• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Класифікація методів практичного видобування знань

Технології інженерії знань

Лекція 10.

Класифікація методів практичного видобування знань

• Комунікативні методи
• Методи текстологій
• Прості методи структуризації
• Стан і перспективи автоматизованого здобуття знань
• Приклади методів і систем здобуття знань

Детально розглянувши в розділі 3 теоретичні аспекти інженерії знань, ми, проте, в явному вигляді не визначили, яким практичним методом ці знання будуть отримані. У неявному вигляді передбачалося, що це деяка взаємодія інженера по знаннях і експерта у формі безпосереднього живого спілкування. Проте це не єдина форма здобуття знань, хоча і досить поширена. У роботах [Волков, Ломнев, 1989; Осипов, 1998; Boose, 1989; Cullen, Bryman, 1988; Gammack, Young, 1985; Hart 1986] згадується близько 15 ручних (неавтоматизованих) методів здобуття і більше 20 автоматизованих методів здобуття і формування знань.

Рисунок 4.1 ілюструє запропоновану класифікацію методів здобуття знань, в якій використовуються найбільш вживані терміни, що дозволить інженерам по знаннях залежно від конкретної задачі і ситуації вибрати відповідний метод.

Рис.4.1. Класифікація методів видобування знань

Із запропонованої схеми класифікації видно, що основний принцип розподілу пов’язаний з джерелом знань.

Комунікативні методи видобування знань охоплюють методи і процедури контактів інженера по знаннях з безпосереднім джерелом знань – експертом, а текстологічні включають методи видобування знань з документів (методик, довідників, керівництв) і спеціальної літератури (статей, монографій, підручників).

Розділення цих груп методів на верхньому рівні класифікації не означає їх антагоністічності, звичайно інженер по знаннях комбінує різні методи, наприклад спочатку вивчає літературу, потім розмовляє з експертами, або навпаки.

У свою чергу, комунікативні методи можна також розділити на дві групи: активні і пасивні. Пасивні методи мають на увазі, що провідна роль в процедурі видобування як би передається експерту, а інженер по знаннях тільки протоколить міркування експерта під час його реальної роботи по ухваленню рішень або записує те, що експерт вважає потрібним самостійно розповісти у формі лекції. У активних методах, навпаки, ініціатива повністю в руках інженера по знаннях, який активно контактує з експертом різними способами – в іграх, діалогах, бесідах за круглим столом і т.д. Слід ще раз підкреслити, що і активні і пасивні методи можуть чергуватися навіть в рамках одного сеансу видобування знань. Наприклад, якщо інженер по знаннях соромливий і не має великого досвіду, то спочатку він може використовувати пасивні методи, а поступово, ближче знайомлячись з експертом, перехоплювати ініціативу і переходити «в наступ».

Пасивні методи на перший погляд достатньо прості, але насправді вимагають від інженера по знаннях вміння чітко аналізувати потік свідомості експерта і виявляти в ньому значущі фрагменти знань. Відсутність зворотного зв’язку (пасивність інженера по знаннях) значно послаблює ефективність цих методів, чим і пояснюється їх звичайно допоміжна роль при активних методах.

Активні методи можна розділити на дві групи залежно від числа експертів, що віддають свої знання. Якщо їх число більше одного, то доцільно крім серії індивідуальних контактів з кожним застосовувати і методи групових обговорень предметної області. Такі групові методи звичайно активізують мислення учасників дискусій і дозволяють виявляти вельми нетривіальні аспекти їх знань. У свою чергу, індивідуальні методи на сьогоднішній день залишаються ведучими, оскільки така делікатна процедура, як «відбирання знань», не терпить зайвих свідків.

Окремо слід сказати про ігри. Ігрові методи зараз широко використовуються в соціології, економіці, менеджменті, педагогіці для підготовки керівників, вчителів, лікарів і інших фахівців. Гра – це особлива форма діяльності і творчості, де людина розкріпачується і відчуває себе набагато вільніше, ніж в звичній трудовій діяльності.

На вибір методу впливають три чинники: особові особливості інженера по знаннях, особові особливості експерта і характеристика предметної області.

Одна з можливих класифікацій людей по психологічних характеристиках [Обозов, 1986] ділить всіх на три типи:

• мислитель (пізнавальний тип);
• співбесідник (емоційно-комунікативний тип);
• практик (практичний тип).

Мислителі орієнтовані на інтелектуальну роботу, навчання, теоретичні узагальнення і володіють такими характеристиками когнітивного стилю, як поле-незалежність і рефлексія (див. параграф 3.3). Співбесідники - це товариські, відкриті люди, готові до співпраці. Практики віддають перевагу розмовам, а не діям, добре реалізують задуми інших, направлені на результативність роботи.

Для характеристики предметних областей можна запропонувати наступну класифікацію:

• добре документовані;
• середньо документовані;
• слабо документовані.

Ця класифікація пов’язана із співвідношенням двох видів знань Z₁, і Z₂, введених в п. 1.3, де Z₁, – це експертне «особисте» знання, а Z₂ – матеріалізоване в книгах «загальне» знання в певній конкретній області. Якщо представити знання Z_по предметної області як об’єднання , Z₁ і Z₂, тобто Z_по= Z_1ЕZ₂, то Рис.4.2 наочно ілюструє запропоновану класифікацію.

Z₁ Z₂ Z₁ Z₂ Z₁ Z₂

Рис.4.2. Класифікація предметних областей

Окрім цього, наочні області можна розділити по критеріях структурованості знань. Під структурованістю розумітимемо ступінь теоретичного осмислення і виявлення основних закономірностей і принципів, діючих в даній предметній області. І хоча ЕС традиційно застосовуються в слабо структурованих предметних областях, зараз спостерігається тенденція розширення сфери впровадження експертних систем.

По ступеню структурованості знань наочні області можуть бути:

• добре структурованими – з чіткою аксіоматизацією, широким застосуванням математичного апарату, сталою термінологією;
• середньо структурованими – з термінологією, що визначилася, розвиваючоюся теорією, явними взаємозв’язками між явищами;
• слабо структурованими – з розмитими визначеннями, багатою емпірикою, прихованими взаємозв’язками, з великою кількістю «білих плям».

Введення в даному параграфі класифікації методів і предметних областей допоможуть інженеру по знаннях, чітко визначивши свою предметну область, співвіднести її із запропонованими типами і намітити відповідний метод або групу методів здобуття знань. Проте, швидше за все, реальна робота повністю закреслюватиме його вибір, і виявиться, що його добре документована область є слабо документованою, а метод спостережень треба терміново замінювати іграми!

Така реальна складність процедури видобування знань.

Читайте також:

1. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
2. II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
3. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
4. III. Актуалізація набутих знань
5. III. Контроль знань
6. IV. Закріплення й узагальнення знань
7. IV. Повідомлення теми та мети уроку V. Сприймання і засвоєння нових знань, умінь та навичок.
8. IІ. Актуалізація опорних знань учнів.
9. V. Закріплення знань
10. V. Засвоєння знань
11. V. Класифікація і внесення поправок
12. V. Класифікація рахунків

Переглядів: 1434