Об’єкт, предмет, мета і функції науки

Об’єкт науки. З позиції логіки можна виділити кілька світів — реальний та нереальні (псевдореальний, ірреальний чи невизначений).

Об’єкт науки — реальний світ. До реального світу належать тексти про нереальні світи. Тому такі тексти (нп. Біблія, Коран, Тора, ) можуть бути і є об’єктом вивчення науки.

Нереальні світи — це світи, які існують тільки в уяві людини. Псевдореальний світ — це світ, описаний у повідомленнях, твердження якого з певною імовірністю іноді можуть ставати істинними в реальному світі (наприклад, твори художньої літератури). Ірреальний світ — це світ, описаний у повідомленнях, твердження якого ніколи не можуть стати істинними в реальному світі (наприклад, казки). Невизначений світ — це світ, стосовно якого невідомо, до якого світу він належить — реального, псевдореального чи ірреального (кажучи іншими словами, це світ, в якому змішані кілька світів, наприклад, історичні романи, в яких описано як реальні історичні події чи особи, так і вигадані).

Наука не вивчає нереальні світи — псевдореальний, ірреальний та невизначений[1]. Проте наука (літературознавство, фольклористика) досліджує повідомлення, тобто тексти, про ці нереальні світи (художню літературу, казки, релігійну літературу тощо), оскільки самі ці повідомлення існують у реальному світі.

Предмет науки — відображення стану й розвитку реального світу (матерії) у свідомості людини. Зміст свідомості викладається в текстах, підготованих людиною.

Мета науки — це опис, пояснення й передбачення процесів та явищ дійсності, які становлять об’єкт її вивчення, на основі виявлених нею законів. Іншими словами, мета полягає в такому теоретичному відображення дійсності, яке дає змогу застосування в практичній діяльності. Сфери застосування в практичній діяльності: використовувати менше матеріалів, використовувати менше енергії тощо (загалом, за принципом «менше зусиль — більше ефекту»).

Завданнянауки:

— створювати теорії;

— застосовувати ці теорії в практиці (виробництві).

Поле завдань науки (Кун, с. 58):

— встановлення значущих фактів;

— зіставлення фактів з теорією;

— розробка теорії.

Функціїнауки:

— світоглядна, включаючи критику ненаукових теорій;

— культурно-виховна (навчання й виховання людини);

— пізнавальна (розвиток системи знань);

— удосконалення виробництва і суспільних відносин.

Наука — саморегульована система, оскільки будь-які її твердження перевіряються на істинність іншими науковцями.

Наука — продукт колективної праці, хоча її результати готують окремі науковці. Наприклад, якщо науковці помиляються, то, як правило, всі (зразок: Земля — пласка).

Наука є системою динамічних, а не статичних знань.

Форми існування науки:

— публікації з перевіреними твердженнями (енциклопедії, довідники);

— публікації з новими отриманими твердженнями (монографії, статті);

— наукові семінари;

— наукові конференції.

Подамо приклади кількох зразків тверджень науки:

На Земній кулі на рівні моря вода закипає при температурі 100º С.

Ісаак Ньютон сформулював три основні закони механіки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Етапи розвитку науки	\|	Наука та інженерні вчення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.