• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

1 Проблеми ефективності управління НАК "Нафтогаз України"

Неефективність корпоративного управління у державних підприємствах є великою проблемою для кожного українця. Український народ – власник найбільшої державної компанії НАК "Нафтогаз України" – внаслідок недоотриманого цією компанією прибутку щороку втрачає мільярди доларів. Економіка України зазнає ще більших втрат через структурні перекоси, і відбувається це через відсутність механізму, який змушував би державу здійснювати управління НАК "Нафтогаз України" в інтересах власника, а не в політичних чи приватних інтересах керівників держави.

"Нафтогаз" є найбільшою компанією України. Її доходи від реалізації продукції у 2012 році становили 97,42 млрд грн., що дорівнює 7 % ВВП. В компанії та її підрозділах працюють близько 170 тис. осіб. З кредитним портфелем у 61,82 млрд грн., у тому числі 31,93 млрд грн. заборгованості іноземним кредиторам (дані за 9 місяців 2012 року), вона є одним із найбільших українських позичальників на міжнародних фінансових ринках. Зважаючи на статус національної компанії, "Нафтогаз" відіграє також роль компанії, яка формує ставлення до України з боку іноземних інвесторів – серед них вона вважається "квазісувереном" (або позичальником, що фінансується на майже таких самих умовах, як держава). Тому проблеми із фінансовим станом "Нафтогазу" мають прямі наслідки для інвестиційної привабливості країни та можливостей залучення капіталу іншими українськими компаніями.

Ефективність управління НАК "Нафтогаз України" визначається:

- політичними пріоритетами, що формуються навколо відносин із російським монополістом "Газпромом";

- наявністю посередників та їх зв’язків з українськими політиками;

- ціною на імпортований газ і ставкою за послуги з транспортування газу.

Суто економічна діяльність НАК "Нафтогаз України" привертає значно меншу увагу, ніж заслуговує. У цій ситуації є ряд недоліків.

По-перше, немає впевненості у тому, що різні посадовці, політики та експерти розуміють проблему однаково – відповідно, немає жодних гарантій, що вони розв’язують одну й ту саму проблему. Це зводить імовірність консолідованого вирішення реальних проблем до мінімуму. Наприклад, серед українських політиків досі не визріло розуміння того, що необхідно розділяти стан/проблеми окремої компанії та цілої галузі. Звісно, оскільки "Нафтогаз" є монополістом, такий розподіл на побутовому рівні зробити важко, проте на концептуальному рівні він є вкрай важливим.

По-друге, відсутність публічного аналізу проблем сама по собі призводить до небезпечних наслідків. Зокрема, якщо уряд України сьогодні неявно погоджується із новою ціною на газ, яку методично і публічно декларує "Газпром", то йому вкрай важко буде домовитися про іншу ціну через півроку чи рік. Так само, якщо уряд через півроку чи рік дійде висновку, що ціна на послуги із транзиту газу є заниженою, то цілком резонним буде запитання, чому він не говорив про це раніше. Зокрема, на підставі сьогоднішньої позиції України приймає рішення та будує довгострокові плани Європейський Союз – основний споживач російського газу. Переглянути ці плани навряд чи вдасться, якщо Україна в останній момент з’ясує, що не змогла домовитися про чіткі газові відносини із Росією.

Тому необхідно системно проаналізувати проблему – встановити ознаки проблеми (симптоми), з’ясувати причинно-наслідкові зв’язки (встановити діагноз) і лише після цього визначитися з рекомендаціями (прописати ліки).

2 Фінансовий стан і результати діяльності "Нафтогазу" як результат ефективності управління компанією

Діяльність "Нафтогазу" оповита міфами, які спотворюють розуміння справжніх проблем компанії. Тому передусім необхідно чітко констатувати його фінансові результати діяльності. У таблиці наведено дані щодо чистого прибутку, підсумкового показника фінансового результату діяльності компанії, за міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ), які застосовуються в усьому світі і є обов’язковими для "Нафтогазу" відповідно до кредитних договорів з міжнародними банками.

