• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Освітні й виховні цілі 4 страница

Мислення тісно пов’язано з характером сприймання та відчуттями. Навчаючи ІМ, необхідно приділити велику увагу формуванню, поряд із зоровим, слухового сприймання, ос. на поч. навчання, коли створюється основа володіння ІМ.. В цей період учні здатні сприймати велику кількість матеріалу, засвоєння якого потребує багато часу й зусиль. Необхідно також відмітити, що сприймання мовлення ґрунтується не лише на сенсорних, але й на моторних компонентах. Це означає, що формування бази сприймання ІМ. Потребує функціонування мовленнєворухових подразників. Отже навчання сприймання іншомовного мовлення повинно бути тісно пов’язано з повторенням, відтворенням матеріалу, який необхідно засвоїти.

Для навчання ІМ. Важливим фактором є мовленнєва пам’ять. Мовленнєва пам’ять мол. Підлітка пов’язана з процесами осмислення, систематизації, встановлення логічних зв’язків, тому для цілеспрямованої роботи пам’яті важливим фактором є осмисленість, розуміння діяльності, яка виконується.

Робота пам’яті базується на процесах запам’ятовування: довільного та мимовільного. Мимовільне запам’ятовування є первинним порівняно з довільним і займає провідне місце у навчанні. Згідно з результатами психологічних досліджень учні поч. ступеня можуть витримувати великі навантаження на механічну пам’ять, яка при цілеспрямованій діяльності може бути цілком продуктивною.

Успішність роботи пам’яті залежить від емоцій, а джерело емоцій – це дійсність, це участь у цікавій та осмисленій діяльності, що пов’язана з потребами особистості. Важливим фактором у процесі Н є увага учнів на уроці, від якої залежить результат навчальної діяльності. Вихідною є мимовільна увага. У процесі Н і В розвивається довільна увага, яка передбачає застосування вольових зусиль для вирішення конкретних завдань та досягнення поставлених цілей.

Суттєвою особливістю поч. періоду Н ІМ. Є те, що тут по-особливому діє навчальна (пізнавальна) мотивація. На першому етапі ще не вступають в силу закони забування, які активно діють, коли учні вже накопичили значний матеріал і продовжує поступати новий. Все, що засвоється нове, і воно не вступає в протиріччя зі старим. І хоча сильний інтерферуючий вплив на цьому етапі має рідна мова, проте ще мало проявляється мовна інтерференція.

При навчанні спілкування ІМ необхідно враховувати невеликий досвід соціальної комунікації учнів, слабкий розвиток психологічних та соціальних механізмів. Щодо рівня комунікативного розвитку учнів на рідній мові, то на цьому етапі має місце ускладнення усних та писемних висловлювань, збільшення їх обсягу. Підбір мовних засобів, способи формування та формулюваня думки стають предметом усвідомлення учнів. Вони починають управляти своїми розумовими операціями, усвідомлювати суттєві зв’язки у висловлюванні, але самі висловлювання учнів ще недостатньо послідовні та логічні. Психологічні дослідження показують, що школярі цієї вікової групи здатні до самостійної творчої роботи, проте у більшості випадків їх МД має «наслідувальний», репродуктивний характер.

Вказані характеристики першого етапу зумовлюють дію методико-дидактичних факторів, Це, насамперед, можливість інтенсифікувати НП. Тут діє, крім пізнавальної комунікації, ще й комунікативна. Учень прагне заговорити, навчитися читати, писати на новій для нього мові. По-друге, він добре переносить тренувальну роботу, охоче включається в гру, а ігрові прийоми створюють резерви для збільшення обсягу матеріалу та дій з ним.

(Казки, ігрові ситуації, зорова та слухова наочність).

Другий етап є завершальним етапом щодо створення бази для активного володіння навчальним іншомовним матеріалом. На цьому етапі продовжується розвиток усіх видів МД, серед яких домінує усне мовлення. Мовлення учнів стає змістовнішим, аргументованішим, складнішим за структурою мовного та мовленнєвого матеріалу. Поряд з говорінням та аудіюванням значна увага приділяється читанню. Читання набуває все більш комунікативного характеру, зрстає кількість та обсяг текстів, які учні повинні вміти читати мовчки. Поряд з художньою літературою для читання використовуються науково-популярні та суспільно-політичні тексти. Навчання письма передбачає вміння складати план, тези до прочитаного та робити письмові повідомлення в межах програмних вимог.

