МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Форми руху.Найбільш відоме у філософії вчення про форми руху створюється в марксизмі або в діалектичному матеріалізмі. Ця філософія формами руху вважає форми руху матерії. Рух в чистому вигляді сам по собі (незалежно від явищ матеріального світу) не існує. Енгельс виділяв 5 форм руху матерії: механічну, фізичну, хімічну, біологічну та соціальну. В сучасній філософській картині виділяють 3 найбільш загальні форми руху. Рух в неорганічній природі: переміщення в просторі, процеси перетворення елементарних частинок, гравітаційні, електромагнітні взаємодії, перетворення атомів та молекул, геологічні процеси і т.п. Рух в живій природі: від до клітинного рівня (нуклеїнові кислоти, білки і т.д.), через одноклітинні та багатоклітинні організми, до взаємодії на рівні біоценозів, екосистем, усієї біосфери Землі. Соціальна форма руху: охоплює всю сукупність життєдіяльності людей. Світ як реальність не вичерпується матеріальним світом. Існує і духовний світ, він також знаходиться в непереривному русі та розвитку. До глобальних соціально-історичних форм руху духовного можна віднести форми суспільної свідомості. Для індивідуальної свідомості формами руху можна вважати, наприклад, відчуття, сприйняття, уявлення, судження і висновки.
6. Рух і розвиток. Поняття прогресу і регресу. Рух - це всяка взаємодія, яка в свою чергу визначається як процес взаємної обумовленості існування об’єктів, систем, процес їхнього впливу один на одного, внаслідок чого відбувається як збереження, так і різноманітні зміни станів, властивостей, структури, функцій. Рух має об’єктивний і всезагальний характер. Як об’єктивний процес, рух охоплює собою і процеси розвитку, тому зміст поняття «рух» є більш загальним, ніж зміст поняття «розвиток». Розвиток – це такий рух (взаємодія), при якому відбувається не просто зміна вже існуючих якостей, станів якої-небудь системи, а виникають нові властивості, нова якість, що раніше не існувала. Традиційно виділяють два типи розвитку: 1. Розвиток в рамках однієї форми руху матерії (напр., поява нових ознак у тварин, рослин). 2. Розвиток, за якого відбувається перехід від однієї форми руху матерії до іншої, більш високої(напр., виникнення органічної природи з неорганічної). Процес розвитку, його характер та направленість розглядаються через категорії «прогрес» і «регрес». В найбільш простій формі прогрес – це такий розвиток, внаслідок якого виникає перехід від простого до складного, від нижчого до вищого. Прогрес – це така зміна властивостей якої-небудь системи, за якої відбувається збільшення функціональних властивостей, підвищення ефективності функціонування, збільшується незалежність існування від впливу зовнішніх факторів. Регресивні зміни – це зворотній процес. Регресивними явищами визнаються ті, при яких відбувається деградація, зниження рівня організованості та ефективності функціонування, втрачається здатність до здійснення того, що було можливим (напр., в результаті старіння організму людина втрачає можливість робити те, що вона могла робити в молодому віці). Для регресу характерним є наростання залежності від впливу зовнішніх факторів довколишнього середовища. Регресивну направленість в розвитку відзначає втрата потенціалу, можливостей для подальших змін.
7. Простір і час як загальні форми існування світу. Єдність простору і часу.У філософії сформувалося декілька концепцій простору і часу. Традиційно серед них виділяють дві – абсолютну й відносну, тобто концепції абсолютності простору і часу та відносності. Концепція абсолютності домінувала в уявленнях про світ до кінця ХІХ ст. Суть її можна виразити так: 1. Простір і час є загальними, але самостійними, зовнішніми щодо світу реальностями. Вони об’єктивні, але незалежні від матеріальних систем. 2. Простір і час абсолютні ще й тому, що їхні властивості незалежні одна від одної. 3. Простір і час абсолютні, бо їхні властивості незмінні. Простір – це безкінечна протяжність, він тривимірний, лінійний, неперервний. Час – одномірний, спрямований (від минулого до майбутнього), незворотний. Реляційна концепція спочатку сформувалася у філософії, а через кілька століть отримала природничо-наукове обґрунтування. Суть реляційної концепції можна сформулювати у таких тезах: 1. Простір і час є загальними формами існування світу, буття матерії, але не зовнішніми щодо них властивостями. Простір і час нерозривно пов’язані, залежні від форм руху матерії. 2. Простір і час відносні, бо їхні властивості взаємопов’язані, взаємозалежні. 3. Простір і час відносні, бо їхні властивості не є незмінними. Простір – це невіддільна від матерії загальна форма буття, що виражає його структурність, диференційованість та взаємодію елементів (їхню віддаленість одне від одного, розташування і т.д.). Час – це загальна форма буття, що виражає тривалість процесів взаємодії та послідовність зміни його станів. Існують ще й концепції, які стверджують, що простір і час мають лише суб’єктивний характер. Вони визначаються лише як властивості людської свідомості. 8. Проблема єдності світу. Вчення, що визнають єдність світу, отримали назву моністичних, тому, що в побудові картини світу вони виходять з принципу монізму (від грець. – один, єдиний). Другим, протилежним підходом, що визнає наявність багатьох першооснов буття є плюралістичний (від лат. – множинний). Останній є найбільш характерним для міфології. В матеріалістичних вченнях проблема єдності світу вирішується через визнання світу матеріальним. В ідеалістичних вченнях, до яких відносять і релігію, єдність світу пов’язується з духовним першопочатком. Матеріалістичні вчення про світ є більш моністичними, оскільки в них стверджується, що дух, свідомість не можуть існувати самостійно без матеріальної основи, напр., мислення є неможливим без мозку людини. Середньовічна релігійна і філософська думка в розумінні світу до ідеї про його структурну єдність додає ідею про єдине історичне начало, оскільки Бог – це не лише вічна духовна основа єдності світу, а й надприродна сила, що творить його, це також початок існування земного світу в часі. Для філософії проблема єдності світу має ще цілий ряд вимірів.Одним з них традиційно є розгляд світу через сутність і ступінь спільності законів буття. В цьому аспекті також визнається, що світ є єдиним, оскільки йому притаманні єдині закони. Єдність світу виражена також і в тому, що у нього є загальний сосіб існування та форми буття. Читайте також:
|
||||||||
|