• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Предмет і завдання курсу

Народна педагогіка — це сукупність накопичених та перевірених практикою емпіричних знань, умінь та нави­чок, що передаються від покоління до покоління пере­важно в усній формі як продукт історичного й соціального досвіду народу. Пам'ятки народної педагогіки зберіга­ються в казках, легендах, епосах, прислів'ях, приказках, які створив сам народ, відбиваються в національних зви­чаях, традиціях різних народів, передбачають цілеспря­моване виховання та навчання молоді на кращих ідеалах народу. Народна педагогіка «є колискою наукової педа­гогіки» ².

На сучасному етапі в Україні проблеми української Народної педагогіки та її місце у вихованні і навчанні дітей досліджує академік М. Г. Стельмахович (25 червня 1934 - 23 квітня 1998). За його визначенням, народна педагогіка — це «галузь емпірич­них педагогічних знань і досвіду трудящих мас, що ви­робляється в домінуючих серед народу поглядах на мету і завдання виховання, у сукупності народних засобів, умінь і навичок виховання та навчання» ³.

Українська народна педагогіка — це багатотомний усний підручник навчання й виховання, який зберігаєть­ся в пам'яті народу, постійно ним використовується, сис­тематично збагачується й удосконалюється.

Народна педагогіка існує стільки, скільки існує на­род, корені її сягають у сиву давнину. Отже, вона є фун­даментом наукової педагогіки, зокрема таких її галузей, як педагогіка сім'ї, педагогіка духовності, моралі, педа­гогіка виховання. Народна педагогіка стимулює розви­ток наукової педагогіки. Тому сьогодні вона сама є пред­метом наукового дослідження багатьох учених.

Основою народної педагогіки є наївно-реалістичні та стихійно-матеріалістичні погляди народної філософії, У змісті народних приказок, прислів'їв, прикмет об'єк­тивно відбито діалектику життя. Наприклад: «Грім гри­мить — хліб буде родить», «З поганої трави погане й сіно», «Правда та кривда — як вогонь та вода».

Твори народної педагогіки відбивають психологічні погляди народу на виховання дітей: «Виховуй дитину,, поки вона ще в калисці», «Чого в молодості навчишся, то на старість як знайдеш», «Лінивому все ніколи», «Ша­нуй, людей, і тебе шануватимуть».

Народній педагогіці притаманні риси синкретизму, в-ній багато місцевих діалектизмів, архаїзмів, відсутні чіт­кі наукові терміни. Усі твори народної педагогіки над­звичайно емоціональні, переконливі, образні, конкретні, мелодійні.

Характерною рисою народної педагогіки є колектив­ний характер творчості. В ній відсутні конкретні автори, творцем виступає народ. Ось чому зміст щедрівок, ко­лядок, ігор має регіональний характер.

Народна педагогіка базується на емпіричних знан­нях, тому поряд з цінними, корисними знаннями можуть траплятись і спотворені, перекручені відомості або вис­ловлюються думки, які шкодять вихованню. Все це пот­рібно враховувати при самостійному доборі фольклор­них творів для роботи з дітьми.

Предметом методики ознайомлення дітей з українським народознавством у дошкільному закладі є засоби, форми, методи, прийоми ознайомлення дітей раннього та дошкільного віку з українськими народними тради­ціями, культурою, звичаями, оберегами, символами та прилучення їх до національного духовного надбання українського народу.

Завдання курсу:

· ознайомити студентів з теоретичними засадами та іс­торією національної української етнопедагогіки;

· ознайомити з українськими національними тради­ціями;

· збагатити словник майбутніх педагогів народознав­чими поняттями, народною термінологією, образними виразами, малими формами українського фольклору;

· прищепити практичні вміння й навички роботи з діть­ми з народознавства;

· навчити складати сценарії національних свят;

· ознайомити з передовим педагогічним досвідом на­родознавчої практики в галузі дошкільного виховання.

Курс методики ознайомлення дітей з українським на­родознавством тісно пов'язаний з історією України, на­родознавством, дитячою літературою, дошкільною пе­дагогікою, історією педагогіки, фаховими методиками. Так, з курсу «Історія України» студенти дізнаються про культуру Київської Русі, розвиток національної куль­тури в Україні в різні історичні періоди.

Курс загального народознавства ознайомлює студен­тів з основами етнічної історії українського народу, ма­теріальною та духовною культурою українців. Викорис­товуючи наявні теоретичні знання, викладач подає студентам лише специфічні методичні прийоми ознайом­лення дітей дошкільного віку з українськими національ­ними традиціями, символами, оберегами. При цьому обо­в'язково використовується місцевий матеріал.

Відомий лінгвіст О.О. Потебня (10(22) вересня 1835 - 29 листопада (11 грудня) 1891) підкреслював тісний зв'язок між культурою і мовою народу, мова формує й передає людські думки, «немає мови й наріччя, які б не були здатні стати знаряддям необмежено різноманітної і глибокої думки»³. О.О. Потебня вважав, що кожна мова, як і кожний народ, неповторні, і люди добровільно не відмовляються від своєї мови.

Функціонування рідної мови — основа духовного жит­тя кожної нації. Рідне слово виховує національну пси­хологію, національний характер, національну самосві­домість. Задля цього педагог повинен знайти, за слова­ми І. Франка, «тайники зв'язку людської психіки з тими нібито конвенціональними, а проте дивно органічними системами звуків, що називаємо рідною мовою»⁴.

Основоположник вітчизняної народної педагогіки К.Д. Ушинський в той час, коли в Україні забороняли­ся школи рідною мовою навчання, відстоював думку про те, що мова й духовне життя народу нерозривні. Вико­ристовуючи яскраві образні вирази, він писав: «Мова на­роду — кращий, що ніколи не в'яне й вічно знову розпус­кається, цвіт усього його духовного життя, яке почина­ється далеко за межами історії» ⁵. К. Д. Ушинський був глибоко переконаний, що в мові одухотворяється весь народ і вся його батьківщина; «в ній втілюється твор­чою силою народного духу в думку, в картину і звук не­бо вітчизни, її повітря, її фізичні явища, її клімат, її поля, гори й долини, її ліси й ріки, її бурі й грози — весь той глибокий, повний думки й почуття, голос рідної при­роди, який лунає так гучно в любові людини до її іноді суворої батьківщини, який відбивається так виразно в рідній пісні, в рідних мелодіях, й устах народних пое­тів» ⁶.

Отже, рідна мова є найважливішим, найбагатішим і найміцнішим зв'язком між нинішнім і майбутнім по­колінням народу як одне велике, історичне, живе ціле.

Читайте також:

1. II. Мета вивчення курсу.
2. V. Завдання.
3. VІ. Підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
4. А є А, тобто усякий предмет є те, що він є.
5. Абетково-предметний покажчик
6. Адаптація персоналу: цілі та завдання. Введення у посаду
7. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
8. АКТУАЛЬНI ПРОБЛЕМИ І ЗАВДАННЯ КУРСУ РОЗМIЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ
9. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.
10. Актуальність курсу історіософії історії України
11. Актуальність курсу «Історіософія історії України».
12. Аналіз основних систем трудового і професійного навчання: предметної, предметно-операційної, операційної, операційно-предметної, системи ЦІП, операційно-комплексної тощо.

Переглядів: 524