних активах. При розрахунку нормативів оборотних активів використовуються три методи: аналітичний, прямого розрахунку і коефіцієнтний.

Для оцінки обігу оборотного капіталу застосовуються такі показники: обіговість оборотного капіталу в днях; коефіцієнт оборотності в разах; коефіцієнт закріплення оборотних активів. Ознайомтесь із методикою розрахунку кожного показника і з’ясуйте їх сутність. При цьому слід пам’ятати, що прискорення обігу оборотних активів приводить до скорочення потреби підприємства в оборотних активах, а отже, й до більш ефективного їх використання.

У період економічної кризи і кризи неплатежів господарюючі суб’єкти відчувають гостру нестачу фінансових ресурсів. Одним із засобів отримання додаткових фінансових ресурсів є кредит – фінансова операція, що полягає в наданні в тимчасове користування господарюючими суб’єктами матеріальних або грошових засобів на умовах повернення, платності, строковості, цільового використання і забезпечення. Суб’єктами кредитних відносин можуть бути будь-які самостійні підприємства.

У сучасній практиці господарювання переважає короткострокове кредитування підприємств, яке здійснюється на термін, що не перевищує одного року, і направлене на поповнення обігових коштів. Короткострокові кредити підприємствам надають комерційні банки або підприємства-постачальники у вигляді продажу товарів із відстроченням платежу. Розглядаючи два названих види кредиту, слід звернути увагу на відмінності між ними і способи надання.

Нині найпоширенішим видом кредиту є банківський. Необхідно розглянути класифікацію банківських кредитів за такими ознаками: цільове спрямування; термін кредитування; вид відсоткової ставки; валюта кредиту; види обслуговування.

Усі питання, пов’язані з наданням кредиту, банки здійснюють на договірній основі. Ознайомлюючись із змістом кредитної угоди, зверніть увагу на права й обов’язки сторін, що її уклали. Сама ж схема кредитування включає такі основні етапи:

· розгляд заяви на кредит;

· вивчення банком кредитоспроможності клієнта;

· оформлення кредитного договору;

· надання кредиту;

· контроль за виконанням кредитного договору.

Вивчаючи зміст кожного з вищеперелічених етапів, особливу увагу слід звернути на висвітлення таких моментів: який пакет документів необхідно подати в банк разом із заявою на кредит; які фактори враховуються при оцінюванні кредитоспроможності клієнта; на основі яких методик визначається класність клієнта; які елементи включає механізм кредитування і на основі чого він обґрунтовується; які бувають способи надання позик залежно від обсягу кредиту; яким чином здійснюється контроль за процесом погашення позик та сплатою процентів; яку відповідальність несе позичальник при порушенні умов кредитного договору; в яких випадках банк може порушити справу про банкрутство підприємства-боржника; яка процедура задоволення вимог кредиторів за рішенням господарського суду.

Довгострокове кредитування здійснюється на фінансування капітальних вкладень. Для оформлення кредитного договору на видачу довгострокової позики в банк необхідно подати техніко-економічне обґрунтування проекту з розрахунком окупності та рентабельності об’єкта кредитування. Ці дані служать основою для визначення ефективності позики і строків її окупності. Довгострокові позики можуть надаватися одноразовим платежем або поетапно. Порядок сплати процентів та погашення позик визначається в кредитному договорі за домовленістю сторін.

При вивченні цієї теми необхідно розглянути порядок нарахування простих і складних відсотків за кредитними операціями.

Своєрідним методом довгострокового кредитування виступає лізинг – форма матеріально-технічного постачання, яка поєднує оренду окремих об’єктів майна з відкриттям додаткової специфічної кредитної лінії. Заслуговують на увагу питання, що стосуються визначення плати за лізингові послуги, змісту лізингового договору, переваг лізингу порівняно з банківським кредитуванням, розвитку лізингу в Україні.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 5. Оподаткування підприємств	\|	Тема 8. Фінансове забезпечення відтворення основних засобів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.