Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



ІНФОРМАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ

НАВЧАЛЬНА МЕТА

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

Анатомія та фізіологія сечової системи

Загальні питання анатомії та фізіологи процесу виділення й видільної системи людини

Процес виділення

Сталість внутрішнього середовища умова нормальної діяльності всіх органів та тканин організму. Це значною мі­рою залежить від функціонування системи виділення, яка здійснює виведення продуктів обміну, а також інших речо­вин, непотрібних або шкідливих для організму. У виведенні продуктів метаболізму, окрім нирок, беруть участь багато інших органів: шкіра, легені, органи травлення. Головна роль належить ниркам тому, що 80% усіх шлаків виводиться саме із сечею.

Відомо, що розлади процесів виділення швидше призво­дять до загибелі організму, ніж порушення нормального над­ходження поживних речовин. Тому дане заняття повинно створити правильне уявлення про будову, топографію та фу­нкції нирок і сечовивідних органів, що необхідно для розуміння змін, які виникають унаслідок порушення діяльності систе­ми виділення й особливо нирок.

Знати: будову, функції та роль системи виділення, основні механізми регуляторної діяльності нирок, регуляцію сечови­ділення та механізм акту сечовипускання.

Уміти: визначати проекцію нирок на передню черевну сті­нку, на муляжах та вологих препаратах визначати основні структурні утворення нирок, сечового міхура; описувати про­цеси, які відбуваються в різних частинах нефрона.

Органи виділення складаються з двох залоз (нирок), екс­кретом яких є сеча, та органів, які служать для накопичення і виведення сечі (сечоводи, сечовий міхур, сечівник).

Нирка (ren, s. nephros — грец.) — парний, бобоподібної форми орган, масою 120—200 г. Знаходиться нирка в попере­ковій ділянці, з боків від хребтового стовпа, поза очеревиною на рівні XI—XII грудних і І—II поперекових хребців, причому права нирка лежить на 1—1,5 см нижче від лівої (вказані ме-жі положення нирок індивідуально варіюють).

У нирці розрізняють дві поверхні: випуклу, передню, і пло­ску, задню; два кінці (полюси): заокруглений, верхній, і гост­рий, нижній; два краї: вигнутий бічний і вгнутий присередній. На останньому розташовуються ворота нирки, в яких розмі­щена ниркова ніжка, до складу якої входять: сечовід, ниркова артерія, ниркова вена, нерви й лімфатичні судини.

Нирка оточена фіброзною капсулою, яка має вигляд тонкої гладенької пластинки і нещільно прилягає до речовини нирки (легко відділяється), назовні від неї знаходиться жирова кап­сула й ниркова фасція.

На зрізі нирки розрізняють:

ниркову пазуху, або синус, в якій розташовані ниркова миска, великі та малі чашечки, нерви, кровоносні та лімфати­чні судини, жирова клітковина. Ниркова миска має форму лійки, яка основою обернена до великих чашечок, а своєю вер­хівкою переходить у сечовід;

кіркова речовина, яка розташовується на периферії, за­втовшки близько 4—8 мм, віддає в мозкову речовину відрост­ки — ниркові стовпи;

мозкова речовина — складається з пірамід, основа яких прилягає до кіркової речовини, а верхівки спрямовані в пазу­ху. Верхівки 2—3 пірамід, з'єднуючись між собою, утворюють нирковий сосочок, який виступає в маленьку ниркову чашеч­ку. Отже, в нирці нараховують приблизно 16—20 пірамід (со­сочків 8—12), вони своїми верхівками обернені в маленькі ни­ркові чашечки (8—12 чашечок), які, з'єднуючись між собою, утворюють 2—3 великі ниркові чашечки. Мозкова речовина нирки, в свою чергу, вростає в кіркову речовину у вигляді тон­ких пучків, які називаються мозковими променями.

Нирка — паренхіматозний орган. Строму утворює пухка волокниста сполучна тканина, багата на ретикулярні клітини й ретикулярні волокна. Паренхіма утворена нирковими тіль­цями й епітеліальними нирковими канальцями, серед яких розрізняють звивисті й прямі.

Структурною та функціональною одиницею нирки є неф­рон. Довжина одного нефрона — від 18 до 50 мм, а всіх нефро­нів — близько 100 км. Кількість нефронів в обох нирках дорів­нює 2—2,5 млн.

