Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Лекційне заняття 23

У безготівковій формі гроші існують як записи на рахунках у кредитних і фінансових установах. Ці записи донедавна велися, здебільшого. На паперових носіях і безпосередньо сприймалися та оброблялися людиною. Зрозуміло, що коли такого роду інформація зберігається не на паперових, а на магнітних і машинних носіях, сприймається й обробляється електронними пристроями й машинами, то це також гроші в безготівковій формі, які можна назвати електронними грошима – ЕЛГ.

Лекційне заняття 22

Тема 11. Автоматизація масових платежів, електронні гроші

Самостійне опрацювання

ПЛАН

Тема 12. Автоматизація масових платежів, електронні гроші

Лекція 22 (2 год.)

1.Поняття електронних грошей.

2.Типи та призначення електронних грошей.

3.Основні елементи та загальна структура системи електронних грошей.

4.Загальна характеристика платіжних систем на основі пластикових карт.

 

Лекція 23 (2 год.)

5.Мета створення національної системи масових електронних платежів (НСМЕП).

6. Платіжна картка НСМЕП.

7. Розвиток НСМЕП.

Рекомендована література: 5,9,10,12,18,21,33,48,52,60

Семінарське заняття 17 (2 год.)

1.Поняття електронних грошей.

2.Типи та призначення електронних грошей.

3.Основні елементи та загальна структура системи електронних грошей. Смарт-картки та їх використання.

4.Мета створення національної системи масових електронних платежів (НСМЕП). Платіжна картка НСМЕП.

5. Розвиток НСМЕП.

6. Інфраструктурні елементи обслуговування пластикових карт (банкомати, РОS-термінали, ВААS-термінали).

Рекомендована література: 5,9,10,12,18,21,33,48,52,60

(6 год.)

1. Смарт-картки та їх використання

2. Інфраструктурні елементи обслуговування пластикових карт (банкомати, РОS-термінали, ВААS-термінали).

Рекомендована література: 3,7,8,9,12,18,20,23,24,31,37,48

2. Типи та призначення електронних грошей

Гроші виконують п’ять головних функцій: міри вартості, засобів обігу, засобів платежу, засобів нагромадження вартості та світових грошей. Кожну із цих функцій вони виконують, набираючи однієї з форм, в якій можуть існувати. Наприклад, грошовий обіг є рух грошей у готівковій та безготівковій формі під час обслуговування кругообігу товарів та послуг.

Як засоби платежу та нагромадження гроші функціонують у готівковій формі.

Коли йдеться про готівкову форму грошей, носіями вартості можуть бути предмети найрізноманітнішої форми та вигляду. Головне – вони мають забезпечувати учасникам „угоди” (платежу) можливість читати, точніше сприймати з них інформацію про розмір відображуваної нами вартості.

Отже, загалом під електронними грошима розуміють такі носії сприйманої електронними системами обробки даних інформації про грошову вартість, які беруть участь в операціях з оплати куплених товарів і наданих послуг. Конкретний вигляд ЕЛГ залежить від носія зазначеної інформації. Це можуть бути пластикові чи магнітні картки або інші машинні носії (зокрема дискети).

Нині найпоширенішою формою електронних грошей є магнітні пластикові картки (МПК), які успішно виконують певні функції грошей, насамперед як засобу платежу.

Спершу МПК як ЕЛГ застосовувалися у вигляді кредитних карток (КК), щоб організувати оплату куплених у кредит товарів і отриманих послуг. Кредитні картки містять здебільшого інформацію про саму картку (унікальний номер картки, який ідентифікує її та складається з номера емітента і додаткових службових символів); дві дати – видачі картки та закінчення терміну її дії; повне найменування власника картки, а іноді й зразок його підпису на зворотному боці, а також специфічні дані – наприклад, ліміт платежу, код обслуговування і т.ін.

Зауважимо, що найменування власника, номер картки і дата її видачі, як правило, друкуються опуклим шрифтом. Це потрібно для того, щоб під час купівлі можна було й уручну ставити на чеках копії підпису із МПК.

Згідно з традиційною схемою використання МПК як кредитних карток у торговельних точках – ТТ створювалися три копії чека про покупку, кожна з підписом клієнта-покупця. Продавець звіряв ці підписи зі зразками на КК (тобто ідентифікував клієнта-покупця), і в разі їх збігу „угода” вважалася дійсною. Перший примірник чека передавався покупцеві, другий – продавцеві і третій надсилався компанії (банку), яка видала кредитну картку й надала кредит. При потребі продавець міг зателефонувати до цієї компанії й пересвідчитися в тому, що картка й кредит справжні.

Сучасна технологія використання МПК як КК для оплати товарів у кредит передбачає наявність у торговельних точках спеціального пристроюкасового розрахункового термінала – КРТ, призначеного для автоматичного зчитування інформації з магнітної стрічки й виписування чека про покупку. Передбачається також, що після вводу кредитної картки й персонального коду її власниками за допомогою такого термінала ідентифікуються покупець і організація, яка видала картку – емітент КК. Окрім того, передбачається зв’язок касового розрахункового термінала через модем із центральним комп’ютером (ЦК) компанії, котра видала кредитну картку, або з комп’ютером розрахункового (процесингового) центру, який обслуговує відповідну торговельну точку та являє собою спеціалізований інформаційно-обчислювальний центр, де зосереджується й обробляється інформація про отримані товари чи послуги пред’явника карток та ініціюється оплата їх вартості з рахунків у банківських установах. Завдання ЦК – перевірити й підтвердити наявність КК, а також те, що кредит не перевищений, тобто покупка можлива. Такий оперативний автоматичний режим зв’язку КРТ у ТТ із ЦК потрібний, щоб перешкодити діям шахраїв та зекономити час, потрібний на різні уточнення.

На початку кожного місяця власникові КК надходить повідомлення (виписка) від компанії, яка видала картку й оплачувала далі його витрати. У повідомленні наводяться всі його витрати за минулий місяць (дата, місце, кількість, сума тощо) та загальна їх сума. Вона має бути оплачена, здебільшого, до кінця місяця, в якому отримано повідомлення, або протягом 25 днів від дня його отримання. У противному разі рахунок конвертується в позику яку потрібно негайно погасити.

