Формені елементи крові

Функції білків плазми крові

Білкова фракція плазми є сукупністю багатьох видів білків – альбуміну, глобулінів, фібриногену. Вони мають різну молекулярну масу і розміри, виконують ряд функцій:

1 – трофічну – білки плазми є запасом поживних речовин.

2 – транспортна – завдяки великій площі поверхні білки є переносниками великої кількости речовин (іонів, гормонів і так далі)

3 – завдяки білку фібриногену стає можливим згортання крові, і попередження крововтрати.

4 – білкові компоненти крові забезпечують імунітет.

5 – забезпечують онкотичний тиск крові, який грає важливу роль в регуляції розподілу води між плазмою і міжклітинною рідиною.

До форменних елементів крові належать еритроцити, лейкоцити, тромбоцити. Еритроцити, або червоні кров'яні тільця - найчисленніші клітини крові, належать до системи еритрону.

Еритрон- це підсистема крові, до складу якої входить сукупність еритроцитів, що містяться у циркулюючій і депонованій крові, органів еритропоезу та структур, де здійснюється руйнування старих і дефектних еритроцитів, а також апарат регуляції, який забезпечує кількість еритроцитів, як засобів транспортування кисню, відповідно до пристосувальної реакції організму.

Еритропоез – утворення еритроцитів, здійснюється у дорослої людини у червоному кістковому мозку. Руйнування старих (еритроцити живуть в середньому 120 днів) і дефектних еритроцитів відбувається у червоній пульпі селезінки. Серед механізмів регуляції еритропоезу найважливішу роль відіграють гормони, зокрема еритропоетини, гормони, які утворюються переважно в клітинах нирок залежно від вмісту кисню у тканинах нирки (90%) та печінці (10%). Андрогени стимулюють утворення еритропоетинів та кількість клітин попередників еритроцитів у кістковому мозку.

Кількість еритроцитів повинна складати:

♂ - 4,5-5,5*10¹²/л, ♀ - 4-5*10¹²/л

Основною функцією еритроцитів, точніше, гемоглобіну, що в них міститься, є транспорт газів (О₂ і. Со₂) кров'ю. Проте, функція еритроцитів цим не обмежується. Оболонка еритроцитів абсорбує на своїй поверхні метаболиты, біологічно активні речовини, іони, на ній знаходяться антигени, що визначають групу крові і так далі

Основною структурною одиницею еритроцита є гемоглобін.

Кількість гемоглобіну: ♂ - 130-160 г/л, ♀ - 120-140 г/л

Молекула Нb складається з 4 білкових глобінових ланцюгів, до кожної з якої приєднаний гем, що утримує Fe²⁺. У дорослих Нb складається з 2 α- або 2 β- ланцюгів (Нb А). У плоду – Нb F (замість β-ланцюгів – γ-ланцюги, які краще приєднують кисень).

Гем забезпечує приєднання О₂ (утворюється з'єднання оксигемоглобін), глобінова білкова частина приєднує СО₂ з утворенням карбогемоглобіну.

Крім того, гемоглобін може зв'язуватися з чадним газом з утворенням карбоксигемоглобіну, який практично не диссоціює, і може привести до смерті.

При пов'язанні гемоглобіну з сильними окислювачами утворюється метгемоглобін.

Киснева ємність крові (КЄК) - це об’єм кисню, який заязуеться гемоглобіном в 1л крові. КЄК залежить від кількості гемоглобіну в 1 л крові та його властивостей приєднувати і віддавати кисень.

1 г Hb максимально може приєднати 1,34 мл кисню; у 1 л крові міститься в середньому 140 г Hb, який може приєднати 140 х 1,34 = 187,6 мл кисню; у плазмі при РО₂=100 мм рт.ст. у 1 л розчиняється лише 3 мл кисню. Отже, основна роль у транспортуванні кисню належить гемоглобіну еритроцитів.

Групи крові.

Основними груповими системами крові у людей є системи АВО і СDЕ (резус).

Система АВО. Ця система має 4 групи крові: 0 (І); Аβ (ІІ); Вα (ІІІ), АВ (IV), таке розділення засноване на тому, що мембрани еритроцитів можуть містити антигени: агглютиногены А і В; плазма крові може містити антитіла: агглютинины α і β.

В разі взаємодії агглютинінів α з агглютиногенами А, або агглютининов β з агглютиногенами В відбувається реакція аглютинації (склеювання) еритроцитів, що приводить до їх подальшого руйнування (гемоліз). Важливим завданням лікаря при переливанні крові є не допустити аглютинації, саме тому слід переливати кров тільки група до групи.

Система СDЕ або система Rh.Мембрана еритроцитів містить 6 типів антигенів: С, D, Е, с, d, е ,а в плазмі крові відсутні успадковані відповідні антитіла. Якщо кров людини містить С, D, Е антигени, то в ній в цих випадках відсутні с, d, е антигени. В тому випадку, якщо в крові в мембрані еритроцитів відсутні якісь із С, D, Е антигенів, то обов’язково присутні якісь із с, d, е антигенів.

Найбільші антигенні властивості має аглютиноген D. Тому при наявності його в мембрані еритроцитів кров називають резус-позитивною (серед європейців таких людей 85%), при його відсутності кров називають резус-негативною (15% ). Гемотрансфузії можливі тільки за однойменною резус-належністю крові.

Імунізація резус негативної людини можлива при введенні в її кров еритроцитів з одним із С, D, Е антигенів, зокрема – D антигену, що призведе до утворення анти-D антитіл (аглютинінів анти-резус). Така ситуація може статися при вагітності резус-негативної жінки резус-позитивним плодом, коли під час пологів порушується плацентарний бар’єр і відбувається імунізація D-антигенами, або при помилковій гемотрансфузії резус-позитивної крові.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Роль гормонів у регуляції росту та розвитку.	\|	Зсідання крові.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.