Таблиця 6.1 – Чистий прибуток (збиток) НАК "Нафтогаз України" у 2007 – 2011 рр., млн грн.

МСФЗ визначають правдиве та достовірне відображення фінансового стану і результатів діяльності компанії. При цьому відповідальність осіб, які підписують цю звітність, полягає у тому, щоб її користувачів не було введено в оману. Наприклад, при відображенні витрат на закупівлю газу МСФЗ вимагають, щоб у випадку, коли немає відповідних документів, керівництво компанії зробило консервативне припущення щодо його вартості і нарахувало ці витрати.

Розглянемо чистий прибуток (збиток) за МСФЗ. Бачимо, що протягом 2007-2010 рр. діяльність НАК "Нафтогаз України" була збитковою і тільки в 2011 році Компанії вдалося отримати чистий прибуток, рівний 10535 млн грн.

Згадаємо також, що звітність за 2011 рік НАК оприлюднила лише на початку 2013-го. Причини – проблеми з отриманням звітності від важливих дочірніх компаній "Укрнафта" та "УкрГаз-Енерго", а також неможливість обґрунтувати здатність компанії здійснювати "безперервну діяльність" протягом найближчого часу з огляду на хронічну збитковість і дефіцит коштів. Проблеми з цими дочірніми компаніями були розв’язані з великим запізненням. При цьому відсутність значного контролю за ними стала вже очевидною, що змусило "Нафтогаз" визнати це у звітності та змінити метод її консолідації.

Проблему з "безперервністю діяльності" було розв’язано лише з часом – держава (за рахунок платників податків) почала систематично покривати фінансовий дефіцит і збитки компанії.

Представники "Нафтогазу" стверджують, що оприлюднення звітності за 2012 рік затримується через "Укрнафту" та "УкрГаз-Енерго". До речі, у стані технічного дефолту "Нафтогаз" перебуває останні півтора року, оскільки умовами кредитних договорів передбачено обов’язок компанії випускати звітність за попередній рік до 1 липня поточного року. Практично це означає, що кредитори можуть попросити повернути їх кошти у будь-який момент, але вони поки що утримуються, бо розуміють: це скоріше за все призведе до банкрутства і тоді вони можуть вже нічого не отримати.

3 Вплив політики ціноутворення на фінансовий стан НАК "Нафтогаз України"

Аналізуючи причинно-наслідковий ланцюжок експерти дійшли до висновку, що безпосередньою причиною збитковості "Нафтогазу" є невідповідність цін (де-факто встановлених державою) економічній собівартості основних видів продукції та послуг компанії.

Розрахунок економічної собівартості та економічного прибутку, на відміну від бухгалтерських даних, повинен включати альтернативну вартість капіталу, інвестованого для здійснення відповідного виду діяльності компанії.

Мінімальна ставка вартості капіталу у 7 % означає, що навіть якщо держава буде єдиним джерелом капіталу "Нафтогазу" і навіть якщо абстрагуватися від підвищених ризиків цієї компанії, то навіть тоді цей капітал не можна вважати безкоштовним, бо держава сама залучала його в іноземних кредиторів під ставку, близьку до 7 %. Капітал, залучений "Нафтогазом" з будь яких інших джерел – в іноземних або українських банках, у міжнародних компаній, українських інвесторів тощо, – буде лише дорожчим.

Також ставка вартості капіталу залежить від розміру компанії та її становища на ринку. Наприклад, якщо за інших однакових умов розділити "Нафтогаз", демонополізувати ринок газу, залучити приватних інвесторів, – це приведе до підвищення ставки вартості капіталу до рівня в 35 %, з відповідним підвищенням економічної собівартості та збитків господарюючих суб’єктів.

