• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Припинення опіки та піклування

Звільнення опікуна (піклувальника) дитини від виконання їх обов’язків

Опікуни і піклувальники призначаються тільки за наявності їхньої згоди (ч. З ст. 63 ЦК України), тобто обов’язки опікуна і піклувальника виконуються добровільно. Тому продовження опіки (піклування) проти волі опікуна чи піклувальника недо­цільне. Частина 1 ст. 75 ЦК України передбачає, що орган опіки та піклування за заявою особи звільняє її від повноважень опі­куна чи піклувальника. Така заява опікуна (піклувальника) по­винна бути розглянута протягом одного місяця. При чому, опі­куни (піклувальники) на їхнє прохання можуть бути звільнені від виконання своїх обов’язків лише у тому випадку, якщо орган опіки та піклування за місцем проживання підопічного визнає, що таке прохання викликане поважною причиною (п. 5.1. Пра­вил опіки та піклування).

Особа виконує повноваження опікуна або піклувальника до винесення рішення про звільнення її від повноважень опікуна або піклувальника чи до закінчення місячного строку від дня подання заяви, якщо вона не була розглянута протягом цього строку.

Орган опіки та піклування може звільнити опікуна (піклу­вальника) від його повноважень за заявою особи, над якою вста­новлена опіка.

За заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невико­нання нею своїх обов’язків, а також у разі поміщення підопіч­ного до навчального закладу, закладу охорони здоров’я або за­кладу соціального захисту.

Особа також може бути звільнена від виконання обов’язків опікуна (піклувальника) у випадках, коли між опікуном (піклу­вальником) та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають здійсненню ними опіки, піклування.

Відповідно до ст. 79 ЦК України, дії опікуна можуть бути ос­каржені зацікавленою особою, у тому числі родичами підопічного, до органу опіки та піклування, або до суду. Рішення ор­гану опіки та піклування може бути оскаржено до відповідного органу, якому підпорядкований орган опіки та піклування, або до суду.

При зловживанні правами і залишенні підопічних дітей без догляду і піклування, опікун або піклувальник притягується до відповідальності згідно з чинним законодавством. Так, відповідно до ст. 166 КК України, злісне невиконання обов’язків у догляді за дитиною, щодо якої встановлено опіку чи піклуван­ня, що спричинило тяжкі наслідки, карається обмеженням або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років. Згідно ст. 167 КК України, використання опіки чи піклування з корис­ливою метою на шкоду підопічному спричиняє накладення на винних осіб штрафу до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт строком до двох років.

Опіка припиняється

у разі повернення малолітньої особи батькам (усиновлювачам);

у разі досягнення підопічним 14 років (у цьому разі особа, яка здійснювала обов’язки опікуна, стає піклувальником без спеціаль­ного рішення про це);

у разі смерті підопічного;

у разі смерті опікуна.

Піклування припиняється

у разі досягнення особою 18 років;

у разі реєстрації шлюбу неповнолітньою особою;

у разі надання неповнолітній особі повної цивільної дієздат­ності (ст. 35 ЦК);

у разі смерті підопічного; у разі смерті піклувальника.

Рішення про припинення опіки та піклування виносить ор­ган опіки та піклування. Посвідчення, видане опікуну (піклувальнику), має бути повернуто органам опіки та піклування.

5. Поняття та зміст договору про патронат

Інститут патронату не новий для сімейного законодавства, його виникнення збігається у часі з першими спробами кодифі­кації норм сімейного права і належить до тих інститутів, які то включалися до законодавства, то, навпаки, виключалися з ньо­го. У радянський період нашої історії інститут патронату був започаткований постановою ЦВК і РНК «Про порядок та умови передання вихованців дитячих будинків у селянські сім’ї» від 05.04.1926 року, а також постановою ЦВК і РНК РСФРР «Про поря­док і умови передання вихованців дитячих будинків та інших неповнолітніх трудящим у містах та робітничих селищах» від 28.05.1928 року. На теренах нашої держави патронат був регламен­тований постановою РНК УРСР від 14.06.1940 («Положення про порядок патронування дітей у колгоспах і сім’ях трудящих», розроблене Міністерством освіти і затверджене постановою РНК УРСР 11.06.1940 року).

У постанові РНК від 23.01.1942 року під патронатом визначалося прийняття в сім’ю трудящих на виховання дітей, які залишили­ся без батьків або втратили з ними зв’язок. Завдання та функції патронату стали особливо актуальними в період Великої Вітчиз­няної війни та безпосередньо після її завершення. Величезна кількість евакуйованих осиротілих дітей та дітей, які залиши­лися без нагляду батьків, поставили питання про організацію негайної допомоги таким дітям.

