Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Питання ДЛЯ самоконтролю знань

План

Питання ДЛЯ самоконтролю знань

1. Назвати стратегічну мету діяльності підприємства.

2. Охарактеризувати найважливіші завдання стратегії.

3. Дати характеристику принципам, на яких базується процес управління товарообігом.

4. Дати характеристику етапів схеми управління товарообігом.

5. Назвати шляхи отримання інформації на I етапі управління товарообігом.

6. Розкрити сутність основного завдання IV етапу управління товарообігом.

ЛЕКЦІЯ №

ТЕМА «Економічні межі діяльності підприємства

в умовах ринку»

1. Визначення мінімальної межі діяльності підприємства.

2. Визначення максимальної межі діяльності підприємства.

3. Оптимізація обсягу товарообігу.

Обсяги діяльності торговельного підприємства в умовах ринкової економіки мають певну мінімальну та максимальну межу, які необхідно враховувати в процесі розробки стратегії його діяльності та стратегії управління товарообігом.

Визначення мінімальної межі діяльності пов’язане з вимогами самоокупності та самофінансування діяльності господарюючого суб’єкта та базується на розрахунку „точки беззбитковості” („мертвої точки”).

Стосовно торговельного підприємства під „точкою беззбитковості” розуміють такий обсяг товарообігу підприємства, при якому сума одержаного валового прибутку (чистого торговельного доходу) дорівнює сумі поточних витрат, тобто досягається самоокупність діяльності.пидприемства

Визначення „точки беззбитковості” підприємства

Розрахунок „точки беззбитковості” (Тб) може бути проведений за наступною методикою:

де Рвп (або Рчтд) - рівень валового прибутку, або рівень чистого

торговельного доходу;

Рв(змін) – рівень умовно-змінних витрат підприємства,

В(пост) – сума постійних витрат підприємства, грош. один.

Базовою передумовою даної методики є умова беззбитковості, тобто дотримання рівності:

ВП (або ЧТД) = В операц. (адмін. витрати +витрати на збут + ін. операц. витрати)

Таким чином, точка беззбитковості – це такий обсяг реалізації товарів при якому підприємство не має збитків, але ще не має і прибутків. При цьому витрати підприємства дорівнюють його доходам.

Ця залежність показана за допомогою таких моделей

ВП =

В = Впост + Взмін = Впост + .

Перетворення даних моделей відносно обсягу товарообігу дозволяє обґрунтувати його значення в “точці беззбитковості”

Тб =

Приклад 1. Визначити обсяг товарообігу, який дасть змогу забезпечити беззбитковість підприємства, якщо планується отримати рівень валового прибутку у розмірі 24,0%, рівень умовно-змінних витрат – 15,0%, а суму витрат умовно-постійних – 32,0 тис.грн.

Тб =

Таким чином, для беззбиткової діяльності і отримання рівня валового прибутку у розмірі 24,0% даному підприємству необхідно реалізувати товарів на суму 355,6 тис.грн.

Приклад 2.Приватне підприємство “Лідія” у звітному році отримало чистий торгівельний дохід в сумі 22,0 тис.грн.., що на 3,0 тис.грн. менше витрат підприємства (без собівартості).

Такі дані говорять про те, що підприємство знаходиться в зоні збитковості, так як ЧТД<В (без собів.)

Обсяг товарообігу звітного року складає 110,0 тис.грн., а рівень витрат умовно-змінних 12,0%.

Визначити розмір показників, які забезпечують беззбиткову діяльність підприємству.

- Визначаємо суму витрат підприємства (без собівартості)

22+3,0 = 25,0 тис.грн..

- Визначаємо рівень витрат підприємства (без собівартості)

- Визначаємо рівень чистого торговельного доходу підприємства

- Визначаємо суму витрат умовно-постійних

- Визначаємо товарообіг в “точці беззбитковості”

Отриманий результат свідчить про те, що даному підприємству для забезпечення беззбиткової роботи необхідно запрогнозувати обсяг товарообігу не нижче 147,5 тис.грн.

