• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 2. Формування програми корпоративної соціальної відповідальності 7 страница

Використання низького рівня заробітної плати створює можливість для при­ховування фонду оплати праці. Роботодавці не зацікавлені оприлюднювати весь обсяг заробітної плати. Не секрет, що сьогодні частина зарплати виплачується «в конвертах», унаслідок чого працівник позбавляється відповідного соціального захисту і приречений у майбутньому на отримання мізерної пенси. Ставлення держави до нарахувань па ФОП суб'єктів підприємницького сектору мас зазнати суттєвих змін. Одним із можливих напрямів удосконалення політики держави може бути зниження нарахувань на ФОП. Однак тоді неодмінно слід зобов'язати роботодавця в цільовому порядку використати ці кошти на підвищення зарпла­ти працівникам. Тим самим можна вивести з «тіні» значну частину зарплати, збільшити податкові надходження до бюджету від прямих податків на доходи зайнятого населення.

Розмір мінімальної зарплати визначається в урахуванням середньої заробітної плати. Як показує досвід країн із розвинутою ринковою економікою, мінімаль­на зарплата становить 40-60% від середньої зарплати, зокрема у Бельгії, Данії, Нідерландах, Німеччині - 50%, у Франції - 60%. В Україні співвідношення мі­німальної і середньої зарплати в поточному році становить приблизно 1:2. Не­зважаючи на зростання реального рівня доходів, у 2006 році середня заробітна плата становила 1 041 гри порівняно зі 126 грн у 1996-му, за рівнем середньої заробітної плати Україна в кілька разів поступається країнам колишнього CPGP -Білорусі, Казахстану, Росії - та країнам Центральної Європи.

Отже, мінімальна зарплата їм виконує властивих їй функцій, не забезпечує працездатне населення належними коштами для відтворення робочої сили і є стримуючим чинником ефективної організації виробництва і трудової діяльнос­ті на підприємстві.

Приклад відповідального ставлення держави до бізнесу І молоді з практики У Державному бюджеті на 2008 рік передбачено 32 млн грн для надання дотацій ро­ботодавцям, які забезпечать першим робочим місцем випускників вищих та професійно-

т

технічних закладів. Перелік професій та спеціальностей, за якими надаватиметься така дотація, затверджений Постановою уряду від 19 березня 2008 р. (№ 223).

Ухвалене рішення надає можливість не лише суттєво поліпшити працевлаштування випускників, а й за діяти механізм стимулювання розвитку пріоритетних галузей економі­ки, що відчувають нестачу робочої сили.

~ Розмір дотації, яка надається роботодавцеві щомісячно, дорівнює фактичним витратам на основну і додаткову заробітну плату прийнятої молоді (але на перевищує середньої заробітної' плати за всіма видами економічної діяльності, що склалася у відповідному ре­гіоні за попередній місяць) та сумі сплачених внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Сучасна науково-техн і чн а революція вимагає максимального використан­ня людських здібностей, знань, ентузіазму. Ключовою, центральною фігурою ринкової економіки є підприємець. Підприємець несе повну відповідальність за результати своєї діяльності і є тією особою, яка відшукує ринкові можливості і за допомогою мотивації та вмінь мобілізує ресурси на їх реалізацію. У цьому разі діяльність підприємства залежить від рівня його освіти, попереднього до­свіду, здобутих навичок, гнучкості характеру, здатності до ризику, незалежності натури, віку, сімейного стану та стилю життя тощо. Однак наявність у людини вищевказаних психологічних якостей є ще недостатньою умовою, щоб досягти успіху та безпеки в підприємництві. Як зазначають С. Ф. Покропивний і В. М. Колот, справжній і відчутний підприємницький успіх прийде до людини, котра: вірить у себе, свою підприємницьку ідею; схильна до сумлінної праці; готова до Самопожертви; об'єктивно здатна приймати обґрунтовані рішення; не ста­виться з підозрою до людей, здатна на повагу і дружбу; сприймає чужі думки і пропозиції; не уникає виваженої аналітичної роботи; відчуває необхідність постійно вчитись і поповнювати свої знання; має особливе тяжіння до творчої праці та ініціювання нових ідей і проектів; поважає себе; здатна спиратись на власні сили.

