• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Конструктивные особенности электролизеров 2 страница

4. Спеціальні - пов'язані з дією особливих механізмів і економіч­них інструментів: державне регулювання; валютний курс

5. Позаекономічні- політичні; військові

Ціноутворення — це процес відбору кінцевої ціни залежно від собівартості продукції, цін конкурентів, співвідношення попиту і пропозиції, інших факторів.

Методи ціноутворення на світовому ринку.

• на основі закритих торгів — виходячи з очікуваних цінових пропозицій конкурентів;

• на основі передбачуваної цінності - - виходячи з відчуття покупцем цінової вартості товару;

• на основі рівня поточних цін— виходячи з поточних цін конкурентів.

Ціни зовнішньоторговельних контрактів:

• базисна, яка використовується для визначення сорту або якості товару, яку узгоджують на переговорах між продавцем та покупцем. Вона є початковою для визначення ціни фактично по­ставленого товару, якщо характеристики останнього відрізняти­муться від обумовлених у контракті;

• фактурна,яка визначається умовами поставки,^ вказаними в контракті. Умови поставки товару визначають обов'язки поку­пця і продавця щодо доставки товару і встановлюють момент пе­реходу ризику випадкової загибелі чи ушкодження товару з продовця на покупця.

Використання базисних умов постачання спрощує складання і узгодження контрактів, допомагає відповідальності і ви­рішення суперечок, які Міжнародна торгівельна палата роз­робила і випустила збірники тлумачення базисних умов, так звані «Шегпаііопаї соттегсіаі Тегти», чи скорочено «Інко-термс», що широко використовуються в торгівельній прак­тиці. Остання редакція Інкотермс вийшла в 2000 році.

ВИДИ ЦІН НА МІЖНАРОДНОМУ РИНКУ

- За напрямами товарних потоків:

Експортна ціна — ціна за якою товар реалізується зарубіж­ному контрагенту.

Імпортна ціна — ціна по якій товар купується у зарубіжного контрагента.

- За умовами розрахунків:

Комерційна ціна— відображає інтернаціональну ціну ви­робництва при звичайному порядку здійснення угоди купівлі-продажу.

Ціна програм допомоги — ціна товару, в якій враховані умо­ви і особливості реалізації програм допомоги.

Трансфертна ціна — ціна товару, по якій здійснюються вну-трікорпораційні операції.

Ціна клірингових розрахунків — ціна товару, в якій враховані умови і особливості клірингу.

Кліринг — це система безготівкових розрахунків за товари та послуги, заснована на заліку взаємних вимог та обов'язків.

- За повнотою урахування витрат:

Ціна нетто - - чиста ціна товару на місці його купівлі-продажу.

Ціна споживання — сума затрат покупця, включаючи витра­ти на придбання та використання товару в нормативний строк.

4. За характером реалізації:

Оптова ціна — ціна товару при продажу його крупними пар­тіями.

Роздрібна ціна — ціна товару при продажу його індивідуаль­ному споживачу

5. За мірою фіксації:

Тверда ціна встановлюється в момент підписання угоди й не може змінюватися протягом терміну її дії.

Рухома ціна — зафіксована при укладенні угоди ціна, яка мо­же бути переглянута в майбутньому, якщо ринкова ціна до часу його постачання зміниться. У контракті обов'язково вказується джерело, на основі якого робиться висновок про зміну ціни товару.

Змінна — це ціна, розрахована в момент виконання контракту шляхом перегляду договірної (базисної) ціни з урахуванням змін у витратах виробництва, що відбулися в період виконання конт­ракту (найчастіше використовується для великого промислового обладнання).

6. За рівнем інформатованості:

Ціна, яка публікується — ціна, яка повідомляється в спеціа­льних та фірмових джерелах інформації. Вони, як правило, відо­бражають рівень світових цін. До них відносяться:

Довідкова ціна — ціна товару у внутрішній оптовій чи зовні­шній торгівлі промислове розвинутих країн, що опубліковується в різних виданнях. Довідкові ціни грають роль відправного пунк­ту, з якого починається процес узгодження ціни при укладанні угоди.