На другому етапі учні оволодівають практично всім граматичним матеріалом, необхідним для усного мовлення. Ведеться робота з формування рецептивних навичок. На цьому ж етапі починається формування рецептивного словника учнів, яке продовжується і у старшій школі.

Знання вікових особливостей учнів другого етапу дає вчителю можливість визначити саме ті прийоми, форми та засоби Н, які приведуть до успішного вирішення вказаних вище завдань.

Визначальною особливістю учнів другого етапу є прагнення смостійності, ссамоствердження. Вони негативно ставляться до жорстких вимог, примушування, домагаються статусу «рівності» з дорослими.

«Старші підлітки» - це вік гострих суперечностей у структурі особистості, що формується, і він потребує від учителя особливого педагогічного такуту і методичної майстерності. На другому етапі вчителеві доводиться прикладати значних зусиль для підтримання мотивації та інтересу учнів до предмета і для збереження набутих на першому етапі знань, навичок та вмінь.

Суттєвою особливістю учнів цієї вікової категорії єрозвиток складніших форм мислення у зв»язку із засвоєнням абстрактного матеріалу, теорій, закономірностей при вивченні інших дисциплін. Психологи вказують на достатній рівень розвитку в учнів цього віку таких якостей мислення як логічна послідовність, критичність, самостійність, цілеспрямованість, зростання самосвідомості, контроль за власною діяльністю.

Серед засобів Н, які використовуються на цьому етапі, можна назвати слайди, ситуативні і тематичні малюнки та картини, кодограми, схеми, таблиці, роздавальний матеріал для парної та індивідуальної роботи, фонограми, коно- та відеофільми.

Отже можна відмітити такі тенденції в організації навчаня на другому етапі: ширше використання вправ, що імітують умови природного іншомовного спілкування, зростання ролі самостійної роботи учнів, опора на вербальну наочність та підказки, збільшення питомої ваги парних та групових форм роботи.

Старша школа (10 – 12 класи)

Старша школа (третій етап навчання ІМ.) є завершальною у процесі оволодіння учнями іншомовним мовленням. Рівень навичок і вмінь усного і писемного мовлення, досягнутий в основній школі, має бути підвищено. Велика увага на ІІ етапі Н приділяється усному мовленню, яке набуває якісно нового розвитку стосовно змістовності, більшої природності, вмотивованості та інформативності. Проте основна роль у процесі навчання ІМ. На цьому етапі відводиться читаню. Тексти для читання мають бути складнішими у порівнянні з середнім етапом.Навчаючись письма, учні повинні оволодіти вмінням складати план, тези до усного повідомлення, писати анотації та резюме прочитаного, складати реферат, а також робтити письмові повідомлення в межах вимог до монологічного мовлення у 5 – 12 класах.

У старшій школі завершується формування активного словника школяра та продовжується робота з формування рецептивного словника. Програма передбачає рецептивне засвоєння певної кількості лексичних одиниць. Граматичний матеріал, призначений для вивчення в 10 – 12 класах, засвоюється тільки до рівня розпізнавання та розуміня при читанні; в 12 класі має місце систематизація граматичного матеріалу, що вивчався у 5 – 12 класах.

Специфіка третього етапу навчання ІМ. Визначається також віковими характеристиками учнів, урахування яких має велике значення для досягнення цілей, передбачених програмою 10 -12 класів.

Старшокласник поєднує в собі риси підлітка та ознаки юнацького віку. В ньому діалектично об»єднаються ще не втрачена дитячість з проявами дорослості. У старшокласника складаються вже певні типи поведінки, формується образ власного «я», свої ціннісні орієнтації. Чітко проявляється диференціація інтересів. Ставлення до дисципліни стає більш вибірковим. Оскільки в учнів з особливою силою проявляється прагнення до самоствердження, самовираження, до можливості відстоювати свої погляди та переконання, то саме комунікативна спрямованість навчання ІМ. Є тими факторами, які на цьому етапі мають особливу значущість. У зв»зку з цим є важливо відбирати для уроків такий матеріал, що носить проблемний характер, стимулює обмін думками, спонукає до роздумів.

