• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Етіологія. 17 страница

Кульмінацією діяльності організації “Пласт” стала четверта і остання загальнопластова зустріч, що відбувалася на так званих Стежках в лісі біля Олександрії на Волині (тепер - Рівненська область) у 1927 р. в історичній літературі вона ще трактується на рівні пластового з’їзду.

У діяльності “Пласту” значне місце посідали змагання з туризму. До їх програми входило, насамперед, ходіння юнаків на відстань 10 км. з наплечником вагою 12 кг. Зазначимо, що на кожний кілометр відводилось не більше 12 хв. контрольного часу. Для дівчат були встановлені інші нормативи: вага наплечника становила 8 кг. на відстань 8 км. з контрольним часом не більше 15 хв. на 1 км. За виконання цих нормативів кожен з учасників отримував три очки.

Другим поширеним видом змагань було табірництво, яке включало: встановлення намету одним учасником, розкладання ватри, в’язання вузлів, а також вмілості з картографії, першої долікарської допомоги, рятування на воді.

Третім видом змагання було долання маршруту командами на швидкість. Учасники з вантажем проходили 10 км., 15 км. та 25 км. Остаточний результат встановлювався за часом проходження цих відрізків останнім учасником команди.

Крім цих трьох видів змагань, проводився конкурс на найкраще спорядження, у якому додатково нараховували очки:

1) за кожний намет, що має курінь, - 1 очко;

2) за кожний казанок - 1 очко;

3) за один човен на 3 пластунів - 6 очок;

4) за 10 м. шнура - 1 очко;

5) за кожну добу, проведену одним пластуном у мандрівці, - 1 очко.

На туристичних змаганнях перевірялися технічна та фізична підготовка пластунів, їх готовність до мандрівок, а конкурси спонукали всі курені до зміцнення своєї матеріальної бази.

Серед заходів, які проводились Верховною Пластовою Командою (ВПК), були і фотоконкурси. Автори трьох найкращих серій світлин, яких визначала спеціальна комісія, нагороджувалися цінними подарунками - фотоапаратами.

Особливо слід відзначити практикування краєзнавчого фотоконкурсу “Наш рідний край”, який мав на меті відтворення природи рідного краю, неповторної краси Карпат. Ці конкурси були специфічним естетичним засобом національно-патріотичного та екологічного виховання. Адже фотографування “на конкурс” - це фіксація прекрасного, шляхетного, зворушливого, драматичного, - всього того, що має естетичну цінність.

У “Пласті” проводилися заочні конкурси-звіти про туристично-краєзнавчу роботу. В кінці кожного року усі пластові курені висилали їх у Верховну Пластову Команду.

У 1928 р. Верховна Пластова Команда провела конкурс на найкращий пластовий табір, а в 1929 р. - на найкращий проект пластового табору гуцульського чи іншого стилю на 100 чол.

У “Пласті” приділяли національно-патріотичному вихованню особливу увагу. Гасло “Служити Богові і Україні” концентрувало в собі його внутрішню сутність. “Пласт” вчив українську молодь не тільки поборювати життєві труднощі в умовах польської окупації, але й посідати активне місце в суспільному житті, підпорядковувати свої власні інтереси загальноукраїнській справі, боротьбі за кращу долю України. “В ідеї Пласту криється той гострий і свіжий, новий для нас світогляд сильних і могутніх, здорових рас, який може відродити скалічену довгими роками ганьби моральність нації”, - говорив Д.Донцов.

Враховуючи те, що в українських школах Галичини панував “польський дух”, виявом чого були зміст підручників, позиція педагогічних кадрів та шкільного керівництва, шкільні закони тощо, пластова старшина прагнула цілковитого відмежування Пласту від школи і його як найпотужнішого впливу на українську молодь. Задля цього формування світоглядних позицій національної свідомості забезпечувалось під час занять у пластових домівках через читання лекцій з історії та географії України, вивчення народних та січових пісень, розучування народних танців, читання художньої літератури, збір історико-краєзнавчих та фольклорно-етнографічних матеріалів, відвідування церкви.