Біржове котирування — ціна товару, що являється об'єктом біржової торгівлі.

Аукціонна ціна — ціна товару, що являється об'єктом аукці­онної торгівлі і відображає реальні угоди.

Статистична ціна — середня експортна ціна, на основі да­них зовнішньоторговельної статистики шляхом ділення вартості товару на його кількість.

Ціни фактичних угод — ціни, що виражають окремі фактич­ні комерційні операції.

Ціни пропозицій крупних фірм — початковий рівень ціни то­вару, запропонований продавцем.

Довідкові ціни в більшості випадків являють собою так звані базисні ціни, тобто ціну товару визначеної кількості і якості в тому чи іншому раніш визначеному географічному базисному пункті.

ТЕМА 6 МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ ЯК ПРОВІДНА ФОРМА МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

План лекції

1. Суть, види і форми міжнародної торгівлі.

2. Показники міжнародної торгівлі.

3. Регулювання зовнішньої торгівлі.

4. Ціноутворення на світовому ринку

5. Зовнішня торгівля України

1.Міжнародні торгові відносини— це відносини між суб'єк­тами світового господарства в галузі обміну, купівлі-продажу то­варів, капіталу, робочої сили і послуг.

П’ята частина (20%) виробленої у світі продукції проходить щорічно через зовнішню (міжнародну) торгівлю (далі МТ). МТ являє собою сукупність зовнішньої торгівлі всіх країн світу. Складається вона з оплачуваних експорту та імпорту товарів і послуг (або зовнішньоторговельного обороту).

Світова торгівля— це торгівля, яка передбачає переміщення товарів та послуг за межі національних кордонів, тобто їх виве­зення (експорт) і ввезення (імпорт).

Міжнародна торгівля - найдревніша форма міжнародних економічних відносин, яка віддзеркалює процес інтернаціоналі­зації сфери обміну і дотепер залишається найрозвинутішим сек­тором світового господарства, і охоплює понад 80 % усіх міжна­родних ділових операцій.

Ці два у науковій і навчально-науковій літературі як правило обожнюються.

Форми міжнародної торгівлі:

- За специфікою об'єкту:

- торгівля товарами:

сировинними;

паливними;

продовольчими;

напівфабрикатами;

готовими виробами (виробничого та невиробничого призначення)

- торгівля послугами:

виробничими;

транспортними;

експедиторськими;

консультаційними;

консигнаційними;

посередницькими;

туристичними;

маркетинговими;

обліковими;

ліцензійними;

орендними;

іншими послугами.

- За специфікою взаємодії суб'єктів:

- традиційна торгівля — здійснюється за традиційни­ми правилами між суб'єктами різних міжнародних еко­номік;

- торгівля кооперованою та спеціалізованою продукцією — це реа­лізація продукції між суб'єктами міжнародної вироб­ничої кооперації, як правило, за трансфертними ціна­ми у пільговому режимі

- зустрічна торгівля — це торгівля у вигляді заку­пок продукції, що супроводжується постачанням то­варів, з метою досягнення балансу експортно-імпорт­них операцій, її види: бартер, кліринг, компенсаційні угоди та ін. Бартер являє собою товарообмін із взаєм­ною передачею права власності на товари без грошово­го еквіваленту. Кліринг — це система безготівкових розрахунків за товари, цінні папери і послуги, яка ба­зується на зарахуванні взаємних вимог і зобов'язань. Компенсаційні угоди — це вид міжнародних торговель­них компенсаційних угод, за яких покупець сплачує вартість товарів постачанням інших товарів і наданням послуг, а за необхідності різницю доплачує грішми.

- За методами реалізації товарів:

- Міжнародна біржова торгівля — це форма міжна­родної оптової торгівлі масовими товарами, що мають чіткі якісні параметри (цінні папери, золото, валюта, хліб, пряжа, м'ясо, вовна, вугілля, руда та ін.). Товар­на біржа сьогодні перетворилась у місце здійснення ф'ючерсних операцій, тобто угод, що фіксують ціну в момент їх укладання, а операції виконуються опісля. А це призводить до спекуляцій цінами.