Уряди колишніх радянських республік, особливо тих, на те­риторію яких прибувала значна кількість дітей, евакуйованих із тимчасово окупованих районів, почали розробляти тимчасові положення, спрямовані на посилення функцій патронату. Зго­дом була видана особлива інструкція, затверджена постановою РНК РСФРР 08.04.1943 року «Про патронування, опіку та усинов­лення дітей, які залишилися без батьків». Патронат встановлю­вався над дітьми-сиротами у віці від 5 місяців до 14 років, над вихованцями дитячих будинків і над дітьми, які були вилучені із сім’ї на підставі відповідного рішення суду. У виняткових ви­падках допускалося патронування дитини у віці до 16 років, а також в окремих випадках на виховання могли бути передані діти, які не досягли 5-місячного віку (за умови забезпечення їх грудним годуванням у сім’ї або через пункти для збору грудного молока, уявіть, існували і такі).

У той час, як і сьогодні, патронат провадився на добровіль­них засадах і полягав у тому, що сім’я брала на виховання дити­ну за договором з відповідними державними органами. У цьому договорі зумовлювались умови тимчасового утримання і вихо­вання дитини, а також державна допомога, яку отримує сім’я на утримання прийнятої дитини. Завдання патронату зводилось до наступного - забезпечити дитині нормальні умови життя та виховання. Фактично, патронат став ще однією формою опіку­вання над дітьми, що залишилися без батьків.

В «Очерках советского семейного права» професором В.І. Бошком (1952 р.), було наведено основні відмінності патро­нату від існуючих опіки та усиновлення. На його думку, від опі­ки патронат відрізняється тим, що в його основі лежить договір, у якому беруть участь дві сторони: орган охорони здоров’я чи народної освіти й особа, яка бере на себе патронування, яке, у свою чергу, цілком і повністю залежить від волі зазначеної осо­би, тоді як відмова від пропонованої державним органом опіки чи піклування - не допускається, а сама опіка та піклування засновані не на договорі, а на призначенні особи опікуном чи піклувальником адміністративним актом. Другою особливіс­тю патронату, на якій наголошує В.І. Бошко, є те, що відноси­ни між дитиною і патронатним вихователем не засновані на кровному спорідненні, яке досить часто лежить в основі опіки: діти, які передаються під патронат, як правило, є чужими для патронатного вихователя, а не близькими йому за сімейним чи кровно-родинним зв’язком. І нарешті, третьою ознакою, що відрізняє патронат від опіки та піклування, є різний термін три­валості, що залежить від волі сторін: патронування встановлювалось договором і на строк - до досягнення дитиною 14 років, а якщо патронатний вихователь відмовиться від такої умови, то на строк не менше трьох років. Між тим, тривалість опіки була передбачена законом і не могла бути зміненою договором.

Передача дітей на виховання у порядку патронування відріз­няється від усиновлення тим, що усиновлений включається в сім’ю на правах її члена. Оскільки усиновлення змінює право­ве становище дитини, воно має реєструватися в органах ЗАГСу. Оскільки, дитина, над якою встановлюється патронат, не набуває сімейних прав, а тому договір патронування у ЗАГСІ не реєструється. Проте загальним для опіки, патронату та уси­новлення є те, що у всіх цих трьох інститутах на першому плані стоять інтереси дитини.

Нагадаємо, що наведені вище відмінності випливали з існую­чого на той час законодавства, яке регулювало відносини щодо патронату, опіки та усиновлення.

На державному рівні патронат проголошувався однією із форм громадської допомоги у справі здійснення системи заходів щодо охорони дитинства і боротьби з дитячою бездоглядністю та безпритульністю.

Як зазначалося вище, діти передавались у сім’ї робітників, службовців, колгоспників. Цікавим з точки зору сучасного ста­ну регулювання інституту патронату є те, що до патронування не допускалися, тобто, не могли бути патронатними вихователя­ми особи, позбавлені судом виборчого права. Не могли бути пат­ронатними вихователями особи, позбавлені батьківських прав, душевнохворі, неповнолітні; особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини (усі ці категорії закріплені і в чинному сімей­ному законодавстві).

Передача дітей під патронування здійснювалася у містах і робітничих селищах міськими (районними) відділами народної освіти і відділами охорони здоров’я, у сільській місцевості - го­ловами сільських рад.

