• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Педагогічна майстерність та її елементи

План.

Тема 2. Педагогічна майстерність та педагогічна комунікація

Лекція № 3

ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІНАЛІЗМУ ВЧИТЕЛЯ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ № 2.

1. Педагогічна майстерність та її елементи

2. Педагогічна комунікація. Сутність, функції педагогічної комунікації

3. Невербальна комунікація

3.1. Складові невербальної комунікації

3.2 Основні засоби невербальної комунікації

4. Вербальна комунікація

4.1. Мовне спілкування як факт комунікації

4.2. Функції мовлення вчителя

Література:

1. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. – М., 1987.
2. Концепція педагогічної освіти. – К., 1998. – 20 с.
3. Мазоха Д.С. На шляху до педагогічної професії (Вступ до спеціальності): Навчальний посібних. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 168 с.
4. Мешко Г. М. Вступ до педагогічної професії : навч. посіб. / Г. М. Мешко. – К. : Академвидав, 2010. – 200 с.
5. Педагогічна майстерність: Підручник / За ред І.А. Зязюна. – К., 1997.
6. Рыбакова М.М. Конфликт и взаимодействие в педагогическом процессе. – М., 1991.
7. Сухомлинський В.О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості // Вибр. твори: У 5-ти т. – К., 1976. – Т.1.
8. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві. Порада 1. // Вибр. твори: У 5-ти т. – К., 1976. – Т.2.
9. Фіцула М.М. Вступ до педагогічної професії : Навч. посібник для студ. вищ. пед. закладів освіти. / М.М. Фіцула. – 2-е вид. – Тернопіль: "Навчальна книга – Богдан", 2003. – 136 с.

Педагогічна майстерність — вияв високого рівня педагогічної діяльності.

Як наукова проблема, вона постала у XIX ст. Дослідники педагогіки тлумачать її як найвищий рівень педагогічної діяльності, який виявляється в тому, що у відведений час педагог досягає оптимальних наслідків, «синтез наукових знань, умінь і навичок методичного мистецтва і особистих якостей учителя», комплекс властивостей особистості педагога, що забезпечує високий рівень самоорганізації педагогічної діяльності.

Ґрунтується на високому фаховому рівні педагога, його загальній культурі та педагогічному досвіді. Розглядається як вияв власного «Я» у професії, як самореалізація особистості вчителя в педагогічній діяльності, тому визначається як вища, творча його активність, що передбачає доцільне використання методів і засобів педагогічного взаємовпливу в кожній ситуації навчання та виховання. Така доцільність є результатом засвоєння системи знань і уявлень про закони навчання, технології розвитку дитини, а також індивідуальні особливості педагога, його спрямованість, здібності та психофізичні дані.

Критеріями педагогічної майстерності є гуманність, науковість, педагогічна доцільність, оптимальний характер, результативність, демократичність, творчість (оригінальність).

Складові педагогічної майстерності:

Сьогодні українська педагогічна наука виокремлює чотири основні складові педагогічної майстерності:

1) гуманістична спрямованість;

2) професійна компетентність;

3) педагогічні здібності;

4) педагогічна техніка.

Гуманістична спрямованість – ключова характеристика педагогічної майстерності. Спрямованість – це ідеали, інтереси, ціннісні орієнтації особистості.

Гуманістична спрямованість (гуманний – людяний у своєму ставленні і діях до інших людей) передбачає орієнтацію на іншу людину (зокрема на учня), гуманне ставлення до інших, врахування потреб вихованців, вибір доцільних засобів впливу та взаємодії, крім цього – гідне самоствердження самого педагога, як кваліфікованого, вимогливого, гуманного вчителя, тобто, утвердження ним вищих духовних цінностей, моральних норм поведінки.

Основними складовими професійної компетентності вчителя єйого знання: з дисципліни, яку він викладає, педагогіки, психології та методики. Але слід зважати на те, що ці знання повинні бути комплексними, синтезованими, а не відокремленими одні від одних. В один і той же момент часу вчитель має володіти тим матеріалом, який викладає, усвідомлювати, як краще донести його до дітей, враховуючи при цьому психологічні особливості школярів. Для того, щоб викликати в учнів зацікавленість навчальним предметом, зробити інформацію “живою” і доступнішою для дітей, знання педагога повинні бути особистісно забарвленими, тобто, вчителю варто висловлювати власне ставлення до навчального матеріалу, особисте розуміння проблеми, власні міркування. Визначальною особливістю знань вчителя є їх постійне оновлення та поповнення, адже педагог – це людина, яка вчиться протягом життя, постійно самовдосконалюється, працює над собою.

Успішність педагогічної діяльності великою мірою залежатиме від педагогічних здібностей вчителя. Серед основних здібностей до педагогічної діяльності виділяють:

• комунікативні – здатність до спілкування, до встановлення контактів і

зв’язків;

• перцептивні – професійна проникливість, пильність, педагогічна інтуїція, здатність сприймати та розуміти іншу людину;

• динамічні– здатність активно впливати на іншу особистість;

• емоційна стабільність– здатність володіти собою, зберігати самоконтроль, здійснювати саморегуляцію за будь-якої ситуації;

• оптимістичне прогнозування – передбачення розвитку особистості з орієнтацією на позитивне в ній;

• креативність– здатність до творчості.

Крім цього, важливими можна назвати організаторські здібності, конструктивні (вміння відбирати та логічно вибудовувати матеріал), гностичні (здатність до пізнання нового), дидактичні (вміння навчати інших) та ін.

Українські педагоги у понятті “педагогічна техніка” виділяють дві групи складових.

Перша групапов’язана з умінням вчителя керувати своєю поведінкою: техніка володіння своїм організмом (мімікою, пантомімікою); керування емоціями, настроєм для зняття зайвого психічного напруження, збудження творчого самопочуття; опанування вміння соціальної перцепції (техніка керування увагою, уявою); техніка мовлення (керування диханням, дикцією, голосом, темпом мовлення).

Друга група пов’язана з умінням вплинути на особистість і колектив: техніка організації контакту, управління педагогічним спілкуванням, організація колективних творчих справ тощо.

Складові першої та другої груп педагогічної техніки спрямовані або на організацію внутрішнього самопочуття педагога, або на вміння це почуття адекватно виявити зовні. Тому педагогічну техніку поділяютьтакож на зовнішню і внутрішню, відповідно до мети її використання.

Внутрішня техніка – це створення внутрішнього переживання особистості, психологічне налаштовування вчителя на майбутню діяльність через вплив на розум, волю і почуття.

Зовнішня техніка – це втілення внутрішнього переживання особистості вчителя в його тілесній природі: міміці, голосі, мовленні, рухах, пластиці.

Оволодіння педагогічною майстерністю та її складовими потребує значного досвіду, а також роботи вчителя над собою.

Читайте також:

1. Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи.
2. Азот, фосфор, біогенні елементи та їх сполуки, органічні речовини
3. Англійська педагогіка XVII ст. Педагогічна концепція Дж.Локка
4. Базові елементи управління проектом
5. Будова й основні елементи машини
6. Валідація НАССР- отримання об'єктивного доказу того, що елементи НАССР-плану результативні.
7. Види валютних систем та їх елементи
8. Визначення і елементи накопиченого капіталу.
9. Визначення навантажень на елементи систем регулювання вітроустановок
10. Виробництво та його елементи
11. Виробничий процес та його елементи
12. Вихідні дані для проектування поздовжнього профілю, його елементи та оформлення

Переглядів: 14017