Зауважимо, що запроваджена нині система оплати за міжміські телефонні розмови з домашнього телефону базується, по суті на використанні КК. Щоправда, КК не має тут фізичного відповідника, а кредит вважається необмеженим для всіх власників телефонів, тобто КК існує в неявному вигляді. Коли за такої системи клієнт не може оплатити використаний кредит за проведену розмову, йому відмикають телефон. Отже, система надання автоматичних розмов пов’язана з ризиком. Останній супроводжує видачу КК у будь-якій системі, оскільки ніколи повністю не виключається, що клієнт буде не в змозі повернути використаний кредит (смерть, банкрутство і т.ін.).

Використовувати КК вигідно і користувачеві, який може отримувати послуги та брати товари в кредит, і банку, котрий за кредитування фізичний осіб бере комісійну винагороду.

Емісію КК виконують лише банки. Банк-емітент здійснює облік за кожною КК окремо, тому процесингові центри готують окремі платіжні документи стосовно кожної операції за кредитною карткою і надсилає їх до банку-емітента.

Видаючи КК клієнтові, з ним укладають договір на обслуговування, де зазначається тип кредиту та формулюються умови його надання. Водночас до КК заносять номер розрахункового або кредитного рахунку клієнта, йог прізвище та ім’я, інші дані, а також персональний ідентифікаційний номер.

Великі та середні покупки оплачують, як правило, у режимі прямого зв’язкуплатіжного термінала торговельної точки із процесинговим центром і (або) банком, перевіряючи допустимість ліміту кредиту на спеціальному рахунку клієнта. Для малих сум (тобто таких, які менші від заданої величини( оплата може виконуватися у режимі офф-лайн (непрямого зв’язку).

У разі використання КК гарантом платежу є банк-емітент, а тому після того як зроблено покупку, її суму перераховують на тимчасовий рахунок або вираховують із кредитного ліміту, і в наступних операціях участі вона не бере. Розмір кредитного ліміту КК установлюють, укладаючи договір іх клієнтом.

Якщо КК загублено, усі операції з нею в режимі прямого зв’язку блокуються, а операції з непрямого зв’язку виконуються й далі згідно з чинними в системі правилами.

Власник МПК використовує її як картку банківських автоматів для одержання готівки.

Коло операцій з використанням карток дедалі розширюється. Вони зокрема використовуються як: електронний гаманець (ЕГ), дебетова картка (ДК), розрахункова картка (РК) і , як уже зазначалося КК.

Електронний гаманець, як і кредитна картка, має забезпечувати розрахунки клієнта за послуги й товари, а також отримання ним готівки. Існують два основні варіанти ЕГ: індивідуальний або персоніфікований ЕГ (ІЕГ) та анонімний ЕГ (АЕГ). Різниця між ним полягає ось у чому:

1. ІЕГ містить індивідуальні дані власника, у тому числі номер його розрахункового рахунка, номер договору про обслуговування і т.ін. АЕГ таких даних не має.

2. ІЕГ видає банк-емітент або його філія на підставі індивідуального договору, укладеного з клієнтом. Видача АЕГ значно простіша, оскільки договір із клієнтом не укладається, достатньо лише його згоди керуватися правилами використання гаманця. Більш того, банк заздалегідь готує АЕГ з нульовим балансом і первинним ПІН, а клієнт може придбати АЕГ в банку-емітенті або навіть у агента банку.

Первинний персональний код (номер клієнта) установлює банк і повідомляє його клієнтові, коли укладається договір. Клієнт, отримавши ЕГ, може змінити цей код.

Занесення грошей (точніше інформації про них) до ЕГ називають „завантаженням”. Завантаження, як і дозавантаження електронного гаманця, завжди виконується на банківському терміналі або на спец обладнанні в режимі он-лайн до ЦК банку-емітента і з обов’язковим пред’явленням ПІН.

3. Платежі, здійснювані з допомогою ІЕГ та АЕГ, не різняться між собою. Вони виконуються в режимі оф-лайн на касовому розрахунковому терміналі, як правило, без набору ПІН. Завдяки цьому процедура оплати істотно спрощується, стаючи схожою на процедуру з використанням звичайного гаманця.

4. Якщо ІЕГ загублено або викрадено, він може бути заблокований для подальшого використання, хоча залишки грошей клієнтові не повертаються. На відміну від індивідуального, анонімний електронний гаманець в подібній ситуації не блокується і може використовуватися для оплати товарів та послуг будь-ким доти, доки в ньому є гроші.

Специфіка обробки ЕГ полягає в тому, що гроші всіх клієнтів з гаманцями заносяться на узагальнений (консолідований) „рахунок гаманців” у банку-емітенті, тобто гроші втрачають належність конкретному власникові. Проценти на гроші в ЕГ не нараховуються, але при цьому загальна база виданих та завантажених ЕГ ведеться.

Користуватися ЕГ вигідно всім учасникам системи, і насамперед із таких міркувань:

1. Власник ЕГ має змогу тримати при собі небагато готівки, а отже, менше ризикує в разі, коли загубить гроші чи буде пограбований. Крім того, він економить час. Що витрачався раніше на розрахунки за різні послуги (торговельні, комунікаційні і т.ін.)

2. Підприємства торгівлі та послуг завдяки використанню ЕГ скорочують витрати на роботу з готівкою. Водночас зменшується ризик неоплаченого кредиту через відсутність грошей на рахунку власника картки.

3. Для банку-емітента ЕГ є засобом залучення грошових коштів, що по суті рівносильне залученню вкладів фізичних осіб. Окрім того, банк, скоротивши витрати на роботу з готівкою, має потенційну можливість надавати дохідні послуги із завантаження гаманців.

Дебетова картка – ДК, так само як і ЕГ, є передоплатною карткою багатоцільового призначення. Тому характеристика індивідуального ЕГ багато в чому стосується й ДК. Основна відмінність ДК від ЕГ полягає в тому, що:

1. Кожна ДК має в банку-емітенті свій рахунок, де відображаються всі операції, виконувані з її допомогою (на відміну від загального рахунку електронних гаманців).