Відділи нефрона:

ниркове (мальпігієве) тільце, що складається з капсули ШумлянськогоБоумена, має форму двостінної чаші та су­динного клубочка, в якому нараховують 50—160 капілярних петель, які є розгалуженнями приносної артеріоли. Капіляри, зливаючись між собою, утворюють виносну артеріолу;

• проксимальний, або звивистий каналець І порядку;

петля Генле, яка складається з низхідного і висхідного відділів ниркового канальця;

дистальний, або звивистий каналець II порядку. Дистальні канальці переходять у збірні ниркові трубочки, які утворюють короткі вивідні протоки, які своїми отворами відкриваються на верхівці сосочка ниркової піраміди.

Нефрони залежно від локалізації і особливостей будови по­діляють на кіркові (80%) і юкстамедулярні (20%). Серед кір­кових нефронів 1% становлять короткі кіркові нефрони, усі відділи яких розташовуються в кірковій речовині, і проміжні, петлі яких спускаються в мозкову речовину. У юкстамедуляр­них нефронів тільця, проксимальні та дистальні канальці міс­тяться в кірковій речовині на межі з мозковою, а петлі глибо­ко проникають у мозкову речовину.

Кровопостачання нирки характеризується тим, що кров, яка тече через неї, використовується не тільки для забезпечен­ня трофіки органа, але й для сечоутворення. Артеріальна кров у нирку надходить по нирковій артерії, яка в нирковому сину­сі й речовині її послідовно розгалужується на гілки меншого діаметру. Найменші гілки мають назву приносної артеріоли, яка в капсулі Шумлянського—Боумена розпадається на капі­ляри судинного клубочка. Капіляри, зливаючись між собою, утворюють виносну артеріолу, яка має менший діаметр, ніж приносна, чим забезпечується високий тиск (65—70 мм рт. ст.) У капілярах клубочка. Це є необхідною умовою для здійснен­ня першої фази сечоутворення. Ця капілярна сітка має назву чудесної артеріальної сітки, тому що капіляри тут розташова­ні між двома артеріями, а також первинної капілярної сітки. Її призначенням є фільтрація плазми крові й утворення пер­винної сечі. Виносна артеріола після виходу з ниркового тіль­ця знову розпадається на сітку капілярів, яка обплітає каналь­ці нефрона й отримала назву вторинної (тиск 10—12 мм рт. ст.), або перитубулярної капілярної сітки. Її функція — трофіка нефрона й участь у другій фазі сечоутворення. Від вторинної капілярної сітки починається венозна система нирки. Таким чином, нирки мають дві сітки капілярів.

У юкстамедулярних нефронах приносні і виносні артеріо­ли судинних клубочків мають однаковий діаметр або виносна артеріола дещо ширша. Тому кров'яний тиск у капілярах цих клубочків не такий високий, як у кіркових нефронах. Виносна артеріола, виходячи з ниркового тільця, не поділяється на но­ву сітку капілярів, і кров відтікає прямо в дрібні вени. Внаслі­док цих особливостей юкстамедулярні нефрони беруть не таку активну участь в утворенні сечі. Судини цих нефронів викону­ють роль шунта, тобто кров може легко й швидко пройти через нирки в умовах інтенсивного кровообігу, наприклад, під час ви­конання важкої фізичної праці.

Функції нирок:

• екскреція кінцевих метаболітів азотного обміну, чужорід­них речовин, надлишку органічних та неорганічних речовин, які потрапляють з їжею або утворюються в процесі метаболізму;

• підтримка осмотичного тиску крові;

• підтримка іонного балансу організму;

• підтримка кислотно-основного стану організму;

• участь у регуляції кровообігу;

• утворення біологічно активних речовин (наприклад, ре­ніну, брадикініну, еритропоетинів тощо);

• участь у регуляції об'єму циркулюючої крові.


Читайте також:

  1. III. Повторення вивченого матеріалу.
  2. III. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
  3. IV. Вивчення нового матеріалу – 20 хв.
  4. IV. Вивчення нового матеріалу.
  5. IV. Вивчення нового матеріалу.
  6. IV. Виклад інформаційного матеріалу
  7. IV. Виклад інформаційного матеріалу
  8. IV. Подання нового матеріалу
  9. IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
  10. IІІ. Вивченняння нового навчального матеріалу.
  11. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
  12. L2.T4/1.2. Засоби безперервного транспортування матеріалів. Транспортери.




Переглядів: 634

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Обмін енергії | Канальцева реабсорбція

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.