На діяльність підприємця можна дивитися з двох сторін - суспільної і інди­відуальної. Із суспільного боку, діяльність підприємця є надзвичайно корисною і позитивною, бо зводиться до вивчення потреб суспільства і до їх задоволен­ня. З індивідуального боку, діяльність підприємця направлена на отримання максимального прибутку, тобто різниці між одержаним доходом і витратами, пов'язаними з веденням справи. Досягається це в результаті того, що підпри­ємець зацікавлений продавати свою продукцію за максимально високими ці­нами, ресурси на ринку придбати за нижчою ціною, робітникові заплатити за працю якнайменшу зарплату, мінімально витрачати кошти на природоохоронні заходи та соціальний захист працівників. Тут, як бачимо, підприємницька діяль­ність пов'язана з експлуатацією найманих працівників, що надає фігурі підпри­ємця нерідко негативного громадського погляду.

Підприємець в установленому законом порядку несе відповідальність за пору­шення обов'язкових соціальних норм у сфері праці. Відповідальність - це право­ве та етичне ставлення підприємців до суспільства (до господарських суб'єктів, до споживачів, працівників тощо), яке характеризується виконанням правових норм (правил). Відповідал ьність підприємця зводиться до того, що він відповідає:

* за зобов'язаннями, зумовленими цією діяльністю, усім своїм майном, за винятком того, на яке відповідно до законодавчих актів не може бути звер­нене стягнення;

• охорону навколишнього середовища;

• додержання заходів безпеки, охорони праці, виробничої гігієни та сані­тарії;

♦ заподіяну шкоду і збитки.

Господарський кодекс України у статті 69 передбачає, що всі питання щодо поліпшення умов праці, життя і здоров'я, гарантії обов'язкового медичного страхування працівників підприємства та "їхніх сімей, а також інші питання со­ціального розвитку вирішуються трудовим колективом за участі власника або уповноваженого ним органу відповідно до законодавства, установчих докумен­тів підприємства, колективного договору. Потрібно відзначити, що саме ці, без­умовні зобов'язання адміністрація в основному виконує. Однак багато інших зобов'язань роботодавців виконуються далеко не повністю. До індикаторів, які характеризують відповідальність роботодавців перед працівниками, належать: чисельність працівників, зарплата яких нижча від прожиткового мінімуму, за­боргованість із виплати зарплати, частка зарплати у структурі собівартості, вартість наданих соціальних послуг на одного працівника, темпи скорочення персоналу, тривалість робочого тижня, витрати сім'ї працівника на харчування. Кожен із вищеперелічених показників має своє порогове значення. Порогове значення - це гранично допустима величина показника, недотримання якої при­зводить до зниження соціальної відповідальності.

Наприклад, індикатором соціальної відповідальності роботодавців перед пра­цівниками є частка зарплати у структурі собівартості. Порівняно з розвинутими країнами ціна на робочу силу занижена в кілька разів (у структурі витрат вироб­ництва витрати на оплату праці в середньому становлять близько 10-15%, тоді як у провідних країнах із розвинутою ринковою економікою - 20-70%).

Несвоєчасність виплати зарплати набула нині хронічного характеру, що за­свідчує важкий фінансовий стан фірм. На 1 січня 2006 року сума боргу становила 959,7 млн грн. Оптимальне значення цього показника має становити нуль.

Темпи скорочення персоналу за світовим досвідом у середньому становлять не більше ніж 8-10% на рік.

Важливим індикатором рівня якості життя працівника є витрати сім'ї на хар­чування, які в провідних країнах світу не перевищують 50%.

У сучасній ринковій економіці заробітна плата - це ціна, за якою найманий працівник продає свою працю. Як соціально-економічна категорія зарплата

Щ

служить основним засобом задоволення особистим потреб працюючих, еконо­мічним важелем, що стимулює розвиток виробництва, зростання продуктивнос­ті праці, скорочення витрат на виробництво, є засобом перерозподілу кадрів за галузями народного господарства.

