Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Особистісно орієнтоване навчання

Цю проблему досліджували відомі психологи сучасно­сті К. О. Абульханова-Славська, О. Г. Асмолов, Г. О. Балл, І. Д. Бех, В. В. Давидов, В. О. Моляко, А.В. Петровський, В. В. Рибалка, В. В. Сталін, В. 0, Татенко, Т.М.Титаренко, І. С. Якиманська.

Філософсько-педагогічні аспекти особистісно орієнто­ваного навчання у вітчизняній педагогіці визначили С. У. Гончаренко, І. А. Зязюн, О. В. Киричук, В. Г. Кремень, О. Я. Савченко та інші.

На. яких же методологічних засадах грунтується осо­бистісно орієнтоване навчання? Вихідні положення такої си­стеми навчання визначає І.С.Якиманська:

1) особистісно орієнтоване навчання повинно забезпе­чувати розвиток і саморозвиток особистості учня як суб'єкта пізнавальної та предметної діяльності;

2) має забезпечувати кожному учневі (спираючися на його здібності, нахили, інтереси, ціннісні орієнтації та суб'єктивний досвід) можливість реалізувати себе в різних видах діяльності;

3) зміст освіти, її засоби й методи організовуються так, щоб учень міг вибирати предметний матеріал, його вид та форму;

4) освіченість як сукупність знань, умінь, індивідуаль­них здібностей є найважливішим засобом становлення ду­ховних та інтелектуальних якостей учня і має бути основ­ною метою сучасної освіти;

5) освіченість формує індивідуальне сприйняття світу, можливості його творчого вдосконалення, широке вико­ристання суб'єктного досвіду в інтерпретації та оцінці фактів, явищ, подій навколишньої дійсності на основі осо­бистісно значущих цінностей і внутрішніх настанов;

6) найважливішими чинниками особистісно орієнтова­ного навчального процесу є ті, що розвивають індивіду­альність учня, створюють умови для його саморозвитку та самовираження;

7) особистісно орієнтоване навчання будується на принципі варіативності.

За Якиманською, «визнання учня головною дієвою фігу­рою усього освітнього процесу є ...особистісно орієнтована педагогіка». Психологічний аналіз категорій «учень», «індивід», «особистість» та «індивідуальність» свідчить про те, що центром навчального процесу має бути не учень, а його особистість (бо індивідом є будь-яка істота людського роду, а поняття «особистість» — це системна якість індивіда, яка трансформується в нову якість, тобто -в осо­бистість). Своєю чергою, повна самоактуалізація і самореалізація особистості учня в навчальному процесі — це надійна передумова формування яскравих та нестандартних особистостей, тобто індивідуальностей, дефіцит яких, на жаль, ми відчуваємо в Україні. Безперечно, «системоутво­рюючою якістю особистості є суб'єктність, тому можна стверджувати, що освітній процес, який максимально сприяє розвитку суб'єктності, можна назвати особистісно орієнтованим» .

Найважливішими ознаками особистісно орієнтованого навчання академік О.Я. Савченко вважає багато варіатив­ність методик і технологій, уміння організовувати навчання одночасно на різних рівнях складності, утвердження всіма засобами цінності емоційного благополуччя, позитивного ставлення до світу, тобто внутрішньої мотивації.

Отже, використання в дидактичній практиці поняття «суб'єкт» стосовно учня вимагає уточнення його змісту.. Суб'єктом є певний учень чи група учнів, які розглядають­ся в бутті й разом із пізнанням буття творять його. Зміни в бутті ведуть до зміни суб'єкта як частини буття. Отже, ця взаємодія діалектична: буття творить суб'єкт, а суб'єкт тво­рить буття. Таке розуміння суб'єкта надзвичайно важливе для дидактики — у процесі навчально-пізнавальної діяль­ності учень стає суб'єктом, тобто потенційно готовим до самоактуалізації, самовизначення, саморозвитку і самореалізації у професійній діяльності, а ставши суб'єктом цієї діяльності, він змінює дійсність.

