Підприємство як складноорганізована система

ЛЕКЦІЯ 10. СУЧАСНІ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ

10.1. Підприємство як складноорганізована система.

10.2. Управління факторами розвитку підприємства.

10.3. Бізнес-моделювання в системі управління розвитком підприємства. Поняття та етапи формування бізнес-моделі.

Сучасні підприємства є складноорганізованими, відкритими, динамічними, нелінійними, нерівноважнимивиробничо-економічними системами, що функціонують і розвиваються в нестабільних й невизначених умовах зовнішнього середовища. Накопичений світовий і вітчизняний досвід організаційно-управлінської діяльності свідчить, що траєкторія і динаміка довгострокового розвитку найбільше успішних підприємств відповідає загальному напрямку і темпам трансформації їх оточення. Тож можна стверджувати, що характер взаємодії із зовнішнім середовищем і наявність адекватних внутрішніх механізмів і структур стають у теперішній час вирішальним чинником ефективного функціонування підприємств.

З точки зору системно-синергетичної парадигми досліджень, підприємствам властиві такі ознаки:

- наявність великої кількості різноманітних елементів і підсистем, які відрізняються за природою та функціями, що виконуються;

- складність структури, що виявляється у множині складних зв’язків між елементами, підсистемами та рівнями ієрархії;

- складність просторової, часової, структурної, функціональної та інформаційної організації системи;

- різноманітність станів, режимів і етапів функціонування системи, наявність перехідних процесів;

- нерегулярність впливу зовнішнього середовища і наявність стохастичності у поведінці системи;

- наявність механізмів, що забезпечують у певних межах стійку динамічну рівновагу (гомеостаз) системи;

- складність взаємозв’язку між елементами і параметрами системи;

- наявність ключових параметрів, що визначають впорядковану поведінку всієї системи;

- переважно нелінійна динаміка поведінки елементів і системи в цілому;

- нерівномірна динаміка розвитку окремих елементів і підсистем;

- наявність активних елементів, свідомої організації і механізмів цілеполагання;

- наявність підсистем ієрархічного і функціонального характеру, які мають власні цілі функціонування і розвитку;

- поєднання від’ємних і позитивних зворотних зв’язків;

- можливість тривалого функціонування у нерівноважних, нестійких станах;

- безперервність, циклічність, незворотність і поліваріантність розвитку тощо.

Розуміння підприємства як складноорганізованої, відкритої системи дозволяє поширити на нього основні закономірності розвитку, властиві цьому класу систем. Можна сформулювати головні з них.

1. Підприємство може існувати, тільки здійснюючи метаболізм, тобто матеріально-енергетично-інформаційний обмін із зовнішнім середовищем, яке є:

споживачем виробленої продукції, а отже, джерелом фінансових ресурсів (еквівалент вільної енергії) за реалізовані товари;

джерелом ресурсів: природних, матеріальних, інформаційних, трудових, грошових – за що підприємство розраховується власними коштами;

каналом відкачування коштів (податки, платежі, рекет), за які надаються безпека, умови господарювання, інфраструктура та ін.;

середовищем складування (захоронення) відходів виробництва, за що частково підприємство розраховується коштами;

інформаційним середовищем, що формує правове поле, заборони, обмеження, мотиваційний вплив, конкурентні умови тощо.

2. Підприємство у соціально-економічних системах виконує функцію виробництва і концентрації «вільної енергії». Підприємства забезпечують основне надходження «вільної енергії» в соціально-економічну систему (у даному випадку мова йде про квазіенергетичний еквівалент розподілу матеріальних та інформаційних благ у суспільстві). По-перше, своїми податковими відрахуваннями підприємства живлять суспільні структури, які забезпечують фізіологічне й особистісне відтворення людини (охорона здоров'я, освіта, наука, культура) і національну безпеку. По-друге, підприємства є основним джерелом доходів окремих людей (зарплата найманих працівників, прибуток власників підприємств, дивіденди акціонерів), обумовлюючи зростання добробуту громадян країни.

Таким чином, багатство країни прямо залежить від ефективності роботи підприємств. Це є основа прогресивного розвитку соціально-економічної системи. Основним критерієм цього є збільшення вільної енергії в системі і, як наслідок, підвищення рівня гомеостазу системи. Останнє, у свою чергу, призводить до збільшення масообмінних потоків і ускладнення (збагачення) структури системи.