Заняття в пластових домівках проводилися 2-3 рази на тиждень і мали форму сходин, яку ще можна схарактеризувати з погляду сьогоднішнього часу як форму поурочно-ігрову. На кожне таке заняття виховники складали його детальний план, а його перебіг занотовували в протокол.

Крім навчання, в пластових домівках використовувалися також такі форми роботи, як загальні збори (курінні сходини), суспільно-корисна праця, участь у спортивно-масових та культурно-освітніх заходах, робота в читальнях, в “Просвіті”, “Рідній школі”, “Лузі”, “Соколі”.

“Пласт” тісно співпрацював з філіями читальнями “Просвіти”, часто ділячись із своїми коштами, одержаними від виробничої діяльності, бо крім навчально-виховної роботи, пластуни опановували ремесло. В умовах національного поневолення пластові осередки взяли на себе турботу про всебічне виховання майбутніх борців за українську ідею.

“Пласт” у своїй виховній роботі спирався на досягнення української та західноєвропейської педагогічної науки і практики. У його діяльності розвивалась і практично реалізовувалась концепція національного навчання і виховання. Як зазначав член Виділу туристичного товариства “Чорногора” старший пластун О.Бойчук, “пластові ідейні основи: закон і присяга, теоретичні і практичні вмілості, глибокий патріотизм, почуття особистої і національної чести, обов’язок допомогти другим, почуття правдивої пластової дружби, - все те було законом усієї пластової діяльності, занять, прогулянок і мандрівок”.

Виховання молоді в національно-патріотичному дусі здійснювалося на прикладах героїчних сторінок і традицій княжої та козацької доби. Емблемою “Пласту” від часу заснування залишається міжнародна скаутська трипелюсткова лілея, мистецьки переплетена з Тризубом, гербом Володимира Великого. Пластові курені прибирали імена князів, гетьманів, інших видатних особистостей історії України. Відповідно їхні зображення прикрашали і пластові знамена. Важливим виховним прикладом для пластової молоді був бій під Крутами, який вшановувався ними кожного року 29 січня. Все це, як зазначав Г.Ващенко, “сприяє вихованню любови до Батьківщини”, а тому важливо, “щоб минуле її вставало в свідомості пластунів, як героїчна боротьба українського народу за свою волю і незалежність”.

Дуже дієвими у виховному процесі були спогади про героїзм, самовідданість, самопожертву самих пластунів під час героїчних змагань за волю України. Так, у період діяльності ЗУНР багато пластунів виконували функції вістунів (розвідників – Я.Л.), стійкових, зв’язкових, провідників для відділів УСС, а також брали безпосередню участь у бойових діях. У цьому зв’язку приведемо цікавий факт: в липні 1914 р. всі учасники мандрівничого табору, який проходив на Чорногорі, на чолі з Петром Франком після завершення таборування вступають до лав Українських Січових Стрільців. Молодші пластуни, які не могли стати на службу в українську міліцію та в ряди УГА, надавали посильну допомогу органам влади, охороняли різні об'єкти, доглядали за пораненими. Багато пластунів потрапили до підстаршинських та старшинських шкіл. Вони боролись зі зброєю в руках за незалежність України і “чимало остало могил, на яких і досі у нашій уяві видніє пластовий прапорець “вовків”, “турів” та напис “віддав життя за Україну пластун...”.

У серпні 1921 р. пластуни Стрийського та Львівського кошів здійснили першу мандрівку на гору Маковиця для впорядкування могил. Це стало почином для інших кошів. Вони кожного року доглядали за могилами Січових Стрільців у селах та містах Галичини, задля цієї мети здійснювали мандрівки і цим привертали увагу української громадськості Галичини на догляд могил вояків УСС.

З 1922 р. утворюється Товариство Охорони Воєнних Могил (ТОВМ). Кожного року перед Зеленими святами його члени з активною допомогою пластунів впорядковували могили на всіх цвинтарях, прикрашали їх квітами, вінками, дбали про церковні відправи при багатотисячній участі місцевих мешканців. У дні Зелених свят всі пластуни урочистим походом з вінками і квітами прилучалися до процесій місцевого населення, прямували до могил УСС і УГА і самі брали участь у відправах та панахидах.