Основними видами зарплати є номінальна і реальна. Номінальна зарплата -це певна сума грошей, яку отримують працівники за свою працю. Реальна - це кількість товарів і послуг, які можна придбати за номінальну зарплату.

Офіційним курсом ринкових реформ в Україні с «наближення внутрішніх цін до світових». В основній масі ціни товарів і послуг наблизились до світо­вих, а в деяких випадках навіть перевершили їх. Однак праця - теж товар, але цей товар поставлений у виняткове становище: ціни на всі товари прискорено наближаються до світового рівня, а на працю - прискорено віддаляються від нього. Бідність перетворюється на могутній чинник формування соціальної напруги, зниження народжуваності, зростання обсягів еміграції, погіршення ану здоров'я, зростання смертності. За низького рівня зарплати відбувається ~альна деградація трудового потенціалу. Бідні люди не можуть бути вільними. Німецький економіст Л. Ерхард писав: «Ніяке заперечення не може змінити моє переконання, що бідність є важливим засобом, щоб змусити людину духовно зачахнути в дрібних матеріальних щоденних турботах. Тільки тоді, коли впо­рядкована матеріальна база людського буття, люди стають вільними і зрілими для більш високих справ».

Дешева праця гальмує науково-технічний прогрес, адже найняти додаткову кількість робітників дешевше, ніж удосконалювати технологію. За офіційними даними, у 2006 році було зареєстровано 2,3 млн вакансій, однак лише 5% із них передбачали заробітну плату понад 1000 грн, а 60% - заробітну плату менше ніж 500 грн. Низький рівень заробітної плати зумовлює низький рівень купівельної спроможності населення, що негативно позначається на ринку: зменшується по­пит на товари та послуги, згортається виробництво, скорочуються робочі місця, зростає безробіття.

Усе це підводить до висновку, що вічна проблема відповідальності підприємця за дотримання принципів соціальної справедливості у сфері розподілу доходів в Україні є особливо актуальною і гострою.

Заниження ціни праці, заборгованість із виплати заробленого, незабезпечен­ня мінімальною зарплатою гарантованого рівня соціального захисту - усе це негативно відбивається на роботі підприємства, стає джерелом постійної соці­альної напруженості в українському суспільстві

9. Корпоративна соціальна відповідальність інформаційної політики підприємства

Розвиток людського суспільства, розширення знань про навколишній світ і необ­хідність обмінюватися ними послужили причиною появи і поширення засобів передачі, обробки і нагромадження даних. Поступово сформувалася особлива сфера людської діяльності, пов'язана з народженням, поширенням і обмеженням інформації, - інформаційна сфера. Протягом усієї історії людства вона безпо­середньо впливала на життя як усього суспільства, так і його членів, оскільки будь-яка людська діяльність нерозривно пов'язана з інформацією і не може без неї існувати.

Термін «інформатика» уперше був уведений у наукову термінологію французь­кими вченими на початку 70-х років XX століття.

інформатика — це наука, яка вивчає структуру і загальні властивості інфор­мації, а також загальні закономірності її створення, передачі та використання в різних сферах діяльності людини і суспільства.

Під поняттям «інформація» розуміють документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються в суспільстві, державі та навко­лишньому природному середовищі.

Технічні досягнення XX століття в галузі зв'язку та інформатики привели до того, що у світі склалося особливе віртуальне середовище взаємодії людей -інформаційно-телекомунікаційний простір, відмінними рисами якого є відсут­ність географічних кордонів, неможливість визначення національної належності його об'єктів і можливість анонімного доступу до створених ресурсів. Основою для його формування послужила глобальна комп'ютерна мережа Інтернет. що об'єднує сьогодні мільйони користувачів. їх кількість постійно зростає, і. ймовір­но, в найближчі 5-7 років більшість населення земної кую буде мати постійний доступ у комп'ютерні мережі.