Також можна проаналізувати витрати підприємства і за результатами аналізу виявити резерви зниження витрат. Особливу увагу звернути на витрати умовно-постійні.

Отже, якщо на підприємстві є резерви зниження умовно-постійних витрат до суми 8,8 тис.грн.., то обсяг товарообігу в розмірі 110,0 тис.грн. забезпечить беззбиткову діяльність підприємству.

Визначення „точки беззбитковості” має суттєве значення при обґрунтуванні доцільності створення підприємства та його діяльності на певному регіональному чи товарному ринку, а також в процесі функціонування – для визначення критичного зниження обсягу товарообігу , яке обумовлює отримання збитків від торговельної діяльності.

Для власників підприємства мінімально допустимий обсяг діяльності торговельного підприємства (товарообігу) пов’язаний з визначенням „точки мінімальної рентабельності”. Досягнення цієї мінімальної межі діяльності підприємства є умовою отримання мінімального прибутку та задоволення його економічних інтересів.

Під „точкою мінімальної рентабельності” розуміють такий обсяг товарообігу підприємства, при якому сума валового прибутку (чистого торговельного доходу) не лише покриває поточні витрати на ведення діяльності, а й утворює прибуток, розмір якого (після сплати податків) задовольняє уявлення власників підприємства про мінімальний рівень рентабельності на вкладений капітал.

Кількісно мінімальний рівень рентабельності визначається рівнем депозитної ставки банків, що склався на певний час, позаяк власник підприємства незацікавлений у капіталізації прибутку (вкладення його в основні та оборотні активи підприємства), якщо одержуваний чистий прибуток за результатами діяльності підприємства менший за суму відсотків, яку він міг би отримати від зберігання своїх грошових коштів у банку або придбав би на них цінні папери інших підприємств.

Оскільки розмір капіталу, вкладеного власником у дане підприємство (К), а також мінімальний рівень рентабельності (МРР) можуть бути визначені кількісно і не залежати від обсягу товарообігу підприємства, сума мінімального чистого прибутку може бути розрахована так:

де Сп – частка прибутку, яка відраховується в бюджет (орієнтовано – ставка податку на прибуток).

Приклад 3. Визначити суму мінімального прибутку підприємства для задоволення економічних інтересів, якщо власниками було вкладено суму у розмірі 620,0 тис.грн.., необхідний мінімальний рівень рентабельності складає 4,0%

Таким чином, для того, щоб задовольнити інтереси власників капіталу сума прибутку має складати не менше 33,1 тис.грн..

Графічна ілюстрація „точки мінімальної рентабельності”

Розрахунок „точки мінімальної рентабельності”(Тмр) здійснюється за методикою:

Така методика розрахунку мінімальної точки рентабельності визначена, виходячи з того, що сума мінімального чистого прибутку залежить від таких показників як чистий торговельний дохід підприємства (або ВП), витрати підприємства (без собівартості реалізованих товарів), податок на прибуток.

ЧТД - В (без собів) – Податок = Пч

де Пч – чистий прибуток, що залишається у розпорядженні власників підприємства.

Приклад 4. На підставі даних у прикладі № 3 визначити товарообіг підприємства в точці мінімальної рентабельності, якщо рівень чистого торговельного доходу прогнозується у розмірі 26,0%, рівень умовно-змінних витрат 16,0%, сума витрат умовно-постійна 15,5 тис.грн.

Визначення максимальної межі діяльності торговельного підприємства в умовах ринкової економіки ґрунтується на використанні теорії рівноваги фірми. Згідно цієї теорії, збільшення обсягів діяльності є доцільним з економічної точки зору щодо обсягу діяльності, який забезпечує максимізацію отримання прибутку. Подальше зростання обсягу діяльності визначається економічно невиправданим, оскільки обумовлює зменшення прибутку, а отже, вступає в протиріччя з економічними цілями діяльності підприємства.

