ОКИСНЕННЯ ВІДНОВЛЕНИХ СПОЛУК СІРКИ

Здатність одержувати енергію в результаті окиснення відновлених сполук сірки притаманна грамнегативним бактеріям з полярно розміщеними джгутиками, які об'єднані в рід Thiobacillus. До цієї групи бактерій належать також представники родів Sulfolobus, Thiomicrospira (таблиця).

Більшість тіобацил окиснює різні сполуки сірки, утворюючи як кінцевий продукт сульфат:

S²^- + 2О₂ -> SO²^-_4.

S + Н₂О + 1,5O₂ -> SO²^-₄ + 2Н⁺;

S₂O₃^2- + H₂O + 2O₂ -> 2SO^2-₄+ 2H⁺.

Деякі сіркоокиснювальні бактерії є облігатними хемолітоавтотрофами, а деякі — здатні використовувати як джерело енергії та вуглецю, а також як донори електронів — органічні сполуки. Ці бактерії є аеробами, проте Thiobacillus denitrif leans може використовувати як термінальний акцептор електронів, крім кисню, також і нітрат. Отже, ця бактерія може здійснювати анаеробне нітратне дихання і денітрифікувати нітрат. Але вона не здатна до асиміляційного відновлення нітрату, тому як джерело азоту їй потрібен тільки аміак (солі амонію).Thiobacillus thiooxidans утворює великі кількості сірчаної кислоти і добре переносить низькі значення рН. Клітини не втрачають життєздатності навіть у 1 н. розчині сірчаної кислоти. Такі властивості цих бактерій використовуються в сільському господарстві з метою зниження лужності ґрунтів: у вапнисті ґрунти вносять елементну сірку, утворювана тіобацилами сірчана кислота переводить нерозчинний карбонат кальцію в більш розчинний сульфат кальцію, який вимивається з ґрунту.

У місцях, де в осадах стоячих вод і вод, які повільно течуть, утворюється сірководень, можна часто виявити на чорній поверхні мулу знебарвлені нитчасті сіркобактерії Beggiatoa, Thiothrix, Thioploca. Проте виділення чистих культур таких класичних сіркобактерій утруднене і не завжди вдається. Очевидно, для їх росту необхідні органічні речовини.

Сірководеньяк основа безсвітлової екосистеми.Для життя всіх вищих гетеротрофних організмів необхідна біомаса, яка утворюється за допомогою фотосинтезу (рослини). Проте існує виняток з цього правила. На великих морських глибинах, у місцях, де розходяться континенти, з морського дна б'ють гарячі джерела з температурою води близько 350 °С. У воді цих джерел розчинено багато різних мінеральних речовин, у тому числі й сірководень. Там, де гаряча вода стикається з холодною морською водою, що містить кисень, можуть рости бактерії, які окиснюють сірку або сірководень. Вони є поживою для молюсків, ракоподібних, черв'яків. Отже, на великих морських глибинах, куди не проникає світло, у безпосередній близькості від гарячих джерел існує екосистема, в якій продукція біомаси ґрунтується не на фотосинтезі, а на хемолітоавтотрофії.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ВИКОРИСТАННЯ НЕОРГАНІЧНИХ ДОНОРІВ ВОДНЮ: АЕРОБНІ ХЕМОЛІТОТРОФНІ БАКТЕРІЇ	\|	ФІКСАЦІЯ АЗОТУ ВІЛЬНО ІСНУЮЧИМИ БАКТЕРІЯМИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.