Різниця між мінімальним і максимальним значеннями провокує інвестора визначитися, яку ставку дохідності він вимагав би від інвестицій у "Нафтогаз", наприклад, порівнявши це з дохідністю, яку він отримав би від інвестицій у інший актив із схожим рівнем ризику. Відповівши на це запитання, він побачить, якою є справжня собівартість продукції та послуг "Нафтогазу", а також якими є справжні втрати компанії. Розділивши ці втрати на кількість населення в Україні, він приблизно отримає ту суму, яку кожен громадянин України особисто втрачає щороку через проїдання капіталу "Нафтогазу".

Окремо варто сказати про взаємозв’язок між низькими цінами на газ та тарифами на послуги з його транзиту з поточною економічною кризою в Україні. Металургійне лобі в Україні було одним із визначальних чинників того, що принаймні останні три прем’єр-міністри та два президенти України йшли на субсидування ціни на імпортований газ за рахунок заниження ставки на транзит газу. Негативний ефект від цього – непрозорість відносин з Російською Федерацією у газовій сфері та мільярди доларів недоотриманого "Нафтозагом" прибутку.

Менш очевидним, але не менш реальним наслідком цього стала відсутність структурних реформ і розвитку внутрішнього ринку інвестицій. Політикам складно було б пояснити, чому вони вимагають від населення та інших "малих" споживачів сплачувати за енергоносії або послуги об’єктів інфраструктури їх справжню вартість, коли найбільші промислові споживачі отримують мільярдні субсидії. Тому вони змушені були тримати ціни на необґрунтовано низькому рівні, тим самим спотворюючи економічну мотивацію щодо енергозбереження, розвитку власного видобування та модернізації інфраструктури (в тому числі житлово-комунального комплексу та газотранспортної системи).

Схожа ситуація і з розвитком внутрішнього ринку інвестицій – для того щоб пересічні українці почали вкладати кошти в акції українських компаній, потрібно на прикладі великих національних компаній показати, як примножуються кошти, що в них вкладаються.

4 Причини незадовільного економічного стану НАК "Нафтогаз України"

Цілком логічним є намагання проаналізувати, чи не є незадовільні фінрезультати "Нафтогазу" наслідком того, що він посідає монопольне становище на ринку без будь-яких стимулів до ефективності, що він є бюрократичною та непотрібною надбудовою над виробничими підприємствами галузі або що держава є неефективним власником, тож необхідно все приватизувати. Наразі відповідь має бути "ні", тобто радикальна реформа ринку та "Нафтогазу" не приведе до бажаних результатів ані для споживачів, ані для самої компанії.

По-перше, Україна має єдиного постачальника газу – російський "Газпром". В умовах, коли на ринку України є єдиний покупець газу, переговорні позиції продавця та покупця є рівними. Та щойно на ринку виникне кілька покупців, монополіст може диктувати ціни і вдаватися до цінової дискримінації. Від того, що "Нафтогаз" не буде єдиним імпортером газу або не зможе об’єднувати транзит газу та його оптову торгівлю, як це робить "Газпром", постраждають усі споживачі газу в Україні.

По-друге, роздрібнення НАКу призведе до підвищення ставки вартості капіталу і взагалі погіршить можливості його залучення.

По-третє, приватизація не може бути успішною за наявного держрегулювання цін на газовому ринку – нереалістично припускати, що приватний власник зможе отримувати необхідний рівень дохідності капіталу лише за рахунок зниження операційних витрат.

По-четверте, слід згадати позитивний ефект масштабу – саме тому великі корпорації здебільшого зливаються, а не розділяються.

Причин, які потенційно провокують поганий економічний стан "Нафтогазу", теоретично можна виокремити кілька.

1 Можна було б згадати зовнішню ринкову ситуацію, але останніми роками вона була для "Нафтогазу" сприятливою з огляду на стабільне зростання цін на енергоносії.

2 У компанії також не здійснюють масштабної реструктуризації, незадовільна фінансова ситуація "Нафтогазу" є хронічною, отже, проблему не можна пояснити й труднощами перехідного періоду.