2. ДК використовується для середніх та великих платежів, тому частина платежів може виконуватися в режимі он-лайн. Проте не виключається використання ДК для платежів малими сумами.

3. Під час усіх операцій із ДК використовується здебільшого персональний ідентифікаційний номер.

4. За залишками рахунку нараховуються проценти.

До переваги ДК порівняно з ЕГ належать вища безпечність та гарантованість повернення грошових коштів у разі зазублення картки. Недоліком є вища порівняно з ЕГ вартість однієї трансакції.

Розглянемо загальну технологію роботи з ДК.

Дебетові картки видаються у банку або його філії під час укладання індивідуального договору на обслуговування клієнта.

Останньому відкривається рахунок для обслуговування з допомогою ДК, а до самої ДК записується номер цього рахунку, прізвище клієнта й інші дані, зокрема номер його розрахункового рахунку. ПІН формується банком і передається клієнтові.

Коли видається ДК, гроші клієнта заносяться на рахунок ДК у банку-емітенті. Гроші на цьому рахунку є коштами конкретного клієнта-власника, а тому процесинговий центр формує окремі дебетові платіжні документи за кожною операцією з ДК і надсилає їх до банку-емітенту. Загальна база унікальних номерів ДК обов’язково формується в банку-емітенті, облік іде по кожній окремій дебетовій картці.

Завантажується ДК найчастіше в банку-емітенті. Верхня межа суми завантаження для кожного клієнта є індивідуальною, а нижня дорівнює нулю. До завантажуватися ДК може з допомогою спеціального обладнання, у банківських автоматах, але завжди в режимі он-лайн до банку-емітенту. При цьому клієнт завжди пред’являє ПІН, який відразу може й змінити. Оплачуються товари або послуги так само, як і при застосуванні ЕГ, але обов’язково з використанням ПІН.

Загублену чи вкрадену ДК, за аналогією до ЕГ уміщують у стоп-листок, запобігаючи її використанню, але залишок суми на ДК, на відмінну від гаманця, повертається її власникові згідно з відповідними правилами.

Розрахункова картка (РК) призначена для управління розрахунковим рахунком клієнта. Вона також є карткою багаторазового використання й багатоцільового призначення. РК і ДК принципово відрізняються ось у чому:

1. РК не містить даних про залишок на розрахунковому рахунку. З огляду на це всі операції з РК можуть здійснюватися лише в режимі он-лайн (прямого доступу).

2. Гарантом операції із РК є банк, тому після авторизації РК (і відповідно клієнта) та підтвердження покупки потрібна сума знімається з РР і надходить на тимчасовий рахунок, а далі в операціях участі не бере.

3. РК, як і ДК, розрахована на середні та великі платежі, тому операції з нею виконуються в он-лайн, причому завжди використовується ПІН.

Право емісії РК можуть мати лише ті банки, які ведуть РР клієнта.

Вигоди від застосування РК такі самі, як і від ЕГ, але для підприємств торгівлі зменшується ризик того, що платіж згодом буде визнаний недійсним через відсутність такого РР або коштів на ньому. Грошові кошти, якими керує РК, у банку певним чином індивідуалізовано. Тому процесинговий центр, як і для ДК, формує дебетовий платіжний документ за кожною операцією з РК і надсилає його до банку, де зберігається РР клієнта. У банку зберігається й загальна база всіх виданих РК.

Картки банк видає так само, як і ДК. Завантаження РК зводиться фактично до розміщення клієнтом грошових коштів на своєму РР.

Під час оплати платежу чи послуги, виконуваної в режимі прямого доступу і з пред’явленням ПІН, перевіряється також наявність залишку на РР клієнта. За РК можна отримати й готівку в будь-якій сумі, що не перевищує залишку на РР. Якщо РК загублено, усі операції з нею можуть бути заблоковані.

 

4. Загальна характеристика платіжних систем на основі пластикових карт

 

Ключову роль у переведенні масових платежів на безготівкову основу відіграють пластикові картки. Самі по собі вони не є грішми і не здійснюють обігу. Вони лише є підтвердженням того, що їхні власники мають на своїх рахунках певну суму грошей, яку можуть привести в рух з допомогою карток і погасити свої зобов'язання. Тому емісія карток не збільшує загальної маси грошей в обігу. Проте вона може прискорити їх обіг, збільшити залучення готівки в банківський оборот, підвищити рівень грошово-кредитної мультиплікації, що може спричинити збільшення пропозиції грошей та інфляційні процеси.

Операції з унесення на рахунки та отримання з рахунків готів­кових коштів за допомогою платіжних та інших карток здійсню­ються згідно з правилами внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем, а також відповідними нормативно-правовими актами через каси банку або банкомати. Банкомати можуть вста­новлюватись як на території банку, так і за його межами

Видача коштів із застосуванням платіжних карток виконуєть­ся в межах їх залишку на рахунку клієнта чи витратного ліміту або його частки на відповідному картковому рахунку. За догово­ром між клієнтом та банком про надання кредиту видача коштів може виконуватися в межах залишку коштів на рахунку та/або визначеного договором ліміту кредитування.

Після завершення операцій з видачі готівки або внесення її на рахунок клієнту видається відповідно оформлений документ на паперовому носії, який складається за місцем проведення опера­ції та має містити реквізити, визначені відповідними нормативно-правовими актами. Чек банкомата може друкуватися і надаватися держателю платіжної картки за його вимогою.

В сучасних умовах досить широко впроваджуються системи масових платежів за товари та послуги за допомогою пластикових карток. У карткових системах використовують:

1) кредитні та дебетні картки;

2) електронні чеки та “електронні гаманці”;

3) картки для отримання грошей з банківських банкоматів.

Платіжні системи, засновані на використанні пластикових карток в Україні, класифікуються наступним чином:

- міжнародні платіжні системи (банківські – MasterCard, VISA), небанківські (American Express, Diners Club, JCB), інші платіжні системи (“ Золота корона” , UnionCard, СТБ тощо);

- внутрішньодержавні платіжні системи: внутрішні міжбанківські та локальні системи, впроваджені вітчизняними банками, що ґрунтуються на технологіях, подібних до застосовуваних у міжнародних платіжних системах та на інших технологіях; Національна система масових електронних платежів.