Різноманітність інтересів, формування профорієнтації роблять необхідним подальше посилення індивідуалізації навчання ІМ. У старшій школі стає актуальним поєдання індивідуальної, парної та групової роботи, де вчитель виступає у ролі партнера, організатора, режисера, сценариста і т.д.

Для старшокласників є характерним більш високий рівень комунікативного розвитку: вони досконаліше володіють морфологічними та синтаксичними аспектами мовлення, зв»язністю, логічністю та послідовністю висловлювання. У мовленні старшокласників проявляється вміння аналізувати, робити висновки, прогнозувати. Усі ці особливості необхідно враховувати у процесі навчання ІМ. З огляду на сказане вище можна констатувати такі особливості організації процесу з ІМ. У старшій школі: послідовніше здійснення комунікативно-пізнавального навчання, пов№язаного з підвищенням змістовності мовлення учнів; використання прийомів, що спонукають до вираження особистого ставлення до проблем, які обговорюються; цілеспрямована реалізація принципу індивідуалізації навчання, орієнтована на використання ІМ. В майбутній практичній діяльності, широке застосування видів та форм самостійної роботи.

Лекція 5.

Планування навчального процесу з іноземної мови.

Планування процесу навчання ІМ. Має передумовою планування його результатів на різних за тривалістю відрізках часу. Це означає, що на початку курсу навчання вчитель повинен передбачити хід навчання, мати уявлення про результати, що можуть бути отримані в кінці курсу навчання. Головна мета планування – науково обґрунтована організація навчально-виховного процесу та досягення оптимального засвоєння учнями навчального матеріалу, визначеного програмою з ІМ.

Успішність планування навчального процесу забезпечується урахуванням таких умов:

- цілей навчання ІМ;

- психологічних закономірностей та основних етапів формування мовленнєвих навичок та вмінь;

- наявних засобів навчання;

- основних методичних вимог до сучасного уроку ІМ.;

- психологічних факторів навчання (вік, учнів, рівень їх загального розвитку, коло інтересів, бажань, нахилів) і педагогічних факторів навчання (ступінь навчання, мовна та мовленнєва підготовка учнів).

Система планування в СШ охоплює послідовне планування в межах усього курсу навчання, чвертей, циклу уроків та окремого уроку, виходячи з конкретних цілей кожного відрізка навчального процесу. Розрізняють календарно-річний план, що включає плани на чотири чверті (піврічні плани). Тематичний план або план циклу уроків та поурочний план.

Календарно-річний план – це проект, в якому подаються теми, визначаються загальні дидактичні завдання, встановлюються терміни вивчення тем, розподіляється за чвертями навчальний матеріал, визначаються способи підсумкового та тематичного контролю, вказуються основні дидактичні засоби. Основою для к-р плану є навчальна програма з ІМ. Та навчальний план. Календарно-річний план складається учителем на освнові орієнтованого плану, який є вміщений в книжках для вчителя певного класу.

Тематичне планування є дещо конкретнішою розробкою календарно-річного плану. Головне завдання тематичного планування – визначення кінцевих цілей в р-ті вивчення певної теми. В тематичному плануванні називається конкретна тема та підтеми, визначається послідовність формування навичок та вмінь, а також кількість уроків, що відводяться на досягнення практичних цілей циклу уроків, вказуються способи контролю та завдання додому, додається перелік засобів навчання. Тематичному плануванню надається вел. Значення, оскільки воно дає можливість учителю глибше розглянути у взаємозв»язку цикл уроків у всіх аспектах.

Тематичний план уроків у … класі

Тема:

Підтеми:

При поурочному плануванні завдання вчителя полягає в тому, як на конкретному уроці організувати процес Н і В. Цілі Н та загальний зміст уроку цього циклу відображені в тематичному плані, отже необхідна подальша конкретизація змісту Н, етапів уроку, відбір конкретного навчального матеріалу, прийомів навчання, розробки вправ, засобів навчання, дидактичного матеріалу.

