Перелік питань, що виносяться на лекційне заняття

На тему: Правові та організаційні основи охорони праці в органах ДПС

Лекція №1

з курсу «Охорона праці в органах ДПС та основи режимної роботи»

1. Практика застосування Закону України «Про охорону праці» в редакції від 21.10.2002 р.

2. Реалізація державної політики у галузі соціального захисту людей праці в Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 р.

3. Практична реалізація нормативно-правових актів на прикладі НПАОП 0.00-4.36-05, НПАОП 0.00-4.35-04 та НПАОП 0.00-4.09-07.

4. Практична реалізація Закону України «Про пожежну безпеку» №3745 – XII від 17.12.1993 року зі змінами та доповненнями.

При вивчені даної теми студенти повинні знати, що 21 листопада 2002р. прийнятий Закон України "Про внесення змін до закону України "Про охорону праці".

Враховуючи перехід економіки України до ринкових відносин, згідно закону повинна докорінно змінюватися мотивація діяльності з охорони праці - головними повинні стати економічні методи управління. Якість праці та якість продукції прямо залежить від умов праці, від санітарно-гігієнічного ти ергономічного комфорту на робочих місцях. Отже збереження здорових, безпечних умов праці повинно стати економічно більш вигідним, ніж сплата штрафів та надання пільг і компенсацій.

Державна політика в галузі охорони праці спрямована на створення належних безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням і базується на таких принципах задекларованих у Законі України "Про охорону праці":

- пріоритет життя й здоров'я працівників відносно результатів виробничої дальності підприємства;

- повна відповідальність роботодавця за створення належних безпечних і здорових умов праці;

- підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення надійного технічного контролю за станом виробництв, дотриманням технологій та якості продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних і нешкідливих умов праці економічним стимулюванням;

- комплексне розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавних, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної й соціальної політики, досягнень у галузі науки й техніки та охорони довкілля;

- соціального захисту працівників, повного відшкодування заподіяної шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

- встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх; підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;

- адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;

- використання економічних методів управління охороною праці, участь держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

- інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки й підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

- забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій та об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва й проведення консультацій між роботодавцями та працівниками, між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

- використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва

Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Відшкодування шкоди, здоров'ю працівника (далі — потерпілому) складається з:

- виплат втраченого заробітку,

- виплати одноразової допомоги;

- компенсації витрат на медичну та соціальну допомогу.

Утрачений заробіток (або його частина відповідно до ступеня втрати професійної працездатності) виплачується Фондом у повному розмірі, тобто без урахування розміру пенсії за інвалідністю, інших видів пенсій, заробітку (доходу) і стипендії.

Розмір одноразової допомоги потерпілому має бути не менше середньомісячного заробітку за кожний відсоток втрати професійної працездатності.

Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати додаткові виплати потерпілим та членам їхніх сімей відповідно до колективного чи трудового договору.

У випадку смерті потерпілого розмір одноразової допомоги має бути не менше 5-річного заробітку на сім'ю і, крім того, не менше річного заробітку на кожного утриманця, а також на його дитину, яка народилася після його смерті. Якщо нещасний випадок стався внаслідок невиконання потерпілим вимог безпеки, розмір допомоги може бути зменшений, але не більш як на 50%.

Потерпілому відшкодовуються витрати на придбання ліків, санаторно-курортне лікування, медичний та звичайний догляд, протезування, придбання спеціальних засобів пересування, інші види медичної та соціальної допомоги.

За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігається місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до визнання їх інвалідами.

Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Таким чином, законодавство про охорону праці складається із Закону України "Про охорону праці", Кодексу законів про працю України, "Основ законодавства України про охорону здоров'я", Законів України: "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", "Про пожежну безпеку", «Про санітарне та епідемічне благополуччя населення», інших законодавчих і нормативних актів (положень, правил, норм, стандартів, інструкцій тощо).

Основні права громадян на охорону праці проголошені Конституцією України , прийнятою Верховною Радою України 28.06.1996 року.

У статті 43 Конституції України записано: "Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку добровільно погоджується", "Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці...". "Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється".

Питання для самоконтролю

1. На чому базується і з чого складається законодавство України про охорону праці?

2. Охарактеризуйте основні принципи державної політики в галузі охорони праці в Україні.

3. Основні положення Закону України "Про охорону праці".

4. Завдання та основні принципи загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

5. Хто є суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання?

6. Які послуги та виплати здійснює Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань?

7. Як визначається розмір страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві ?

8. Якими державними документами регламентуються конкретні вимоги охорони праці, сфера дії цих документів?

Література: [1;2;3;4;8;11;12]

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ОСОБЛИВОСТІ АРХІТЕКТУРИ БАРОКО В УКРАЇНІ.	\|	Перелік питань, що виносяться на лекційне заняття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.