Учасниками системи масових платежів за товари та послуги з використання пластикових карток є:

1) держатель платіжної картки – фізична особа – клієнт або довірена особа клієнта, яка на законних підставах використовує платіжну картку для ініціювання переказу грошей з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції з її застосуванням;

2) еквайрингова установа (еквайр) – юридична особа – член платіжної системи, який здійснює еквайринг;

3) емітент – член платіжної системи, який здійснює емісію платіжних карток;

4) торговець – суб’єкт підприємницької діяльності, який, відповідно договору з еквайром або платіжною організацією, приймає до обслуговування платіжні картки з метою проведення оплати вартості товарів чи послуг (включаючи послуги з видачі грошей у готівковій формі, що надаються банками та фінансовими установами).

Необхідно засвоїти сутність, механізм роботи та основні функції кожної групи суб'єктів, зрозуміти послідовність здійснення операцій за допомогою пластикових карток у сфері торгівлі та послуг тощо.

Емітент пластикової картки — це та організація, яка випускає пластикову картку, тобто надає її в користування своїм клієнтам. У ролі емітентів можуть виступати банки, фінансові організації, великі мережі магазинів і низка інших організацій. Більшість кредитних карток випускається банками. Банк, який випустив кредитну картку, називається банком-емітентом. Банк-емітент є гарантом виконання всіх платіжних зобов'язань, які виникають у процесі використання випущених ним карток. Картка протягом усього терміну дії залишається власністю банку, а клієнт банку отримує картку лише в користування і є тільки держателем картки.

Перед наданням клієнту пластикової картки банк проводить перевірку фінансового стану та кредитоспроможності клієнта. Загалом, процедура отримання картки зводиться до процедури відкриття рахунку. Тому дуже часто отримати картку в банку, де клієнтом уже відкритий рахунок, можна на пільгових умовах, а інколи й безкоштовно. Якщо клієнт має відкритий у банку рахунок, то емітована картка може бути приєднана до нього, а може вимагатися і відкриття окремого картрахунку, на якому будуть враховуватися всі операції з карткою. У разі, якщо в замовника картки рахунку в банку-емітенті немає, обов'язково вимагається відкриття картрахунку.

При видачі клієнту пластикової картки проводиться її персоналізація — на картку наноситься ідентифікаційна інформація (ім'я власника, номер картки, термін дії картки та ін.), на магнітну смугу заноситься закодована ідентифікаційна інформація.

У межах платіжної системи банк-емітент зобов'язується оплачувати рахунки торговельної точки (торговця) з оплати товарів і послуг, куплених клієнтом банку з використанням виданої йому цим банком картки. Своєю чергою, банк-емітент списує відповідну суму з картрахунку держателя картки.

Держатель платіжної картки може використовувати її як платіжний інструмент І проводити безготівкову оплату товарів і послуг, які пропонуються торговцями — учасниками платіжної системи (торговельними точками). Також держатель картки може отримати готівку в мережі банкоматів, які працюють з картками цієї системи, в рамках якої випущена конкретна картка.

Провайдерами послуг з організації прийому оплати карткою в основному є банки. У межах платіжної системи банки, в яких відкриває торговий рахунок продавець, і які займаються обслуговуванням торговельної точки" називають банками-еквайрами. На банки-еквайри покладають виконання всього спектру послуг із забезпечення прийому карток до оплати торговельними точками. Це послуги з надання апаратних засобів і програмних продуктів з прийому карток" а також обробка запитів торговців на авторизацію карток, проведення взаєморозрахунків з банком — емітентом картки, зарахування коштів на торговий рахунок продавця" розсипка стоп-листі в, робота з документами: отримання, сортування і розсилка документів в електронній і паперовій формах тощо.

Банки насторожено відносяться до операцій з продажу, які здійснюються без фізичної присутності держателя картки, до таких видів операцій належать продаж товарів та послуг через Інтернет, телефоном, поштою тощо. У зв'язку зі значними ризиками банки часто відмовляють невеликим, недавно створеним компаніям у наданні послуг з еквайрингу.

Існує ще одна проблема. Безперечними лідерами в наданні послуг провайдерів для Інтернету (так само, як і лідерами в Інтернет-торгівлі) є банки 1 компанії США та країн Західної Європи. У банках цих країн часто не хочуть співпрацювати з іноземними компаніями з метою зменшення ризиків.

У зв'язку з цим нині в багатьох літературних джерелах трапляються такі поняття, як "незалежні сервісні (торговельні) організації", "брокери з надання послуг провайдерів" або "посередники-провайдери".

Ці компанії за більш високу плату готові вирішити проблеми" пов'язані з торгівлею через Інтернет, з "нерезидентним" походженням компанії, з продажем так званих товарів і послуг підвищеного ризику та ін.

За механізмом роботи посередників-провайдерів можна розділити на два види:

1) посередники, які укладають договір з низкою банків і є представниками цих банків. Такий посередник зводить торговця з банком, який готовий мати справу з невеликими компаніями (з різною кредитною історією) і позитивно ставиться до торгових операцій через Інтернет. Для банку посередник виступає як агент з пошуку клієнтів. Основна функція такого посередника — звести торговця з банком, за що він отримує відповідну комісійну винагороду. Надалі торговець працює безпосередньо з банком. Частина плати за послуги посередника переходить на торговця за апаратні засоби та програмні продукти з прийому кредитних карток на сайті торговця. Також може вираховуватися спеціальна плата, щось подібне до плати за укладення договору або будь-які інші відрахування;

2) посередники, які проводять усі операції з оплати карткою через свої торгові рахунки, тобто рахунки, що відкриті на їх ім'я. Передусім, потрібно зауважити, що таку схему використовують тільки в Інтернет-торгівлі. Такі посередники можуть запропонувати послуги для неамериканських компаній і готові працювати з торговцями, які займаються продажем товарів і послуг підвищеного ризику. Але при цьому жорсткішими стають вимоги до торговців, їх зобов'язують формувати резервні фонди з метою зменшення ризиків, переказ грошей через таких посередників триває довше.

