Формені елементи крові

Еритроцити, або червоні кров'яні тільця (червонокрівці) мають форму двовгнутих дисків, діаметром близько 7,5 мкм. Завдяки такій формі еритроцити мають відносно велику поверхню, а оскільки зрілий еритроцит не має ядра, ємність його збільшується.

Форма еритроцитів може змінюватися, тоді говорять про пойкілоцитоз (коли еритроцити мають плоску поверхню, кулясту форму, шипи тощо). Коли змінюються розміри еритроцитів, то це явище має назву анізоцитозу. За хімічним складом еритроцити містять 60% води і 40% сухого залишку. 95% сухого залишку становить гемоглобін. Гемоглобін — це складний білок, побудований з білкової частини — глобіну та небілкової групи — гему, що містить залізо. Гемоглобін — це пігмент, який надає крові червоного кольору. Він здатний легко приєднувати кисень, утворюючи нестійку сполуку — оксигемоглобін, який легко розпадається і віддає кисень тканинам. Частково гемоглобін зв'язується з вуглекислотою, утворюючи карбогемоглобін. Гемоглобін також легко утворює сполуку з чадним газом, яка має назву карбоксигемоглобіну. При деяких отруєннях у крові утворюється міцна сполука гемоглобіну — метгемоглобін, де залізо стає тривалентним. У тих випадках, коли в крові накопичується велика кількість метгемоглобіну, транспорт кисню стає неможливим і людина помирає.

Утворюються еритроцити в червоному кістковому мозку, середній термін життя еритроцитів у людини — 120 діб. У крові чоловіків міститься 4,5—5,0х10¹²/л, у жінок — приблизно на 0,5 х 10¹²/л менше. Зниження кількості еритроцитів порівняно з нормою називається еритропенією (анемією), збільшення — поліцитемією.

Підрахунок еритроцитів здійснюють за допомогою лічильної камери Горяєва під мікроскопом.

Кількість гемоглобіну в чоловіків 140—160 г/л (14—16 г %), у жінок — 120—140 г/л (12—14 г %). Визначення рівня гемоглобіну в крові здійснюють за методом Салі, він заснований на порівнянні кольору досліджуваного розчину крові зі стандартним.

Функції еритроцитів:

• дихальна — за рахунок гемоглобіну, який здатний приєднувати та віддавати кисень і вуглекислий газ;

• трофічна — полягає в адсорбуванні на поверхні еритроцитів амінокислот, які транспортуються до клітин організму від органів травлення;

захисна — визначається їхньою здатністю зв'язувати то-

ферментативна — повязана з тим, що вони є носіями різноманітних ферментів;

• буферна система гемоглобіну бере участь у підтримці сталості рН.

У гематологічній клініці визначають колірний показник, норма якого перебуває в межах 0,86—1,05, Збільшення чи зменшення його свідчить про порушення насичення еритроцитів гемоглобіном.

Гемоліз — руйнування оболонки еритроцита і вихід гемоглобіну в плазму крові. Така кров стає прозорою і має назву "лакова кров".

Види гемолізу:

• осмотичний — пов'язаний із зменшенням осмотичного тиску плазми крові;

• хімічний — відбувається під впливом речовин, які руйнують оболонку еритроцита;

• механічний — виникає при механічних впливах на кров, наприклад, при струшуванні флакона з кров'ю;

• термічний — спостерігається внаслідок заморожування та розморожування крові;

• біологічний — розвивається при переливанні несумісної крові за групою, резусом, при укусі отруйними зміями тощо.

Лейкоцити, або білі кров'яні тільця (білокрівці),— це клітини крові, які, на відміну від еритроцитів, містять ядро і всі цитоплазматичні органели; не містять пігменту, здатні до виходу із судин і активного пересування шляхом утворення псевдоподій. Усі лейкоцити залежно від наявності чи відсутності специфічної зернистості в цитоплазмі поділяють на гранулоцити, які її мають, і агранулоцити, які не містять специфічної зернистості. Залежно від забарвлення зернистості гістологічними барвниками гранулоцити поділяють на три групи: нейтрофільні, еозинофільні (ацидофільні) та базофільні. Серед нейтрофільних гранулоцитів (залежно від форми ядра) розрізняють юні, паличкоядерні та сегментоядерні. Агранулоцити поділяють на лімфоцити та моноцити.

Співвідношення між окремими видами лейкоцитів у відсотках має назву лейкоцитарної формули:

Вид лейко цита	Нейтрофільні гранули нулоцити	Еозинофільні гранулоцити	Базофільні гранулоцити	Лімфоцити	Моноцити
	юні	паличко- ядерні	сегменто- ядерні
%	0—1	1—5	45—70	1—5	0—1	20—40	2—10

Нейтрофільні гранулоцити утворюються в червоному кістковому мозку і циркулюють у крові в середньому близько 8 год потім вони виходять із русла крові та протягом кількох діб перебувають серед сполучнотканинних елементів більшості органів. Тут вони здатні захоплювати і перетравлювати (фагоцитувати) мікроорганізми, які потрапляють у тканини, тому їх ще називають мікрофагами. Нейтрофіли беруть участь також в утворенні інтерферону — речовини, що діє на віруси. Як уже згадувалося вище, за формою ядра (відповідно до віку клітини) визначають три види нейтрофілів. Юні нейтрофільні гранулоцити є наймолодшими формами, ядро в них має форму боба. Паличкоядерні нейтрофільні гранулоцити мають ядро у вигляді зігнутої палички, яка нагадує літеру S.

Сегментоядерні нейтрофільні гранулоцити — це зрілі форми, їхнє ядро складається з кількох сегментів, з'єднаних тонкими нитками хроматину. Кількість сегментів — від 2 до 5, частіше 3—4. У нейтрофілах жінок визначають приядерні сателіти — невеликі скупчення хроматину; здебільшого вони мають форму барабанних паличок.

