• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ЦИКЛ НАВЧАННЯ КОЛБА

Девід Колб (1984) розробив модель емпіричного навчання, яка розкри­ває суть і стадії навчання. Ми навчаємося через діяльність і мислення (див. рис. 1.4).

Рис.4. Цикл навчання Колба

Зважаючи на попереднє визначення. Колб розробив цикл надбання конкретного досвіду. Індивідуум чинить якусь дію, потім роздумує над своїм досвідом, приходить до загального висновку і планує зміни в своїй поведінці на майбутнє. Колб стверджував, що істинне навчання неможливе без проходження всіх стадій циклу.

Ми не просто надаємо перевагу якійсь з перерахованих моделей поведінки, ми не можемо вийти за її межі.

Активісти можуть переходити від одного досвіду до іншого, замислюючись над аналізом останнього або внесенням яких-небудь корективів.

Мислитель витрачає непомірну кількість часу, обдумуючи проект і йо: здійснення, але зовсім не обов'язково застосує отримані знання в наступному проекті.

Теоретик виявляє зв'язки і розглядає справжню ситуацію у широкому контексті, але так і не доходить до конкретних дій.

Прагматики беруться тільки за те, що стосується їхньої роботи, і легко можуть упустити щось важливе, але даремне на перший погляд.

4. Соціалізація , як засіб впровадження індивідуальних змін.

Кожна людина як елемент соціуму проходить процес соціалізації.

Соціалізація – засвоєння і відтворення людиною соціального досвіду, зв’язків і відносин, необхідних для життєдіяльності в умовах суспільства. В свою чергу, соціальний досвід складається із признання і наслідування прийнятих в даному суспільстві цінностей, норм, установок і еталонів поведінки. На основі соціальних цінностей виробляється система типових потреб, норм, які вимагаються суспільством як індивіду так і групі людей.

Віддаючи пріоритет соціальним цінностям, потрібно враховувати також психологічну налаштованість, тобто установку. На основі прийнятих установок члени групи і окремі індивіди поступають належним образом чи негативно ведуть себе. Вона звільняє людину від того, що кожен раз потрібно приймати рішення, свідомо контролюючи себе в ситуаціях, які повторюються.

Набір таких установок прийнято називати роллю.

Рольова поведінка – сукупність вимог до працівника, який займає відповідну сходинку в груповій ієрархії. З роллю індивіда пов’язане поняття особистого статусу, тобто рангу, який індивід займає в групі, що в свою чергу будується на основі престижу( оцінки членами групи заслуг і достоїнств індивіда). Тобто статус визначає як працівник веде себе по відношенню до співробітників і навпаки.

Поведінка – це зовнішнє вираження діяльності.

Суть людської поведінки– це усвідомлене програмування дій і вчинків, спеціальне вираження і конкретизація соціальної практики.

2 аспекти поведінки:

§ Зовнішнє сприйняття оточуючими - реакції та дії людини на вплив оточення, умов та стимулів

§ Внутрішнє – пов'язане зі змістом її поведінки, наміром, цілеспрямованістю, мотивацією.

Фактори, що впливають на поведінку:

§ Біологічні (будова тіла, стан здоров'я)

§ Психологічні (рівнем розвитку психіки)

§ Соціальні (впливом оточення, життєвим досвідом, професією)

Культура поведінки– сукупність форм щоденної поведінки в різноманітних видах діяльності та спілкування, наслідування нормам та правилам, співвідношення своїх дій із естетичними принципами.

Види поведінки:

§ Стихійна поведінка– це поведінка без контролю свідомості, неорганізована дія або вчинки. Вони проявляються рефлекторно на рівні інстинктів.

§ Усвідомлена поведінка– це підкорення поведінки заздалегідь прийнятій, усвідомленій, навмисній цілі.

Відхилювальна поведінка – це поведінка, що не відповідає соціальним нормам та правилам.

Розрізняють такі види відхилення поведінки:

Девіаційна поведінка– порушення загальноприйнятих правил, порядків взаємодії між людьми. Це незначні та випадкові форми відхилення, викликані певними ситуаціями.

§ Форми вираження девіаційної поведінки: помилки, зриви, брехня, обман, грубість, замовчування, бездіяльність.

Делінквентна поведінка– це поведінка, що суперечить вимогам соціальних, правових та моральних норм.

§ Форми вираження делінквентної поведінки: лінь, жорстокість, агресивність, залежність, брехливість.

У своїх крайніх формах така поведінка може призвести до правопорушень.

5. Особливості управління індивідуальними змінами.

Читайте також:

1. V Засоби навчання
2. Адаптації та навчання
3. Активний метод навчання
4. Аналіз основних систем трудового і професійного навчання: предметної, предметно-операційної, операційної, операційно-предметної, системи ЦІП, операційно-комплексної тощо.
5. Аналіз та планування витрат організації на професійне навчання персоналу
6. Б. Особливості диференціації навчання у школах Великобританії
7. Багатокрокове прогнозування з перенавчанням нейромережі на кожному кроці прогнозу
8. Бінарні методи навчання.
9. В чому ж полягає зв'язок методики навчання ІМ з психологією?
10. В. Особливості навчання і виховання в Кисво-Могилянській академії
11. Взаємозв'язок навчання, виховання та розвитку психіки
12. Вибір таких методів навчання, які забезпечують самостійність учнів у дослідженні ними літературних явищ.

Переглядів: 2595