Однією з особливостей договору про патронат на той час було те, що крім відділів народної освіти та відділів охорони здоров’я при укладенні договору про патронат у сільській місцевості обов’язковим було його підписання правлінням каси громадсь­кої взаємодопомоги. Крім того, цей договір реєструвався у сіль­ській раді.

Укладенню договору передувало ретельне обстеження сім’ї, що виявила бажання взяти дитину на виховання, як щодо по­бутових умов, так і стану здоров’я всіх її членів, які проживали разом.

При передачі дитини за договором патронату районні (міські) відділи народної освіти і охорони здоров’я одноразово видавали одяг, взуття і виплачували сім’ї, яка прийняла дитину на вихо­вання, із коштів місцевого бюджету щомісячну допомогу в уста­новленому законом розмірі. При призначенні дитині, переданій під патронат пенсії, як члену сім’ї військовослужбовця (рядово­го чи молодшого керівного складу), або при виплаті аліментів, відповідні суми передавались патронатному вихователю в раху­нок допомоги за патронування, що і зумовлювалось у договорі. Якщо розмір пенсії або аліментів, які отримувала дитина, пере­вищував розмір допомоги за патронування, то остання не випла­чувалася зовсім. Саме ці положення суттєво відрізняють умови договору про патронат, який передбачений нині чинним сімей­ним законодавством.

На районні (міські) відділи народної освіти і відділи охорони здоров’я покладалися такі повноваження:

ведення роз’яснювальної роботи серед населення про значення патронування дітей, а також про права та обов’язки сімей, що беруть дітей на виховання;

ознайомлення з обстановкою та умовами життя сімей, що виявили бажання прийняти дітей на виховання;

укладення договору з особами, які виявили бажання прийняти дітей на виховання;

видача щомісячної допомоги на утримання дитини, а в разі переїзду сім’ї в іншу місцевість - переказати кошти відділу народної освіти за місцем переїзду сім’ї;

систематичне спостереження за виконанням умов догово­ру та за вихованням дітей;

обстеження життя дітей, переданих під патронування; працевлаштування дитини при виході із сім’ї після досяг­нення встановленого віку.

Органи народної освіти і охорони здоров’я, за наявності у дитини, яка передається під патронат, певного майна, що зали­шилося після батьків, вживали заходів щодо збереження цього майна і цільового його використання в інтересах дітей, керую­чись при цьому відповідними нормами закону. Опіка над май­ном здійснювалась за місцем знаходження майна; в особовій справі дитини провадився відповідний запис.

Сімейно-правовий стан дитини щодо сім’ї, в якій вона на­родилася, залишався таким самим, яким був до встановлення патронату. Дитина зберігала своє прізвище, ім’я та по батькові рідного батька, право спадкування майна своїх батьків та інших родичів, право на стягнення аліментів з близьких родичів. Вод­ночас, щодо сім’ї патронатного вихователя такі права у дитини не виникали: вона не отримує прізвища патронатного вихова­теля; позбавлена права спадкувати майно останнього або його родичів по висхідній лінії, а також не має права на аліменти у разі, коли патронатний вихователь відмовиться від виховання дитини.

Щодо припинення патронування. За загальним правилом, відносини патронування припинялися після досягнення дити­ною 14-річного віку (у виняткових випадках - 16-річного віку) або ж якщо дитина, передана під патронування, усиновлена ким-небудь із членів сім’ї патронатного вихователя. З моменту усиновлення договір патронування втрачав силу.

Дострокове припинення договору про патронування мало місце у випадках порушення патронатним вихователем своїх обов’язків за договором; несприятливих для вихованця змін сі­мейно-побутових умов патронатного вихователя; вимоги батьків чи інших родичів, які знайшлися.

Спори з приводу дострокового розірвання договору патрону­вання вирішувалися у загальнопозовному порядку і до розірван­ня договору в установленому порядку обидві сторони несли пов­ною мірою відповідальність за договором.

Отже, патронат, як і інші форми влаштування дітей, що за­лишилися без батьківського піклування, має давню історію. Інститут патронату зазнав чимало змін, на його формування і розвиток, безперечно, вплинули ті соціально-економічні та політичні зміни, які відбувалися у країні протягом десятиліть. Сучасна юридична наука зберегла найвагоміші теоретичні та практичні досягнення такої форми влаштування дітей, які поз­бавлені батьківського піклування як патронат минулих років, розвинувши та вдосконаливши відповідні правові норми та при­стосувавши їх до сучасних вимог законодавства, сучасного ста­ну існуючих сімейно-правових відносин.