- Міжнародний аукціон — це форма продажу окремих партій товару або окремих предметів, що по черзі ви­ставляються для огляду і вважаються проданими тому з присутніх покупців, котрий запропонував найвищу ціну. До аукціонних товарів належать хутро, вовна, тю­тюн, чай, антикваріат, породисті коні. Найвідоміші аук­ціони знаходяться у Нью-Йорку, Монреалі, Калькутті, Коломбо (чай), Санкт-Петербурзі (хутро), Москві (коні).

- Міжнародні тендери (міжнародні торги) — це за­гальна форма закупівлі, за якої покупець оголошує конкурс для продавців різних країн на товар чи послу­гу, які б відповідали певним техніко-економічним ха­рактеристикам. Більше 80 % вартості всіх контрактів на світовому ринку з продажу машин і устаткування припадає на тендери.

- Міжнародний ярмарок — одна із форм реалізації то­варів фірмами з різних країн, що являє собою вели­кий, відкритий міжнародний ринок, що періодично діє в одних і тих самих місцях, в один і той самий час (де­монстрація зразків товарів).

- Міжнародна виставка відбувається у вигляді демон­страції досягнень в різних галузях однієї або декількох країн з метою знайти покупців майбутньої продукції.

- За специфікою регулювання:

- звичайна торгівля — здійснення регулювання в повному обсязі у відповідності з національним законодавством;

- дискримінаційна торгівля — введення обмежень державою на експортн-імпортні операції;

-преференційна торгівля — привілеї в торгівлі, які надаються країні чи групі країн.

2.

Показники міжнародної торгівлі

1. Показники обсягів:

Експорт — це продаж з вивозом за кордон товарів і послуг.

До експорту відносять:

- товари, вироблені, вирощені чи добуті в країні;

- товари, раніше ввезені з-за кордону, що були перероблені, а також товари, переробка яких здійснювалась під митним ко­нтролем.

Реекспорт— продаж та вивіз з країни раніше ввезених на її територію товарів, що не піддавались обробці

Імпорт — ввезення в країну товарів та послуг.

До імпорту відносять:

- товари іноземного походження із країни-виробника або країни-посередника;

- товари для подальшої переробки під митним контролем.

Реімпорт— ввезення раніше вивезених за кордон товарів, які не піддавались обробці, тобто це експортні операції, що не відбулись. Сюди відносять повернення покупцем бракованого товару, повернення товару, що не був проданий через аукціон, повернення товару, не реалізованого через консигнаційні скла­ди. Основною ознакою реімпортних операцій є перетинання ві­тчизняними товарами митниці двічі: при ввезенні і вивезенні. Товари, що повертаються з виставок і ярмарок, до реімпортуємих не відносяться.

2. Показники структури

Товарна структура - це показники розподілу експорту та імпорту за основними товарними позиціями;

Географічна структура — розподіл товарного потоку за краї­нами, групами країн та регіонами світу;

Інституційна торгівля—- розподіл торгівлі за суб'єктами і методами товарного обміну;

Видова структура — розподіл торгівлі за видами товарного обміну.

3. Показники динаміки

- темпів росту:

темпи росту експорту

Тр.е. =Е з. р. / Е б. р. *100%

де

Тр.е — темпи росту експорту;

Е з. р. — обсяг експорту в звітному році;

Е б.р — обсяг експорту в базисному році.

темпи росту імпорту

Тр.і. = І з. р. / І б. р. *100%

де

Т р.і — темпи росту імпорту;

І з. р обсяг імпорту в звітному році;

Іб.р — обсяг імпорту в базисному році.

темпи росту зовнішньоторговельного обігу

Тр.зт.об. =ЗТОз.р. / ЗТО б. р. * 100%,

де

Тр.зт.об — темпи росту зовнішньоторговельного обігу;

ЗТОз.р — обсяг зовнішньоторговельного обігу за звітний рік;

ЗТОб.р — обсяг зовнішньоторговельного обігу за базисний рік.

