Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Проблема існування спільносхіднослов’янських слів у складі споконвічної лексики

Слова праслов’янського лексичного фонду

 

Другий шар споконвічної лексики становлять слова, що належать до спільнослов’янського (праслов’янського) лексичного фонду. Ці слова живуть багато століть і з найдавніших часів належать не тільки українській мові, а й іншим сучасним слов’янським мовам. Наприклад, українське слово мати в російській мать, в білоруській – маці, в польській – matka, в чеській – mati, в болгарській – майка, в сербській – мājка.

Праслов’янська лексика становить основу, або ядро, словникового складу сучасної української мови. В ній виділяються ті самі тематичні групи, що й серед лексики індоєвропейської. Спільнослов’янські слова означають назви членів родини, обрядів: чоловік, невістка, отець, молода, весілля, купала; назви людей, тварин, птахів: людина, чоловік, ведмідь, голуб, кінь, птиця; частини тіла людей, тварин: голова, чоло, палець, рука, очі, хвіст; предмети або явища зовнішнього світу: земля, вода, ліс, вогонь; назви засобів праці, продуктів праці, зброї: борона, вила, ніж, невід, весло, меч, пряжа, борошно, пшениця, жито, пиво; пори року, доби: весна, зима, літо, ніч, день; назви процесів, станів, дій: робити, стати, сіяти, співати, грати; назви різноманітних ознак, якостей, властивостей, чисел: білий, добрий, злий, один, два, п’ять, дев’ять. На спільнослов’янському ґрунті з’явилось особливо багато слів, що позначають абстрактні поняття: воля, милість, блуд, диво, добро, горе, гнів, сором, гріх, душа, правда, свобода, користь, ласка, кривда, радість, пам’ять, честь, кара.

Багато слів із праслов’янського лексичного фонду в одних слов’янських мовах не ввійшли в нову літературну мову, зберігаються лише в діалектах, в народних піснях як діалектизми або архаїзми, в інших мовах вони стали основними в літературній мові. Наприклад, в українській, польській, білоруській і в чеській мовах закріпилося в літературній мові слово ранок або раніца, а в російській, болгарській, сербській мовах – утро, jутро. В польській мові jutro означає завтра.

За приблизними підрахунками мовознавців, спільнослов’янських слів у сучасних слов’янських мовах є від 1700 до 2000. Якщо сучасний слов’янин (українець, росіянин, поляк та інший) в середньому використовує в повсякденному спілкуванні шість-сім тисяч слів, то приблизно одну третину з них складають спільнослов’янські слова.

 

 

У вітчизняному мовознавстві тривалий час була поширена думка про існування у складі споконвічної лексики слів, спільних для всіх східнослов’янських мов. “Від давньоруської мови, на основі якої сформувалися всі сучасні братні східнослов’янські мови – російська, українська і білоруська, разом з спільнослов’янською лексикою українська мова успадкувала й багато східнослов’янських слів, тобто таких, що виникли в період існування східнослов’янської мовної єдності, наприклад: сім’я, ківш, коромисло, білка, собака, хороший, сизий, сорок, дев’яносто, сто та ін.” (Жовтобрюх М. А., Кулик Б. М. Курс сучасної української літературної мови. - К.:Вища школа, 1972.- С.37).

Однак глибоке вивчення проблеми походження української мови дало змогу сучасним дослідникам дійти висновку, що “погляд на давньоруську мову як живу мову, спільну для трьох східнослов’янських народів, є не науковим. Серед багатьох дослідників утверджується думка, що історія української мови почалася майже рівночасно з історією праслов’янської мови ” (Сербенська О., Волощак М. Актуальне інтерв’ю з мовознавцем. - К.:Видавничий центр “Просвіта”, 2001.-С.116).

Це дає підстави мовознавцям не виділяти у складі споконвічної української лексики спільносхіднослов’янські слова (Сучасна українська літературна мова: Підручник /За ред. А. П. Грищенка. - К.: Вища школа, 1997.-С.175).


Читайте також:

  1. IV. Проблема антропогенних змін клімату або «парниковий ефект».
  2. Адміністративний поділ, площа і населення українських земель у складі Речі Посполитої в першій воловині ХVІІ ст.
  3. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.
  4. Альтернативність ресурсів і проблема економічного вибору
  5. Аналіз юридичних складів злочинів, що пов’язані з порушенням чинних на транспорті правил та в пошкоджені магістральних трубопроводів
  6. Анімізм – уявлення про існування духовних істот та віра в можливість спілкування з ними.
  7. Близькосхідна проблема на рубежі 60-70-х років.
  8. Буття людини як реальний процес її існування
  9. Виберіть серед держав ту, що утворилася у 1449р. і зазначте, яку політику щодо укр. земель проводили її правителі у ХУ ст., коли ця держава припинила своє існування.
  10. Вибір місця розташування підприємства як проблема прийняття рішень.
  11. Види вправ з лексики й методика їх проведення
  12. Види складів адміністративних правопорушень




Переглядів: 1455

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Індоєвропейська лексична спадщина | Власне українська лексика, її фонетичні та словотвірні ознаки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.036 сек.