Патронат - одна із форм влаштування дітей, які залишили­ся без батьківського піклування, в чужу сім’ю на виховання. Нарівні з такими формами як усиновлення, опіка та піклуван­ня, патронат виконує серйозне завдання - забезпечує дитині належне батьківське виховання. Водночас, це різні форми вихо­вання дітей. На думку В.І. Борисової, це проявляється у такому:

усиновлення, на відміну від патронату, відносять до під­став створення сім’ї;

при усиновленні дитина приймається у сім’ю усиновлювача на правах доньки чи сина, поміж дитиною та усиновлювачем виникають відносини, що прирівнюються до бать­ківських. При патронаті батьківських прав не виникає, а дитина передається лише на виховання; підставою виникнення усиновлення, як правило, є рішен­ня суду, а відносини між дитиною і патронатним вихова­телем виникають на підставі договору між останнім, орга­ном опіки та піклування;

патронат, на відміну від усиновлення, припиняється при досягненні дитиною повноліття;

патронатний вихователь, на відміну від усиновлювача, от­римує плату за виховання дитини;

між патронатним вихователем і дитиною не виникає алі­ментних зобов’язань, як це відбувається при усиновленні; патронат не є перешкодою для усиновлення дитини, і нав­паки, усиновлення унеможливлює встановлення патрона­ту;

патронатний вихователь отримує, на відміну від опікуна (піклувальника), плату за виконання своїх обов’язків; між дитиною і патронатним вихователем складаються тіс­ніші зв’язки, ніж між дитиною і опікуном (піклувальни­ком);

опікун - законний представник дитини у всіх правовідно­синах, а патронатний вихователь - лише у сфері процесу­альних відносин.

Дитина передається у сім’ю патронатного вихователя шля­хом укладення договору про патронат.

Відповідно до ст. 252 СК України, за договором про патронат орган опіки та піклування передає дитину, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського піклування, на вихо­вання у сім’ю іншої особи (патронатного вихователя) до досяг­нення дитиною повноліття, за плату.

Сторонами договору про патронат є орган опіки та піклуван­ня і патронатний вихователь.

Стаття 252 СК України не містить вимог щодо особи патро­натного вихователя та переліку осіб, які не можуть бути сторо­ною у договорі. У зв’язку з цим деякі автори пропонують засто­совувати у зазначеному випадку аналогію закону - не можуть бути патронатними вихователями особи, як і опікунами та піклувальниками, які зловживають спиртними напоями, наркотичними засобами, позбавлені батьківських прав, а також, якщо їхні інтереси суперечать інтересам дитини. Інші пропону­ють запозичити досвід СК РФ, у ст. 153 якої зазначено, що патронатними вихователями не можуть бути особи, звільнені від повноважень опікуна, піклувальника за неналежне виконання покладених на них обов’язків; колишні усиновлювачі, якщо усиновлення скасовано з їх вини; особи, які за станом здоров’я не можуть виконувати обов’язки, пов’язані з вихованням дітей.

Оскільки основним завданням патронатного вихователя є забезпечення належного виховання дитини, яка передається в його сім’ю, обов’язковим для органу опіки та піклування є здійснення обстеження умов життя майбутнього патронатного вихователя з метою з’ясування можливості створити останнім належні для виховання і розвитку дитини умови. Крім того, не було б зайвим одержати від лікувального закладу відповідні довідки про відсутність у членів сім’ї патронатного вихователя захворювань, що можуть перешкоджати переданню дитини, яка має потребу у патронатному вихованні, у нову сім’ю, тобто як це передбачено в п. 3.3. Правил опіки та піклування.

Предметом договору є прийняття дитини у сім’ю і забезпе­чення її належним вихованням.

Строк договору - договір, як правило, чинний до досягнен­ня дитиною повноліття. Водночас дитина може бути залишена у сім’ї патронатного вихователя і після досягнення повноліття, але уже на іншій правовій підставі.

Форма договору - проста письмова, тобто для його чинності достатньо письмового викладення умов, підписів уповноваже­них представників органу опіки та піклування і патронатного вихователя, а також відповідної печатки органу опіки та піклу­вання.

Договір патронату належить до категорії сплатних, оскільки за виконання функцій патронатного вихователя останній отри­мує щомісячну оплату. Розмір плати має визначатися догово­ром з урахуванням певних чинників: вік, стан здоров’я дитини тощо. Причому в договорі чітко має бути розмежовано оплату виконаної роботи, наданих послуг патронатним вихователем та джерела коштів на утримання дитини.