Після вшанування пам’яті полеглих героїв пластуни в своїх одностроях марширували селами та містами з “явними познаками та інтенцією протесту проти окупації міста та краю польським займанцем. Це була неначе відповідь на державні паради в дні 3-го травня, що своєю значимістю їм дорівнювала. Маршируючі, загорілі на сонці Маківки юнаки-пластуни, до болю нагадували вояків УСС і УГА, і учасники походу почувалися не скаутами, а таки вояками своєї держави”.

Слід відзначити, що не тільки пластуни Галичини вшановували пам’ять борців за волю України, але й пластуни Закарпаття. Так, на Зелені свята 1923 р. ужгородські пластуни під керівництвом О.Вахнянина здійснили мандрівку за маршрутом: м. Ужгород - г. Борлуг - г. Маковиця - г. Нежабед (73 км.). Скрізь вони відновлювали могили та влаштовували богослужіння.

Головним завданням у щоденній діяльності “Пласту”, в тому числі і туристично-краєзнавчої роботи, було всебічне виховання підростаючого покоління. На прогулянках і мандрівках пластуни мали змогу побачити всю красу рідного краю, ознайомитися з історичними пам’ятками свого народу. Туристично-краєзнавча робота у досягненні завдання всебічного виховання виконувала важливі функції. Адже спільне подолання труднощів у мандрівках та взаємна підтримка згуртовували та єднали всіх пластунів, виховували у них почуття дружби, колективізму, високі моральні та вольові якості, дисциплінованість. Як відзначала старша пластунка О.Лемеха-Луцька: “Пластова молодь обох статей була дисциплінована та бездоганно вела себе в зеленосвятних походах на стрілецькі могили, на пластових стрічах, прогулянках”.

Систематичні прогулянки та мандрівки; постійне перебування на свіжому повітрі зміцнювали здоров’я, сприяли фізичному вдосконаленню, спритності, витривалості пластунів.

Одним із головних завдань “Пласту” було формування культу фізичного здоров’я. Програма з загальнофізичної підготовки вміло поєднувала загальнофізичний розвиток з тренуванням практичних навичок. Ця програма включала не тільки легку атлетику (біг на 100 і 400 та на 110 і 400 метрів з бар’єрами, стрибки у довжину та висоту, штовхання ядра, метання списа та диска), а й плавання, веслування, спортивні ігри (футбол, баскетбол, волейбол, настільний теніс), рухливі ігри, лижі. Український композитор Микола Колесса, син відомого етнографа, який багато мандрував разом з І.Франком, згадував: “Я багато часу віддав Пласту і щодня відвідував спортзал товариства “Сокола-Батька”. Тільки силою рук, без ніг, я піднімався по канату... Ще багато часу стратив у поїздках на ровері. Одного разу за день проїхав на ньому сто кілометрів - з Черча (то біля Рогатина) через Перемишляни до Львова...”.

Спорт у “Пласті” посідав чільне місце і йому надавали великого значення. Про це свідчить той факт, що старший пластун Р.Шухевич у Запорізьких Іграх, які відбулися 1923 р., встановлює рекорд з бігу на 400 м з перешкодами та займає перше місце в плаванні на 100 м, а “у 1933 році під час чергових Запорізьких Ігор на площі Сокола-Батька веде дефіляду (парад – Я.Л.) змагунів та здобуває перше місце у бігу сеніорів”. У зв’язку з цим слід також згадати і ряд інших пластунів-спортовців, які також встановлювали спортивні рекорди: М.Савчака, Л.Штинду, Т.Вішка, братів Петрін і Савчинських. Серед пластунів була поширена думка, що тільки “спорт може створити новий тип громадянина, може дати підвалини нового життя” і саме тому кличем всіх пластунів стало “Лиш спорт творить сильну націю!”.

Для пластунів були розроблені проби з фізичного виховання відповідно до віку. При виконанні їх пластунам присвоювалась відзнака фізичної вправності.