Тому реальною причиною видається саме погане управління компанією. Ця причина, своєю чергою, має два компоненти: поточне управління (здійснюється менеджментом компанії) та стратегічне керівництво і контроль (здійснюється наглядовою радою та акціонерами компанії). Навіть якщо припустити, що "Нафтогаз" хронічно мав некваліфікований менеджмент, то постає запитання: чому наглядова рада та акціонер не призначали кращого? Тому питання все одно зводитиметься до системи стратегічного керівництва та контролю, а в загальному вигляді – до системи корпоративного управління НАК "Нафтогаз України".

5 Стан корпоративного управління в НАК "Нафтогаз України"

Питання корпоративного управління має сенс у компаніях із розділеними власністю та менеджментом, а також із кількома власниками, коли виникає так звана агентська проблема. Її сутність полягає в тому, що менеджер, якому делеговано завдання із щоденного управління, має більше інформації про стан компанії та її перспективи, ніж окремий власник, який це завдання делегував. Відповідно, менеджер може вдаватися до дій, які не є оптимальними для компанії, але відповідають його особистим інтересам. Зокрема, менеджер може витрачати ресурс компанії на цілі, які не сприяють її прибутковості (наприклад, вибираючи низькодохідні інвестиційні проекти), або навіть елементарно розбазарювати її активи (наприклад, продаючи активи підконтрольним йому компаніям). Саме у цьому й полягає зв’язок між якістю корпоративного управління та економічними результатами компанії.

Тому завдання корпоративного управління – вирівняти інтереси менеджера та власника. Теорії управління та фінансів вже давно сформулювали чимало рекомендацій у цій площині. А після хвилі злиттів/поглинань у 80-х роках минулого століття у США та низки гучних скандалів, пов’язаних із банкрутством великих компаній у всьому світі (Enron, Parmalat), спільнота виробила практичні рекомендації та стандарти корпоративного управління.

Вирівнювання інтересів відбувається через створення "правильних" стимулів (наприклад, адекватна оплата праці плюс участь у прибутку) та запровадження інструментів контролю та дисципліни менеджменту власниками.

Не треба перебільшувати значення першого з цих елементів, оскільки менеджмент може маніпулювати бухгалтерськими даними, а відповідно, й сумами власної винагороди. Це, власне, й показала світова практика останніх років. Тому адекватні стимули, як правило, є дієвими лише у комбінації з другим елементом – інструментами контролю.

Практичні ж рекомендації зводяться до аналізу стану корпоративного управління за його компонентами, які включають захист прав акціонерів, органи нагляду (наглядова рада) та управління (правління), прозорість і відкритість (у тому числі аудит). Розглянемо послідовно стан цих елементів у ситуації з "Нафтогазом", спираючись на принципи корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку.

Права акціонерів

Акціонери доручають менеджерові поточне управління компанією. При цьому ключові рішення стратегічного характеру (наприклад, продати компанію) залишаються за акціонерами. Акціонери призначають наглядову раду. Менеджер також регулярно звітує перед акціонерами. У світовій практиці і те й інше відбувається на загальних зборах акціонерів.

Єдиним акціонером "Нафтогазу" є держава, тобто український народ. Саме народ, а не Кабмін або Рада нацбезпеки та оборони. Виконавча гілка влади лише представляє акціонера від його імені, тобто є агентом, який виконує доручення власника. Роль загальних зборів акціонерів у "Нафтогазі" до 2005 року виконувала наглядова рада (яка є іншим органом корпоративного управління і якраз має бути підзвітною акціонерові). У 2005 році цю функцію було передано Міністерству енергетики та вугільної промисловості, після чого не проводилися навіть засідання наглядової ради. Де-факто ж джерелами ключових рішень сьогодні є принаймні три державні органи – Кабінет міністрів (у тому числі Міністерство енергетики та вугільної промисловості), секретаріат президента та РНБО.

