• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Провівши ряд математичних обчислень виводиться наступне рівняння

Для надійного замикання каналу ствола необхідно виключити переміщення клина під дією на нього сил при пострілі тобто для цього слід забезпечити умови самогальмування клина і мати замикаюче ланку в механізмі.

a= 2 f,

де f – коефіцієнт тертя; a - кут нахилу задньої грані.

Це рівняння є умовою самогальмування клина, тобто клин буде самогальмуючим, якщо кут нахилу його задньої грані a буде менше подвоєного значення коефіцієнта тертя f.

Величина коефіцієнта тертя f залежить від:

- полягання дотичних поверхонь;

- властивостей і якості вживаного мастила;

- умов експлуатації;

- кількості мастила на опорних поверхнях.

Нижня межа кута a обмежується зростанням зусилля необхідного для відкриття і закриття клина, а верхній – трудністю забезпечення умови самогальмування.

Умови самогальмування для a = 0,023 і f= 0,009 не виконується. Тому АУ з рясно змазаним клином не допускаються до стрільби.

Умови самогальмування недостатньо для надійного замикання каналу ствола клина з наступних причин:

- у сучасних гарматах закриття клина відбувається з великими швидкостями, при яких через відскік клина можливе мимовільне відмикання затвора;

- у процесі експлуатації можливі випадки порушення умови самогальмування клина через рясне мастило опорних поверхонь.

У замикаючому механізмі для забезпечення надійного замикання окрім самогальмування клина передбачене замикаюче ланку, яка виключає мимовільне відмикання каналу ствола у разі порушення умови самогальмування клина. Такою ланкою є кривошип.

У клинових затворах залежно від положення сили діючої на кривошип з боку клина R_N розрізняють 3 схеми положення центру кривизни паза.

У першій схемі – центр кривизни паза лежить ліво осі кривошипа і напрям дії сили R_N проходить ліво осі обертання кривошипа, а момент від сили, діючої на кривошип, перешкоджатиме опусканню клина. В цьому випадку кривошип прагне обернутися проти ходу годинникової стрілки, а сила тертя, прикладена до нього, буде направлена в протиставлену сторону. При цьому розглядається залежність

y₀£ a - r₃,

де y₀ – кут між радіусом кривошипа і вертикальною площиною;

a - кут між нормаллю до поверхні дугового паза в точці дотику кривошипа і вертикальною площиною;

r₃ – кут тертя.

Для надійного замикання початковий кут установки кривошипа повинен бути менше різниці кута нахилу нормалі дугового паза в точці дотику ролика кривошипа і кута тертя. Замикання клина буде тим надійніше, чим менше коефіцієнт тертя між роликом і клином. При такій схемі утрудняє відкриття затвора. Ця схема забезпечує хорошу надійність замикання ствола.

Друга схема - центр кривизни паза лежить правіше осі обертання кривошипа. При цьому – сила викликає поворот кривошипа у бік відкриття клина. Сила тертя при цьому перешкоджає відкриттю клина. В цьому випадку залежність має вигляд y₀£ a + r₃.

Для надійного замикання початковий кут установки кривошипа y₀ повинен бути менше суми кута нахилу нормалі дугового паза в точці дотику ролика кривошипа a і кута тертя r₃.

Замикання клина буде тим надійніше, чим більше коефіцієнт тертя. Тому доцільно при такій схемі розташування центру кривизни паза ролик кривошипа замінити на шпильку, тобто тертя качіння замінити ковзанням.

Клин, що має таку схему, легко відкривається, але не забезпечує надійність замикання, тому в конструкції таких механізмів необхідно мати стопорний пристрій, який перешкоджає повороту кривошипа – можливо використовувати пружину закриваючого механізму.

У третій схемі конструкції кривошипа вектор сили R_N проходить через вісь обертання кривошипа, а напрям сили Fк залежить від напряму руху кривошипа. При такій схемі паза затвор легко відкривається і надійно закривається, оскільки сили R_N не створює моменту ні на відкриття, ні на закриття. В умовах виробництва одержати дану схему в чистому вигляді через допуски на виготовлення вельми важко.

Ударний механізм призначений для виробництва пострілу і служить для розбивання ударного складу засобів запалювання ( втулок капсулів, капсулів, ударних запалювальних трубок) (рис.4.5).

Спусковий механізм призначений для приведення в дію ударного механізму (рис.4.6).

Сукупність ударного і спускового механізмів називається стріляючим пристосуванням.

Вони можуть бути зібрані в єдиний механізм або виконані окремими механізмами,зібраними в тілі (корпусі) замикаючого механізму – клина.

По типу ударні механізми можуть бути:

- що зводяться при відкритті клинового затвора;

- що зводяться за допомогою спускового механізму;

- що зводяться при відкритті поршневого затвора, його приводом;

- ручної дії;

- механічної дії.

Незалежно від конструкції ударних механізмів до них пред'являються наступні основні вимоги:

- надійна дія ударника по засобах запалювання, але без пробиття їх;

- достатня живучість бойка;

- зручність експлуатації (легкість розбирання, збірки, ремонту).

Надійність дії ударника залежить від запасу кінематичної енергії, якої він володіє у момент зіткнення і визначається по формулі

Ау= h = ,

де h = КПД механізму »0,9; F₀- сила попереднього підтискання пружини » 300-350 Н;

F_l - сила пружини при зведеному ударнику = m F₀; m – ступінь стиснення пружини » 1,7-2; l - робочий хід ударника » 10-15 мм; m_у- маса ударника;

m_п – маса пружини;

Читайте також:

1. V Процес інтеріоризації забезпечують механізми ідентифікації, відчуження та порівняння.
2. Аналіз розв’язків спряжених економіко-математичних задач
3. Асимптотичний підхід до порівняння оцінок
4. Бюджетний контроль - це порівняння показників бюджету зі звітом за від­повідний період часу.
5. В обох випадках основним розрахунковим рівнянням є рівняння теплопередачі і теплового балансу
6. Вивід основного рівняння фільтрації
7. Використання математичних методів у дослідженнях
8. Вимоги до математичних моделей
9. Гармонічні коливання. Диференціальне рівняння гармонічних коливань та його розв’язок. Амплітуда, фаза, частота, період коливань
10. Головне рівняння відцентрового насоса. Теоретичний напір.
11. Два означення інтегралу. Теореми про загальний вигляд інтегралу та залежність двох інтегралів одного диференціального рівняння.
12. Десяткові дроби, їх порівняння, операції над ними. Перетворення десяткових дробів у звичайні та звичайних у десяткові.

Переглядів: 541