• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Питання щодо самоконтролю знань

План

Планування прибутку підприємства

1. Методи планування прибутку підприємства, їх характеристика;

2. Розподіл та використання прибутку підприємства;

Розробка стратегії управління прибутком передбачає дослідження динаміки прибутку та рентабельності, оцінку факторів, що обумовлюють їх величину, а також визначення достатності прибутку для вирішення завдань виробничого і соціального розвитку підприємства.

Ефективність управління процесами утворення прибутку значною мірою залежить від якості аналізу, реальності виявлених резервів збільшення прибутку, економічного обґрунтування планів (прогнозів) формування та використання прибутку на майбутній період.

Система планових розрахунків охоплює наступні напрямки роботи.

Процес планування формування та розподілу прибутку

Обґрунтування обсягу формування прибутку підприємства на плановий період передбачає з одного боку, визначення цільової величини прибутку, що забезпечує умови самофінансування підприємства і вирішення стратегічних і тактичних задач, що стоять перед ним, з другого – розрахунок можливості отримання прибутку при прогнозному обсязі товарообігу, доходу і витрат.

Величина прибутку, як цільова функція діяльності підприємства, залежить від обраної стратегії. Як відомо, вона може бути мінімальною, нормальною і необхідною.

Для визначення мінімального і нормального прибутків, як цільової функції підприємства виходять із прогнозної величини капіталу підприємства, прогнозу мінімального рівня рентабельності капіталу (прогноз процентної ставки банків) і прогнозу норми прибутку на капітал (середньо галузева рентабельність капіталу). При прогнозуванні величини капіталу необхідно враховувати склад і розмір джерел його збільшення (кредити банків, випуск облігацій, продаж акцій абощо), а також впливу на його вартість інфляційних очікувань.

Необхідна величина прибутку підприємства розраховується, виходячи із потреби підприємства в фінансуванні його виробничого і соціального розвитку, забезпечення необхідного соціального споживання, утворення фондів ризику і фонду виплати дивідендів власникам підприємства, створення фінансових резервів, а також виплати податкових та інших обов’язкових платежів, що здійснюються з прибутку. Таким чином, необхідний прибуток визначає умови для самофінансування підприємства.

Розрахунок розміру необхідного прибутку на плановий період здійснюється у такому порядку:

1. проводиться обґрунтування потреб підприємства в фондах фінансових ресурсів на виробничий і соціальний розвиток, що утворюються за рахунок чистого прибутку підприємства;

2. визначається питома вага податків і обов’язкових платежів із прибутку в його загальній величині, що склалася в перед плановому періоді;

3. розраховується величина необхідного прибутку (П_необх), виходячи із потреби прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, та частки обов’язкових платежів в загальній сумі прибутку:

,

де ЧП_необх – потреба в чистому прибутку підприємства в грошовому вимірі;

С_п – середній рівень податків і обов’язкових платежів.

Пример 1.Розрахувати величину необхідного прибутку (П_необх), виходячи із потреби прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, та частки обов’язкових платежів, якщо підприємство має за мету отримати чистий прибуток у розмірі 24,0 тис. грн.

Отже , для сплати обов’язкових податків та отримання чмстого прибутку у розмірі 24,0 тис. грн. , підприємству необхідно отримати суму прибутку у розмірі 32,0 тис. грн.

Розрахунок можливого розміру одержання прибутку може здійснюватись методом прямого розрахунку або розрахунково-аналітичним методом.

Метод прямого розрахунку передбачає визначення суми прибутку як різниці між прогнозним розміром доходів підприємства, податком на додану вартість і його поточними витратами.

Розрахунково-аналітичний метод базується на вивченні тенденції змін прибутку і рентабельності та прогнозування змін факторів, що впливають на їх величину. Величина можливого прибутку визначається згідно з методикою:

П_можл. = , де

Р_{р(т)звіт} – рівень рентабельності товарообігу звітного періоду;

Т_пл - плановий товарообіг;

- прогнозовані зміни прибутку підприємства за рахунок зміни факторів, що впливають на його величину.

Приклад 2. Визначити величину можливого прибутку підприємства на плановий рік, використовуючи розрахунково-аналітичний метод, якщо у звітному році товарообіг складає 525,0 тис. грн., сума чистого прибутку звітного року – 31,5 тис. грн.

У наступному році прогнозується збільшити обсяг реалізації товарів на 4,5 %, прогнозовані зміни прибутку підприємства за рахунок зміни факторів, що впливають на його величину складають + 2,1 тис. грн.

