Методи вивчення патофізіології

Кожна наука має свої пріоритетні методи дослідження. Патофізіологія є ос-новною експериментальною дисципліною в медицині, а її основним методом є експериментальне дослідження, яке дозволяє моделювати /відтворювати/, як правило, в простішій формі, патологічні процеси на тваринах, вивчати їх етіо-логію та патогенез, розробляти науково обгрунтовані методи профілактики та терапії, а також оцінювати їх ефективність.

Особливість патофізіологічного експерименту полягає у відтворенні на ла-

бораторних тваринах експериментальних моделей хвороб з метою виявлення

механізмів їх виникнення, розвитку та завершення у людини. За К.Бернаром,

експеримент - це спровоковане спостереження на піддослідних тваринах, яке

здійснюється за бажанням експериментатора.

Експеримент проводиться на різних видах тварин, на окремих органах, тканинах, клітинах і субклітинних структурах. Відтворення у лабораторних тварин штучного захворювання, яке має ті чи інші риси відповідної хвороби людини називають експериментальним моделюванням

(ЕМ). ЕМ - це заміна оригіналу більш простим об'єктом, вивчаючи який можна отримати нові дані про оригінал. Великий інтерес має виявлення на тваринах основних закономірностей механізму розвитку захворювань людини, а також впливу на них нових лікарських засобів і вивчення при цьому механізмів видужання.

Разом з тим необхідно відмітити, що організм людини набагато складні-ший найбільш організованих тварин і є підвладний впливу соціальних факто-рів. У зв'язку з цим моделювання хвороби людини у повному об'ємі на твари-нах не є реальним.

Етапи відтворення експерименту:

- створення робочої гіпотези (мети, завдань досліджень);

- підбір об'єкту дослідження ( виду тварин). Вибір тварин має надзвичай-но важливе значення для успішного вивчення закономірностей розвитку пато-логічних процесів. Наприклад, експериментальні виразки шлунку необхідно викликати у щурів, а не у кроликів, бо у останніх спостерігається спонтанне виразкоутворення. Алергію, анафілактичний шок краще за все моделювати на морських свинках, а неврози - на собаках;

- вибір спеціальної методики, яка найкраще відповідає поставленому завданню;

- підбір реактивів, приладів, інструментарію, які відповідають методиці до-слідження;

- планування експерименту;

- моделювання хвороби (патологічного процесу) і проведення самого експе-рименту;

- фіксація результатів досліджень;

- аналіз отриманих даних та створення висновку згідно поставленої мети.

Види експериментів:

І. 1) Гострі - короткочасні (вивчення порушення кровообігу на судинах

язика жаби).

2) Хронічні - довготривалі (моделювання пухлинного процесу).

ІІ.1)Фізіологічні – ті, що завершуються зі збереженням функції та структури.

2)Патологічні - ті, що завершуються без збереження функції чи структури або летально.

III. 1)Основні - ті, що дають основні дані, виявляють причину явища, що

відбувається, характеризують його.

2)Контрольні -ті, що виключають можливість помилкового висновку з основного досліду.

Контрольні досліди існують для підтвердження правильного висновку, зробленого з основного досліду і відрізняються від нього якісно лише однією умовою. Наприклад, якщо групі мишок, на яких випробовують дію нового фа-рмакологічного препарату, вводиться в основному досліді 1,0 мл цього препа-рату, то контрольній групі тварин обов'язково необхідно ввести аналогічним чином таку ж кількість індиферентної речовини (1,0 мл фізрозчину).

Експериментальний висновок буде невірним, якщо відмінність між дослідами становитиме 2 умови (у більшості випадків). Різниця у 3 умови категорично недопустима.

Для вивчення патологічних процесів використовують наступні методи моде-лювання хвороб:

- метод виключення: проводять видалення або пошкодження якогось органу (хірургічне, хімічне) і порівнюють симптоми, які з'явились при порушенні функції цього ж органу в людини;

- метод включення (введення): вводять в організм тварин різні речовини, гор-мони і порівнюють результати їх дії з результатами аналогічних впливів при тих чи інших захворюваннях людини;

- метод подразнення: шляхом різних впливів змінюють функції того чи іншо-го органу та вивчають їх;

- метод ізольованих органів: (ізольовані серце, печінка і т.д.): дозволяє оціни-ти дійсний характер, глибину пошкодження цього органу і його роль у розвит-ку недостатності кровообігу, травлення і т.д.;

- метод тканинних культур: дає можливість вивчати пронеси злоякісні і оці-нювати ефективність протипухлинних препаратів поза організмом;

- метод порівняльної патології: дозволяє вивчити у порівняльному (еволю-ційному) аспекті гарячку, запалення, гіпоксії і т.д. І.І.Мечніков вивчав фагоцитоз: спочатку на амебах, потім у більш складних організмах, і в кінцевому результаті - у людини.

При проведенні експерименту постає питання чи правомірно переносити на людину висновки патофізіологічного експерименту, який проведений на тва-рині? Патофізіологічний експеримент не відтворює повністю хворобу людини. Закони розвитку хвороби у людському організмі принципово відрізняються від закономірностей розвитку патологічних процесів у тварин. Але ЕМ пато-логічних процесів у тварин залишається могутньою зброєю для вияснення закономірностей виникнення, розвитку і завершення хвороби у людини.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
План лекції	\|	Загальна нозологія

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.