Умови патронату:

1) дитина повинна бути такою, що позбавлена батьківського піклування;

2) дитина повинна дати згоду на перехід у сім’ю патронатно­го вихователя, якщо вона досягла такого віку, що може її висловити;

3) за виконання своїх обов’язків патронатний вихователь от­римує плату, розмір якої визначається за його домовленіс­тю з органом опіки та піклування.

Обов’язки патронатного вихователя:

1) забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням тощо;

2) створити дитині умови для навчання, фізичного та духов­ного розвитку;

3) захищати дитину, її права та інтереси як опікун або піклу­вальник без спеціальних на те повноважень.

Вихователь зобов’язаний забезпечити дитину одягом, харчу­ванням, шкільними приладдями, книгами, забезпечити дитині належний відпочинок, культурне дозвілля, тобто створити такі умови, які б максимально сприяли її фізичному, духовному та моральному розвитку.

Патронатний вихователь утримує дитину не за власні кошти, а за рахунок її майна, а також інших коштів (пенсії, аліментів, інших соціальних виплат).

Виконуючи обов’язки опікуна, патронатний вихователь вчи­няє правочини від імені та в інтересах дитини, переданої йому на виховання (ст. 67 ЦК) та здійснює управління її майном (ст. 72 СК). Патронатний вихователь, його дружина, чоловік, близь­кі родичі не мають права укладати з дитиною, переданою на виховання, договори, за винятком передання дитині майна за договором дарування або у безоплатне користування за догово­ром позички. Патронатний вихователь не має права від імені дитини, взятої на виховання, без дозволу органу опіки та піклу­вання, вчиняти правочини щодо відмови від майнових прав пі­допічного; укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або (та) державній реєстрації та інші, передбачені ч. 1 ст. 71 ЦК України.

Патронатний вихователь як піклувальник дитини дає згоду на вчинення правочинів, що передбачені ч. 2 ст. 32 ЦК України. На вчинення правочинів, передбачених ч. 1 ст. 71 ЦК України, патронатний вихователь може давати згоду лише з дозволу ор­гану опіки та піклування (ч. 2 ст. 71 ЦК).

Припинення договору про патронат

Припинення договору про патронат може мати місце у разі здійснення його основної мети - досягнення дитиною 18-річного віку і в зв’язку з цим завершенням процесу виховання. Тобто має місце припинення договору в зв’язку з його виконанням.

Договір про патронат припиняється у разі відмови від нього вихователя або дитини, яка досягла 14 років.

До призначення дитині нового вихователя або передання дитини іншій особі, навчальному закладу, закладу охорони здоров’я або соціального захисту вихователь, який відмовився від договору, зобов’язаний піклуватися про дитину.

Договір про патронат може бути розірваний за згодою сторін або за рішенням суду в разі невиконання вихователем своїх обов’язків або якщо між ним та дитиною склалися стосун­ки, як перешкоджають виконанню обов’язків за договором.

Прийняти рішення про розірвання договору за позовною за­явою органу опіки та піклування суд може за наявності таких об­ставин: невиконання патронатним вихователем своїх обов’язків щодо виховання дитини або у разі створення небезпечних умов для здоров’я дитини у зв’язку із тяжкою інфекційною хворобою члена сім’ї патронатного вихователя; коли між дитиною та ви­хователем склалися такі стосунки, які виключають можливість спільного проживання та належного виховання дитини тощо.

Крім випадків припинення договору про патронат, визначе­них ст. 256 СК України, патронат може бути припинений у разі усиновлення дитини або у разі повернення дитини на виховання батькам; у разі смерті патронатного вихователя або дитини, переданої під патронат; у разі укладення шлюбу неповнолітньою дитиною, переданою під патронат.

Читайте також:

1. Використання матеріалів ОРД для попередження, припинення і розслідування злочинів, розшуку зло­чинців та осіб, які безвісно зникли
2. Виникнення та припинення володіння
3. Виникнення та припинення права застави
4. Вирішення суперечок між суб'єктами страхування. Умови припинення дії договору.
5. Влаштування дітей сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування
6. Влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування
7. Вплив російських реформ 60- 70-их років XIX ст. на розвиток державної і суспільної опіки
8. Горіння речовини і способи його припинення.
9. Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця
10. Державна реєстрація припинення суб’єкта господарювання
11. Договір позички. Припинення та розірвання договору позички.
12. Договір — домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Переглядів: 2369