1. Визначаємо суму запланованого товарообігу підприємства

Тпл. =

2. Визначаємо рентабельність товарообігу підприємства

Рт(звіт) =

3. Визначаємо розмір можливого прибутку підприємства

П_можл. =

П_можл. =

Таким чином, величина можливого прибутку підприємства на наступний рік, з урахуванням рентабельності звітного року та прогнозування змін факторів, що впливають на її величину, буде складати 35,0 тис. грн.

Результати розрахунків цільового та можливого прибутку необхідно порівняти. Якщо можливості отримання прибутку відповідають його цільовому розміру, то такий варіант приймається як плановий. У тому разі, коли можливості підприємства по одержанню прибутку недостатні для забезпечення самофінансування, слід розробити заходи з урегулювання цієї невідповідності шляхом пошуку і мобілізації додаткових (неврахованих) резервів збільшення доходів або зниження витрат. При цьому необхідно прагнути до максимального наближення планового прибутку до його цільового розміру.

Після прийняття рішення про величину планового прибутку розраховують планові показники рентабельності підприємства, які використовуються при прийнятті управлінських рішень з формування ресурсного потенціалу підприємства, здійснення комерційних угод, інвестиційної діяльності тощо.

Розподіл прибутку підприємства є важливим економічним важелем, що забезпечує гармонізацію економічних інтересів держави, підприємства як господарюючого суб’єкта ринку, його трудового колективу.

Порядок розподілу прибутку підприємства залежить від чинного законодавства, яке регулює взаємовідносини підприємства з бюджетом, форми власності і організаційно-правового статусу підприємства.

Схема розподілу прибутку торговельного підприємства

Одержаний підприємством прибуток направляється на виплату податків та обов’язкових платежів, що сплачуються з прибутку, і на утворення чистого прибутку. Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, використовується для матеріального заохочення і соціального розвитку, формування резервного фонду, фондів комерційного ризику, виробничого розвитку, виплати дивідендів, поповнення інших фондів, що формуються за рішенням підприємства. Розмір фондів фінансових коштів, що утворюються підприємством за рахунок чистого прибутку, не регламентується, за винятком резервного фонду (для акціонерних товариств).

Розподіл прибутку має певні особливості залежно від організаційно-правової форми господарювання.

Так, якщо торговельне підприємство має статус акціонерного товариства, то при розподілі прибутку виникає необхідність формування фонду виплати дивідендів та резервного фонду, в обсягах визначених законодавством.

Розмір відрахувань до фонду виплати дивідендів залежить від обсягу та структури (звичайні та привілейовані акції) акціонерного капіталу, кон’юнктури фінансового ринку та типу дивідендної політики, яку проводить торговельне підприємство.

В підприємствах з участю іноземного капіталу передбачається поділ чистого прибутку на частину вітчизняного та іноземного учасника згідно умов установчого договору.

В орендних підприємствах за рахунок чистого прибутку сплачується частина орендної плати, яка перевищує розмір амортизаційних відрахувань на орендоване майно, а також може створюватися фонд викупу.

Основною метою планування розподілу чистого прибутку є оптимізація пропорції між частиною чистого прибутку, що споживається (персоналом та власниками підприємства), та частиною, що залишається в кругообігу коштів підприємства.

Планування розподілу прибутку здійснюється в такому порядку:

- визначення потреби прибутку за напрямками його використання;

- формування цільової структури розподілу прибутку;

- визначення пріоритетності в використанні прибутку за окремими напрямками використання;

- збалансування потреби в прибутку по напрямках його використання з можливостями отримання прибутку при здійснені господарсько-фінансової діяльності підприємства.

Розрахунок потреби в прибутку за напрямками його використання здійснюється за окремими елементами його складових:

Ÿ фінансування розвитку матеріально-технічної бази підприємства (авансування основного капіталу);

Ÿ фінансування приросту власних зворотних коштів (авансування власного зворотного капіталу);

Ÿ фінансовий резерв (фонд ризику чи фонд регулювання цін);

Ÿ погашення довгострокових і середньострокових кредитів банків;

Ÿ погашення інших видів кредитних зобов’язань підприємства і виплата процентів з них;

Ÿ придбання кредитних зобов’язань, акцій інших підприємств;

Ÿ фінансування діяльності об’єднань, асоціацій, концернів і інших горизонтальних структур, членом яких є підприємство;

Ÿ здійснення соціального розвитку і заохочення трудового колективу;

Ÿ виплата дивідендів власникам підприємства;

Ÿ сплата податків, інших обов’язкових платежів і внесків, передбачених законодавством.

