Складові науки

Основні вимоги до наукових результатів.

1. Якщо отриманий в дослідженні результат залежить від дослідника (тобто, якщо при зміні дослідника змінюється й результат), то такий результат не може бути зарахованим до числа наукових.

Ця вимога стосується, наприклад, досліджень з мистецтвознавства. Тут дотримання цієї вимоги долається, наприклад, шляхом застосування методу експертних оцінок і коректним відбором самих експертів.

2. При повторенні дослідження при тих самих умовах він повинен постійно давати аналогічний результат.

Якщо придумати метод дослідження для підтвердження отриманого результату неможливо взагалі, то цей результат швише за все не належить до числа наукових.

3. Фактів для обґрунтування результатів у дослідженні повинно бути взято стільки, щоб вони однозначно забезпечували істинність отриманого результату.

Ця вимога, якщо неможливо обстежити всю необхідну сукупність фактів, стосується питання про репрезентативність організованої дослідником вибірки. Лише з того факту, що неправильно організована вибірка, вже випливає необґрунтованість положення, яке здобувач висовує на захист.

4. З коректністю і обґрунтованістю отриманих результатів повинна погоджуватися переважна більшість науковців.

Ця вимога є, звісно, суб’єктивною. Але вона існувала й буде існувати завжди. Річ у тім, що ситуації, коли експерти-науковці помиляються, доволі рідкісні, хоча й зустрічаються (приклад: до XVI ст. майже всі вчені вважали Землю пласкою). На жаль, і наука не гарантована від таких прикрих помилок.

Якщо ж більшість експертів-науковців вважає положення, які здобувач висовує на захист, хибними, а здобувач в їх істинності все ж переконаний, то здобувачеві варто змінити способи доведення і/або доповнити доведення новими аргументами.

Два рівні знання:

— емпіричні (отримані з практики — факти[6]);

— теоретичні (отримані шляхом виведення з емпіричних).

Постулати — твердження, що вважаються в певній науці вихідними й служать для створення їх теорій. Різновидом постулатів є аксіоми (приймаються як очевидні без доведення).

Сучасна наука базується на таких постулатах:

— навколишній світ існує об’єктивно (інші світи існують лише суб’єктивно, в уяві людей; інша річ — суб’єктивні образи реального світу, які об’єктивно існують в уяві людей, а тому вивчаються, наприклад, психологією та медициною);

— закони[7] навколишнього світу є постійними (наприклад: якщо виявлена в ЗМІ закономірність діє в Україні, то в тих самих умовах вона так само повинна мати місце і в будь-якій іншій країні світу, отже, і в Аргентині, і в Китаї, і в Франції і т. д.; критична маса урану є однаковою і на Північному полюсі, і на Південному, й на екваторі Землі);

— істинність тверджень науки є відносною, інакше кажучи, твердження є істинними лише для тих умов, для яких вони сформульовані (наприклад: сьогодні жанри ЗМІ — ось такі, а через 50 років вони можуть бути іншими; тому в дисертаціях завжди потрібно чітко вказувати часові й територіальні характеристики виявлених нових закономірностей).

Парадигма науки — множина уявлень науковців, на яких грунтуються постулати й аксіоми науки. Нп: що таке «літера» в поліграфії; що таке світло (спершу хвилі, а потім — частинки); яка швидкіст світла?.

Особливу роль у науці відіграють наукові категорії — найзагальніші поняття науки (нп: матерія, інформація, метод, система тощо). Кожна наука має свою множину таких категорій.

Наука досліджує ланцюжок: одиничне — часткове — загальне. У «загальному» встановлюються закономірності зв’язку об’єктів чи явищ. Такі закономірності мужуть бути виявлені з різним ступенем точності.

Закон (науковий)— це внутрішній суттєвий і стійкий зв’язок явищ чи процесів, що зумовлює їхні впорядковані зміни і дає можливість достовірно передбачити їх перебіг у майбутньому. Люди не створюють законів, а лише їх відображають та описують.

Наукова теорія — множина постулатів, законів та виведених із них тверджень, що описують «фрагмент» реального світу і описують, пояснюють та передбачають зміни в об’єктах і процесах цього «фрагменту». Іншими словами, наукова теорія повинна: описувати функціонування явищ матеріального чи духовного світу в статиці, динаміці й забезпечувати прогнозування цього явища на майбутнє.

Наукові теорії містять і інші складові — класифікації, систематизації, номенклатури тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Наука та інженерні вчення	\|	Псевдонаука, паранаука

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.