Торговельна точка (торговець) — це торговельна або сервісна компанія, яка приєдналася до платіжної системи з ціллю надати можливість своїм клієнтам здійснювати оплату платіжною карткою. Як уже йшлося, щоб отримати можливість приймати оплату картками, торговець повинен або відкрити в банку торговий рахунок, або скористатися послугами посередника без відкриття свого торгового рахунку.

У великих платіжних системах банки-еквайри часто укладають договори і передають виконання більшості технічних функцій спеціально створеним банками або банківськими об'єднаннями сервісним організаціям — процесинговим центрам.

На процесинговий центр покладають виконання цілодобової авторизації платежів за картками. Також на нього може бути покладена функція з підготовки підсумкових даних для проведення взаєморозрахунків поміж банками — членами платіжної системи, а також функція створення і розсипки стоп-листів торговцям. Для виконання вказаних функцій процесинговий центр веде свою базу даних про держателів карток і про членів платіжної системи. У великих платіжних системах може бути створено декілька процесингових центрів, як правило, за регіональним принципом.

 

1. Мета створення національної системи масових електронних платежів (НСМЕП).

 

НСМЕП - внутрішньодержавна банківська багато емітентна платіжна система масових платежів, яка була створена за підтримки і за ініціативою Національного банку України, де розрахунки за товари і послуги, одержання готівки та інші операції здійснюються за допомогою платіжних смарт-карток за технологією, розробленою Національним банком України.

Діяльність НСМЕП регламентована Правилами Національної системи масових електронних платежів, затвердженими Постановою НБУ №620 від 10 грудня 2004 року і призначена для виконання переказу коштів за операціями, що ініційовані із застосуванням платіжних карток, та гарантування високої безпечності, надійності, швидкості та економічної ефективності виконання операцій із застосуванням платіжних карток.

Правила визначають загальні принципи побудови НСМЕП, її організаційну структуру, умови членства, порядок вступу та виходу із системи, взаємовідносини між її членами та учасниками, загальну технологію роботи в НСМЕП, порядок використання платіжних карток, загальні правила документообігу і здійснення розрахунків, порядок вирішення спорів, систему безпеки.

У кінці 90-х років НБУ розробив концепцію розвитку національної системи масових електронних платежів, яка була спрямована на поліпшення структури грошового обігу в Україні за рахунок розбудови масових безготівкових платежів з використанням платіжних інструментів і скорочення частки готівкових розрахунків.

Система стартувала в пілотному режимі у вересні 2000 року, і переведена в режим промислової експлуатації в грудні 2004 року.

Банки до системи залучалися на пільгових умовах. Такі банки, як „Імексбанк" (м. Одеса), ,,Експрес-Банк'' (м. Київ), „Грант", „Мега-Банк", (м. Харків) першими вступили до системи і розпочали емісію національних карток. Найактивніше система розвивалася в Одесі й Харкові.

Створення Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП) в Україні за своєю масштабністю, складністю та витратами значно перевищує існуючу систему електронних платежів (СЕП) міжбанківського рівня. Тому НБУ була розроблена нова політика для створення цієї системи. Основні положення цієї політики полягають в тому, що:

- створення і функціонування НСМЕП засноване на залученні як державних так і недержавних джерел фінансування;

- НБУ координує виконання всіх робіт по створенню НСМЕП, а фінансує виконання тільки найбільш важливих їх частин (розрахункового банку, головного і регіональних процесингових центрів, центру генерації ключової інформації, центру ініціалізації та системної персоналізації карток) та розробку і супровід програмного забезпечення модулів безпеки системи;

- у створенні НСМЕП бере участь багато фірм на конкурентній основі;

- власниками елементів НСМЕП можуть бути різні суб'єкти господарської діяльності.

Реалізація цих положень полягає в тому, що НБУ розробляє загальну концепцію НСМЕП, силами своїх фахівців розробляє програмно-технічні рішення для верхнього рівня системи (розрахункового банку, процесингових центрів, системи безпеки), нормативну базу, фінансує роботи по створенню програмного забезпечення смарт-карток, розробляє вимоги для інших елементів системи.

Реалізація програмно-технічних комплексів банківського рівня, програмного забезпечення терміналів, банкоматів, взаємодії торгових терміналів з торговими системами виконується іншими фірмами. При цьому за ними залишається право власності, НБУ тільки контролює виконання вимог специфікацій і дає право на використання цих рішень в НСМЕП.

Мета створення НСМЕП;

- впровадження в Україні відносно дешевої надійно захищеної автоматизованої системи безготівкових розрахунків, яка розрахована на роботу як в режимі "off-line" (непрямого доступу), так і в режимі "on-line" (прямого доступу);

- збільшення обсягу залучених коштів населення на банківські рахунки та розширення обсягів кредитування національної економіки;

- зменшення витрат на підтримку готівкового грошового обігу;

- зменшення зловживань у сфері економіки за рахунок більш повного оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності (торгівлі, сфери послуг тощо) та, як наслідок, збільшення надходжень до державного бюджету;

- забезпечення технологічними платіжними інструментами надання цільової та адресної допомоги малозабезпеченим категоріям населення;

- оплата товарів і послуг у безготівковій формі за допомогою смарт-карток, а також зберігання та накопичення заощаджень у банках на поточних і карткових рахунках.

Будь-яка безготівкова платіжна система покликана мінімізувати витрати на випуск готівки і зменшити витрати на її обслуговування, інкасацію, перерахунок, тому мета створення НСМЕП очевидна зменшення готівково-грошової маси.

НСМЕП – функціонально повний набір апаратних, програмних і організаційних засобів, які у сукупності забезпечують керування інтелектуальними мікропроцесорними картками, терміналами, банкоматами, інкасацію трансакцій, процесинг, кліринг, інтерфейс та інтеграцію з банківськими системами та системою електронних платежів України (СЕП).

Діяльність НСМЕП забезпечується та регулюється такими засобами: організаційна структура, апаратно-програмний комплекс та нормативна база.

Організаційна структура НСМЕП - сукупність визначених Платіжною організацією суб'єктів, їх функцій, прав і обов'язків, а також сукупність відносин, що виникають між ними під час проведення переказу коштів та забезпечення діяльності НСМЕП.