3. Підприємство може функціонувати, тільки підтримуючи гомеостаз. Гомеостаз – це відносна динамічна стабільність складу і властивостей системи. Здатність системи підтримувати гомеостаз називається стаціонарністю, а системи, які підтримують гомеостаз, називаються стаціонарними. Стаціонарність, що забезпечує стабільність стану системи, необхідна для підтримки різниці потенціалів між окремими частинами системи, а також між системою і зовнішнім середовищем.

Зокрема, узагальнюючим показником рівня гомеостазу підприємства можна вважати його потужність. Саме на обсяг виробництва, що відповідає потужності, як правило, розрахована технічна оснащеність, кадровий склад, система постачання, місткість ринку. Саме при такому обсязі виробництва спостерігаються мінімальні витрати на виробництво і реалізацію одиниці продукції. Його відхилення в той чи інший бік викликає зростання питомих витрат, яке тим більше, чим більше відхилення обсягу виробництва від рівня потужності.

Рівень гомеостазу підприємства за кожним із видів товару визначається вираженим у грошовій формі обсягом продукції, що випускається в одиницю часу (добу, рік), за умови, що він забезпечує мінімум питомих витрат виробництва і реалізації продукції і що вся продукція буде реалізована.

Для здійснення своїх функцій (випуску і реалізації продукції) підприємство повинне зазнавати витрат, які можна об'єднати в три групи:

- витрати основного виробництва: вартість сировини і матеріалів; витрати на технологічну енергію; вартість придбання і утримання основного технологічного устаткування; зарплата персоналу, безпосередньо пов'язаного з виготовленням і проектуванням продукції; нормативні витрати на реалізацію продукції (аналог витрат енергії на здійснення метаболізму);

- витрати, пов'язані безпосередньо з підтримкою гомеостазу підприємства для даного виду продукції: вартість придбання і утримання допоміжних основних фондів, витрати на управління підприємством, наднормативні витрати на реалізацію продукції;

- неминучі безповоротні втрати підприємства: податкові платежі, витрати на забезпечення безпеки підприємства, різні види збитків, вимушені платежі у формі хабарів, рекету та ін. (аналог дисипативної складової, тобто безповоротних втрат енергії).

Питомі витрати виробництва, в розрахунку на одиницю продукції, змінюються залежно від обсягу виробництва. Теоретично існує обсяг виробництва, при якому питомі витрати мінімальні. Це значення обсягу виробництва відповідає «умовному гомеостазу» виробництва даного виду продукції. Відхилення реального обсягу виробництва від цього значення пов'язано зі збільшенням питомих витрат виробництва і реалізації продукції. Зростання витрат тим більше, чим більше відхилення обсягу виробництва від його оптимуму.

4. Головною передумовою розвитку підприємства є збільшення «вільної енергії» (накопичення коштів) для підвищення рівня його гомеостазу. Еквівалентом «вільної енергії», що надходить у систему, є чистий прибуток. Його обсяг, зокрема, може бути збільшений, якщо вдасться реалізувати більше одиниць виробленої продукції або продати її за більш високою ціною (або і те, і інше разом). Це можливо, якщо збільшується попит на вироблену продукцію.

І навпаки, при зниженні попиту зменшується обсяг прибутку, одержуваного підприємством: падає реалізація, знижуються ціни, за якими можна продати даний вид продукції, – доти, доки різниця потенціалів між кількістю продукції, яку готова запропонувати фірма, і тим, що здатне придбати (за ціною більшою або такою, що дорівнює собівартості) зовнішнє середовище (ринок), починає дорівнювати нулю.

Збільшення «вільної енергії» (накопичення коштів) або її зниження створюють передумови для зміни рівня гомеостазу підприємства. У першому випадку він підвищується: підприємство збільшує свою потужність (зростають обсяги виробництва, що створює передумови і до зниження собівартості продукції), освоюються нові більш складні і якісні види продукції, здійснюється експансія на нові ринки. У другому випадку підприємство змушене знижувати рівень гомеостазу: зменшується потужність (знижуються обсяги виробництва, що найчастіше призводить до підвищення собівартості), підприємство переходить до більш простих і дешевих видів продукції, змушене звужувати ринки збуту.

Обидва види трансформації підприємства потребують додаткових витрат. Вони можуть бути мобілізовані за рахунок внутрішніх резервів підприємства (наприклад, шляхом продажу устаткування, що використовувалося раніше) або залучені з інших джерел (кредити, продаж акцій, залучення інших співвласників-інвесторів).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методи оцінювання ефективності інноваційно-інвестиційної діяльності	\|	Управління факторами розвитку підприємства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.