МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Проблема існування спільносхіднослов’янських слів у складі споконвічної лексикиСлова праслов’янського лексичного фонду
Другий шар споконвічної лексики становлять слова, що належать до спільнослов’янського (праслов’янського) лексичного фонду. Ці слова живуть багато століть і з найдавніших часів належать не тільки українській мові, а й іншим сучасним слов’янським мовам. Наприклад, українське слово мати в російській мать, в білоруській – маці, в польській – matka, в чеській – mati, в болгарській – майка, в сербській – мājка. Праслов’янська лексика становить основу, або ядро, словникового складу сучасної української мови. В ній виділяються ті самі тематичні групи, що й серед лексики індоєвропейської. Спільнослов’янські слова означають назви членів родини, обрядів: чоловік, невістка, отець, молода, весілля, купала; назви людей, тварин, птахів: людина, чоловік, ведмідь, голуб, кінь, птиця; частини тіла людей, тварин: голова, чоло, палець, рука, очі, хвіст; предмети або явища зовнішнього світу: земля, вода, ліс, вогонь; назви засобів праці, продуктів праці, зброї: борона, вила, ніж, невід, весло, меч, пряжа, борошно, пшениця, жито, пиво; пори року, доби: весна, зима, літо, ніч, день; назви процесів, станів, дій: робити, стати, сіяти, співати, грати; назви різноманітних ознак, якостей, властивостей, чисел: білий, добрий, злий, один, два, п’ять, дев’ять. На спільнослов’янському ґрунті з’явилось особливо багато слів, що позначають абстрактні поняття: воля, милість, блуд, диво, добро, горе, гнів, сором, гріх, душа, правда, свобода, користь, ласка, кривда, радість, пам’ять, честь, кара. Багато слів із праслов’янського лексичного фонду в одних слов’янських мовах не ввійшли в нову літературну мову, зберігаються лише в діалектах, в народних піснях як діалектизми або архаїзми, в інших мовах вони стали основними в літературній мові. Наприклад, в українській, польській, білоруській і в чеській мовах закріпилося в літературній мові слово ранок або раніца, а в російській, болгарській, сербській мовах – утро, jутро. В польській мові jutro означає завтра. За приблизними підрахунками мовознавців, спільнослов’янських слів у сучасних слов’янських мовах є від 1700 до 2000. Якщо сучасний слов’янин (українець, росіянин, поляк та інший) в середньому використовує в повсякденному спілкуванні шість-сім тисяч слів, то приблизно одну третину з них складають спільнослов’янські слова.
У вітчизняному мовознавстві тривалий час була поширена думка про існування у складі споконвічної лексики слів, спільних для всіх східнослов’янських мов. “Від давньоруської мови, на основі якої сформувалися всі сучасні братні східнослов’янські мови – російська, українська і білоруська, разом з спільнослов’янською лексикою українська мова успадкувала й багато східнослов’янських слів, тобто таких, що виникли в період існування східнослов’янської мовної єдності, наприклад: сім’я, ківш, коромисло, білка, собака, хороший, сизий, сорок, дев’яносто, сто та ін.” (Жовтобрюх М. А., Кулик Б. М. Курс сучасної української літературної мови. - К.:Вища школа, 1972.- С.37). Однак глибоке вивчення проблеми походження української мови дало змогу сучасним дослідникам дійти висновку, що “погляд на давньоруську мову як живу мову, спільну для трьох східнослов’янських народів, є не науковим. Серед багатьох дослідників утверджується думка, що історія української мови почалася майже рівночасно з історією праслов’янської мови ” (Сербенська О., Волощак М. Актуальне інтерв’ю з мовознавцем. - К.:Видавничий центр “Просвіта”, 2001.-С.116). Це дає підстави мовознавцям не виділяти у складі споконвічної української лексики спільносхіднослов’янські слова (Сучасна українська літературна мова: Підручник /За ред. А. П. Грищенка. - К.: Вища школа, 1997.-С.175). Читайте також:
|
||||||||
|