- темпи приросту:

темпи приросту експорту

Т пр. е. = Т р. е. з. р. / Т р. е. б. р. *100%

де

Тпр. е — темпи приросту експорту;

Т р.е.з.р — темпи росту експорту за звітний рік;

Тр.е.б.р — темпи росту експорту за базисний рік.

темпи приросту імпорту

Т пр. і. = Т р. і. з. р. / Т р. і. б. р. *100%

де

Т р.і — темпи приросту імпорту; ^ .

Тр.і.з.р — темпи росту імпорту за звітний рік;

Тр.і.б.р — темпи росту імпорту за базисний рік.

темпи приросту зовнішньоторговельного обігу

Т пр. зто. = Т р.зто. з. р. / Т р. зто. б. р. *100%

де

Тпр.зто — темпи приросту зовнішньоторговельного обігу;

Т р.зто. з. р. - темпи зовнішньоторговельного обігу за звітний рік;

Т р. зто. б. р. - темпи зовнішньоторговельного обігу за базисний рік.

- Показники результатів

1) сальдо торгового балансу — це різниця між вартісним обся­гом експорту та імпорту товарів окремої країни;

2) сальдо балансу послуг — це різниця між вартістю послуг, які надає країна, і вартістю послуг, які вона імпортує;

3) сальдо некомерційних операцій — це різниця між прибут­ками від інвестицій, грошових переказів, внесків, переміщення грошових засобів по спадщині, при вирішенні сімейних проблем. По кожному з цих напрямків руху грошових засобів складається баланс;

4) сальдо балансу поточних операцій — це сума сальдо торго­вого балансу, балансу послуг, некомерційних операцій;

5) індекс «умови торгівлі» — відношення індексу середніх цін експорту певного товару, країни в цілому, групи країн до індексу середніх цін імпорту за певний період часу.

«Умови торгівлі» відображають співвідношення взаємного попиту і взаємної пропозиції на експорт та імпорт кожної країни. Цей показник є важливим орієнтиром для зовнішньоекономічної політики країни. Для розрахунків «умов торгівлі» певної країни порівнюються індекси її експортних та імпортних цін, що публі­куються в зіставленій для всіх формі в щомісячному виданні МВФ «Іпіегпаїіопаї Ріпапсіаі

Політика вільної торгівлі(фритредерства) — це політика мінімального втру­чання держави у зовнішню торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових сил попиту і пропозиції. Митні органи при цьому виконують лише реєстраційну функцію. Така політика притаманна розвиненим країнам. Тут місцеві підприємці здатні витримувати світову конкуренцію.

Протекціонізм — це державна політика захисту внутрішньо­го ринку від іноземної конкуренції з використанням системи об­межень імпорту.

Форми протекціонізму:

- селективний— скерований проти окремих країн або окре­мих видів товарів;

- галузевий — скерований на захист окремих галузей, найчас-І тіше сільського господарства;

- колективний— проводиться об'єднаннями країн щодо-, країн, які не входять у ці об'єднання;

- прихований — здійснюється методами внутрішньої еконо­мічної політики.

Який з двох типів зовнішньоторговельної політики кращий?

Відповідь на це питання залежить від багатьох обставин. З одного боку, можна відмежуватися від світового ринку, консервуючи власну відсталість, з іншого боку, можна, відкривши кордони, заподіяти шкоду вітчизняному товаровиробнику. Тому більшість країн світу намагаються проводити гнучку зовнішньоторговельну політику. Вони використовують одночасно методи як першої, так й другої. Україна сьогодні більше схильна до протекціонізму. Але вступ її до СОТ вимагатиме певних змін у здійсненні зовнішньоторговельній політиці. Якщо зробити загальний висновок стосовно розвитку зовнішньої торгівлі, можна сказати, що на сучасному етапі перемагає її лібералізація з умовою використання більш гнучкої протекціоністської політики.

Однією з форм протекціонізму є стимулювання експорту, зокрема:

· фінансування державою науково–технічних розробок;

· підвищення відсотка амортизаційних відрахувань для устаткування;

· пряме субсидіювання експорту (це стосується передусім сільськогосподарських товарів);

· експортне кредитування і страхування;

· підтримка державного відкриття представництв за кордоном, які надають маркетингові послуги (часто держава оплачує маркетингові дослідження);

· організація за рахунок держави міжнародних виставок.