Умова максимізації прибутку підприємства є загальною для всіх типів ринкових ситуацій (чистої конкуренції, монополії, олігополії, монополістичної конкуренції) і полягає у визначені обсягу діяльності, при якому забезпечується рівність між граничним доходом та граничними витратами підприємства.

Водночас визначення обсягів максимального прибутку в умовах різних типів ринкових ситуацій має певні особливості.

В умовах досконалої конкуренції, яка є найбільш поширеним типом ринкової ситуації на споживчому ринку, рівноважна ринкова ціна є постійною величиною для кожного окремого підприємства та не залежить від його стратегії ціноутворення.

В цих умовах зростання доходу підприємства може бути забезпечене тільки шляхом зміни обсягу діяльності (товарообігу). Зростання товарообігу призводить до зміни сукупних поточних витрат підприємства. При цьому обсяг умовно-постійних витрат залишається незмінним, а обсяг змінних – зростає відповідно до зростання обсягу товарообігу, але нерівномірно з ним.

Максимальний рівень прибутку підприємства досягається при обсязі товарообігу, що забезпечує рівність граничного доходу та граничних витрат. Це пояснюється тим, що граничний прибуток дорівнює різниці між граничним доходом та граничними витратами, і поки вона позитивна, збільшення обсягу товарообігу на додаткову одиницю (1000 умов. грош. один)збільшує загальну масу прибутку. Коли граничний дохід стає менший за витрати, додаткова реалізація товарів (на 1000 ум. грош. один.) зменшує прибуток на величину їх різниці. Очевидно, що максимізація прибутку досягається, коли граничний прибуток дорівнює нулю, тобто ГД-ГВ = 0.

Оскільки в умовах досконалої конкуренції ринкова ціна торговельної послуги дорівнює граничному доходу підприємства, максимізація прибутку досягається в точці обсягу товарообігу, в якому граничні витрати дорівнюють ринковій ціні, тобто Цр = ГВ.

Таким чином, оптимальний обсяг товарообігу конкурентного підприємства в короткостроковому періоді являє собою такий обсяг товарообігу, при якому граничні витрати дорівнюють ринковій ціні торговельної послуги.

Ситуація максимізації прибутку, що досягнута в короткостроковому періоді, не може тривати довго. Це пояснюється тим, що високі прибутки приваблюють до галузі інших конкурентів. Крім того, всі діючи в галузі підприємства також збільшують обсяги продажу. В результаті суттєво зростає обсяг галузевої пропозиції, ціна торговельних послуг знижується. Якщо її рівень стане нижчим за довгострокові середні витрати , підприємства почнуть скорочувати обсяги товарообігу, а окремі з них будуть виходити з галузі. У результаті обсяг галузевої пропозиції почне знижуватись, а ціна торговельних послуг буде зростати. Коли ціна досягне мінімального рівня довгострокових середніх витрат, економічний прибуток всіх підприємств буде дорівнювати нулю. Коли економічний прибуток дорівнює нулю, підприємство отримує нормальний прибуток в розмірі неявних витрат, тобто реальний прибуток на інвестований капітал.

Звідси випливає, що в довгостроковому періоді конкурентне підприємство отримує не економічний, а нормальний прибуток. Забезпечуючий його обсяг товарообігу встановлюється в точці рівності довгострокових граничних середніх витрат та рівноважної ринкової ціни торговельної послуги, тобто ДГВ=ДСВ=Цтп.

При цьому обсязі діяльності підприємство повністю використовує економію від ефекту масштабу. Коли усі підприємства отримують нормальний прибуток, галузь перебуває в довгостроковій конкурентній рівновазі. При цьому ринкова ціна торговельної послуги дорівнює не тільки довгостроковим, але й короткостроковим граничним та мінімальним середнім витратам. Тому жодне з них не прагне покинути галузь та переключити свої ресурси на іншу справу, позаяк і в інших галузях економічний прибуток тяжіє до нуля.