Статут "Нафтогазу" закріплює за загальними зборами визначення стратегії компанії, обрання та відкликання членів наглядової ради та правління, затвердження річного звіту і бюджету, інші ключові рішення. Проте оскільки функції як загальних зборів, так і наглядової ради формально виконує Міністерство енергетики та вугільної промисловості, у компанії фактично не передбачено контролю акціонера за наглядовою радою. Іншими словами, реальний захист прав акціонера відсутній.

Наглядова рада та правління

У світовій практиці наглядову раду призначають акціонери для здійснення стратегічного керівництва компанією та нагляду за менеджментом (правлінням). Як правило, це означає вироблення довгострокової стратегії та контроль за її здійсненням. До складу ради мають входити кваліфіковані фахівці, які можуть приймати об’єктивні та неупереджені рішення в інтересах всіх акціонерів. Тому рекомендується включати до складу наглядової ради незалежних директорів, тобто осіб, які не мають серйозних ділових або інших (наприклад, родинних) відносин із компанією. Логіка цього призначення проста – уникнення конфлікту інтересів. Також рекомендується надавати членам ради адекватну винагороду та встановлювати їх відповідальність за результати діяльності. Нарешті, рекомендується створювати комітети при раді, як правило, з питань винагороди та з питань аудиту.

На жаль, принципи призначення членів наглядової ради "Нафтогазу" ніде не передбачені, проте, як останній, так і передостанній її склади повністю формувалися з представників державних відомств. У нашій схемі це означає, що кожен член ради має конфлікт інтересів, якщо інтереси "Нафтогазу" не збігатимуться з інтересами відповідного відомства. Винагорода членів ради є фіксованою сумою і встановлюється Міністерством енергетики та вугільної промисловості. Відповідальність членів ради не встановлено, а це означає, що вона фактично нікому не підзвітна. Нарешті, у раді немає жодного комітету. Іншими словами, наглядова рада у "Нафтогазі" де-факто відсутня, а навіть якби й працювала, то має викривлені стимули.

Оскільки функцію наглядової ради з 2005 року виконує Міністерство енергетики та вугільної промисловості, це означає, що кожна зміна уряду в Україні для "Нафтогазу" є еквівалентною зміні наглядової ради. Зрозуміло, що за таких умов вироблення довгострокової стратегії та контроль за її здійсненням практично неможливі.

Про правління (принципи призначення, регламентацію конфлікту інтересів та винагороду) можна сказати майже те саме.

Прозорість, відкритість та аудит

Розкриття інформації за найкращими стандартами корпоративного управління має, зокрема, включати цілі компанії, її фінансові та операційні результати, розмір винагороди членам наглядової ради та правління, принципи їх призначення, угоди з пов’язаними особами.

Річний аудит має здійснювати незалежний, компетентний і кваліфікований аудитор, який може надати наглядовій раді та акціонерам зовнішнє та об’єктивне підтвердження того, що фінансова звітність достовірно відображує фінансовий стан і результати економічної діяльності компанії.

На практиці стратегічні цілі "Нафтогазу" не сформульовано як такі. Компанія надає регулярну звітність до Держкомісії з цінних паперів та фондового ринку (хоча чомусь не зробила цього у 2003 році), а також оприлюднює свою фінансову звітність за міжнародними стандартами (її на веб-сайті компанії помилково названо річним звітом). Проте, таку звітність за 2011 рік було надано із запізненням.

Окремою проблемою є слабкий контроль за дочірніми підприємствами. Крім того, справжнього річного звіту, який включав би пояснення/аналіз з боку керівництва та додаткову інформацію для інвесторів/аналітиків, компанія не готує. Розмір винагороди членів наглядової ради та правління офіційно надається на запит акціонера, тобто де-факто є закритою інформацією. Оскільки принципи призначення наглядової ради та правління не встановлено, то й розкрити їх неможливо. Так само не розголошуються й угоди з пов’язаними особами.

Зовнішнім аудитором компанії є Ernst & Young, яка вважається однією з найбільш кваліфікованих і компетентних аудиторських компаній у світі. Зокрема, завдяки такому аудиту ми можемо сьогодні констатувати поганий фінансовий стан компанії та незадовільні результати її економічної діяльності. Проте значним недоліком є те, що зовнішнього аудитора, який мав би перевіряти менеджмент, призначає сам менеджмент (правління).

