• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 9. Мотивація як функція менеджменту

Рисунок .3 – Дивізійна структура управління

Рисунок .2 – Лінійно-функціональна структура

Рисунок 1 – Лінійно-штабна структура

При функціональній структурі виникає процес ділення організації на окремі елементи, кожний із яких має чітко визначене, конкретне завдання і обов'язки. Організація ділиться на блоки: виробництво, маркетинг, фінанси.

Збільшення розмірів підприємств, диверсифікація їх діяльності приводить до виникнення дивізійних структур управлінням (рисунок 6.3), що почали давати певну самостійність своїм виробничим підрозділам, залишаючи керівництву корпорації стратегію розвитку, науково-дослідницькі розробки, фінансову і інвестиційну політику.

При дивізійній структурі можлива спеціалізація :

1) продуктова;

2) споживча;

3) регіональна.

Переваги дивізійної структури :

- управління багатопрофільним підприємством з великою чисельністю і територіально віддаленими підрозділами;

- велика гнучкість, реакція на зміни порівняно з лінійною;

- більш чіткий зв'язок виробництва з споживачами.

Недоліки дивізійної структури:

- велика кількість "поверхів" управлінців між робітниками і керівництвом компанії;

- основні зв'язки – вертикальні, тому звідси проходять загальні для ієрархічних структур недоліки: тяганина, перевантаження управлінців, погана взаємодія при рішенні питань;

- дублювання функцій на різних "поверхах" і як слідство - дуже високі;

- витрати на утримання керівницької структури;

У відділеннях зберігається лінійна або лiнійно-функціональна структура зі всіма перевагами і недоліками.

До органічного типу структури управління відноситься така структура управління, яка характеризується особистою відповідальністю кожного працівника за загальний результат.

Тут не існує необхідності в детальному розподілі праці по видам робіт і формуються такі відносини між учасниками процесу управління, які диктуються не структурою, а характером проблеми, що вирішується. Основна властивість цих структур – це здатність відносно легко змінювати свою форму, пристосовуватися до нових умов, органічно вписуватися в систему управління. Ці структури орієнтуються на прискорену реалізацію складних програм і проектів в границях крупних організацій, галузей і регіонів. Як правило, вони формуються на тимчасовій основі, тобто на період реалізації проекту, програми, вирішення проблеми або досягнення поставлених цілей.

Органічний тип на відміну від ієрархічного представляє собою децентралізовану організацію управління, для якої характерно: відмова від формалізації і бюрократизації процесів та відношень, скорочення кількості рівнів ієрархії, високий рівень горизонтальної інтеграції, орієнтація культури відношень на кооперацію, взаємну інформованість та самодисципліну.

Найбільш поширеними структурами органічного типу являються проектна, матрична, програмно-цільова, бригадна форма організації праці.

Проектна структура формується при розробці проектів, тобто будь-яких процесів цілеспрямованих змін в системі (наприклад, модернізація виробництва, освоєння нових продуктів та технологій, будівництво об’єктів та ін.). Управління проектом включає визначення його цілей, формування структури, планування і організація виконання робіт, координацію дій виконавців. При проектній структурі управління діяльність організації розглядається як сукупність проектів, що виконуються.

Переваги проектної структури :

- висока гнучкість

- зниження чисельності керівницького персоналу порівняно з ієрархічними структурами.

Недоліки проектної структури:

- дуже високі вимоги до кваліфікації керівника проекту;

- розподіл ресурсів між проектами;

- складність взаємодії проектів.

Матрична структура – структура, побудована на принципі подвійного підпорядкування виконавців:

1) безпосередньому керівнику функціональної служби, що надає персонал і технічну допомогу керівнику проекту;

2) керівнику проекту, який наділений повноваженнями для виконання процесу управління у відповідності з запланованими строками, ресурсами та якістю.

Переваги матричної структури :

- найкраща орієнтація на цілі проекту

- краще ефективне поточне управління, збільшення ефективності використання ресурсів персоналу, їх знань

- зменшено час реакції на потреби проекту, тобто існують горизонтальні комунікації і єдиний центр прийняття рішень.

Недоліки матричної структури :

- складність встановлення чіткої відповідальності за роботу (слідство подвійного підпорядкування )

- необхідність постійного контролю за співвідношенням ресурсів для проектів

- високі вимоги до кваліфікації

- конфлікти між керівниками проектів.

Читайте також:

1. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
2. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
3. Активи як об’єкт фінансового менеджменту
4. Аналіз зарубіжних концепцій менеджменту
5. Базові засади менеджменту
6. БУДІВНИЦТВО В ПЕРСПЕКТИВІ ПРОЕКТНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
7. Бюджетування як функція фінансового контролінгу
8. Види ефективності менеджменту
9. Види ефектів виробництва, пов’язаних з удосконаленням менеджменту організації
10. Види менеджменту
11. Види та принципи менеджменту.
12. Використання можливостей текстового редактора WORD у торговельному менеджменті. Формування документів та звітів для торговельного менеджменту

Переглядів: 481