Серед інших заходів спортивного та фізично-масового змісту в діяльності Пласту практикувалися і легкоатлетичні естафети-пробіги. Так, у 1929 р. На Зелені свята старшопластунський курінь “Чорноморці” організував пробіг від цвинтаря вояків УСС, що знаходився на горі Маківка, до собору св. Юра в Львові, де правилась панахида за полеглими українськими січовими стрільцями. В цьому пробізі взяли участь 18 старших пластунів, серед яких були: Р.Шухевич, І.Сенів, Є.Полотнюк, М.Ганушевський, М.Скочиляс та інші. На завершальному етапі естафети Я.Гладкий вручив срібну чашу із землею з Маківки отцю-митрату Базюкові, що відправляв панахиду. Пізніше такі естафети проводились і в інших містах та селах краю.

У “Пласті” постійно читались доповіді на теми фізичного виховання, проводилися відповідні курси. Поряд з фізичним вихованням у “Пласті” належна увага приділялась також тісно пов’язаному з ним вихованню – санітарно-гігієнічному. Знання та вміння подати першу долікарську допомогу необхідні не лише у мандрівках, але і в повсякденному житті. Тому виховники “Пласту” надавали великого значення формуванню у пластунів цих знань, умінь та навичок. Для їх перевірки, зокрема, використовувались спеціальні тести у вигляді питань з надання першої долікарської допомоги. Вимоги всіх пластових іспитів також включали питання теоретичного і практичного характеру з до лікарської допомоги та гігієни тіла. Ще в “Основах пластового знання” О.Тисовський писав: “Мусиш тямити, що твоїм обов’язком як пластуна є при несподіванім нещасливім випадку не стратити голови, а вміло взятися до рятування. Щоб вміти, треба знати теорію рятування і свої відомости практично примінити”. Для закріплення таких знань в одному з пластових календариків був надрукований розділ першої долікарської допомоги та рятування потопаючого.

Важливе значення в санітарно-гігієнічному вихованні мало формування навичок по догляду за своїм тілом. У всіх інструкторських таборах був іспит з теоретичного і практичного розділів гігієни. Санітарно-гігієнічне виховання включало формування негативного ставлення до вживання спиртних напоїв і паління. Так, у 12 пункті “Пластового закону” про пластуна сказано: “Він не вживає ніяких алкогольних напитків і не курить тютюну. Загалом не робить нічого, що могло б підірвати його молоді сили або спиняти їх розвиток”.

У журналі “Молоде життя” регулярно друкувалися поради для пластунів, в яких рекомендувалось довше перебувати на свіжому повітрі і сонці, постійно провітрювати приміщення та дотримуватись особистої гігієни, не вживати їжу надмірно. На сон виділяти не більше 8 годин, зранку обов'язково робити ранкову гімнастику, займатися спортом протягом дня. У кожному таборі був лікар, який при плануванні мандрівок рекомендував звертати увагу на вік та сили пластунів і ділив їх на групи за фізичним розвитком.

Велику увагу в “Пласті” приділяли екологічному вихованню. У цьому відношенні виховники намагалися в ході навчальних занять гармонійно поєднати навчальний процес з вихованням любові до природи свого краю, бережливого ставлення до неї. Наголошувалося, що “кожний пластун має свідомо пізнати природу, що потрібно кожному культурному чоловікови, а ріжнородні збірки природничого матеріялу, замітки про явища в природі, збірки колекцій, опис звірят, які зустрічаються в даній місцевости, рівнож фотографування краєвидів, цікавих памятників природи і т. ін. – все це дає багатий і необхідний матеріал для дослідника і ученого, чим збагачується рідну культуру. Словом, пластун повинен памятати, що хто любить свій край, той мусить любити і його природу”.

Одне з головних завдань пластунів було “пізнати Рідну Землицю, яка є живителькою й основою життя народу”, а також, “виховати ясний, життєрадісний погляд на світ і життя, вкорінити любов до нього та подив і любов до краси природи”.