.

Ціна — це кількість грошей, що надаються за товар чи послугу

Ціна — це сума тих цінностей, які споживач віддає в обмін на право володіти чи використовувати товар чи послугу.

Ціни можна трактувати, як грошову суму, яку сподівається отримати продавець, пропонуючи товар або послугу, і яку гото­вий заплатити за цю послугу або товар покупець.

Міжнародна (світова) ціна — це грошовий вираз інтернаціональної вартості виробництва.

Ціноутворюючі фактори:­

1. Загальноекономічні - діють незалежно від виду продукції і конкретних умов ії виробництва і реалізації: інфляція, стан сукупного попиту і пропозиції, економіч­ний иикл

2. Конкретноекономічні - визначаються особливостями даної продукції, умовами її виробництва і реалізації: витрати; прибуток; податки і збори; попит і пропозиція на даний товар або послугу; споживча властивість: якість, надійність, престижність і т.п

3. Спецефічні - діють тільки по відношенню до деяких видів то­варів і послуг: сезонність; експлуатаційні витрати комплектність ; гарантії та умови сервісу

4. Спеціальні - пов'язані з дією особливих механізмів і економіч­них інструментів: державне регулювання; валютний курс

5. Позаекономічні- політичні; військові

Ціноутворення — це процес відбору кінцевої ціни залежно від собівартості продукції, цін конкурентів, співвідношення попиту і пропозиції, інших факторів.

Методи ціноутворення на світовому ринку.

• на основі закритих торгів — виходячи з очікуваних цінових пропозицій конкурентів;

• на основі передбачуваної цінності - - виходячи з відчуття покупцем цінової вартості товару;

• на основі рівня поточних цін— виходячи з поточних цін конкурентів.

Ціни зовнішньоторговельних контрактів:

• базисна, яка використовується для визначення сорту або якості товару, яку узгоджують на переговорах між продавцем та покупцем. Вона є початковою для визначення ціни фактично по­ставленого товару, якщо характеристики останнього відрізняти­муться від обумовлених у контракті;

• фактурна,яка визначається умовами поставки,^ вказаними в контракті. Умови поставки товару визначають обов'язки поку­пця і продавця щодо доставки товару і встановлюють момент пе­реходу ризику випадкової загибелі чи ушкодження товару з продовця на покупця.

Використання базисних умов постачання спрощує складання і узгодження контрактів, допомагає відповідальності і ви­рішення суперечок, які Міжнародна торгівельна палата роз­робила і випустила збірники тлумачення базисних умов, так звані «Шегпаііопаї соттегсіаі Тегти», чи скорочено «Інко-термс», що широко використовуються в торгівельній прак­тиці. Остання редакція Інкотермс вийшла в 2000 році.

ВИДИ ЦІН НА МІЖНАРОДНОМУ РИНКУ

- За напрямами товарних потоків:

Експортна ціна — ціна за якою товар реалізується зарубіж­ному контрагенту.

Імпортна ціна — ціна по якій товар купується у зарубіжного контрагента.

- За умовами розрахунків:

Комерційна ціна— відображає інтернаціональну ціну ви­робництва при звичайному порядку здійснення угоди купівлі-продажу.

Ціна програм допомоги — ціна товару, в якій враховані умо­ви і особливості реалізації програм допомоги.

Трансфертна ціна — ціна товару, по якій здійснюються вну-трікорпораційні операції.

Ціна клірингових розрахунків — ціна товару, в якій враховані умови і особливості клірингу.

Кліринг — це система безготівкових розрахунків за товари та послуги, заснована на заліку взаємних вимог та обов'язків.

- За повнотою урахування витрат:

Ціна нетто - - чиста ціна товару на місці його купівлі-продажу.

Ціна споживання — сума затрат покупця, включаючи витра­ти на придбання та використання товару в нормативний строк.

4. За характером реалізації:

Оптова ціна — ціна товару при продажу його крупними пар­тіями.