Цілі уроку повинні точно визначати, на що потрібно звернути увагу в ході роботи. Практичною метою уроку може бути ознайомлення з новою граматичною структурою, формування артикуляційних навичок, розуміння на слух нових лекесичних одиниць, розвиток уміння вести бесіду у зв’язку з ситуацією, читання тексту з розумінням основного змісту, систематизація вивченого матеріалу:

- Навчити ставити питання загального типу в Present Perfect

- Навчити розповідати про свій робочий день в опорі на схему.

- Навччити вести діалог-розпитування в ситуації «Як пройти…?»

- Навчити розпізнавати і розуміти граматичне явище … в тексті.

- Удосконалювати техніку читання.

- Розвивати вміння стисло переказувати текст.

- Розввивати навики аудіювання.

- Розвивати вміння вести бесіду по темі.

Освітня мета передбачає прилучення учнів до культури країни, мова якої вивчається, розширення філологічного кругозору учнів.

Розвиваюча мета реалізується в процесі навчання:

- Розвивати мовну здогадку та мовленнєву реакцію учнів.

- Розвивати здатність порівнювати мовні явища рідної та іноземної мов.

- Розвивати культуру спілкувння в ситуації «…..»

- Розвивати уяву учнів в умовах гри/драматизації тексту роботи в парах.

Виховний вплив на уроці ІМ забезпечується використаням виховних можливостей навчального матеріалу та спеціальних прийомів робот из ним,завдяки чому формуюються відлповідні суспільно-політичні погляди учнів, ставлення до морально-етичних категорій, до навколишнього світу і т.д.

- формувати почуття патріотизму;

- виховувати самостійність;

- прищеплювати любов до праці;

- виховувати повагу до традицій народу (Англії, Німеччини, Франції);

- виховувати ввічливість, чуйність у стосунках з товаришами і т.д.

Виховні та розвиваючі цілі можна планувати на цикл уроків, оскільки виховання та розвиток проходять значно повільніше, ніж навчання.

Враховуючи конкретні завдання і змістуроку, важливі психолого-педагогічні фактори, вчитель визначає структуру уроку та відповідні прийоми та форми роботи. Не слід перевантажувати урок різними формами роботи, оскільки вони, так само як і одноманітні вправи, спричиняють швидку втомлюваність учнів. Вчитель повинен прагнути розвивати активну розумову активність учнів, їх фантазію, кмітливість. Проте не слід забувати, що творчі завдання потребують старанної підготовки, точного відбору та дозування матеріалу, чіткої його організації, розробки прийомів стимуляції та активізації учнів.

Вчитель продумує та готує наочні посібники, роздавальний матеріал, підбирає ТЗН, складає план-конспект уроку.

Схема плану конспекту-уроку

Дата План-конспект уроку N в … класі

Тема:

Цілі:

Практична/ні

Освітня/ні

Виховна/ні

Обладнання уроку:

Схематичний план уроку

Початок уроку

І. Організація класу…………………………………………..2 хв.

ІІ.Мовленєва/фонетична зарядка……………………………3 хв.

Основна чатина уроку

ІІІ – IV………………………………………………………..35 хв.

Заключна частина уроку

VII. Повідомлення домашнього завдання ………………….2 хв.

VIII. Підсумки уроку……………………………………........3 хв.

Типи і структура уроків іноземної мови

Основними критеріями класифікації уроків ІМ є цілі уроків та рівень сформованості навичок та вмінь. На цей час у методиці прийнято ділити уроки на два основних типи. Перший тип – уроки, що спрямовані на формування мовленнєвих навичок (ознайомлення з новим мовним матеріалом та тренування з метою його використання в аудіюванні, говорінні, читанні та письмі); другий тип - це уроки, що спрямовані на формування мовленнєвих умінь( практика в мовленнєвій діяльності). Описані типи уроків не виступають в абсолютно чистому вигляді. Уроки ІМ oб’єднуються спільними рисами, проте реалізуються вони в різних варіантах, формуючись у різні види уроків в залежності від характеру навчальної діяльності.

Структура уроку визначається його змістом і місцем у циклі уроків, Традиційно урок складається з етапів. Поняття «етап» пов’язане з рухом до поставленої мети в рамках певного відрізку часу, тому етап визначається в дидактиці як структурна одиниця уроку. Проте один лише «набір» етапів уроку, розташованих у певній послідовності, не складає його структури, Структура уроку зумовлюється сукупністю закономірностей його внутрішньої організації, згідно яких компонуються його етапи.

