Банківська система

Банківські операції

На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції:

1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Банк, крім перелічених операцій, має право здійснювати такі операції та угоди:

1) операції з валютними цінностями;

2) емісію власних цінних паперів;

3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

4) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг[1]);

5) надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

6) придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

7) лізинг[2];

8) послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

9) випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

10) випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

11) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

За умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки також мають право здійснювати такі операції:

1) здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;

2) здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;

3) перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

4) операції за дорученням клієнтів або від свого імені:

· з інструментами грошового ринку;

· з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;

· з фінансовими ф'ючерсами та опціонами;

5) довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;

6) депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Банк має право здійснювати інші угоди згідно із законодавством України.

Платіжною інфраструктурою країни, що істотно впливає на ефективність економіки, є сукупність законодавчо регульованих елементів, що забезпечують виконання боргових зобов'язань, які виникають в процесі економічної діяльності.

Основними учасниками цієї інфраструктури є нефінансовий і фінансовий сектори.

Нефінансовий сектор включає юридичних осіб ‑ підприємства, організації, фірми, бюджетні і суспільні установи. Основою фінансового сектора є дворівнева банківська система (рис. 1).

Економічні процеси реалізуються за допомогою грошового обороту, основну частину якого складає платіжний оборот. Він може здійснюватися як в готівковій, так і в безготівковій формі. Готівкова форма платіжного обороту в основному використовується при розрахунках фізичних осіб.

Безготівковий платіжний оборот, будучи переважаючим (до 90% всього грошового обороту), здійснюється у вигляді записів по розрахункових банківських рахунках платників і одержувачів грошових коштів, відкритих в установах фінансового сектора. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті.

Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти:

o платіжні доручення;

o платіжні вимоги;

o вимоги-доручення;

o векселі;

o чеки;

o банківські платіжні картки;

o інші дебетові і кредитові платіжні інструменти, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.

Найбільш поширена форма безготівкових розрахунків ‑ перекази, які розділяються на дебетові і кредитові. Використовуються переважно кредитові перекази. Ініціатива їх початку належить платнику (дебітору), що дає розпорядження кредитувати рахунок одержувача (кредитора). Як платіжний інструмент застосовується платіжне доручення про дебетові списання. Перекази через банк за допомогою платіжних доручень застосовуються для платежів за товари і послуги.

Ініціатива початку дебетового переказу належить кредитору (одержувачу платежу), що запускає в оборот платіжний інструмент, підтверджуючий борг дебітора (платника). До інструментів дебетового переказу відносяться платіжна вимога, вексель[3], чек, платіжна картка.

Передплачені фінансові продукти ‑ це форма грошових зобов'язань організації, яка замінює в процесі звернення вимоги юридичних і фізичних осіб по оплаті товарів або послуг.

Безготівкові платежі можуть бути передані поштою, з використанням фельд’єгерської або кур'єрської служби, із застосуванням телетайпного, телефонного і електронного зв'язку.

Платіжні інструменти мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції. При виконанні розрахункової операції банк зобов'язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документа.

Платіжне доручення (ПД) ‑ це розпорядження власника рахунку (платника) обслуговуючому його банку, оформлене розрахунковим документом, перевести певну грошову суму на рахунок одержувача платежу, відкритий в тому ж або іншому банку. ПД в даний час є основним платіжним інструментом безготівкового розрахунку.

Розглянемо схему розрахунку між споживачем і постачальником з використанням ПД. На підставі рахунку, виставленого постачальником, споживач формує і підписує ПД. Перший і другий екземпляри ПД передаються в операційний відділ банку споживача для перерахування коштів. Співробітник операційного відділу проводить контроль ПД з погляду відповідності підпису, правильності вказівки основних банківських реквізитів, перевірки стану засобів на рахунку (авторизація ПД споживача). При позитивному результаті перевірки співробітник операційного відділу вводить дані ПД в автоматизовану банківську систему, в результаті у відповідній базі з'являється електронний запис (документ). Далі цей документ поступає на етап повторної перевірки, здійснюваний спеціальним співробітником розрахункового відділу. У разі позитивного результату перевірки формується пакет платежів для відправки в розрахунковий центр і його проведення по кореспондентському рахунку. Банк споживача одержує виписку по кореспондентському рахунку, на підставі якої здійснюються всі необхідні проводки по рахунку споживача. Споживач одержує виписку по особовому рахунку, остаточно підтверджуючу проведення платіжної операції. Виписка по рахунку і один з екземплярів ПД з відміткою банку про виконання служать доказом факту відправки споживачем платежу. Підтвердженням отримання платежу служить виписка по рахунку постачальника разом з копією ПД, відправленою споживачем.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Контрольні питання	\|	Електронні міжбанківські розрахунки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.