• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Система територіального устрою України.

Юридична категорія "територіальний устрій держави" близька до категорії "державний устрій". Вона дає відповідь на питання про те, як організована територія держави, з яких частин вона складається і яким є правове становище як тери­торії взагалі, так і окремих її складових.

Цій проблемі присвячено спеціально розділ IX Конституції України, який так і називається - "Територіальний устрій України" (cm. 132-133). Тут визначено загальні засади терито­ріальної організації держави:

- принцип єдності та цілісності державної території;

- принцип поєднання централізації та децентралізації у здійсненні державної влади;

- принцип збалансованості соціально-економічного розвит­ку регіонів з урахуванням їх історичних, економічних, еколо­гічних, географічних та демографічних особливостей, етнічних та культурних традицій (cm. 132).

Державна територія України вперше означена у законі "Про правонаступництво України" від 12 вересня 1991 р. Акт проголошення незалежності України проголосив територію України неподільною та недоторканною. Питання зміни те­риторії України віднесене до відання всеукраїнського рефе­рендуму (cm. 73 Конституції та cm. З Закону "Про всеукра­їнський та місцеві референдуми") від 3 липня 1991 р, з наступ­ними змінами та доповненнями.

Cm. 133 Конституції вказує, що систему адміністративного устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області (24), міста, райони в містах, селища і села (перелік областей див. у ст. 133, абзац 2).

Правовий статус Автономної Республіки Крим за Консти­туцією України.

Правовому статусу Автономної Республіки Крим присвя­чено Розділ X Конституції України (cm. 134-139).

Як відомо, 19 листопада 1954 р. Президія Верховної Ради СРСР закріпила статус Криму як області України..

Напередодні розпаду СРСР Верховна Рада УРСР прийняла Закон Української РСР "Про відновлення Кримської Авто­номної Радянської Республіки", який перетворив область на республіку, а обласну раду - на Верховну Раду автономії. Це був рідкісний в законотворчій практиці прецидент, адже дер­жавні утворення виникають як національні, а тут інтереси кримських татар - корінного населення півострова - врахо­вано не було.

17 березня 1995 р. Верховна Рада України прийняла Закон України "Про скасування Конституції і деяких законів Авто­номної Республіки Крим", за яким скасовувалися конституція, закони про президента Республіки Крим, про його вибори, про Конституційний Суд та ряд інших правових норм автономії, які суперечили Конституції України.

Того ж дня було прийнято Закон України "Про Автономну Республіку Крим", який підтвердив статус Криму як адмініст­ративно-територіальної автономії у складі України, визначив порядок формування та компетенцію представницьких органів та органів управління, статус правоохоронних органів, симво­ліку тощо.

Cm. 134-139 Конституції України чітко визначили межі компетенції Криму.

На виконання Конституції 4 жовтня 1996 р. Верховна Рада України відхилила 20 із 136 статей представленої на її затвер­дження кримської конституції: про символіку, про окреме громадянство Криму, про кримський статус Севастополя, про голову виконавчої влади в Криму, про Уповноваженого пред­ставника з прав людини в Криму тощо. У разі невідповідності актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим Консти­туції та законам України Президент України може зупинити їхню дію з одночасним зверненням до Конституційного Суду України.

Cm. 139 Конституції України передбачає наявність Пред­ставництва Президента України в Автономній Республіці Крим, статус якого визначено окремим законом. Представниц­тво існує в Криму від 17 грудня 1992 p., коли цей закон було прийнято. Відповідно до цього закону Представництво діє як орган державної виконавчої влади, основним завданням якого є забезпечення проведення у життя Конституції й законів України з питань, які належать до відання Президента Украї­ни, забезпечення взаємодії органів державної виконавчої влади України з відповідними органами автономії, представлення Президента України у Верховній Раді та уряді автономії, спри­яння однаковому застосуванню законодавства з питань, віднесе­них до відання України; участь у засіданнях уряду автономії з правом дорадчого голосу, здійснення передбачених законодавс­твом України повноважень щодо забезпечення прав і свобод громадян України, державного суверенітету України тощо.

Представництво очолює Постійний Представник, якого призначає та звільняє з посади Президент України. Кандидат на цю посаду:

- не може бути народним депутатом України;

- не може бути членом будь-якої з партій;

- не може займатися підприємницькою діяльністю;

- не може обіймати посади в інших державних органах, господарських утвореннях, об'єднаннях громадян та ін.

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
3. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
4. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
5. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок
6. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
7. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
8. VI. Узагальнення та систематизація знань
9. VII. Закріплення нового матеріалу і систематизація знань.
10. А/. Верховна Рада України.
11. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
12. Автоматизована система ведення державного земельного кадастру

Переглядів: 647