В структурі уроку виділяється: початок, основна частина та заключна частина.

Початок уроку включає організаційний момент та мовленнєву зарядку.

Початок уроку виконує дві важливі функції: організацію класу до активної роботи на уроці (привітання, приведення учнів до готовності співпрацювати, повідомлення цілей уроку) та створення іншомовної атмосфери з метою переведення учнів на іншомовну мовленнєву діяльність.

В ході основної частини вирішуються головні завдання уроку. У цю частину можуть бути включеними такі компоненти: подача нового матеріалу, тренування учнів у вживані цього матеріалу в мовлені, практика в мовленнєвій діяльності, систематизація /узагальнення вивченого і контроль мовленнєвих навичок та вмінь. При плануванні введення нового матеріалу важливо правильно визначити обсяг матеріалу цього уроку, послідовність його презентації та співвідношення витрат часу на пояснення матеріалу та його тренування на користь останнього.

Кінець уроку повинен підсумувати те, чого було досягнуто на уроці. Його компонентами є повідомлення домашнього завдання та підведення підсумків уроку. При поясненнів домашнього завдання важливо записати його на дошці, передбачити короткі інструкції щодо його виконання та оформлення. Завершуючи урок, учитель підсумовує успіхи учнів, торкаючись і недоліків їх роботи, оголошує та мотивує оцінки (не завжди) записує їх в журнал та щоденники.

В наведеній структурі уроку не всі компоненти постійні. Не на кожному уроці має місце подача нового матеріалу, систематизація вивченого і т.д. Певне співвідношення компонентів уроку, їх послідовність та взаємозв»язок залежать від типу уроку. Порядок компонентів не є незмінним: він залежить від мети уроку, його зв»язку з попереднім та наступними уроками, характеру матеріалу.

Структура уроку відбиває закономірності процесу навчання, його логіку.

Вимоги до уроку іноземної мови

Пед. Наука розглядає як свідому і цілеспрямовану сумісну діяльність В і У. У суч. Школі ця діяльність проходить в рамках уроку, який доповнбється самостійними заняттями, позакласною роботою та факультативними заняттями з предмета.

Урок ІМ як основна організаційна одиниця навчального процесу є його частиною і водночас цілісною ланкою. До нього ставляться загально дидактичні й методичні вимоги, що й до всього навчального процесу.

Вимоги до уроку ІМ випливають з цілей, змісту та технології навчання цього предмета в школі.

Мовленнєва спрямованість уроку ІМ. Визначення мовленнєвої діяльності як основного об»акта навчання передбачає формування чотирьох видів МД: слухання, говоріння, читання, письма на уроці ІМ. Для досягнення таких цілей потрібна практична орієнтація уроку, тобто переважання вправляння у спілкуванні над повідомленням знань. Кожен урок повинен мати конкретні практичні цілі, спрямовані на формування мовленнєвих навичок та вмінь. Мовленнєва спрямованість уроку означає комунікативний характер вправляння. Комунікативне вправляння – це завжди мовленнєва діяльність в нових ситуаціях з певною метою. Комунікативна атмосфера повинна пронизувати весь урок , починаючи з повідомлення вчителем завдань уроку і закінчуючи підсумком уроку, коли вчитель оцінює роботу учнів.

Комплексність уроку ІМ. Ця особливість уроку зумовлена природою мовлення: у мовленні всі види діяльності взаємодіють, сприяють формуванню один одного. На уроці зн. Всі аспекти мови – фонетичний, лексичний, граматичний - вивчаються взаємопов»язано, взаємозумовленими є й навчання видів МД.

Іноземна мова – мета і засіб навчання. Це положення пов’язано з використанням засобів мовної наочності для оволодіння діяльністю на ІМ., що реалізується завдяки мовленню вчителя. Мовлення вчителя виконує дві важливі функції: 1. воно використовується для організації вчителем навчання та виховання на уроці; 2. мовлення вчителя є засобом навчання, тобто зразком для наслідування, опорою, котру може використати учень, стимулом, що спонукає до мовлення. Тому мовлення вчителя має бути зразковим, нормативним, автентичним (саме так би у даній ситуації сказав би носій мови), адаптивним (відповідати можливостям та мовленнєвому досвіду учнів), різноманітним за засобом вираження думки.