6 Шляхи покращення корпоративного управління "Нафтогазу"

НАК "Нафтогаз України" є стабільно збитковою, проте це мало кому відомо через непрозорість і закритість компанії. Поганий захист прав акціонера не дає йому можливості відреагувати на стабільну збитковість компанії. Тобто пересічний громадянин України немає ані ресурсів, ані можливості впливати на стратегію "Нафтогазу". Мовою корпоративного управління це називається "раціональна необізнаність" – навіть якби такого громадянина це цікавило, він усе одно не міг би нічого вдіяти, а тому нічого й не робить.

Нарешті, низький рівень прозорості призводить до того, що кредитори оцінюють рівень ризику "Нафтогазу" вище, ніж якби компанія була б більш відкритою. Це, у свою чергу, призводить до того, що ставка запозичення для "Нафтогазу" є більш високою.

З технічної точки зору, шляхи поліпшення корпоративного управління у "Нафтогазі" очевидні – необхідно просто підвищити якість кожного з перелічених елементів відповідно до рекомендацій, викладених вище. Проте питання все одно зводитиметься до того, як це зробити. Питання це виникає тому, що багато осіб зацікавлені у збереженні статус-кво.

Цей статус-кво є консенсусом українських політичних еліт. Наразі назріла необхідність його переглянути. Незадовільний фінансовий стан "Нафтогазу" (симптом) є результатом низької якості корпоративного управління у компанії (діагноз). Поліпшувати корпоративне управління можна лише у тому разі, якщо пацієнт погодиться на цю терапію. Якщо еліта усвідомить завтра, що її домовленості про ціни на газ чи ставку транзиту не відповідають її інтересам, то переглянути ці домовленості може бути запізно.

Підвищення рівня корпоративного управління значно поліпшило б ситуацію у компанії. Про це свідчить як міжнародний досвід, так і досвід найкращих українських компаній, акціонери яких усвідомили його переваги. Однак єдиний акціонер "Нафтогазу" – держава – не наполягає на застосуванні у компанії сучасних світових стандартів корпоративного управління. Використання даних стандартів може відбутися лише через суспільний тиск, вплив наукової та аналітичної спільноти і міжнародних організацій.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ:

1 Чим визначається ефективність управління НАК "Нафтогаз України"?

2 Яким чином політика ціноутворення впливає на фінансовий стан НАК "Нафтогаз України"?

3 Які причини незадовільного економічного стану НАК "Нафтогаз України"?

4 Які шляхи покращення корпоративного управління НАК "Нафтогаз України" можна назвати?

7 УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"

НАВЧАЛЬНА МЕТА:

ЗНАТИ: етапи дослідження чинників, що визначають величину економічного прибутку НАК "Нафтогаз України".

ВМІТИ: оцінювати ефективність альтернативних стратегій формування фінансових ресурсів компанії та вибирати найоптимальнішу з них.

ПРОБЛЕМАТИКА:

1 Модель стратегії формування і управління фінансовими ресурсами: теоретичний аспект.

2 Чинники впливу на прогнозне значення економічної доданої вартості.

3 Розроблення стратегії формування фінансових ресурсів.

4 Аналіз стратегічних альтернатив та визначення оптимальної стратегії формування фінансових ресурсів.

Читайте також:

1. III. Повторення вивченого матеріалу.
2. III. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
3. IV. Вивчення нового матеріалу – 20 хв.
4. IV. Вивчення нового матеріалу.
5. IV. Вивчення нового матеріалу.
6. IV. Виклад інформаційного матеріалу
7. IV. Виклад інформаційного матеріалу
8. IV. Подання нового матеріалу
9. IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
10. IІІ. Вивченняння нового навчального матеріалу.
11. V. Вивчення нового матеріалу.
12. V. Виклад нового матеріалу

Переглядів: 947