МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Предмет і завдання курсуНародна педагогіка — це сукупність накопичених та перевірених практикою емпіричних знань, умінь та навичок, що передаються від покоління до покоління переважно в усній формі як продукт історичного й соціального досвіду народу. Пам'ятки народної педагогіки зберігаються в казках, легендах, епосах, прислів'ях, приказках, які створив сам народ, відбиваються в національних звичаях, традиціях різних народів, передбачають цілеспрямоване виховання та навчання молоді на кращих ідеалах народу. Народна педагогіка «є колискою наукової педагогіки» 2. На сучасному етапі в Україні проблеми української Народної педагогіки та її місце у вихованні і навчанні дітей досліджує академік М. Г. Стельмахович (25 червня 1934 - 23 квітня 1998). За його визначенням, народна педагогіка — це «галузь емпіричних педагогічних знань і досвіду трудящих мас, що виробляється в домінуючих серед народу поглядах на мету і завдання виховання, у сукупності народних засобів, умінь і навичок виховання та навчання» 3. Українська народна педагогіка — це багатотомний усний підручник навчання й виховання, який зберігається в пам'яті народу, постійно ним використовується, систематично збагачується й удосконалюється. Народна педагогіка існує стільки, скільки існує народ, корені її сягають у сиву давнину. Отже, вона є фундаментом наукової педагогіки, зокрема таких її галузей, як педагогіка сім'ї, педагогіка духовності, моралі, педагогіка виховання. Народна педагогіка стимулює розвиток наукової педагогіки. Тому сьогодні вона сама є предметом наукового дослідження багатьох учених. Основою народної педагогіки є наївно-реалістичні та стихійно-матеріалістичні погляди народної філософії, У змісті народних приказок, прислів'їв, прикмет об'єктивно відбито діалектику життя. Наприклад: «Грім гримить — хліб буде родить», «З поганої трави погане й сіно», «Правда та кривда — як вогонь та вода». Твори народної педагогіки відбивають психологічні погляди народу на виховання дітей: «Виховуй дитину,, поки вона ще в калисці», «Чого в молодості навчишся, то на старість як знайдеш», «Лінивому все ніколи», «Шануй, людей, і тебе шануватимуть». Народній педагогіці притаманні риси синкретизму, в-ній багато місцевих діалектизмів, архаїзмів, відсутні чіткі наукові терміни. Усі твори народної педагогіки надзвичайно емоціональні, переконливі, образні, конкретні, мелодійні. Характерною рисою народної педагогіки є колективний характер творчості. В ній відсутні конкретні автори, творцем виступає народ. Ось чому зміст щедрівок, колядок, ігор має регіональний характер. Народна педагогіка базується на емпіричних знаннях, тому поряд з цінними, корисними знаннями можуть траплятись і спотворені, перекручені відомості або висловлюються думки, які шкодять вихованню. Все це потрібно враховувати при самостійному доборі фольклорних творів для роботи з дітьми. Предметом методики ознайомлення дітей з українським народознавством у дошкільному закладі є засоби, форми, методи, прийоми ознайомлення дітей раннього та дошкільного віку з українськими народними традиціями, культурою, звичаями, оберегами, символами та прилучення їх до національного духовного надбання українського народу. Завдання курсу: · ознайомити студентів з теоретичними засадами та історією національної української етнопедагогіки; · ознайомити з українськими національними традиціями; · збагатити словник майбутніх педагогів народознавчими поняттями, народною термінологією, образними виразами, малими формами українського фольклору; · прищепити практичні вміння й навички роботи з дітьми з народознавства; · навчити складати сценарії національних свят; · ознайомити з передовим педагогічним досвідом народознавчої практики в галузі дошкільного виховання. Курс методики ознайомлення дітей з українським народознавством тісно пов'язаний з історією України, народознавством, дитячою літературою, дошкільною педагогікою, історією педагогіки, фаховими методиками. Так, з курсу «Історія України» студенти дізнаються про культуру Київської Русі, розвиток національної культури в Україні в різні історичні періоди. Курс загального народознавства ознайомлює студентів з основами етнічної історії українського народу, матеріальною та духовною культурою українців. Використовуючи наявні теоретичні знання, викладач подає студентам лише специфічні методичні прийоми ознайомлення дітей дошкільного віку з українськими національними традиціями, символами, оберегами. При цьому обов'язково використовується місцевий матеріал.
Відомий лінгвіст О.О. Потебня (10(22) вересня 1835 - 29 листопада (11 грудня) 1891) підкреслював тісний зв'язок між культурою і мовою народу, мова формує й передає людські думки, «немає мови й наріччя, які б не були здатні стати знаряддям необмежено різноманітної і глибокої думки»3. О.О. Потебня вважав, що кожна мова, як і кожний народ, неповторні, і люди добровільно не відмовляються від своєї мови. Функціонування рідної мови — основа духовного життя кожної нації. Рідне слово виховує національну психологію, національний характер, національну самосвідомість. Задля цього педагог повинен знайти, за словами І. Франка, «тайники зв'язку людської психіки з тими нібито конвенціональними, а проте дивно органічними системами звуків, що називаємо рідною мовою»4. Основоположник вітчизняної народної педагогіки К.Д. Ушинський в той час, коли в Україні заборонялися школи рідною мовою навчання, відстоював думку про те, що мова й духовне життя народу нерозривні. Використовуючи яскраві образні вирази, він писав: «Мова народу — кращий, що ніколи не в'яне й вічно знову розпускається, цвіт усього його духовного життя, яке починається далеко за межами історії» 5. К. Д. Ушинський був глибоко переконаний, що в мові одухотворяється весь народ і вся його батьківщина; «в ній втілюється творчою силою народного духу в думку, в картину і звук небо вітчизни, її повітря, її фізичні явища, її клімат, її поля, гори й долини, її ліси й ріки, її бурі й грози — весь той глибокий, повний думки й почуття, голос рідної природи, який лунає так гучно в любові людини до її іноді суворої батьківщини, який відбивається так виразно в рідній пісні, в рідних мелодіях, й устах народних поетів» 6. Отже, рідна мова є найважливішим, найбагатішим і найміцнішим зв'язком між нинішнім і майбутнім поколінням народу як одне велике, історичне, живе ціле. Читайте також:
|
||||||||
|