Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Висновок

Основна частина

Вступ

Вступ і висновок відрізняються від основної частини тим, що вони, як правило, не пов’язані з екскурсійним об’єктом. Це зближає вступ з початком лекції, завдання якого – встановити контакт зі слухачами, залучити її увагу до теми.

У вступі слід розкрити зміст і тему краєзначої екскурсії і висвітлити головні проблеми, що конкретизуються в ході екскурсії на показі об’єктів. Вступ повинний бути яскравим і лаконічним за формою й актуальним за змістом.

Екскурсовод повинен прагнути того, щоб відразу привернути увагу екскурсантів до об’єкту. Варто пам’ятати, що початок екскурсії – відповідальний момент, адже саме на початку екскурсії в екскурсантів формується перше враження про екскурсовода.

Основна частина – власне екскурсія – будується на єдності показу з розповіддю. Її зміст складається з окремих підтем, що розкриваються на об’єктах і об’єднані спільною темою. Ця тема обумовлює спрямованість екскурсії, співвідношення частин, обсяг конкретного матеріалу, пов'язаного з об’єктами.

Тільки керуючись цією темою, перевіряючи нею всі елементи, можна домогтися логічної композиції екскурсії, у чому особливо яскраво виявляється майстерність проведення екскурсії.

У ході проведення екскурсії застосовуються різноманітні методичні прийоми. Висвітлення кожної екскурсійної підтеми в екскурсії доцільно завершувати узагальненням матеріалу – висновком.

У висновку екскурсовод підводить підсумки екскурсії, робить загальні висновки з теми і відповідає на питання екскурсантів. Висновок закріплює зміст і значення побаченого і почутого екскурсантами на екскурсії, ще раз пояснює тему.

Логічні переходи в екскурсії

Логіка побудови екскурсії визначає не тільки поділ її на частини (підтеми) стосовно екскурсійних об’єктів, але і встановлення зв’язків між ними. В екскурсії вони здійснюються за допомогою логічних переходів.

Логічними переходами в екскурсії прийнято називати встановлення зв'язків між екскурсійними об'єктами на основі ідейно-пізнавального матеріалу екскурсії.

Логічні переходи з’єднують розповідь і показ у єдине ціле, додаючи екскурсії цілісність і закінченість. Вони можуть носити, наприклад, характер узагальнення, порівняння, доповнення. Але внутрішній зміст цих переходів повинен випливати зі змісту розповіді про об’єкти.

Перехід від одного об’єкта до іншого в окремих випадках може бути здійснений і без логічного переходу. Однак їх відсутність робить екскурсію фрагментарною. Знайдені один раз логічні переходи – активний елемент екскурсії. Удосконалюючи екскурсію, вносячи зміни в її зміст, екскурсовод повинен відшукати і нові, більш вдалі органічні логічні переходи.

Складання «портфеля екскурсовода»

У процесі роботи над текстом під керівництвом викладача виготовляються відбирається наочні приладдя для екскурсії. При цьому екскурсовод виходить з того, щоб максимально поповнити зоровий ряд екскурсії емоційним яскравим матеріалом, що може допомогти екскурсоводу оживити розповідь.

Характер наочного приладдя залежить від теми і конкретного змісту екскурсії. Вивчення матеріалів з теми, у тому числі й ілюстративних, дозволяє зробити це найбільш професійно. Екскурсовод добирає матеріали у виді фотографій, схем, карт, репродукцій із творів образотворчого мистецтва тощо, з літературних джерел, в експозиціях і фондах музеїв, на виставках, у архівах.

Зазвичай екскурсовод складає список ілюстрацій, необхідних до теми із вказівкою на джерела. До «портфеля екскурсовода» можуть входити також різноманітні колекції, наприклад, ґрунтів, мінералів, комах, зразки промислової продукції, що виготовляється місцевими підприємствами тощо.