Перехід України від індустріального до інформаційного суспільства пере­творив інформацію на найважливіший фактор процесу виробництва. Інформа­ційні ресурси використовуються безупинно для зв'язку і координації кожної фази перетворення вхідних ресурсів у готову продукцію (послугу). Упровадження нових знань, сучасних інформаційних технологій дозволяє значною мірою під­вищити ефективність діяльності будь-якого суб'єкта господарювання.

Інформаційна економіка суттєво відрізняється від індустріальної, В інфор­маційній економіці кардинально змінюється характер виробничих процесів в основних сферах людської діяльності. Це пов'язано з тим, що а індустріаль­ному суспільстві основними економічними факторами є праця і капітал, а в інформаційному - інформація та знання. Основною формою нагромадження ін­формаційної економіки стає накопичення знань та всебічної інформації, а не матеріальних елементів виробництва. Така зміна характеру нагромадження мас велике соціальне значення. Носіями знань та іншої інформації стають люди і матеріальні елемент виробництва (обладнання, технології). При цьому інфор­мація, що нагромаджується людьми, має тенденцію до збільшення. Оскільки люди є найкращим передавачем технологічної інформації, то їхній розум є най­ціннішим стратегічним, перетворювальним ресурсом.

В інформаційному суспільстві змінюється структура зайнятості. Провідним соціальним класом стають не власники засобів виробництва, а інтелігенція: учені, викладачі, інженери, менеджери. Високий рівень знань, кваліфікації, ін­формаційної грамотності особистості є не лише головною умовою просування у службі, але основою могутності держави.

Важливою характеристикою інформаційної економіки є те, що вона базу­ється на використанні величезних потоків інформації та знань, упровадженні інформаційних технологій у соціальні, управлінські та виробничі процеси. Це дозволяє прискореними темпами збільшувати швидкість перебігу всіх економіч­них процесів (моніторинг, маркетинг, облік, прийняття рішень тощо), а також сприяти усуненню проміжних структур у ланцюгу виробник-споживач (напри* клад, здійснення доставки готової продукції, минаючи складські приміщення; вивчення споживчого попиту через мережу Інтернет, що значно дешевше і по­требує менше часу, ніж шляхом прямого поштового опитування або утримання штату постачальників та рекламістів; проведення банківських операцій або розрахунків між покупцями і продавцями через систему електронних платежів. Це, у свою чергу, зумовлює суттєві зміни організаційних структур в економіці, докорінну перебудова/ матеріальних, адміністративно-виробничих структур на систему віртуальних електронних інформаційних потоків, об'єднаних єдиною комп'ютерною мережею. Для створення такої системи потрібні спеціальне об­ладнання, програмне забезпечення і підготовлені спеціалісти. Від звичайної комп'ютерної мережі її відрізняє точність, оперативність, швидкість і величезні обсяги інформації, що дає інтелектуальним працівникам можливість опера­тивно отримувати інформацію, знання та обмінюватись ними, пропонувати оригінальні рішення і на їх основі здійснювати свою безпосередню виробничу діяльність із відчутним підвищенням рівня продуктивності праці й рентабель­ності виробництва.

У-сучасних умовах Інформація як найважливіший матеріальний ресурс по­діляється: на елементарну (виникає в неживій природі), біологічну (виникає у світі рослин і тварин) і соціальну (виникає в людському суспільстві).

Соціальна інформація поділяється на масову і спеціальну. Масова інформація призначена для всіх членів суспільства; спеціальна інформація призначена для фахівців у конкретній сфері знань.

У межах масової інформації виділимо інформацію:

* суспільно-політичну;

* повсякденну;

* естетичну.

Спеціальна інформація поділяється на наукову, технічну, виробничу, еконо­мічну, фінансову, маркетингову, управлінську тощо.

На підприємстві щодня циркулюють величезні обсяги інформації. Практич­но кожний структурний підрозділ являє собою джерело Інформації і водночас є її адресатом. Ухвалення управлінських рішень грунтується, з одного боку, на інформації, а з другого - на безперервній обробці інформації, інформація, яка надходить на підприємство, поділяється на внутрішню і зовнішню.