Видатний педагог Г.Ващенко підкреслював, що, керуючись гаслом “Ближче до природи”, пластуни організовують “мандрівки в природу, живуть там тижнями, місяцями в наметах, спостерігаючи явищами природи. Все це має всебічний виховний вплив на молодь, тут може бути багато можливостей для патріотичного виховання. Коли Пласт діє на рідних теренах, то такі мандрівки і перебування серед природи поглиблюють знання, а разом з тим і любов до неї”. Цим формується національна самосвідомість, патріотизм, потужно розвиваються естетичні та екологічні почуття.

Важливе місце у виховній роботі “Пласту” відводилося залученню пластунів до суспільно-корисної та благодійницької праці. О.Тисовський з цього приводу писав: “Три добрі справи на день дають 1095 добрих справ, сповнених одним членом Пласту в однім році. Отже, улад зі 100 членів в однім році дасть свому народові 109 500 добрих справ. Значить заслуговує вповні на надання йому почесної назви добродія народу”.

У цьому відношенні показовим є такий приклад. Верховна Пластова Рада (ВПР) відгукнулась на звернення Українського Педагогічного Товариства про пожертвування на “Рідну школу”. Так, для допомоги в будівництві нових і утримання вже існуючих українських шкіл 1 січня 1923 р. було прийнято рішення про те, що всі пластові гуртки зобов'язані перераховувати щомісячно на товариство “Рідну школу” 1% від зароблених грошей. ВПР керувалась тим, що не може бути “культурного життя без церкви і школи. Після Першої світової війни Верховна Пластова Рада зобов’язала всіх пластунів, щоб у кожному пластовому курені (полку) були власні майстерні та фахово-ремісничі гуртки, в яких пластуни повинні були здобувати фахові навички і приносити громадську користь. Наприклад, пластуни Львівського куреня організували власну їдальню і протягом 1922 р. готували безкоштовні обіди для політичних в'язнів львівських тюрем, інвалідів війни та дітей-сиріт. Крім того, вони влаштовували для них благодійні Різдвяні вечори та вечори на святого Миколая, ходили з колядками та щедрівками, дарували їм зроблені власними руками подарунки. Інші курені влаштовували для своїх матерів та матерів-вдів “Свято Української Матері”, до якого готували концерти та подарунки. У багатьох пластових домівках утворювалися фахові гуртки: столярні, шевські, ремісничі, малярні, реставрації книг, театральні, санітарні та інші. У цих гуртках прищеплювалася любов до праці, і молоді люди безкоштовно здобували спеціальність. Крім того, читались реферати, проводились курси для неписьменних, курси з українознавства, бібліотечні та фахові курси, давались концерти.

Пластуни разом з членами товариств “Сокіл”, “Луг” постійно брали участь в усіх українських народних урочистостях.

У 1926 р. пластуни зі Станіславова розпочали акцію “Пласт – селу” для налагодження пластового життя на селі, а також проведення історико-просвітницьких, культурних та спортивних заходів, прогулянок та мандрівок в гори. У багатьох пластових домівках утворювалися фахові гуртки: столярні, шевські, ремісничі та інші. Тут здійснювалось трудове навчання, прищеплювалась любов до праці.

За активну участь у суспільно-корисній роботі найкращі пластуни отримували відповідне моральне стимулювання. їх нагороджували срібними та золотими відзнаками “Заслуги” і “Вдячності”, а їхні прізвища заносилися до “Золотої пластової книги”.

Історія “Пласту” під польською окупацією – це безперервний процес переслідувань владою та боротьба за існування. Його активна національно-освідомлююча праця та позиція в суспільно-громадському житті спричинювали численні гоніння як на всю організацію, так і на окремі осередки, його провідників та найбільш активних членів. З різних приводів та звинувачень в антипольській діяльності один за одним ліквідовувались, а згодом відновлювались окремі осередки.

Влітку 1930 р. в бойовій акції Організації Українських Націоналістів (ОУН) під Бібркою (Львівщина) загинув член ОУН, старший пластун 11-го пластового куреня Гриць Пісецький. У зв'язку з цим польська влада 26 вересня 1930 року прийняла ухвалу про заборону “Пласту”, пояснюючи це тим, що акції відділів “Пласту” мають виразний антипольський характер. На основі цієї ухвали поліція провела обшуки в усіх пластових домівках, зокрема, була проведена ревізія ВПР у Львові, де було описано всі матеріали пластового діловодства та іншої літератури, у будинках пластових провідників, і після цього було заборонено всіляку діяльність “Пласту”.