Складання карток екскурсійних об’єктів

По мірі збору матеріалів про об’єкти рекомендується заносити їх до спеціальної картки, які стануть довідковим матеріалом для екскурсоводів.

Картку варто заповнювати за таким зразком:

- картка екскурсійного об’єкта;

- найменування екскурсійного об’єкта;

- місцезнаходження, адреса;

- час виникнення, відкриття, спорудження;

- автор (для пам’ятників архітектури, скульптури);

- зовнішні ознаки: стиль, характеристика;

- призначення і використання;

- коротка історія об’єкта, його сучасна характеристика;

- прогнозовані зміни;

- література, використана при складанні картки;

- прізвище, ім’я, по батькові укладача, група, факультет.

Бажано прикріпити до картки фотографію екскурсійного об’єкта і схему його розташування.

Екскурсоводи можуть мати особисті картки об’єктів, куди заносяться основні зведення про об’єкти, виписуються цитати, цифрові дані тощо.

Складання методичної розробки екскурсії

Завершує підготовку екскурсії складання методичної розробки – основного документа, що за наявності тексту дає право на проведення екскурсії з даної теми і служить керівництвом для екскурсовода. У ході наступного вивчення екскурсійної теми по мірі появи нових фактичних і наукових даних, нагромадження досвіду проведення екскурсій з даної теми в методичну розробку вносяться зміни та доповнення.

У методичній розробці вказується тема та мета екскурсії, маршрут і об'єкти, її тривалість, методичні прийоми показу і розповіді. В окремих випадках можуть вказуватися окремі відомості, наприклад, вік екскурсантів.

Обсяг методичної розробки залежить від теми і тривалості екскурсії. Як правило, він не повинен перевищувати 6–12 сторінок шрифту Times New Roman, розміру 16.

До структури методичної розробки екскурсії входять наступні розділи:

- опис маршруту екскурсії,

- розрахунок часу на зупинках і просування від одного об’єкта до іншого,

- перелік екскурсійних об'єктів і підтем, що складають зміст екскурсії,

- організаційні і методичні вказівки.

Методичну розробку рекомендується складати за наступною схемою:

Маршрут екскурсії

Зупинки

Об’єкти показу

Тривалість екскурсії

Назва підтем та перелік основних питань

Організація показу

У графі «Методичні вказівки» даються рекомендації про те, з якого пункту і в який час краще розпочинати показ екскурсійних об’єктів, якою повинна бути послідовність і характер їх аналізу, які методичні прийоми, способи показу об’єктів і викладу матеріалу варто застосовувати (прийоми реконструкції, локалізації подій, порівняння, завдань, літературного монтажу, пересування екскурсійної групи в ході показу об’єкта), викладаються різні варіанти логічних переходів, показу і змісту розповіді залежно від характеру екскурсійної групи, а також даються поради щодо використання наочного приладдя.

Методична розробка повинна бути правильно оформленою. На титульному аркуші необхідно вказати:

- найменування навчального закладу,

- найменування теми екскурсії;

- тривалість екскурсії (від 20 до 30 хв.);

- склад екскурсантів, на яких розрахована екскурсія;

- прізвище укладача методичної розробки.

Далі ця методична розробка затверджується викладачем.

Пропонуємо зразок методичної картки

Бердянський державний педагогічний університет

Червоний адмірал П.П.Шмідт

(Тривалість екскурсії – 20 хв.)

Екскурсія для учнів 5 класів

Дата затвердження: 15 травня 2011 р.

Рецензування тексту методичної розробки екскурсії

Відредагований текст методичної розробки рецензуються викладачем. Наприклад, текст багатопланової (оглядової) екскурсії іноді надається для рецензування найбільш відомим місцевим краєзнавцям, географам, історикам, викладачам інститутів, письменникам чи журналістам – авторам книг чи статей про рідний край.

Зміст рецензій на текст і методичну розробку може бути різним залежно від теми, конкретних завдань екскурсії, складу аудиторії, на яку вона розрахована, але в кожній рецензії повинна бути відзначена його відповідність останнім науковим даним, фактичні помилки, логічна послідовність викладу і, нарешті, літературна форма.