Зовнішньою є інформація:

* про діяльність законодавчої та виконавчої влади;

• соціально-економічне середовище (рийки товарів, послуг, робочої сили, конкурентів, постачальників і споживачів тощо);

• природне середовище (Інформація про природно-кліматичні умови, запа­си корисних копалин, умови їх видобутку, прогнози на врожай зернових, овочів і фруктів тощо).

До внутрішніх джерел інформації належать:

* стан виробничого потенціалу;

* діяльність виробничих підрозділів;

* потреби та інтереси персоналу;

• діяльність функціональних підрозділів;

• діяльність обслуговуючих та допоміжних підрозділів.

Зовнішню і внутрішню інформацію опрацьовують працівники підприємства. Керівник на підставі інформації ухвалює рішення, часом дуже відповідальні, що зачіпають інтереси сотень працівників. Від рівня відповідальності керівника, менеджерів» їхніх знань, компетентності, комп'ютерної грамотності залежить ефективність управлінських рішень. Що більше інформації опрацює менеджер перед ухваленням рішення, то більша ймовірність того, що воно буде ефектив­ним. Часто головною причиною помилкових рішень є нестача або низька якість інформації. Для організації інформаційного забезпечення структурних підрозділів підприємства слід визначити реальну потребу в інформації. У більшості під­приємств у розвинутій ринковій економіці витрати на інформаційні технології перевищують величину власного капіталу.

Корпоративна соціальна відповідальність в інформаційній політиці під­приємства полягає в наданні своєчасної, достовірної, зрозумілої, доступної інформації про фінансово-господарську діяльність підприємства працівникам підприємства, інвесторам, постачальникам, споживачам, органам державної влади, бізнес-партнерам.

Однак у цьому визначенні слід зробити уточнення: розголошеною може бути та інформація, яка не становить комерційної таємниці підприємства. За Госпо­дарським кодексом України, відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єктів гооїсдарювання,тцо не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єктам господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею. За неправомірне збирання, розголошення або використання відомостей, що є комер­ційною таємницею, винні особи несуть відповідальність, установлену законом.

Жоден розвиток підприємства, працівника неможливий без інформації. Кор­поративну соціальну відповідальність слід виховувати, Інформуючи працівника про життєдіяльність компанії. У пригоді тут стануть, наприклад, корпоративні видання, корпоративний сайт, працівники компанії, щомісячні збори колекти­ву, випуск газети для співробітників, які вчасно інформують працівників про стан справ у компанії, про всі події, що відбулися останнім часом, відзначають кращих. Така практика є найкращою профілактикою чуток, створює відчуття єдності команди.

Джерелом інформації про підприємство є фінансова звітність. Вона містить Інформацію про результати господарської діяльності підприємства, яка потріб­на акціонерам, Інвесторам, банкам, державним фінансовим органам. Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Ретельне вивчення фінансових звітів роз­криває причини успіхів і невдач у роботі підприємства. Щоб забезпечити вижи­вання підприємства в сучасних умовах, управлінський персонал має навчитися реально, професійно оцінювати і надавати інформацію про фінансовий стан свого підприємства, а також аналізувати діяльність конкурентів.

Поліпшенню корпоративної соціальної відповідальності інформаційної полі­тики підприємства сприятиме створення довідника співробітника, організація внутрішнього корпоративного університету, створення організаційної схеми компанії і розвиненої системи інформування персоналу, впровадження системи статистик та корпоративних традицій.

Довідник співробітника - це книжка, в якій зібрано відповіді на всі питання щодо внутрішніх процедур проходження інформації на підприємстві. Завдяки довідникові співробітники не відривають один одного від роботи, не витрачають час, сили і емоції на розв'язання поточних виробничих питань.

Шляхом створення внутрішнього корпоративного університету компанія усуває перешкоди на шляху професійного зростання працівника. Навчання в ньому проходять як гфацівники-професіонали, так і працівники, яким Потріб­но підвищити свій кваліфікаційний рівень. Постійне одержання нових знань, упровадження їх на практиці допомагає підтримувати позитивний творчий настрій, прагнення знаходити нові, ефективніші способи отримання потрібних результатів.