Деякі пластові курені перейшли на нелегальне становище. Наприклад, Станиславівський старшопластунський курінь “Довбушівці”, духовним батьком якого був скаут-майстер професор Осип Левицький, колишній сотник УГА, “перебрав існуюче віддавна туристичне товариство “Чорногора” і під цією зовнішньою вивіскою проводив далі свою пластову діяльність”. Багато колишніх пластунів влилося в спортивно-гімнастичне товариство „Сокіл", руханково-пожежне “Луг”, у секції молоді при “Рідній школі”, у “Гурток молоді Сільського господаря”, у відділи молоді при “Просвіті”, при “Гігієнічному товаристві”, при “Молодшому Церковному Братстві”, а дівчата-пластунки гуртувалися при філіях “Союзу Українок”.

Дуже пригодилася школа пластування багатьом учасникам підпільної боротьби проти польської і німецької окупації та проти радянського режиму на західноукраїнських землях. В 20- 30-х роках у “Пласті” плекали свою силу та знання нові покоління борців за українську державність, серед них – С.Бандера, Р.Шухевич, 3.Коссак, В.Сидор, О.Гасин, Климів-Леґенда, О.Грабець, І.Сенів, П.Мірчук, Д.Попадинець, І.Габрусевич, М.Колодзінський та сотні інших, які стали провідниками визвольних змагань української нації під стягами ОУН і УПА в 1939-1954 рр. проти поневолювачів України.

Значення має спадковість, соматичні захворювання (психічні порушення були виявлені у 12% фізично хворих дітей). Особливе значення має мозкові розлади – поширеність психічних порушень досягає 34%. Мінімальна мозкова дисфункція часта причина психічних розладів. При цьому не спостерігається структурних порушень в головному мозку, присутні гіперактивність, розлади уваги, поведінки, зниження здібності до засвоєння нових знань. Причиною ММД є патологія вагітності і пологів ( передчасні пологи, асфіксія при народженні).

Чинники навколишнього середовища.

Сім'я. Несприятливі взаємини в сім'ї, втрата батьків, тривала розлука, дисгармонійне виховання, наявність певних захворювань або розладів особи у одного з батьків.

Соціальні і культуральні чинники.

Огляд основних синдромів.

1. Емоційні розлади.

Діагноз емоційного розладу в дітками психіатрії використовується в тому ж значенні, що і діагноз невротичний розлад в дорослій психіатрії. Серед психічних розладів дитячого віку емоційні розлади по поширеності поступаються тільки поведінковим розладам і складають 2,5 % як серед дівчаток, так і серед хлопчиків.

Тривожний розлад у зв'язку з розлукою.

Як правило характеризується підвищеною тривогою на повсякденні стрессоры. Передбачається, що така схильність до тривоги часто генетично обумовлена. У інших випадках тривога у дітей виникає як реакція на батьків, що постійно турбуються або гіперопікаючих.

Такі діти патологічно полохливі, чіпляються за своїх батьків, знаходиться в надмірній залежності від них. З іншими дітьми вони боязкі і соромливі. У багатьох наголошуються нічні страхи. Можуть бути присутніми і соматичні симптоми: головні болі, нудота, блювота, болі в животі. Дитина постійно прагне утримати біля себе батьків, вимагає уваги. Часто боїться, що з батьками, що-небудь трапиться. Часто відмовляються відвідувати школу.

Фобічні розлади.

Як правило, страхи у дітей відносяться до тваринам, комахам, темноті, до школи, до смерті. У деяких дітей викликають страх соціальні ситуації, особливо коли доводиться зустрічатися з малознайомими людьми. Більшість дитячих фобій проходять самостійно без лікування. Іноді використовується поведінкова психотерапія.

Соматізірованниє розладу.

Скарги на соматичні симптоми (болі в животі, головний біль, кашель). В основному ці скарги є проявами тривоги, іноді реакція на стрес, рідше є проявом депресивного розладу.