Співвідношення трьох типів нейтрофільних гранулоцитів має певне діагностичне значення і використовується в клініці. Наприклад, збільшення кількості юних і паличкоядерних форм у сполученні зі збільшенням загальної кількості лейкоцитів свідчить про наявність в організмі вогнища запалення.

Еозинофільні гранулоцити — утворюються в червоному кістковому мозку і циркулюють у крові близько 2 год, після чого мігрують переважно у покривні тканини, вміст їх у тканинах приблизно у 100 разів більший, ніж у кровотоці. Еозинофільні гранулоцити рухливі, здатні до фагоцитозу, однак їхня фагоцитарна активність нижча, ніж у нейтрофілів. Вони беруть участь у захисних реакціях організму (на чужорідний білок), в алергійних реакціях. Збільшення їхньої кількості має назву еозинофіли (спостерігається при алергійних захворюваннях, деяких інфекціях, гельмінтозах).

Базофільні гранулоцити — утворюються в червоному кістковому мозку, їхнє ядро не має певної форми (сегментоване, бобоподібне, рідше сферичне), розташоване в центрі клітини. Ядро забарвлюється менш інтенсивно, ніж зернистість, унаслідок чого остання вкриває ядро, "маскує" його. Базофільні гранулоцити — малорухливі клітини, майже не здатні до фагоцитозу, їхня функція полягає в метаболізмі гістаміну та гепарину. Гістамін зумовлює різке розширення судин, підвищує проникність стінок капілярів, появу набряків тощо. Базофільні гранулоцити є також джерелом утворення брадикініну, серотоніну та ряду ферментів. Гепарин — це активний антикоагулянт, тому базофіли беруть участь у регуляції процесу згортання крові. Таким чином, базофіли беруть участь в алергійних реакціях, сприяють розвитку запалення, а після ліквідації патологічного процесу — у розсмоктуванні вогнища запалення. Базофілія (збільшення кількості базофілів) є однією з ознак сенсибілізації організму при алергії.

Лімфоцити — клітини крові, розміри яких значно варіюють, тому виділяють малі, середні та великі лімфоцити. Великі лімфоцити виявляють у крові новонароджених та дітей, у дорослих вони відсутні. Ці клітини характеризуються наявністю дуже щільного темно забарвленого ядра, яке заповнює більшу частину клітини. Утворюючись у кістковому мозку, лімфоцити виходять у кровотік. Але більшість із них повторно дозрівають у лімфоїдних органах. Розрізняють первинні та вторинні лімфоїдні органи. Одним із первинних органів є тимус, а вторинними — лімфатичні вузли, селезінка, скупчення лімфоїдних тканин у слизових оболонках шлунка, кишок, дихальних шляхів.

За походженням (розвитком) та імунними функціями лімфоцити поділяють на два основні різновиди — Т і В-лімфоцити. Т-лімфоцити забезпечують реакції клітинного імунітету та регулюють гуморальний імунітет. В-лімфоцити забезпечують гуморальний імунітет.

Моноцити — за діаметром найбільші серед лейкоцитів. Ядро найчастіше бобоподібне, але може бути й іншої форми (у вигляді вісімки тощо). Моноцити перебувають у крові недовго — від 36 до 104 год, після чого виходять із судин і в тканинах перетворюються на тканинні макрофаги, які є кінцевою стадією диференціації цих клітин крові. Моноцити, таким чином, належать до макрофагальної системи організму. Специфічною функцією макрофагів і моноцитів є фагоцитоз бактерій, ушкоджених та старих клітин, вони беруть участь у продукції інтерферону, виділяють у кровотік ендогенний піроген (білок, що синтезується під час фагоцитозу, під його впливом змінюється рівень терморегуляторних процесів в організмі, внаслідок чого в разі потрапляння в організм інфекції температура тіла підвищується). Окрім того, макрофаги беруть Участь у реакціях клітинного імунітету, у регуляції процесів кровотворення.

У крові здорових людей у стані спокою кількість лейкоцитів становить 4—9х10⁹/л. Збільшення їхньої кількості назива ється лейкоцитозом, а зменшення — лейкопенією. Лейкоцитоз, який виникає після їди, під час м'язової роботи, сильних емоцій, має назву фізіологічного, а збільшення лейкоцитів при інфекційних і деяких інших захворюваннях називається патологічним.

Тромбоцити, або кров'яні тільця,— це фрагменти цитоплазми гігантських клітин кісткового мозку — мегакаріоцитів. Тромбоцити позбавлені ядра і більшості субклітинних структур. Вони циркулюють у крові протягом 8—12 діб. Потім вони руйнуються в селезінці, печінці, легенях або прилипають до ендотелію кровоносних судин. Тромбоцити вільно циркулюють у периферійній крові, частина їх міститься в депо — печінці, селезінці, кістковому мозку.

Тромбоцити виконують такі функції:

• ангіотрофічну, при якій відбувається посилення проліферації ендотеліальних та непосмугованих м'язових клітин кровоносних судин. Ця функція яскраво проявляється при недостатній кількості тромбоцитів, коли ендотеліальні клітини судин починають пропускати через свою цитоплазму навіть цілі еритроцити;

• беруть участь у зупинці кровотечі;

• беруть участь у згортанні крові;

• транспортну, пов'язану з переносом на мембранах різних біологічно активних речовин.

Кількість тромбоцитів — 200—400х10⁹/л. Збільшення кількості тромбоцитів має назву тромбоцитозу, а зменшення — тромбоцитопенії.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Осмотичний та онкотичний тиск крові	\|	Етапи судинно-тромбоцитарного гемостазу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.