ІНФОРМАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ

НАВЧАЛЬНА МЕТА

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

Л Е К Ц І Я № 16

Т е м а: “Нервова система.”

• Анатомо-фізіологічні аспекти саморегуляції функцій організму

• Вегетативна частина нервової системи

У ході еволюції й ускладнення будови організмів єдина нервова система поділилася на два відділи — анімальний (соматичний) і вегетативний (автономний). Останній виконує одну з найстаріших функцій — адаптаційно-трофічну, забезпечуючи адаптацію обміну речовин організму до умов навколишнього середовища. Нервова регуляція вегетативних функцій організму має ряд особливостей, що стосується будови рефлекторних дуг, ролі різних відділів центральної нервової системи тощо.

Знання цієї теми має велике значення при вивченні клінічних дисциплін, тому що спостерігається переважно порушення саме вегетативних функцій організму при різних захворюваннях.

Знати: класифікацію вегетативної частини нервової системи, її відділи, впливи симпатичної і парасимпатичної частин нервової системи на функції різних органів і структур організму.

Уміти: схематично зображувати будову дуг вегетативних рефлексів; описати зміни функцій організму в разі активізації і блокади симпатичної і парасимпатичної частин вегетативної нервової системи; давати характеристику відмінностей між симпатичною і парасимпатичною частинами нервової системи.

Вегетативна (автономна) нервова система (systema nervosum autonomicum) — це частина нервової системи, яка здійснює іннервацію органів травлення, дихання, розмноження, виділення, кровообігу, ендокринних залоз — тобто системи органів, які забезпечують обмін речовин, ріст і розмноження організму. Крім цього, симпатичні волокна іннервують скелетні м'язи, органи чуття, центральну нервову систему.

У вегетативній нервовій системі виділяють центральний відділ, який представлений вегетативними ядрами, що розташовані в спинному та головному мозку, і периферійний відділ, який включає вегетативні вузли (ганглії) і вегетативні нервові волокна, які утворюють самостійні вегетативні нерви або входять до складу деяких черепних і спинномозкових нервів.

У будові вегетативної нервової системи є деякі відмінності від соматичної нервової системи:

1) вогнищевість локалізації вегетативних ядер у центральній нервовій системі;

2) двонейронна будова периферійного відділу вегетативної нервової системи: від тіла нейрона, який розташований у центральній нервовій системі, починається аксон, який не доходить до виконавчого органа як еферентне соматичне волокно, а переривається в так званих гангліях вегетативної частини нервової системи, де знаходиться другий нейрон вегетативної частини нервової системи, аксон якого доходить до виконавчого органа. Тому аксони першого нейрона мають назву прегангліонарних, а відростки нейронів вегетативних гангліїв — постгангліонарних;

3) особливістю аферентних (чутливих) шляхів є те, що відростки клітин, які знаходяться в спинномозкових гангліях, спільні для соматичної й вегетативної нервових систем. Друга частина аферентних шляхів представлена відростками клітин, які локалізуються в периферійних вегетативних (екстра- й інтрамуральних) гангліях;

4) для вегетативної частини нервової системи характерна наявність вегетативних сплетень, до складу яких входять не тільки нервові волокна, але й нейрони (вегетативні сплетення розташовані навколо артерій, внутрішніх органів і в їхніх стінках);

5) вегетативні волокна іннервують усі тканини й органи, соматичні — розподіляються суворо сегментарно.

Залежно від топографії нервових ядер (центрів) і вузлів, а також характеру впливу на функції внутрішніх органів, іннервація яких здійснюється вегетативною частиною нервової системи, її поділяють на дві частини: симпатичну та парасимпатичну.

Більшість органів мають як симпатичну, так і парасимпатичну іннервацію, але деякі органи (потові залози, непосмуговані м'язи шкіри, більшість судин, м'язи матки, сечоводи, селезінка, надниркові залози, гіпофіз, скелетні м'язи) не мають парасимпатичної іннервації.

Вплив цих двох систем на роботу внутрішніх органів має протилежний характер: якщо одна система справляє посилюючу дію, то інша — гальмівну.

Симпатична частина (pars sympathica) вегетативної нервової системи

Центрипредставлені ядрами, які розташовані в бічних рогах VIII шийного, усіх грудних і II—III верхніх поперекових сегментів спинного мозку.