На зборах кожен працівник може отримати вичерпну інформацію про діяль­ність підприємства, поділитися успіхами - як своїми, так і свого підрозділу, по ставити будь-яке запитання і отримати на нього відповідь.

Організаційна схема компанії інформує працівників, як результати роботи окремих підрозділів поєднуються для досягнення загального результату ком

nam!. Оргсхема сприяє розумінню того, який продукт повинен передати відділ далі по ланцюжку виробничого процесу і заради якої вищої мети кожен працівник щодня приходить на роботу.

■Упровадження системи статистики дозволяє інформувати працівників про результати діяльності кожного окремого співробітника фірми. Щоденна або що­тижнева фіксація цього результату називається статистикою.

Графік, складений на підставі статистики, дає змогу побачити, наскільки краще або гірше працює той чи інший співробітник. Оцінка результатів кожного працівника за статистикою наочно показує внесок кожного в досягнення загаль­ного результату. .

Однією Із суттєвих причин низької корпоративної соціальної відповідальності, у тому числі інформаційної політики, є відсутність на підприємствах єдиної сис­теми показників оцінки рівня відповідальності власників веред робітниками. Інформація про рейтинг соціально відповідальних підприємств є могутнім ката­лізатором процесу формування суспільної думки, інструментом підвищення еко­номічних і фінансових результатів суб'єктів господарювання. Методику оцінки рівня корпоративної соціальної відповідальності власників перед працівниками проведемо за алгоритмом, який представлено нарис 2.7.

1. визначення інформаційної бази для оцінки рівня соціальної відповідальності

2. Вибір показників соціальної відповідальності власників перед працівниками

3. Визначення коефіцієнтні соціальної відповідальності

4. Зіставлення фактичних даних із даними галузі

5. Аналіз даних

б. Прийняття управлінських рішень

Рис. 2.7. Алгоритм оцінки рівня корпоративної соціальної відповідальності власників

Перед працівниками

На першому етапі визначається інформаційна база для дослідження. Джере­лами інформації є баланс підприємства, звіт про фінансові результати, звіт про екологічні збори, звіт про рух грошових коштів, звіт про працю тощо.

На другому етапі серед показників, я кі характеризують фінансово-економічну діяльність підприємства, визначаються ті, які стосуються соціальної відповідаль­ності. Такими показниками є оплата праці, кількість звільнених працівників, кількість молодих спеціалістів, кількість працівників, які підвищили свій освітній рівень, кількість травм за звітний період, сума витрат на соціальній захист тощо.

Третій етап передбачає визначення коефіцієнтів соціальної відповідальності і методики їх обчислення. Серед коефіцієнтів виділимо такі: коефіцієнт зростання зарплати, коефіцієнт плинності кадрів, коефіцієнт прийняття на роботу молодих спеціалістів, коефіцієнт виробничого травматизму, коефіцієнт витрат на соці­альний захист одного працівника» коефіцієнт відношення соціальних витрат до чистого прибутку.

На четвертому е/палі значення показників порівнюють із показниками за попередній період, із запланованими показниками, показниками галузі, показ­никами підприємхгге-конкурентів.

П'ятий етап присвячений аналізові отриманих даних.

На завершальному етапі методики на основі аналізу отриманих даних ухва­люються відповідні управлінські рішення.

Благодійництво – це вид юридичної відповідальності, що реалізується у формі адміністративного стягнення, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення, яке може реалізовува­тися через: попередження; штраф; оплатив вилучення предме­ту, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; конфіскацію предмета, який став знаряддям учинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, отриманих уна­слідок вчинення адміністративного правопорушення; виправ­ні роботи; адміністративний арешт.

- сукупність соціальної і юридичної відповідальності. Юри­дична відповідальність - це додержання конкретних законів і норм регулювання, які визначають, що можуть, а чого не мо­жуть робити у своїх взаємовідносинах соціальні партнери. Соціальна відповідальність -• це певний рівень добровіль­ного реагування влади, профспілок, роботодавців на соціальні проблеми в суспільстві.

