Предмет і завдання курсу

Народна педагогіка — це сукупність накопичених та перевірених практикою емпіричних знань, умінь та навичок, що передаються від покоління до покоління переважно в усній формі як продукт історичного й соціального досвіду народу. Пам'ятки народної педагогіки зберігаються в казках, легендах, епосах, прислів'ях, приказках, які створив сам народ, відбиваються в національних звичаях, традиціях різних народів, передбачають цілеспрямоване виховання та навчання молоді на кращих ідеалах народу. Народна педагогіка «є колискою наукової педагогіки» ².

На сучасному етапі в Україні проблеми української Народної педагогіки та її місце у вихованні і навчанні дітей досліджує академік М. Г. Стельмахович (25 червня 1934 - 23 квітня 1998). За його визначенням, народна педагогіка — це «галузь емпіричних педагогічних знань і досвіду трудящих мас, що виробляється в домінуючих серед народу поглядах на мету і завдання виховання, у сукупності народних засобів, умінь і навичок виховання та навчання» ³.

Українська народна педагогіка — це багатотомний усний підручник навчання й виховання, який зберігається в пам'яті народу, постійно ним використовується, систематично збагачується й удосконалюється.

Народна педагогіка існує стільки, скільки існує народ, корені її сягають у сиву давнину. Отже, вона є фундаментом наукової педагогіки, зокрема таких її галузей, як педагогіка сім'ї, педагогіка духовності, моралі, педагогіка виховання. Народна педагогіка стимулює розвиток наукової педагогіки. Тому сьогодні вона сама є предметом наукового дослідження багатьох учених.

Основою народної педагогіки є наївно-реалістичні та стихійно-матеріалістичні погляди народної філософії, У змісті народних приказок, прислів'їв, прикмет об'єктивно відбито діалектику життя. Наприклад: «Грім гримить — хліб буде родить», «З поганої трави погане й сіно», «Правда та кривда — як вогонь та вода».

Твори народної педагогіки відбивають психологічні погляди народу на виховання дітей: «Виховуй дитину,, поки вона ще в калисці», «Чого в молодості навчишся, то на старість як знайдеш», «Лінивому все ніколи», «Шануй, людей, і тебе шануватимуть».

Народній педагогіці притаманні риси синкретизму, в-ній багато місцевих діалектизмів, архаїзмів, відсутні чіткі наукові терміни. Усі твори народної педагогіки надзвичайно емоціональні, переконливі, образні, конкретні, мелодійні.

Характерною рисою народної педагогіки є колективний характер творчості. В ній відсутні конкретні автори, творцем виступає народ. Ось чому зміст щедрівок, колядок, ігор має регіональний характер.

Народна педагогіка базується на емпіричних знаннях, тому поряд з цінними, корисними знаннями можуть траплятись і спотворені, перекручені відомості або висловлюються думки, які шкодять вихованню. Все це потрібно враховувати при самостійному доборі фольклорних творів для роботи з дітьми.

Предметом методики ознайомлення дітей з українським народознавством у дошкільному закладі є засоби, форми, методи, прийоми ознайомлення дітей раннього та дошкільного віку з українськими народними традиціями, культурою, звичаями, оберегами, символами та прилучення їх до національного духовного надбання українського народу.

Завдання курсу:

· ознайомити студентів з теоретичними засадами та історією національної української етнопедагогіки;

· ознайомити з українськими національними традиціями;

· збагатити словник майбутніх педагогів народознавчими поняттями, народною термінологією, образними виразами, малими формами українського фольклору;

· прищепити практичні вміння й навички роботи з дітьми з народознавства;

· навчити складати сценарії національних свят;

· ознайомити з передовим педагогічним досвідом народознавчої практики в галузі дошкільного виховання.

Курс методики ознайомлення дітей з українським народознавством тісно пов'язаний з історією України, народознавством, дитячою літературою, дошкільною педагогікою, історією педагогіки, фаховими методиками. Так, з курсу «Історія України» студенти дізнаються про культуру Київської Русі, розвиток національної культури в Україні в різні історичні періоди.

Курс загального народознавства ознайомлює студентів з основами етнічної історії українського народу, матеріальною та духовною культурою українців. Використовуючи наявні теоретичні знання, викладач подає студентам лише специфічні методичні прийоми ознайомлення дітей дошкільного віку з українськими національними традиціями, символами, оберегами. При цьому обов'язково використовується місцевий матеріал.

Відомий лінгвіст О.О. Потебня (10(22) вересня 1835 - 29 листопада (11 грудня) 1891) підкреслював тісний зв'язок між культурою і мовою народу, мова формує й передає людські думки, «немає мови й наріччя, які б не були здатні стати знаряддям необмежено різноманітної і глибокої думки»³. О.О. Потебня вважав, що кожна мова, як і кожний народ, неповторні, і люди добровільно не відмовляються від своєї мови.

Функціонування рідної мови — основа духовного життя кожної нації. Рідне слово виховує національну психологію, національний характер, національну самосвідомість. Задля цього педагог повинен знайти, за словами І. Франка, «тайники зв'язку людської психіки з тими нібито конвенціональними, а проте дивно органічними системами звуків, що називаємо рідною мовою»⁴.

Основоположник вітчизняної народної педагогіки К.Д. Ушинський в той час, коли в Україні заборонялися школи рідною мовою навчання, відстоював думку про те, що мова й духовне життя народу нерозривні. Використовуючи яскраві образні вирази, він писав: «Мова народу — кращий, що ніколи не в'яне й вічно знову розпускається, цвіт усього його духовного життя, яке починається далеко за межами історії» ⁵. К. Д. Ушинський був глибоко переконаний, що в мові одухотворяється весь народ і вся його батьківщина; «в ній втілюється творчою силою народного духу в думку, в картину і звук небо вітчизни, її повітря, її фізичні явища, її клімат, її поля, гори й долини, її ліси й ріки, її бурі й грози — весь той глибокий, повний думки й почуття, голос рідної природи, який лунає так гучно в любові людини до її іноді суворої батьківщини, який відбивається так виразно в рідній пісні, в рідних мелодіях, й устах народних поетів» ⁶.

Отже, рідна мова є найважливішим, найбагатішим і найміцнішим зв'язком між нинішнім і майбутнім поколінням народу як одне велике, історичне, живе ціле.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема І. Вступ	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.