Периферійний відділпредставлений:

• прегангліонарними волокнами — це аксони, нейрони яких знаходяться в бічних рогах спинного мозку (Суш, Thi—Lш) і виходять із спинного мозку в складі передніх корінців, беруть участь в утворенні спинномозкових нервів, далі відгалужуються від них у вигляді білих сполучних гілок, які закінчуються в симпатичних вузлах. Ці волокна зв'язують центри симпатичної частини нервової системи з вузлами;

• симпатичними вузлами, які поділяються на дві групи: прихребтові (паравертебральні) та передхребтові (привертебральні). Паравертебральні вузли розташовані поблизу хребтового стовпа й утворюють симпатичний стовбур. Це парне утворення, яке розміщується вздовж бічної поверхні хребта від основи черепа до куприка, де обидва стовбури закінчуються одним спільним вузлом. Симпатичний стовбур складається з ланцюжка паравертебральних вузлів (трьох шийних, дванадцяти грудних, чотирьох крижових і одного непарного, який є спільним для обох симпатичних стовбурів), утворених тілами нейронів і міжвузлових гілок, представлених нервовими волокнами. Передхребтові вузли розташовані в грудній і черевній порожнинах між симпатичним стовбуром і внутрішніми органами у вегетативних сплетеннях за ходом судин;

• постгангліонарними волокнами, які утворені аксонами симпатичних вузлів. Вони складаються з окремих (спеціальних) симпатичних нервів, які йдуть до внутрішніх органів, симпатичних нервів, які розгалужуються вздовж судин та їхніх гілок, утворюючи сплетення стінок судин і внутрішніх органів, які вони кровопостачають, сірих сполучних гілок, які приєднуються до спинномозкових (соматичних) нервів і йдуть у їхньому складі до скелетних м'язів, шкіри. Постгангліонарні волокна шийних вузлів симпатичного стовбура утворюють нерви, які здійснюють симпатичну іннервацію органів голови, шиї, серця. ІІостгангліонарні волокна грудних вузлів ідуть до всіх внутрішніх органів грудної порожнини; від V—IX і X—XI грудних вузлів утворюються великий і малий нутрощеві нерви, які проходять через діафрагму в черевну порожнину і беруть участь в утворенні черевного (сонячного) сплетення.

Постгангліонарні волокна поперекових вузлів формують вегетативні сплетення черевної порожнини (наприклад, сонячне сплетення, яке також утворене великим і малим нутрощевими нервами від грудних вузлів і постгангліонарними волокнами привертебральних вузлів цього сплетення). Із сонячного сплетення вздовж черевного стовбура поширюються гілки, утворюючи шлункове, селезінкове, підшлункове, печінкове сплетення. Постгангліонарні волокна крижових і непарного вузлів утворюють вегетативні сплетення таза: наприклад, міхурове, прямокишкове, матково-піхвове (у жінок), простатичне (у чоловіків) сплетення.

Парасимпатична частина (pars parasympathica) вегетативної нервової системи

Центри представлені ядрами, які розміщені в стовбурі головного мозку і в II—IV крижових сегментах спинного мозку. Периферійний відділ представлений:

• прегангліонарними волокнами — це аксони нейронів парасимпатичних ядер, які йдуть у складі відповідних черепних (III, VII, IX, X пари) і спинномозкових нервів;

• парасимпатичними вузлами, які розміщені поблизу внутрішніх органів або у їхній стінці. Виділяють: війковий, крилопіднебінний, підщелепний і вушний вузли, а також вузли порожнини шиї, грудної, черевної і порожнини малого таза. До кожного з цих вузлів підходить прегангліонарне волокно, де нервовий імпульс передається на тіло нейрона;

• постгангліонарними волокнами — це аксони нейронів парасимпатичних вузлів. Постгангліонарні волокна війкового вузла іннервують м'яз-звужувач зіниці, війковий м'яз; крилоподібного — сльозову залозу, залози носової порожнини; підщелепного — підщелепну та під'язикову залози; вушного — привушну слинну залозу; вузли порожнин шиї, грудної, черевної, малого таза — внутрішні органи.

Вплив симпатичного і парасимпатичного відділів на ефекторні органи часто має антагоністичний характер. Наприклад, симпатична частина нервової системи спричинює розширення зіниці, а парасимпатична — звуження. Іноді спостерігається синергізм дії симпатичної та парасимпатичної частин нервової системи. Наприклад, підвищення артеріального тиску зумовлює рефлекторне зниження частоти і сили серцевих скорочень, що є наслідком як підвищення активності парасимпатичної, так і зниження активності симпатичної частини нервової системи.

Існують іще два види реакцій вегетативної нервової системи — ерготропна й трофотропна. Перша характеризується вибірковою активізацією деяких внутрішніх органів під впливом симпатичної нервової системи і підвищення активності соматичної частини (наприклад, звуження судин органів травлення під час скорочення скелетних м'язів, де відбувається розширення судин).

Симпатична частина вегетативної нервової системи здійснює регуляцію обміну речовин, трофіку, підвищує збудливість усіх органів і тканин тіла, забезпечуючи адаптацію організму, тому такі впливи отримали назву адаптаційно-трофічних.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Черепні нерви	\|	ІНФОРМАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.