Моделі прогнозування банкрутства підприємств

Назва моделі	Фактори, включені в модель	Результати емпіричних досліджень
Модель Альтмана	Х1 – ліквідність (робочий капітал / активи); Х2 – прибутковість (чистий прибуток / акції); Х3 – рентабельність (прибуток до сплати відсотків і податків / активи); Х4 – фінансова стійкість (власний капітал / заборгованість); Х5 – оборотність (виручка / активи).	Z = 0,717Х1 + 0,847Х2 + 3,107Х3 + 0,42Х4 + 0,9985* Мінімальне допустиме значення Z – 1,8; оптимальне – 3,0.
Модель Ліса	Х1 – ліквідність (робочий капітал / активи); Х2 – прибутковість (прибуток до сплати відсотків і податків / операційні активи); Х3 – нерозподілений прибуток (резерви / операційні активи); Х4 – фінансовий важіль (власний капітал / заборгованість).	Z = 1,03Х1 + 0,042Х2 + 0,66Х3 + 0,4Х4
Модель Спрінгейта	Х1 – робочий капітал / активи; Х2 – прибуток до сплати відсотків і податків / активи; Х3 – прибуток до сплати відсотків / короткострокова заборгованість; Х4 – виручка / активи.	Z = 1,03Х1 + 3,071Х2 + 0,66Х3 + 0,4Х4 Мінімальне допустиме значення Z – 0,862
Універсальна дискримінаційна функція	Х1 – cash-flow / зобов’язання; Х2 – активи / зобов’язання; Х3 –прибуток / активи; Х4 – прибуток / виручка; Х5 – виробничі запаси / виручка; Х6 – виручка / активи.	Z = 1,5Х1 + 0,08Х2 + 10Х3 + 5Х4 + 0,3Х5 + 0,1Х6 Z>2 – підприємство стійке і йому не загрожує банкрутство; 2>Z>1 – фінансова стійкість порушена, але за умови антикризового управління банкрутство йому не загрожує; 1>Z>0 – підприємству загрожує банкрутство, якщо воно не здійснить санаційних заходів; Z<0 – підприємство є напівбанкрутом

Найбільш відомою з наведених моделей є п'ятифакторна модель Альтмана. Критеріальні значення оцінки імовірності банкрутства за цією моделлю знаходяться в інтервалі від 1,8 до 3,0: якщо Z < 1,8 — імовірність банкрутства дуже висока; 1.8<Z<2,7— висока; Z> 3,0—дуже низька.

Разом з тим потрібно враховувати, що модель Альтмана була розроблена в 1968 році, а після цього суттєво змінилися макро- та мікроекономічні умови функціонування підприємства. Крім того, модель не враховує галузевих особливостей розвитку вітчизняних підприємств та притаманні їм форми організації бізнесу. Уникнути цих недоліків можна тільки при розробці власних моделей прогнозування банкрутства з урахуванням наших сучасних реалій.

Досить надійним методом інтегральної оцінки загрози банкрутства підприємств у світовій практиці є визначення коефіцієнта фінансування важко ліквідних активів. Шкала оцінки ймовірності банкрутства за цією методикою наведена на рис. 11.2.

Рис. 11.2. Оцінка ймовірності банкрутства за допомогою коефіцієнта фінансування важко ліквідних активів

Тут НА —середня вартість необоротних актиній; ЗТ — середня сума поточних запасів товарно-матеріальних цінностей (без запасів сезонного зберігання); ВК — середня сума власного капіталу; К_д — середня сума довгострокових банківських кредитів; К_к — середня сума короткострокових банківських кредитів.

Крім перелічених кількісних методів оцінки загрози банкрутства в процесі аналізу можна використовувати і якісні критерії. До таких критеріїв відносяться наступні суб'єктивні фактори, що лежать на поверхні:

· зміна керівництва на ключових посадах підприємства;

· зміна господарських партнерів (відмова від подальшого співробітництва з партнерами);

· затримка у виконанні поточних платежів;

· зміни організаційно-правової форми (з метою обмеження відповідальності);

· фінансування капіталомістких проектів, що не пов'язані з основною діяльністю;

· безконтрольне використання коштів тощо.

Важлива роль в діагностиці банкрутства відводиться службам фінансового контролінгу. Дійовим інструментом антикризового управління фінансами підприємства є особлива інформаційна система раннього попередження та реагування (СРПР), яка сигналізує про потенційні ризики в фінансово-господарській діяльності, що можуть призвести до фінансової кризи.

У процесі побудови такої системи визначаються об'єкти діагностики, виявляються індикатори кризових явищ та розраховуються їх цільові значення, достатні для забезпечення платоспроможності і фінансової стійкості. Потім спеціальні аналітичні центри детально вивчають динаміку зміни фактичних результатів діяльності за допомогою прогнозування банкрутства, аналізу точки беззбитковості, SWOT-аналізу (сильних і слабких місць), опитування, факторного аналізу відхилень, вартісного аналізу, портфельного аналізу, АВС-аналізу, ZYZ— аналізу та інших методів фінансового контролінгу. За результатами розрахунків робиться висновок про серйозність впливу тих чи інших відхилень від цільових показників на діяльність підприємства.

Поглиблений комплексний аналіз операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємства дозволяє оцінити перспективи розвитку, внутрішні резерви мобілізації фінансових ресурсів, можливості залучення інвесторів та досягнення прибутковості у майбутньому. Це є передумовою вибору найбільш дієвих заходів відновлення платоспроможності боржника та розробки програми санації (оздоровлення).

Санація — це комплекс заходів, спрямованих на вихід підприємства з кризи, відновлення його прибутковості та конкурентноздатності. Фінансова санація передбачає покриття поточних збитків, відновлення платоспроможності, скорочення заборгованості до нормального рівня, формування достатніх фінансових ресурсів для стабільного функціонування підприємства.

Здійснення санації передбачає доволі широкий діапазон заходів із оздоровлення фінансового стану підприємства, зокрема:

· реструктуризація підприємства;

· перепрофілювання виробництва;

· закриття нерентабельних виробництв;

· відстрочка, розстрочка або прощення частини боргів згідно з мировою угодою;

· ліквідація дебіторської заборгованості;

· продаж частини майна боржника;

· зобов'язання інвестора про погашення боргу шляхом переведення його на інвестора і відповідальності останнього за виконання зобов'язань;

· виконання зобов'язань боржника власником майна боржника;

· продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу;

· звільнення працівників, які не можуть бути задіяні в процесі реалізації плану санації та виплата їм вихідної допомоги;

· інші заходи із відновлення платоспроможності.

Конкретизує програму санації план її здійснення. В плані санації передбачаються заходи щодо відновлення платоспроможності, строки відновлення платоспроможності, умови залучення інвесторів, умови відповідальності інвестора за невиконання своїх зобов'язань, задоволення вимог кредиторів. План санації розробляється у формі бізнес-плану як санаторами, так і підприємством-боржником.

Санація підприємства може передбачати його реструктуризацію, тобто здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну структури його управління, форм власності, організаційно-правової форми, які сприятимуть фінансовому оздоровленню підприємства.

В результаті здійснення цих перетворень створюються життєздатні суб'єкти підприємницької діяльності, які можуть ефективно функціонувати у конкурентноздатному середовищі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні фінансово-економічні показники та коефіцієнти	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.