Роздрібна ціна — ціна товару при продажу його індивідуаль­ному споживачу

5. За мірою фіксації:

Тверда ціна встановлюється в момент підписання угоди й не може змінюватися протягом терміну її дії.

Рухома ціна — зафіксована при укладенні угоди ціна, яка мо­же бути переглянута в майбутньому, якщо ринкова ціна до часу його постачання зміниться. У контракті обов'язково вказується джерело, на основі якого робиться висновок про зміну ціни товару.

Змінна — це ціна, розрахована в момент виконання контракту шляхом перегляду договірної (базисної) ціни з урахуванням змін у витратах виробництва, що відбулися в період виконання конт­ракту (найчастіше використовується для великого промислового обладнання).

6. За рівнем інформатованості:

Ціна, яка публікується — ціна, яка повідомляється в спеціа­льних та фірмових джерелах інформації. Вони, як правило, відо­бражають рівень світових цін. До них відносяться:

Довідкова ціна — ціна товару у внутрішній оптовій чи зовні­шній торгівлі промислове розвинутих країн, що опубліковується в різних виданнях. Довідкові ціни грають роль відправного пунк­ту, з якого починається процес узгодження ціни при укладанні угоди.

Біржове котирування — ціна товару, що являється об'єктом біржової торгівлі.

Аукціонна ціна — ціна товару, що являється об'єктом аукці­онної торгівлі і відображає реальні угоди.

Статистична ціна — середня експортна ціна, на основі да­них зовнішньоторговельної статистики шляхом ділення вартості товару на його кількість.

Ціни фактичних угод — ціни, що виражають окремі фактич­ні комерційні операції.

Ціни пропозицій крупних фірм — початковий рівень ціни то­вару, запропонований продавцем.

Довідкові ціни в більшості випадків являють собою так звані базисні ціни, тобто ціну товару визначеної кількості і якості в тому чи іншому раніш визначеному географічному базисному пункті.

ТЕМА 8 МІЖНАРОДНА ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ І ВИРОБНИЧЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

План лекції

1. Міжнародний рух капіталу: суть, чинники, форми.

2. Міжнародні інвестиції

3. Регулювання міжнародної інвестиційної діяльності

1.Однобічне переміщення певної вартості за кордон держави характеризується як міжнародна інвестиційна діяльність.

Одна й та ж категорія визначається сьогодні фахівцями різними словами: рух, вивіз, переміщення або переливання, міграція капіталу. У кожному з наведених понять одна сутність: певна частина матеріальних або фінансових ресурсів вилучається з обігу однієї країни і включається у виробничий процес іншої.

Міжнародний рух капіталу є сьогодні визначальною ознакою функціонування світової економіки, її найважливішим елементом.

Міжнародний рух капіталу— це рух одного з факторів ви­робництва, це переміщення капіталу за межі національних кор­донів.

Капітал— грошові і матеріальні засоби, що використову­ються в суспільному виробництві з метою отримання прибутку.

Державний капітал— це засоби з державного бюджету, які спрямовуються за кордон або приймаються з-за кордону за рі­шенням уряду чи міжурядових організацій. До них належать державні позики, гранти та різні види дарунків чи допомоги, які надаються однією країною іншій за міжурядовими угодами (джерелом капіталу є засоби державного бюджету, рішення про переміщення капіталу за кордон приймає уряд спільно з парла­ментом).

Недержавний (приватний) капітал — це засоби приватних фірм чи організацій, які спрямовуються за кордон або отриму­ються з-за кордону за рішенням їх керівних органів. Це — інвес­тиції капіталу, надання торгових кредитів, міжбанківське креди­тування тощо (джерелом капіталу є власні або залучені кошти приватних фірм, уряд має право його регулювати і контролювати).

За характером використання розрізняють підприємницький й позичковий капітал. Підприємницький капітал-- це засоби, які вкладаються у виробництво для отримання доходу. Вивезення підприємницько­го капіталу означає створення власниками капіталу підприємств на території іншої країни.Перший забезпечує власників капіталу дивідендами, другий – процентами.

За терміном вкладень міжнародна інвестиційна діяльність може бути коротко (менше 1 року), середньо (1-5 років) і довготерміновою (понад 5 років).