До складу апаратно-програмного комплексу (АПК) входять компоненти програмного забезпечення та устаткування, що забезпечують обробку даних, захист електронної інформації та телекомунікаційний зв'язок.

Нормативна база НСМЕП - це документи, які визначають нормативні та технологічні вимоги, а також методичні положення щодо діяльності НСМЕП і функціонування АПК, до яких належать: нормативні та методичні документи щодо діяльності Платіжної організації, а також членів та учасників НСМЕП (інструкції, положення, правила, порядки, регламенти тощо); технологічні документи щодо функціонування АПК; Правила.

До складу НСМЕП входять:

Платіжна організація НСМЕП (платіжна організація) – юридична особа, яка є власником або одержала право на використання знака для товарів і послуг НСМЕП (знак НСМЕП) та інших знаків, що ідентифікують належність платіжних карток до НСМЕП, і яка визначає правила роботи НСМЕП, а також виконує інші функції щодо забезпечення діяльності НСМЕП та несе відповідальність згідно із законодавством України й укладеними нею договорами. Функції платіжної організації НСМЕП виконує Національний банк України.

Членами НСМЕП можуть бути юридичні особи, які укладуть договір з Платіжною організацією про вступ до НСМЕП. Член НСМЕП може виконувати функції емітента або еквайра.

Учасниками НСМЕП є юридичні особи – суб’єкти відносин, що виникають при проведенні переказу коштів, ініційованого за допомогою платіжних додатків спеціальних платіжних засобів НСМЕП (процесинговий центр мобільних платіжних інструментів, держателі мобільних платіжних інструментів, розрахунковий банк, головний процесинговий центр, регіональні процесингові центри, процесингові центри банківського рівня, держателя платіжних карток, підприємства торгівлі та послуг й ін.).

 

2. Платіжна картка НСМЕП

Як платіжний засіб в НСМЕП застосовується смарт-картка.

За типами картки НСМЕП поділяються на платіжні та службові. В свою чергу платіжні картки поділяються на особисті та корпоративні.

Держателем особистої платіжної картки є фізична особа, а корпоративної є довірена особа клієнта - юридичної особи або фізична особа-підприємець чи його довірена особа.

Платіжні картки призначені для безготівкової оплати за товари та послуги (у тому числі купівля яких здійснюється в системах електронної комерції), одержання готівки в касах банків, інших фінансових установ, торговців та через банкомати та перерахування коштів зі своїх картрахунків на рахунки інших осіб.

Платіжні картки НСМЕП можуть мати додаткові властивості та містити інформацію, що дозволяє використовувати їх як технічний засіб для забезпечення:

• ідентифікації клієнта (посвідчення особи, пенсійне посвідчення тощо);

• послуг у страховій медицині та інших видах страхування;

• обслуговування пільгових категорій населення;

• одержання пільг у торгівлі.

Створення файлів з додатковою інформацією в платіжних картках здійснюється за заявкою емітента до Платіжної організації.

Платіжні картки можуть містити кілька платіжних додатків, кожний з яких підтримує тільки один код платіжної одиниці код валюти (основний або додатковий) або код обліку (ДКВО).

Платіжні картки з ДКВО, використання яких базується на технології НСМЕП, можуть бути використовуватись в системах надання та обліку визначених послуг, реалізованих за участю емітентів цих карток та інших належних установ, та для реалізації небанківських платіжних систем.

Платіжні картки з ДКВО можуть бути як особисті, так і корпоративні та використані їх держателями як технічний засіб для:

• одержання наперед оплачених товарів (послуг);

• одержання готівки в іноземній валюті;

• платежу за товари та послуги цільового призначення;

• платежу за товари та послуги населення, що має пільги (оплата проїзду на транспорті, ліків" комунальних послуг тощо);

• одержання соціальної допомоги, субсидій тощо.

У НСМЕП використовуються платіжні картки з платіжними додатками, як електронний гаманець та електронний чек. Застосування електронного гаманця економічно доцільне навіть при розрахунках малими сумами (від кількох копійок). Електронний чек орієнтований на застосування при середніх та значних сумах платежів (від кількох до тисяч гривень).

Електронний "гаманець" використовується тільки фізичними особами і може бути персоніфікованим або анонімним. Персоніфікований „гаманець" застосовується на підставі договору з відкриттям поточного банківського рахунку, на який перераховуються кошти і з якого „гаманець" можна багаторазово „завантажувати" (поповнювати). Анонімний „гаманець" видається без підписання договору та відкриття банківського рахунку шляхом придбання наперед оплаченої смарт-картки. Анонімний „гаманець" завантажується лише за готівку клієнта через каси банків-учасників.

Електронний "чек" використовується юридичними та фізичними особами на підставі договору з відкриттям поточного банківського рахунку, на який перераховуються кошти і з якого "чек" можна багаторазово завантажувати. Окрім того, електронний "чек" відкриває доступ до поточного рахунку - можна робити платежі або отримувати готівку безпосередньо з нього в режимі он-лайн.

Поповнення поточного банківського рахунку фізичних осіб може відбуватися як шляхом внесення готівки в касу банку, так і перерахуванням заробітної плати, стипендії, пенсії на персональний рахунок.

Платіжні додатки картки не залежать один від одного і використовуються кожний окремо.

На платіжній картці можуть бути розміщені як один платіжний додаток (гаманець чи чек), так і обидва платіжні додатки одночасно.

Держателі карток НСМЕП за допомогою платіжних додатків карток можуть виконувати такі фінансові операції:

• on-line та of-line завантаження платіжного додатка картки з рахунку завантаження;

• завантаження платіжного додатка картки готівкою;

• одержання готівки із залишку коштів платіжного додатка картки або з рахунку завантаження;

• платіж із залишку коштів платіжного додатка картки або з рахунку завантаження;

• адресний платіж із залишку коштів платіжного додатка картки або з рахунку завантаження;

• повернення коштів останнього успішно завершеного платежу (операція сторно).

Платіж та одержання готівки із залишку коштів додатка картки є оф-лайн операціями. Платіж та одержання готівки з рахунку завантаження, а також завантаження платіжних додатків картки готівкою є он-лайн операціями.