Потреба прибутку для забезпечення приросту основних фондів визначається на основі експертної оцінки з урахуванням реальної потреби і можливостей розвитку матеріально-технічної бази підприємства та наявності інших джерел (крім прибутку), що використовуються для його фінансування.

Потреба в прибутку для авансування власного зворотного капіталу визначається, виходячи із суми власних зворотних коштів, необхідних підприємству при плановому обсязі діяльності.

Потреба у формуванні резервного фонду може бути визначена по-різному: як процент відрахувань від прибутку, передбачений статутом підприємства чи чинним законодавством – виходячи із фактичної потреби в коштах цього фонду в базовому періоді, планового зростання обсягу діяльності підприємства та зміни ступеня її ризикованості.

Потреба в прибутку для погашення середньо- та довгострокових кредитів банків, а також інших видів кредитних зобов’язань та виплати процентів з них визначається виходячи з умов постачання і матеріально-технічного забезпечення.

Потреба в прибутку для фінансування діяльності об’єднань, асоціацій і інших горизонтальних структур, членом яких є підприємство, визначається виходячи із умов договорів та статутів цих структур в абсолютній сумі або в процентах від одержаного прибутку чи обсягу діяльності підприємства.

Потреба в прибутку для здійснення соціальних, культурних заходів і житлового будівництва, а також обсяг коштів, що спрямовується на заохочення робітників за принципом „участь в прибутку”, повинна визначатись виходячи із умов найму робочої сили та вимог профспілкових комітетів трудових колективів до обсягу цих витрат.

Розмір необхідних дивідендних виплат, визначають так, щоб рівень виплачуваного дивіденду дозволяв забезпечити економічну зацікавленість власників у зростанні ефективності роботи підприємства. При цьому слід використовувати інформацію про рівень дивідендів на інших підприємствах, рух позичкової ставки та проценту по депозитних вкладах.

Сумарна потреба в прибуткові – за всіма напрямками його використання може бути прийнята як один з варіантів величини цільового чистого прибутку підприємства.

Після визначення потреби в прибутку за окремими напрямками його використання здійснюють формування цільової структури розподілу прибутку.

При проведені цієї роботи необхідно враховувати значну кількість факторів, найважливішими з яких є:

Ÿ стадія життєвого циклу підприємства та стратегічні цілі його розвитку;

Ÿ темпи зростання товарообігу, передбачені стратегічним планом розвитку підприємства;

Ÿ наявна структура капіталу підприємства та ступінь її оптимальності; можливість залучення капіталу з альтернативних джерел;

Ÿ необхідність здійснення реального інвестування з метою раціональної диверсифікації, впровадження нових технологій, розширення, оновлення та модернізація основних фондів;

Ÿ необхідність здійснення проектів фінансових інвестицій з метою отримання додаткових доходів, переливи капіталу в більш ефективні та прибуткові сфери бізнесу;

Ÿ прийнята на підприємстві система матеріального заохочення персоналу;

Ÿ обсяги соціальної сфери підприємства, потреба в її поточному фінансуванні та подальшому розвитку;

Ÿ економічні інтереси власників підприємства на короткостроковий та довгостроковий періоди, рівень оподаткування дивідендних виплат.

Оцінка впливу перелічених факторів дозволяє здійснити ранжування потреб у використанні прибутку при формуванні його нижчим за цільову величину.

Остаточне рішення про плановий розподіл прибутку приймається після затвердження плану формування прибутку підприємства.

Якщо прийнятий план формування прибутку менший за сумарну потребу в прибутку за окремими напрямками його використання, то необхідно переглянути розміри його використання на різні потреби з урахуванням визначених пріоритетів в розвитку підприємства.

1) Сформулюйте цільові функції діяльності підприємства.

2) Розкрийте методику обґрунтування необхідного розміру прибутку торговельного підприємства.

3) Які методи використовуються для розрахунку можливого розміру прибутку торговельного підприємства?

4) Розкрийте особливості розподілу прибутку в підприємствах торгівлі.

5) Розкрийте механізм впливу чинників на формування чистого прибутку підприємства.

Читайте також:

1. II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
2. III. Актуалізація набутих знань
3. III. Контроль знань
4. IV. Закріплення й узагальнення знань
5. IV. Питання самоконтролю.
6. IV. Повідомлення теми та мети уроку V. Сприймання і засвоєння нових знань, умінь та навичок.
7. IІ. Актуалізація опорних знань учнів.
8. V. Закріплення знань
9. V. Засвоєння знань
10. V. Питання для самоконтолю
11. V. Питання туристично-спортивної діяльності
12. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок

Переглядів: 794