Проведення пробної екскурсії і її затвердження

Викладач доручає проведення пробної екскурсії студенту, який готував нову тему, сповіщаючи його про це заздалегідь.

На пробній екскурсії присутні студенти, викладачі. Після її проведення викладачем дається дозвіл на її проведення.

ПРОВЕДЕННЯ ЕКСКУРСІЇ

Прийоми проведення екскурсій

Прийоми проведення екскурсій являють собою специфічну форму роботи екскурсоводів. Ці прийоми і способи випливають зі специфіки екскурсії – сполучення показу з розповіддю і пересуванням екскурсантів від об’єкта до об’єкта.

Головною складовою частиною екскурсії є показ. З його допомогою екскурсовод керує процесом сприйняття екскурсантів, направляє їхню увагу на основні риси і сторони предметів, явищ, що допомагають висвітлити екскурсійну тему.

ПОКАЗ ЕКСКУРСІЙНИХ ОБ’ЄКТІВ

Вибір місця розташування екскурсійної групи

Обираючи місце розташування групи, потрібно знайти найбільш сприятливу точку, звідки об'єкт зорово сприймається більш яскраво і переконливо. При цьому варто враховувати, що деякі об’єкти вимагають показу з двох чи кількох точок, які потрібно попередньо намітити.

Разом з тим при виборі місця розташування групи екскурсовод повинен забезпечити безпеку і зручність екскурсантів.

Це місце повинно бути розміщене далеко від проїзної частини і надійно захищене від руху транспорту і потоку пішоходів, знаходитися осторонь від небезпечних зон будівельних і реставраційних робіт.

Потрібно уважно стежити за дорожньо-вказівними і попереджувальними написами і слідувати їх вимогам. Екскурсоводу варто подбати про те, щоб ніщо не відволікало уваги екскурсантів від екскурсії, не заважало ім. Потрібно прагнути знайти природний чи штучний захист від яскравого сонця, дощу, вітру, ізолювати групу від шуму.

Розміщення екскурсійної групи

Обравши місце для показу об’єкта, потрібно правильно розставити екскурсантів. Важливо простежити за тим, щоб усім екскурсантам були добре видні як об’єкт, так і екскурсовод. Найбільш зручним є розташування групи півколом. Екскурсовод займає місце скраю і стоїть у півоберта до екскурсантів. Така позиція дозволяє, з одного боку, самому бачити екскурсійний об’єкт, а з іншого боку – тримати в поле зору групу.

Постійне спостереження за реакцією екскурсантів – важлива умова ефективної роботи екскурсовода. Організувавши розміщення групи, варто звернути увагу на те, щоб усім екскурсантам було гарно видно і чути.

При виборі місця розташування групи варто враховувати особливості зорового сприйняття. Екскурсійний об’єкт, як правило, багатоплановий, тому має декілька вигідних для огляду точок. Для екскурсовода особливо важливо попередньо знайти точки огляду і ракурси, уміло використовувати їх в екскурсії. Варто пам’ятати, що об’єкти сприймаються по-різному залежно від відстані, тобто різного кута зору.

Послідовність показу об’єктів екскурсії

Показ повинний бути цілеспрямованим, отже, вибірковим.

Послідовність показу об’єктів означає відповідність логіці викладу матеріалу, виділення основних об’єктів, ув’язування нових зі старими, поглиблення уявлення екскурсантів про них.

Послідовність показу об’єктів враховує правила переходу від відомого до невідомого, від близького до далекого, а також особливості зорового сприйняття. Зазвичай показ будується на переході від загального до часткового. Показ в екскурсії варто починати з попереднього огляду, у ході якого показується весь чи окремий об’єкт у цілому, а потім переходять до аналізу з виявленням характерних рис екскурсійного об’єкта.

Необхідно пам’ятати, що увага екскурсантів не може довго затримуватися на одному нерухомому об’єкті.