Держателі платіжних карток НСМЕП (з ДКВО також) за допомогою платіжних додатків карток можуть виконувати такі нефінансові операції:

• перегляд стану рахунку завантаження;

• перегляд залишків коштів платіжних додатків на картці;

• перегляд журналу платежів (до восьми останніх операцій);

• перегляд журналу завантажень (до чотирьох останніх операцій);

• зміну ПІН на залишок коштів та ПІН рахунку гаманця та чека (ця операція може проводитися на всіх банківських терміналах та банкоматах НСМЕП).

За допомогою платіжних карток з ДКВО можна виконати такі фінансові операції:

• платіж із залишку коштів платіжного додатка картки (у режимі of-line) а платіж з рахунку завантаження (у режимі on-line);

• завантаження платіжного додатка картки з рахунку завантаження (у режимі on-line) а завантаження платіжного додатка картки готівкою (у режимі of-line);

• одержання готівки в іноземній валюті зі своїх картрахунків у касах і банкоматах уповноважених банків-резидентів, які емітували ці картки (у валюті, код якої відповідає додатковому коду валюти платіжного додатка картки).

Емітент може виконувати з картками такі нефінансові операції:

• установлення та оновлення (зміну) терміну дії гаманця та чека;

• установлення та зміну лімітів гаманця та чека;

• розблокування ПІН залишку коштів та ПІН рахунку;

• розблокування платіжного додатка картки, який заблоковано під час порушення технології виконання операції оф-лайн завантаження платіжного додатка картки з рахунку завантаження клієнта [12].

Технологія виготовлення карток НСМЕП для банків - членів НСМЕП передбачає надання замовлення від банку одразу на дві адреси: виробнику карток (Підприємство "Пластик карта", яке отримало відповідну ліцензію від Національного банку) і копію - в Платіжну організацію (зараз ці функції виконує Національний банк). Після узгодження з банком питань, пов'язаних з графічним зображенням його назви і логотипу на картці, виробник карток зобов'язаний протягом двох тижнів виконати це замовлення.

Далі з виготовленими картками виконується процедура ініціалізації та системної персоналізації (при цьому картці присвоюється індивідуальний номер, за яким вона реєструється в системі, і в картку заносяться актуальні версії системних ключів та інші дані). Після чого вже у замовника, виконується банківська персоналізація (в картку записуються банківські ключі та інші дані), J безпосередньо перед отриманням картки клієнтом банку, відбувається банківська персоніфікація картки - в неї записуються його дані.

 

 

3. Розвиток НСМЕП.

 

За станом на 01.07.2010 членами НСМЕП є 44 установи, з них: 42 банки (включаючи Національний банк України) та 2 небанківські установи. За даними Головного процесингового центру НСМЕП банками-членами НСМЕП встановлено понад 5,3 тис. терміналів, з початку року обороти НСМЕП склали понад 11 млрд. грн.

НСМЕП працює в режимі промислової експлуатації з 2004 року.

Незважаючи на швидке прискорення розвитку електронні платежі в Україні знаходяться на стадії свого становлення.

Найбільшим є відставання України в сфері переведення роздрібних операцій на безготівкові розрахунки. Тому актуальний для банківських установ та клієнтів картковий бізнес установ та клієнтів картковий бізнес розвивається динамічніше, ніж інші сегменти ринку фінансових послуг. Протягом десяти років 11 банків стали членами різних карткових платіжних систем і здійснюють емісію та еквайрінг платіжних карток.

Проте хоча емісія платіжних карток динамічно розвивається, швидко зростають обороти коштів, частка безготівкових платежів у загальному обсязі здійснюваних карткових операцій не перевищує 3 – 4%.

Причому навіть за умови вкладення величезних інвестицій українських банків у розвиток міжнародних платіжних систем принципово змінити цю тенденцію не вдається. Складається враження, що в Україні розв’язується питання автоматизації видачі заробітної плати з використанням карток, а не створюється система безготівкових розрахунків. Не виконується основна функція карткових систем переведення роздрібного грошового обороту в безготівкову форму. Без цього унеможливлюється вирішення завдань, поставлених державою перед ринком безготівкових платежів, а саме:

– зменшення державних витрат на обслуговування готівково-грошового обіг;

– охоплення банківськими послугами переважної частини населення країни;

– розширення сфери використання безготівкових розрахунків із застосуванням платіжних карток за рахунок зменшення готівкових платежів;

– збільшення інвестиційних можливостей банківської системи України шляхом залучення коштів населення на рахунки в банках;

– скорочення частки тіньового грошового обороту в економіці країни та поліпшення системи стягнення податків і зборів.

Водночас на світовому картковому ринку картки міжнародних платіжних систем як засіб безготівкових платежів працюють досить ефективно.

Міжнародні карткові продукти (у повній відповідності з їх назвою) повинні обслуговувати інтеграцію нашої країни у світове спів товариство: забезпечувати платежі українців за кордоном і іноземних громадян на території України. Національні карткові продукти можуть і повинні ефективно обслуговувати локальний і національний оборот та мають бути зорієнтовані на обслуговування в Україні дрібних і середніх локальних і національних платежів.

Фактори, які стримують розвиток безготівкових платежів з використанням платіжних карток:

низький рівень купівельної спроможності населення;

– незацікавленість населення у користуванні платіжними картками;

– відсутність кредитних історій фізичних осіб, що стримує розвиток кредитування з використанням платіжних карток;

– незацікавленість торговців у впровадженні безготівкових форм розрахунків (досить високі банківські комісійні, прозорість платежів, додаткові витрати на купівлю та обслуговування термінального обладнання і навчання персоналу);

– недостатньо розвинена інфраструктура обслуговування платіжних карток;

– необхідність значних капіталовкладень для впровадження безготівкових розрахунків з використанням платіжних карток.

Концепція поширення безготівкових розрахунків з використанням спеціальних платіжних засобів (надалі – Концепція) спрямована на створення необхідних умов для поліпшення структури грошового обігу в Україні шляхом розбудови масових безготівкових платежів з використанням платіжних карток і скорочення частки готівкових розрахунків, створення прозорої фінансової системи, залучення через банківську систему в загальногосподарський обіг значних фінансових ресурсів (готівкових коштів населення та юридичних осіб), забезпечення поступового переходу на безготівкові розрахунки.

