Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



БІОСИНТЕЗ ЖИРНИХ КИСЛОТ

БІОСИНТЕЗ НУКЛЕОТИДІВ

Попередниками піримідинових нуклеотидів є карбамоїлфосфат та аспартат . Конденсація цих сполук дає карба моїласпартат, який піддається циклізації і перетворюється на 4,5-дигідрооротат. Дегідрування цієї сполуки приводить до утво­рення оротату — першого проміжного продукту, який містить піримідинове кільце. Рибозо- 5-фосфат, утворений у пентозофосфатному циклі, активується перетворенням на 5-фосфорибозил-1-пірофосфат. Реакція 5-фосфорибозил-1-пірофосфату з оротатом дає оротидинмонофосфат, який далі декарбоксилюється в уридинмонофосфат.

Синтез пуринових нуклеотидів проходить складнішим шляхом . У результаті метаболічного шляху, який починається з 5-фосфорибозил-1-пірофосфату утворюється імідазольний нуклеотид. Три атоми піримідинового кільця, необхідні для утворення пуринового кільця з імідазольного нуклеотиду, надходять із бікарбонату, аспартату та формілтетрагідрофолієвої кислоти. Замикання кільця дає інозинмонофосфат (пуриновий нуклеотид, ІМФ). Декілька додаткових реакцій приводять від ІМФ до АМФ або до ГМФ, і нарешті утворюються АТФ та ГТФ.

Відновлення рибонуклеотидів до дезоксирибонуклеотидів відбувається на рівні дифосфатів. Відновлювальним агентом у цій реакції є флавопротеїдтіоредоксин; його відновлена фор­ма регенерується за рахунок НАДФН.

Більшість жирних кислот, які входять до складу бактері­альних ліпідів, містять 16 або 18 атомів вуглецю. Ці кислоти є або насиченими, або мають один чи більше подвійних зв'яз­ків. Попередником жирних кислот є ацетил-КоА. Проте подов­ження ланцюга у даному разі не відбувається за рахунок кон­денсації двох молекул ацетил-КоА з наступною подальшою кон­денсацією утвореної С4-сполуки з ацетил-КоА. У біосинтезі жир­них кислот є дві принципові відмінності:

1. КоА-похідні не є субстратами ферментів, що беруть участь у синтезі жирних кислот. Замість них використовується ацилпереносний білок (ЛПБ), який містить як простетичну груду 4 -фосфопантетеїн, тобто є схожим на кофермент А. Перша реакція у син­тезі жирних кислот — де утворення ацетил-АПБ:

Ацетил-КоА + АПБ о Ацетил-АПБ + КоА.

2. Ацетил-АПБ функціонує у синтезі жирних кислот як затрав-ка, а С2-фрагменти приєднуються до цієї затравки у формі малоніл-КоА. Малоніл-КоА синтезується з ацетил-КоА у два етапи.

Для подовження ацил-АПБ на два атоми вуглецю необхід­но чотири ферменти. Спочатку ацетил-АПБ реагує з малоніл-АПБ з утворенням ацетоацетил-АПБ, який потім відновлюється до в-гідроксибутирил-АПБ. Відщеплення води дає кротоніл-АПБ, а наступне відновлення приводить до утворення бутирил-АПБ:

1) Ацетил-АПБ + Малоніл-АПБ о Ацетоацетил-АПБ + СО2 + АПБ

(3-кетоацил-АПБ-синтетаза);

2) Ацетоацетил-АПБ + НАДФН <->в-гідроксибутирил-АПБ + НАДФ

(3-кетоацил АПБ-редуктаза);

3) в-гідроксибутирил-АПБ <-> Кротоніл-АПБ + Н2О

(в-гідроксиацил-АПБ-дегідратаза);

4) Кротоніл-АПБ + НАДФН <-> Бутирил-АПБ + НАДФ

(еноіл-АПБ-редуктаза).

Точкою розгалуження синтезу насичених і ненасичених жирних кислот є в-гідроксидеканоїл-АПБ.

Основними субстратами для утворення фосфатидних кис­лот є 3-фосфогліцерин та ацил-АПБ. 3-Фосфогліцерин утворю­ється з діоксиацетонфосфату — проміжного продукту гліколізу. Фосфатидні кислоти утворюються в результаті перенесення ацильного залишку від ацил-АПБ на 3-фосфогліцерин. Більша части­на фосфатидних кислот (через стадію утворення складних ефірів із спиртами) використовується для синтезу фосфоліпідів.


Читайте також:

  1. Альдегід Реактив Толенса Кислота
  2. Білки – це високомолекулярні органічні біополімери, мономерами яких є амінокислоти.
  3. БІОСИНТЕЗ АМІНОКИСЛОТ
  4. Біосинтез ізопреноїдів і локалізація ефірних олій в рослинах.
  5. Біотехнологічне виробництво незамінних амінокислот
  6. Визначення золи, нерозчинної у хлороводневій кислоті
  7. Визначення реакції продуктів, кислотності і лужності.
  8. Винна кислота
  9. Властивості оксокислот хлора
  10. Вміст незамінних амінокислот у їжі
  11. Вуглекислотні вогнегасники ВВ-2 та ВВ-5




Переглядів: 2831

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
БІОСИНТЕЗ АМІНОКИСЛОТ | Утворення вторинних метаболітів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.013 сек.