При виборі черговості показу об’єктів береться до уваги їх емоційний вплив на екскурсантів. Спочатку характеризують об’єкт, що справляє найбільш сильне враження (у тому разі, коли цей об’єкт не пов'язаний з темою, варто дати про нього екскурсантам довідку, а потім перейти до основного об’єкта, про який ідеться в екскурсійному матеріалі).

Засоби показу об’єкта

Показ об’єктів екскурсії повинен бути конкретним. Екскурсанти орієнтуються екскурсоводом на об’єкт за допомогою словесного опису і жесту.

У описі-характеристиці об’єкта вказуються його розміри, форма, колір, особливості розташування, сусідні предмети, орієнтири тощо.

Жести повинні бути виразні та скупі. Показ починається зазвичай із жесту екскурсовода, спрямованого на об’єкт, котрий показує його розташування, підкреслює особливості об’єкта, його динамічність.

Успіх у жестикуляції вимагає дотримання ряду правил. Жести повинні відповідати змісту, темпу розповіді та руху. Варто пам’ятати, що жест не повинен відставати від підкріплюваного ним слова. Безупинні жести відволікають екскурсантів, не дають їм зосередитися.

Прийоми екскурсійного показу

У екскурсійній методиці розроблені різноманітні прийоми показу. Однак в екскурсії вони, як правило, злиті з розповіддю й у «чистому» вигляді застосовуються рідко. Найбільш уживаний так званий прийом попереднього огляду. Він має на меті дати екскурсантам можливість орієнтуватися в просторі, сприймати екскурсійний об’єкт у його історичному і природному оточенні.

Попередній огляд може здійснюватися і без супроводжуючої розповіді екскурсовода (пауза). Він допомагає екскурсантам залишитися немов наодинці з пам’ятником чи твором мистецтва, природою, самостійно оцінити їх, вдивитися в них.

Попередній огляд ґрунтується на спостереженні екскурсантів, яких екскурсовод вміло спрямовує, допомагаючи їм усвідомити істотні властивості й ознаки екскурсійного об’єкта.

Прийом екскурсійного аналізу

Показ лежить в основі аналізу екскурсійних об’єктів. Тип аналізу визначається темою і метою екскурсії, характером об’єкта, його зв’язком із певною галуззю науки.

Розрізняють аналіз мистецтвознавчий, історичний, природничо-науковий, кожен з яких має різні співвідношення показу і розповіді, іншу послідовність, власні способи і прийоми виявлення істотних рис екскурсійного об’єкта.

Мистецтвознавчий аналіз має на меті виявлення ідеї твору мистецтва, його художнього образу, пояснення засобів і прийомів, за допомогою яких він досягнутий.

Прийоми мистецтвознавчого аналізу залежать від видів мистецтва (наприклад, виявлення об’ємно-просторової композиції й архітектоніки в архітектурі, малюнка і графіки – у живописі, пластичності – у скульптурі тощо).

Аналіз цього типу лежить в основі екскурсій з показом творів мистецтва, але може застосовуватися й в інших тематичних екскурсіях, а також у багатопланових (оглядових) екскурсіях.

Історичний аналіз виявляє в екскурсійному об’єкті риси, типові для певної епохи, висвітлює його зв’язок з історичними подіями. В основі історичного аналізу лежить хронологічний принцип.

Природничо-науковий аналіз дає можливість виявити істотні властивості екскурсійного об’єкта шляхом застосування методів різних наук.

Перший ступінь природничо-наукового аналізу – це виділення екскурсійного об’єкта з навколишнього середовища. Другий ступінь – це встановлення зв’язків об’єкта з ідейним змістом екскурсії.

Аналіз об’єкта – один з найдієвіших засобів екскурсовода, за допомогою якого він прищеплює екскурсантам уміння більше бачити і глибоко сприймати навколишній світ.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Завдання до заняття	\|	Показ наочного приладдя

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.