Ситуація зменшення економічного прибутку в довгостроковому періоді до нуля носить назву парадоксу прибутку. В умовах досконалої конкуренції підприємства можуть отримувати прибуток лише протягом певного періоду. Він є тимчасовою винагородою, оскільки приводить до дії механізм, який, зрештою, зводить її до нуля.

Перебування підприємства в умовах довгострокової рівноваги можливе при виконанні наступних трьох умов:

Ÿ фірма не повинна мати збуджуючих мотивів для збільшення або зниження обсягу товарообігу, а це означає, що ГД = ГВ (тобто умова короткострокової рівноваги є умовою довгострокової рівноваги);

Ÿ кожне підприємство має бути задоволене обсягами своєї діяльності та ресурсним потенціалом (тобто величиною постійних витрат);

Ÿ не повинно існувати мотивів, що спонукають нові підприємства до входження до галузі, або старі – до виходу.

Література:Мазаракі А.А. Економіка торговельного підприємства с. 44-66.

1. Які межі діяльності підприємства ви знаєте?

2. Розкрийте сутність мінімальної межі діяльності підприємства.

3. Охарактеризуйте методику визначення „точки беззбитковості”.

4. Розкрийте сутність точки мінімальної рентабельності.

5. Назвіть методику визначення суми мінімального чистого прибутку.

6. Методика визначення товарообігу, для забезпечення мінімальної рентабельності підприємства.

7. Дайте визначення максимальній межі діяльності підприємства.

8. Розкрийте сутність максимального рівня прибутку підприємства.

9. Охарактеризуйте термін “парадокс прибутку”.

10. Дайте характеристику умов, які визначають довгострокову рівновагу підприємства.

Завдання для Індивідуальної роботи студентів

1. Визначити обсяг товарообігу, який дасть змогу забезпечити беззбитковість підприємства, якщо планується отримати рівень валового прибутку у розмірі 26,0%, рівень умовно-змінних витрат – 17,0%, а суму витрат умовно-постійних –

38,0 тис.грн.

2. Приватне підприємство “Родео” у звітному році отримало чистий торгівельний дохід в сумі 33,0 тис.грн.., що на 4,5 тис.грн. менше витрат підприємства (без собівартості). Такі дані говорять про те, що підприємство знаходиться в зоні збитковості, так як ЧТД<В (без собів.)

Обсяг товарообігу звітного року складає 165,0 тис.грн., а рівень витрат умовно-змінних 14,0%. Визначити розмір показників, які забезпечують беззбиткову діяльність підприємству.

3. Визначити суму мінімального прибутку підприємства для задоволення економічних інтересів, якщо власниками було вкладено суму у розмірі 930,0 тис.грн.., необхідний мінімальний рівень рентабельності складає 4,5%

4. На підставі даних завдання № 3 визначити товарообіг підприємства в точці мінімальної рентабельності, якщо рівень чистого торговельного доходу прогнозується у розмірі 25,0%, рівень умовно-змінних витрат 15,0%, сума витрат умовно-постійна 20,0 тис.грн.

5. На ПП “Контур” у наступному році у зв’язку з підвищенням витрат на постачання товарів передбачається підвищення рівня умовно-змінних витрат на 11,0%, з метою створення більш притягувального цінового образу підприємства передбачається зниження рівня торгової надбавки на 3,0%. Умовно-постійні витрати визначені у сумі 38,0 тис.грн., рівень умовно-змінних витрат звітного року – 10,0%. Середній розмір торгової надбавки у звітному році складав 25,0 %. Розрахувати та економічно обґрунтувати товарообіг підприємства, який дасть змогу забезпечити беззбитковість роботи підприємств.

ЛЕКЦІЯ №

ТЕМА «Планування товарообігу підприємства»

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Товарообігом підприємства	\|	Характеристика методів планування товарообігу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.