Основні цілі Концепції:

розширення сфери використання безготівкових розрахунків із застосуванням платіжних карток;

– збільшення інвестиційних можливостей у банківській системі України шляхом залучення коштів населення на рахунки в банках;

– гарантування безпеки здійснення безготівкових розрахунків з використанням платіжних карток, у тому числі використання старт-карток;

– зменшення готівкових платежів;

– збільшення зацікавленості населення у використання платіжних карток;

– зменшення витрат, пов’язаних із підтримкою готівкового грошового обігу;

– запровадження нових технологій у системах масових безготівкових платежів;

– запровадження електронної комерції.

З метою визначення подальших стратегічних напрямів розвитку НСМЕП Національним банком України було прийнято Програму розвитку Національної системи масових електронних платежів на 2006 – 2008 роки. Програмою визначені основні завдання та шляхи їх реалізації щодо подальшого розвитку НСМЕП з урахуванням світових тенденцій розвитку безготівкових розрахунків, практики та сучасних моделей функціонування платіжних систем.

 

Для втілення даної програми на сучасному етапі запропоновано:

1) забезпечення функціонального і технологічного розвитку НСМЕП шляхом розробки й затвердження таких платіжних та інформаційних технологій, як операція «розширений платіж» (у тому числі «адресний платіж»), необхідні для реалізації соціальних проектів, операцій у мережі Інтернет (створення Інтернет-терміналів); роботи «групи банків» (з можливостями використання гнучкої системи комісійних); банківських процесингових центрів (на основі автоматизованої карткової системи з делегуванням інформаційних повноважень);

2) підвищення надійності й ефективності функціонування складових апаратно-програмного комплексу НСМЕП;

3) розширення сфер застосування технологій і складових апаратно-програмного комплексу НСМЕП за рахунок використання нефінансових додатків «платіжної картки НСМЕП нового покоління» та реалізації таких супутніх проектів:

- «соціальна картка», яка допоможе здійснювати нарахування, виплату й облік соціальної допомоги та інших соціальних виплат малозабезпеченим і незахищеним верствам населення;

- «транспортна картка» (з урахуванням соціальної складової), яка дасть змогу сплачувати за проїзд у громадському транспорті вести облік пасажирів, що мають пільги;

- «студентська картка», котра поєднує функції студентського квитка та банківської платіжної картки із соціальною складовою (для нарахування стипендій, соціальної допомоги, разових виплат студентам). У пілотному проекті впровадження електронного студентського квитка взяли участь НТУУ «Київський політехнічний інститут», Національний транспортний університет, Львівський інститут банківської справи і Черкаський інститут банківської справи Університету банківської справи НБУ, Українська академія банківської справи НБУ;

- «митна картка», яка використовуватиметься під час розмитнення вантажів та/або сплати митних платежів;

- «картка водія» – для зберігання інформації про транспортний засіб та його власника, а також для сплати штрафів за порушення правил дорожнього руху та розрахунків за товари та послуги;

- «електронний паспорт», який у перспективі може замінити звичайний паперовий паспорт громадянина України, а також може містити додаткову інформацію про його власника (ідентифікаційний номер, сімейний стан тощо);

- «картка страхувальника» – вона застосовуватиметься за наявності у громадян страхових полісів;

- «носій електронного цифрового підпису» – як засіб забезпечення особистого підпису громадянина;

- «дисконтна картка» тощо;

4) забезпечення діяльності та розвитку організаційної структури НСМЕП шляхом залучення до роботи в системі нових банків, учасників (банківських процесингових центрів, еквайрингових компаній і технічних еквайрів), залучення до участі у виробництві карток НСМЕП нових підприємств, що мають відповідний сертифікат якості, створення умов для роботи банків у НСМЕП за різними моделями (емітент із делегування інформаційних повноважень, еквайр із делегуванням інформаційних повноважень тощо);

5) вдосконалення та розвиток нормативно-правової бази НСМЕП.

Для розширення функціональних можливостей платіжних та інформаційних технологій НСМЕП НБУ підписано договір про вступ до НСМЕП Центру обслуговування мобільних платежів (ЗАТ «ЦОМП»), як процесингового центру мобільних платіжних інструментів, а також розпочато реалізацію пілотного проекту з упровадження мобільного платіжного інструменту (МПІ) на базі технологій НСМЕП.

Національний банк вважає створення НСМЕП завершальною стадією у побудові системи електронних платежів в Україні. Її особлива роль обумовлюється тим, що важливою проблемою Українських платіжних систем залишається виконання значної частини трансакцій поза офіційними платіжними системами ( мова не лише про тіньовий сектор економіки, а і про розрахунки фізичних осіб, що на 96 % є готівковими).

Загальний технологічний розвиток НСМЕП в Україні потрібно визнати доволі високим і таким, що в цілому відповідає вимогам Комітету з платіжних і розрахункових систем (СРSS) Банку міжнародних розрахунків (ВІS) у Базелі. Однак НБУ має на меті продовжити її вдосконалення. Зокрема, завершуються розробки специфікацій розширених структур представлення інформації за фінансовими операціями, що виконані на термінальному обладнані. Це дозволяє зменшити витрати на модифікацію програмного забезпечення, терміну розробки та витрат на розробку нових фінансових та сервісних додатків у НСМЕП, зменшити обсяги платіжних засобів термінальних пристроїв та інших компонент системи.

 

 


Читайте також:

  1. II. Основна частина ЗАНЯТТЯ
  2. IV ПІДСУМОК ЗАНЯТТЯ.
  3. VІ. План та організаційна структура заняття
  4. Вид заняття: лекція
  5. Вид заняття: лекція
  6. Вид заняття: лекція
  7. Вид заняття: лекція
  8. Вид заняття: лекція
  9. Вступне заняття
  10. Гігієнічна оцінка заняття з фізичної культури
  11. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАНЯТТЯ
  12. Завдання до заняття




Переглядів: 814

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
 | САМОСТІЙНЕ ОПРАЦЮВАННЯ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.092 сек.