За цілями організації МРК розрізняють прямі іноземні (ПІІ), портфельні та “інші” інвестиції (до останніх за класифікацією МВФ відносять міжнародні позики і банківські депозити). Розглянемо особливості прямого і портфельного інвестування.

Специфічними формами іноземних капіталовкладень є лізинг, інжиніринг, франчайзинг і деякі інші.

Причини зростання вивозу капіталу в сучасних умовах:

- НТП прискорює економічне зростання, що обумовлює підвищення попиту на капітал.

- Міждержавний перелив (переміщення) капіталу стимулюється розвитком МЕІ (міжнародні економічні інтеграції).

- У міжнародну інвестиційну діяльність включилися постсоціалістичні країни, що перейшли до ринкових відносин.

Посилення екологічного законодавства у розвинутих країнах обумовлює переміщення виробництва у країни, що розвиваються.

В останні роки міграція капіталів набула таких особливостей:

зростає роль держави у вивозі капіталу (все частіше держави стають активними фінансовими експортерами);

посилюється міграція приватного капіталу між промислово розвинутими країнами, (пов’язано це з структурними змінами в економіці, які відбуваються завдяки розвитку капітало– та наукомістких технологій);

зростає частка прямих іноземних інвестицій (тобто таких капіталовкладень у зарубіжні підприємства, що забезпечують контроль інвестора над ними).

Цікава динаміка галузевої структури вивозу капіталу. До середини 50^х років XX ст. капітал вкладався переважно в добувні галузі. З другої половини 50^х до середини 60^х років – в обробну промисловість і торгівлю.

З середини 60^х рр.. – переважною сферою вкладання іноземного капіталу стали новітні технології й сфера послуг.

Міжнародне переміщення капіталу має суперечливі наслідки. Приміром, для країн-експортера позитивним є те, що розширюються ринки збуту, зростають надходження у вигляді прибутків.

Одночасно погіршується платіжний баланс країни (на початковому етапі), а також звужується ринок праці, адже виведений капітал створює нові робочі місця за кордоном.

Для країн-імпортера капіталу позитивними моментами є приплив валюти, зростання зайнятості, впровадження нових технологій, розвиток експортного виробництва, включення в інформаційний простір світового ринку.

У той же час підвищується ризик втрати контролю з боку держави над частиною національної економіки.

Головна причина вивозу капіталу – різниця в нормах прибутку в різних країнах. Потенційних інвесторів цікавить рівень процентної ставки у власній країні та за кордоном.

Міграція капіталу триває до моменту, коли норми прибутку в обох країнах зрівняються.

До інших причин міжнародної інвестиційної діяльності відносять:

відмінності в обсязі отриманого прибутку;

доступ до нових технологій;

бажання перемогти конкурентів за кордоном, закріпитися на міжнародному ринку (для цього ідуть на збитковість закордонного виробництва).

Інвестиції— це всі види активів (засобів), вкладених в гос­подарську діяльність для отримання доходу економічним визна­ченням інвестиції

Інвестиції— це витрати на створення, розширення, реконст­рукцію та технічне переозброєння основного капіталу та зв'язані з цим зміни оборотного капіталу.

Іноземні інвестиції— - це капітали, експортовані з однієї країни і вкладені в справу або підприємство на території іншої, тобто це довгострокові зарубіжна вкладання капіталу, які забез­печують контроль над господарською діяльністю фірми з боку інвестора.

Прямі інвестиції— це капіталовкладення в підприємства за кордоном з метою отримання підприємницького доходу контро­лю за ними зі сторони інвестора.

Читайте також:

1. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
2. А. В. Дудник 1 страница
3. А. В. Дудник 10 страница
4. А. В. Дудник 11 страница
5. А. В. Дудник 12 страница
6. А. В. Дудник 2 страница
7. А. В. Дудник 3 страница
8. А. В. Дудник 4 страница
9. А. В. Дудник 5 страница
10. А. В. Дудник 6 страница
11. А. В. Дудник 7 страница
12. А. В. Дудник 8 страница

Переглядів: 550