Навчання має ґрунтуватися на приматі суб'єктності уч­ня як суб'єкта учіння, визнання за ним права на самовизна­чення і самореалізацію в навчально-пізнавальній діяльності через оволодіння її способами, що передбачає пристосуван­ня освіти до нього, а не навпаки, як у традиційному навчанні. Це вимагає кардинальної зміни мети й ціннісних орієнтацій навчального процесу, оновлення змістового ком­понента і його гуманітаризації, перебудови технології та її гуманізації й демократизації, зміни методики діяльності пе­дагога та розширення в ній технології співробітництва, ко­ригування характеру навчально-пізнавальної діяльності уч­ня як суб'єкта навчального процесу.

Мета такого навчання — гармонійне формування і всебічний розвиток особистості українського громадянина, повне розкриття його творчих сил, набуття власного «Я», неповторної індивідуальності. Він має стати суб'єктом життєдіяльності, професійної діяльності, а не опанувати тільки певну сукупність загальнонаукових і професійних знань, навичок і вмінь. Для цього педагог повинен допо­могти учневі знайти самого себе, підтримати та розвинути людину в людині, закласти в неї механізми адаптації, само­визначення, саморозвитку, самореалізації, самовдоскона­лення в умовах навчально-пізнавальної діяльності, які сприятимуть становленню творчої особистості.

Все це кардинально змінює функції навчального проце­су, основними серед яких стають виховна, розвивальна і са­мовдосконалення, а не освітня, як у традиційній системі. В такому розумінні освіта справді гуманізується, бо вона всебічно сприятиме збереженню та розвитку екології людини, допомагатиме її інтелектуальному, духовному й фізичному збагаченню, ненасильницькій соціалізації в умовах навчально-пізнавальної діяльності.

Це автоматично вимагає суттєвої корекції змісту освіти та шляхів і методів її реалізації. Змістовий компонент на­вчального процесу має охоплювати, з одного боку, все те, що потрібно учневі для формування і розвитку особистості, а з іншого — для формування особистості професіонала. З цією метою пропонують у зміст освіти вводити аксіологічний, когнітивний, діяльнісно-творчий і особистісний компоненти. Тут останній компонент є системотвірним, а не когнітивним, як у традиційному навчанні.

Під час конструювання і реалізації навчального процесу виявляється суб'єктний досвід кожного учня, його соціалізація в умовах освітньо-виховних систем, бо «в межах особистісного підходу суттєво змінюються орієнтири, за якими відбувається життя людини та її взаємодія з соціальним середовищем і професійними подіями. Саме діяльність стає засобом розвитку людини, а якщо вона не забезпечує цього розвитку, не задовольняє потреб людини, вона повинна прагнути її змінити»л. Цього можна досягти тільки шляхом упровадження в навчальний процес нової педагогічної технології, в основі якої — розуміння, актив­ний діалог, самоуправління, взаєморозуміння, які передба­чають суб'єкт-суб'єктні взаємини між педагогами та учня­ми. Наприклад, розуміння передусім передбачає спілкуван­ня, співпрацю, рівність позицій, емпатію. Тому Е. В. Бондаревська ключовими словами особистісно орієнтованого на­вчання обґрунтовано вважає допомогу і підтримку.

Отже, обґрунтоване використання основних ідей і реко­мендацій особистісно орієнтованого навчання з урахуван­ням особливостей і змісту сучасного етапу формування національної системи освіти, характеру майбутньої про­фесійної діяльності учнів сприятиме вихованню духовно ба­гатої, національне свідомої особистості українського грома­дянина, суб'єкта повноцінної суспільної життєдіяльності.

 


Читайте також:

  1. V Засоби навчання
  2. Адаптації та навчання
  3. Активний метод навчання
  4. Аналіз основних систем трудового і професійного навчання: предметної, предметно-операційної, операційної, операційно-предметної, системи ЦІП, операційно-комплексної тощо.
  5. Аналіз та планування витрат організації на професійне навчання персоналу
  6. Б. Особливості диференціації навчання у школах Великобританії
  7. Багатокрокове прогнозування з перенавчанням нейромережі на кожному кроці прогнозу
  8. Бінарні методи навчання.
  9. В чому ж полягає зв'язок методики навчання ІМ з психологією?
  10. В. Особливості навчання і виховання в Кисво-Могилянській академії
  11. Взаємозв'язок навчання, виховання та розвитку психіки
  12. Вибір таких методів навчання, які забезпечують самостійність учнів у дослідженні ними літературних явищ.




Переглядів: 3127

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Порівняльний аналіз традиційного навчання і педагогіки співробітництва | Сучасні зарубіжні дидактичні концепції.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.017 сек.