• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ІНФОРМАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ

НАВЧАЛЬНА МЕТА

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

Нюхова та смакова сенсорні системи

Допоміжний апарат соматичної сенсорної системи — шкіра

Загальні питання анатомії та фізіології сенсорних систем

Л Е К Ц І Я № 17

Т е м а: “Органи чуття.”

• Анатомо-фізіологічні аспекти саморегуляції функцій організму

Отримання та аналіз інформації про процеси, що відбува­ються у навколишньому середовищі, зміни у внутрішніх орга­нах здійснюються завдяки сенсорним системам, які включа­ють периферійні та центральні відділи нервової системи.

Інформація, яка надходить до центральної нервової систе­ми, аналізується, внаслідок чого виникає суб'єктивне відобра­ження зовнішнього та внутрішнього середовища, що є основою для формування відповідної реакції.

Знання цієї теми необхідні для розуміння змін відповід­них реакцій, які виникають унаслідок патології (випадання функції хоча б одного із відділів сенсорної системи призводить до порушення діяльності всієї системи).

Знати: загальні питання анатомії та фізіології сенсорних систем, анатомії та фізіології шкіри та її похідних; нюхову та смакову сенсорні системи.

Уміти: визначати на таблицях та муляжах основні морфо­логічні структури органів чуття.

Сенсорна система (за І.П. Павловим — аналізатор) склада­ється зпериферійного, провідникового та центрального відділів.

Периферійний відділ аналізатора — це численні рецепто­ри, які здатні сприймати подразнення. Існує декілька класифі­кацій рецепторів:

• залежно від місця розташування рецептори поділяють на інтерорецептори (вісцерорецептори), які містяться у різних внутрішніх органах, і екстерорецептори — розташову­ються на зовнішній поверхні тіла;

• залежно від модальності рецептори бувають: механорецеп­тори, терморецептора, хеморецептори, фоторецептори тощо;

• залежно від характеру контакту із середовищем рецеп­тори поділяються на контактні, тобто такі, що сприймають подразник під час безпосереднього контакту з ним, і дистант­ні - ті, що не потребують такого контакту.

Структура рецептора буде залежати від виду подразнення, а також від його значення для організму, інформації, яка отримується за допомогою даної сенсорної системи. Це можуть бути вільні закінчення дендритів аферентних нейронів чи складні структури, які утворюють органи чуття, які, окрім власне рецептора, мають і допоміжні структури.

Основні властивості рецепторів:

• рецептори здатні перетворювати, трансформувати специ­фічну форму енергії будь-якого подразнення в нервовий імпульс;

• специфічність рецепторів, тобто кожний подразник (звук, світло, тепло, їжа) сприймається певними рецепторами;

• висока чутливість до адекватних подразників (адекватний подразник сприймається рецепторами навіть тоді, коли він має низький рівень енергії);

• збудження рецептора може виникнути і внаслідок дії не­адекватного подразника, але в цьому випадку сила подразнен­ня повинна бути в декілька разів більшою, ніж адекватного (на­приклад, удар в око може викликати відчуття спалаху світла);

• для кожного рецептора існує певний поріг подразнення;

• адаптація, тобто пристосування до постійно діючого по­дразника, проявляється зниженням чутливості рецептора, як­що на нього довгий час діє сильний подразник, і підвищенням під дією слабкого (суб'єктивно це проявляється пристосуван­ням до дії шуму, тепла, кольору, запаху тощо).

Провідниковий відділ представлений нервовими шляхами, які проводять нервовий імпульс у центральний відділ аналізатора.

Центральний, або мозковий, відділ аналізатора — певні ді­лянки кори великих півкуль головного мозку, у клітинах яких нервові імпульси набувають нових якостей. Вони є основою для виникнення відчуття, елементарного психічного акту, який відображає навколишню дійсність. На основі відчуттів виникають більш складні психічні акти — сприйняття, уяв­лення та абстрактне мислення.

Враховуючи анатомічну єдність та спільність функцій, ви­діляють наступні аналізатори: зоровий, слуховий, вестибуляр­ний, шкірний, смаковий, нюховий, м'язово-суглобовий та віс­церальний.

Деякі аналізатори мають так звані допоміжні структури (наприклад, рогівка, зіниця та кришталик у зоровому аналіза­торі; вушна раковина, слухові кісточки, барабанна перетинка в слуховому), завдяки яким здійснюється проведення енергії адекватних подразників, захист від дії надзвичайно сильних і неадекватних подразників тощо.

Читайте також:

1. III. Повторення вивченого матеріалу.
2. III. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
3. IV. Вивчення нового матеріалу – 20 хв.
4. IV. Вивчення нового матеріалу.
5. IV. Вивчення нового матеріалу.
6. IV. Виклад інформаційного матеріалу
7. IV. Виклад інформаційного матеріалу
8. IV. Подання нового матеріалу
9. IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
10. IІІ. Вивченняння нового навчального матеріалу.
11. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
12. L2.T4/1.2. Засоби безперервного транспортування матеріалів. Транспортери.

Переглядів: 540