Створення іншомовної атмосфери на уроці має стати одним із завдань учителя ІМ, тому він повинен прагнути до ведення уроку включно ІМ. Спочатку доцільно перекладати учням свої розпорядження на рідну мову, а з часом обмежити її використання тільки в найнеобхідніших ситуаціях. При значущості мовлення вчителя воно не повинно займати більше 10% часу уроку. Решта часу повинна бути віддана мовленню учнів.

Висока активність розумово-мовленнєвої діяльності учнів. Ефективність уроку визначається ступенем розумово-мовленнєвої активності учнів, і завдання вчителя полягає у залученні їх до активної внутрішньої розумової та зовнішньої МД і підтримання її протягом уроку. Фактори, що сприяють розумово-мовленнєву діяльність – це: змістовний інформативний навчальний матеріал; цілі, що спонукають учнів до вирішення комунікативних завдань; застосування прийомів навчання, що дозволяють кожному учневі брати участь у МД та максимально збільшують їх активний час на уроціі. Стимулювання активності учнів має бути пов»язаним з розвитком у них мовленнєвої ініціативи. Це означає, що домінувати на уроці повинен учень, а не вчитель. Така вимона відповідає особистісно-діяльнісному підходу, згідно з яким у центрі навчання знаходиться суб’єкт – учень. Учитель в контексті цього підходу організовує, спрямовує і коректує навчльний процес, виходячи з інтересів учня, рівня його знань і вмінь.

Різноманітність форм роботи учнів. З огляду на сучасну тенденцію навчання. Згідно з якою учень розглядається як суб’єкт навч. діяльності, актуальним є застосування таких її форм, якеі інтенсифікують навчання., спонукають до активної роботи кожного учня і разом з тим дають йому можливість самому регулювати темп та умови виконання діяльності. Вимога різноманітних форм роботи є особливо актуальною для навчання усного мовлення, адже на відміну від аудіювання і читання, які легко організувати як синхронну діяльність, усне мовленя потребує взаємних контактів, які і повинен забезпечити вчитель на уроці. Особливий ефект у цьому сенсі дає опєднаня індивідуальних форм роботи з колективними. До індивідуальних форм роботи відносять роботу у фронтальному режимі (відповіді учнів по черзі), опитування окремих учнів. Індивідуально-масове тренування (самостійне синхронне виконання завдань з аудіювння, читання, письма, а також говоріння у режимі «учень-диктор», приговорювання або читання хором за вчителем чи диктором). Колективні форми роботи учнів є перспективними для навчання спілкування, Вони не тільки збільшують активний час діяльності учнів, але й знижують стан тривоги, допомагають подолати страх перед помилками, формують в учнів почуття колективізму.

Мотиваційне забезпечення навчальної діяльності. Мотивація, під якою розуміють спонукальні сили до вивчення ІМ, зумовлена суб’єктивним світом учня, вона визначається його власними бажаннями, особистісною зацікавленістю у навчанні. На уроці ІМ. Мотивація забезпечується рядом факторів: 1) матеріал, що використовується на уроці, повинен бути цікавим, відповідати смакам та уподобанням учнів, Це може бути не тільки цікавий текст, але й пісня, поезія, гумор; 2) прийоми роботи з навчальним матеріалом повинні приваблювати учнів. Цьому сприяють колективні йорми роботи, де учень відчуває себе суб’єктом спілкування, навчальні ігри, що ставлять учнів у життєву ситуацію, проблемні завдання до вправ, які сприяють інтелектуальному розвитку учнів; 3) учень повинен усвідомлювати рівень своєї успішності у вивченні ІМ., бо це викликає задоволення собою. Відчуття прогресу в учінні. Успішність досягається доступними та посильними навчальними завданнями, її оцінкою з боку вчителя та учнів. Щоб завдання було посильним, учень має мати можливість скористатися зразком виконання дії, необхідними опорами, ключами для самокорекції, що може забезпечуватись використаням різноманітних засобів навчання, як нетехнічних, так і технічних. Оцінку успішності учня не слід ототожнювати виключно з балом, учитель має використовувати заохочувальні репліки оцінного характеру (Schön. Du hast gut geantwortet. Du hast dich sehr gut vorbereitet), невербальні прийоми. Така позитивне схвалення викликає впевненість учня в собі, сприяє росту інтересу до предмета. 4) на мотивацію навчання позитивно впливає сприятливий психологічний клімат на уроці. Атмосфера спокійної врівноваженості, взаємної довіри, відчуття рівноправності, партнерства у спілкуванні викликає в учнів задоволення від навчального процесу, бажання брати в ньому участь. Сприятливо впливають моменти релаксації (музичний фон, фізкультпаузи), котрі знімають втому, підвищують загальний тонус учнів, і таким. Чином, перешкоджають спаду мотивації. Знання вчителем вищезгаданих мотиваційних засобів та їх застосування сприяє успішному навчанню ІМ.