- короткотривала дія з надання матеріальної допомоги.

Завдання КСВ при формуванні взаємин із співробітниками

- охорона здоров'я і техніка безпеки; навчання і розвиток персоналу; управління та планування кар'єри співробітників формування мотиваційного клімату колективу; створення со­ціальної єдності колективу; реалізація програми оздоровлення і стрес-менеджменту.

- дотримання вимог споживачів та пріоритет їхніх потреб; без­печність товарів (послуг, робіт); надання інформації про товари і технологій) їх виготовлення; право вибору покупцем юваріь (послуг, робіт); спонсорування освітніх програм безпечного використання продукції; поліпшення пакування і маркування

- дотримання конкурентного законодавства, запобігання id ємним угодам на ринках, використання соціально прийнятних пріоритетів і критеріїв для оцінки привабливості та конкурентоспроможності товару; вихід із сумнівних ринків під час ви­никнення значних етичних проблем.

- такий стан навколишнього середовища, за якого сш немом ливим погіршення екологічної обстановки та вчинення небез­пеки для здоров'я людей.

Концепція вдосконалення - стверджує, що взаємини із споживачем мають формуватись за допомогою низьких цін. Тому підприємство мас слрямову вати свої зусилля на вдосконалення і розвиток виробництва

- стверджує, що взаємини із споживачем мають формуватися за допомогою вдосконалень експлуатаційних харак­теристик товару. Тому підприємство має спрямовувати свої зу­силля на вдосконалення товарної політики.

- базується на припущенні, що взаємини із споживачем мають бути наставницького характеру. Можна продати буди який то­вар, якщо При його збуті докласти чималих зусиль у сфері фор­мування попиту і стимулювання збуту.

- стверджує, що взаємини із споживачем мають формуватись за допомогою системи вивчення та задоволення потреб. Тому Підприємство має спрямовувати свої зусилля на вироблення таких товарів і послуг, які відповідають потребам споживачів.

- базується на дотриманні пріоритету потреб споживачів з од­ночасним урахуванням загальнолюдських принципів. Система взаємопов'язаних складових відповідальності перед суспільством, державою, споживачами, партнерами, співробіт­никами, конкурентами, довкіллям, міжнародною спільнотою тощо.

- бажання працівника задовольнити свої потреби через трудо­ву діяльність.

- трактує корпоративну соціальну відповідальність як своєрід­ну «піраміду», яка складається з економічної, правової, етичної та дискреційної (філантропічної відповідальності організації перед суспільством

- відчуття фізичного, соціального дискомфорту, нестачі чого-небудь, що потрібне для створення і підтримки нормальних умов життя і розвитку людини.

- корпорації, власні інтереси яких с домінуючими в розвитку бізнесу.

- це корпорації, які виконують мінімум соціальних зобов'язань перед суспільством. Перелік загальносуспільних зобов'язань таких корпорацій обмежується переважмо тими, що визначаються державою.

- корпорації, які виконують визначені законом норми поведін­ки щодо товариства і навколишнього середовища та беруть на себе добровільні незначні соціальні зобов'язання, «корпорації, які роблять певний конструктивний внесок у сус­пільство. Здебільшого така діяльність проявляється в благо­дійних акціях для конкретно визначених організацій та району (міста) в цілому, реалізації соціальних інвестицій/ соціальних акціях,

- полягає в наданні своєчасної, достовірної зрозумілої, до­ступно/ інформації про фінансово-господарську діяльність підприємства працівникам підприємства, інвесторам, поста­чальникам, споживачам, органам державної влади, бізнес -партнерам.

Читайте також:

1. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
2. II. Вимоги до складання паспорта бюджетної програми
3. А. В. Дудник 1 страница
4. А. В. Дудник 10 страница
5. А. В. Дудник 11 страница
6. А. В. Дудник 12 страница
7. А. В. Дудник 2 страница
8. А. В. Дудник 3 страница
9. А. В. Дудник 4 страница
10. А. В. Дудник 5 страница
11. А. В. Дудник 6 страница
12. А. В. Дудник 7 страница

Переглядів: 1139