Обсессивно-компульсивные розлади в дитячому віці зустрічаються рідко. Зазвичай виявляється в дотриманні ритуалів (миття рук, багатократна повторна перевірка домашнього завдання).

Поведінкові розлади.

Розлади поведінки є достатньо частим порушенням в дитячому і підлітковому віці. Воно зустрічається у 9% хлопчиків і 2% дівчаток до 18 років. Розлад частіше зустрічається у дітей, чиї батьки є антисоціальними особами або алкоголіками. Важливим етіологічним чинником є боротьба батьків між собою. Серед інших чинником – органічна поразка ЦНС, отвергнутость батьками, раннє приміщення в інтернати, неправильне виховання з дуже жорсткою дисципліною.

Характеризуються асоціальною поведінкою. Виявляється у дітей старшого шкільного віку і у підлітків. Перші прояви спостерігаються в домашній обстановку у вигляді крадіжки, брехні, неслухняності, агресії. Надалі порушення поведінки виявляються зовні удома – прогули, погана успішність, правопорушення, акти вандалізму, зловживання алкоголем і наркотиками, жорстокість по відношенню до інших людам і тварини. Хуліганство. Зазвичай порушення поведінки виявляються у дітей з нестабільних, неміцних сімей, неповних сімей. Особливу роль мають генетичні чинники, ураження мозку, епілепсія. Прогноз - в половині випадків асоціальна поведінка зберігається в дорослому віці.

Гіперкінетичний розлад.

Гіперактивність виявляється в дошкільному віці, коли дитина починає ходити. Етіологію пов'язують з мінімальною мозковою дисфункцією. Істотну роль грають генетичні чинники Поширеність від 2 до 8 % дітей.

Основною ознакою цього розлад відносять різко виражений і наполегливий неспокій, безперервна рухова активність, нестійкість уваги. Діти імпульсні, схильні до безрозсудних вчинків, особливо схильні до нещасних випадків. Утруднення в навчанні пов'язані з порушеною здібністю до концентрації уваги. Дитина часто теребить руками і ногами, випробовує утруднення при необхідності сидіти на місці, легко відволікається, часто дуже багато говорить, часто перебиває і не слухає інших, часто займається небезпечною діяльністю не замислюючись над наслідками. Прогноз як правило сприятливий. Гіперактивність йде на спад у міру того як дитина підростає і поведінка нормалізується до 12-20 років. У пубертатному віці вона як правило проходить. При важкій формі гипреактивности, нездатністю до навчання, що супроводжується, або низьким інтелектом прогноз поганої. Для лікування використовується психотерапія, ноотропы (парицетам, энцефабол, фенибут, пантогам). У більшості пацієнтів поліпшення наступає при прийомі психостимуляторів.

Старіння людини

Старість, її сприймання людиною як періоду життя, який несе нове світовідчуття і світосприйняття, – все це здавна займало думки людства. Перед кожною людиною в старості постають питання про смисл і спосіб подальшого життя, про вироблення власного ставлення до старості, власної установки: як бути старим?

Деменції

Лат. Dementia-божевілля. Практично у 25% пацієнтів, які звертаються на амбулаторний прийом знаходять когнітивні розлади. У світі зареєстровано близько 20 млн осіб з деменцією. Деменції поділяються на пресенільні (до 65 років) і сенільні (після 65 років).6% стаціонарних хворих – це хворі з деменціями. Серед всіх деменцій близько 60% займає хвороба Альцгеймера.

Тепер більш докладно зупинимось на найбільш розповсюджених формах інволюційних деменцій – хворобі Альцгеймера і хворобі Піка.

Читайте також:

1. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
2. А. В. Дудник 1 страница
3. А. В. Дудник 10 страница
4. А. В. Дудник 11 страница
5. А. В. Дудник 12 страница
6. А. В. Дудник 2 страница
7. А. В. Дудник 3 страница
8. А. В. Дудник 4 страница
9. А. В. Дудник 5 страница
10. А. В. Дудник 6 страница
11. А. В. Дудник 7 страница
12. А. В. Дудник 8 страница

Переглядів: 687