Учитель іноземної мови

Навчальний процес з ІМ в сучасній школі це, перш за все, спільна діяльність вчителя та учня, де учень є суб»єктом навчання та спілкування нарівні з учителем. Вступаючи в стосунки співробітництва, учитель орієнтується не на функції дитини як учня, а на його особистість та перспективи його розвитку. Від поведінки вчителя буде залежати, чи відчує себе учень партнером у спілкуванні з ним. При спілкуванні вчитель повинен враховувати інтереси співрозмовника, стежити за виразністю своєї інтонації, жестів, мімки, за тим як він рухається, стоїть, сидить. Учитель завжди має бути доброзичливим, цчень повинен відчувати, що його інтереси – це інтереси вчителя. Доброзичливість повністю виключає роздратованість, грубість, окрик. Навчання ІМ як навчання спілкування вимагає від учителя таких якостей, які б забезпечили реалізацію цілей навчання та його ефективність. Учитель є джерелом інформації, лідером колективу, взірцем морально-етичних норм поведінки, моделлю майбутньої мовленнєвої діяльності, організатором психологічного клімату і керівником взаємовідносин в учнівському колективі.

Сучасний вчитель характеризується такими якостями:

1) широка освіченість, загальна культура, інтелігентність, високорозвинена моральна свідомість, почуття відповідальності;

2) любов до дітей, такт, здатність формувати всебічно розвинену, творчу особистість;

3) глибокі знання та професійне мислення, що уможливлює розуміння педагогічних яявищ та вміння приймати оптимальні рішення щодо питань навчання ІМ, уміння творчо використовувати передовий педагогічний досвід, індивідуальний стиль роботи;

4) потяг до самоосвіти та вдосконалення.

Професійна підготовка вчителя ІМ. Включає в себе володіння іноземною мовою як засобом усної та письмової комунікації в усіх сферах спілкування, а ткож засобом педагогічної діяльності в різних умовах з урахуванням цілей навчання, вікових особливостей школярів та їх мовної підготовки.

Учитель повинен мати загально лінгвістичні знаня про мову як суспільне явище, про її зв’язок з мисленням, культурою, про ситему та рівні мови, сучасні напрями в лінгвістичній науці та вміти використовувати їх у процесі навчання ІМ., володіти знаннями і вміннями з психології та педагогіки, мати належну культурно-естетичну підготовку. Остання педбачає знання світової культури, в тому числі знання культури свого народу і культуру народу тієї країни, мова якої вивчається, володіння вмінням виконувати функції культурного посередника між двома народами.

Особливе місце в підготовці вчителя займають професійно-методичні знання та вміння, які визначають методичну майстерність учителя ІМ. Учитель повинен мати глибокі знаня з методики в икладання ІМ. Та вміти застосовувати їх у процесі навчання. Ці знання та вміння забезпечать виконання основних професійно-методичних функцій вчителя ІМ: комунікативно-навчальну? виховну, гностичну, конструктивно-плвнуючу, організаторську.

Читайте також:

1. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
2. А. В. Дудник 1 страница
3. А. В. Дудник 10 страница
4. А. В. Дудник 11 страница
5. А. В. Дудник 12 страница
6. А. В. Дудник 2 страница
7. А. В. Дудник 3 страница
8. А. В. Дудник 4 страница
9. А. В. Дудник 5 страница
10. А. В. Дудник 6 страница
11. А. В. Дудник 7 страница
12. А. В. Дудник 8 страница

Переглядів: 1862