Поняття й види товарних бірж 3 страница

Товарна біржа діє на підставі уставу, у якому визначаються органи управління товарною біржею, порядок їхнього створення й компетенція, організаційна структура біржі (ст. 6 Закону).
Компетенція органів управління товарної біржі — це система юридичного забезпечення реалізації функцій даного суб'єкта господарювання. При цьому варто враховувати, що в теорії господарського права компетенція — це не здатність мати права й обов'язки, а сукупність уже наявних у суб'єкта прав й обов'язків, постійно закріплених за ним законом. При цьому розрізняють господарську компетенцію трьох видів: повну, внутрішньогосподарську, змішану [9, с 287]. У цьому випадку мова йде про внутрішньогосподарську компетенцію.
Конкретизація компетенції того чи іншого органа управління здійснюється в Уставі товарної біржі або спеціальному положенні про даний орган управління. З урахуванням основних положень Закону, а також на основі аналізу діяльності різних товарних бірж України, можна виділити кілька загальних моментів у компетенції того чи іншого органа управління.
Загальні збори, як вищий орган управління, біржі затверджує устав і всі, внесені в нього зміни, інші документи біржі й доповнення до них. До компетенції загальних зборів членів біржі також належать:
— розгляд і затвердження правил, періодичності й регламенту проведення загальних зборів й інших біржових зборів;
— розгляд і затвердження положень, правил, інструкцій й інших документів, що регламентують діяльність підрозділів біржі. Так, на загальних зборах засновників і членів біржі розглядають й затверджують: положення про раду директорів, положення про брокерські контори, положення про страхування угод на біржі, положення про філію біржі, положення про комітети біржі, а також правила біржової торгівлі й ін.;
— розгляд скарг і заяв на роботу ради директорів, генерального директора, президента біржі (якщо він є);
— визначення розмірів вступного й щорічних членських внесків, що сплачують членами біржі, розміру біржового збору з угод, вхідної плати з відвідувачів, що не є її членами, плати за послуги, надані біржею, порядку стягнення штрафних санкцій за порушення правил біржової торгівлі;
— затвердження порядку виборів членів біржового комітету і його голови, членів ревізійної комісії і її голови, арбітражної комісії і її голови, установлення терміну дії зазначених органів і звільнення їхніх членів від виконуваних обов'язків. За пропозицією біржового комітету загальні збори засновників і членів біржі розглядає й затверджує склад і голову арбітражної комісії, котирувальної комісії;
— розгляд і вирішення питань про виключення й прийняття членів біржі; розгляд заяв про порушення біржовим комітетом рішень і правил, установлених біржею;
— затвердження уставу біржі, доповнень і змін до нього; рішень про збільшення або зменшення статутного фонду, внесення пропозицій про зміни й доповнення в документи, що регламентують діяльність біржі, а також у відповідне законодавство;
— розгляд і затвердження річних звітів біржового комітету про господарсько-фінансову діяльність біржі, звітів ревізійної комісії, а при необхідності й інших підрозділах;
— схвалення або скасування рішень біржового комітету;
— вирішення інших питань.
Рішення загальних зборів приймається шляхом голосування. Порядок голосування визначається регламентом ведення зборів, тому по різних питаннях можлива різна процедура голосування. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували кваліфікована більшість засновників і проста більшість присутніх членів біржі. При цьому виконавчий директор (керуючий) біржі не може голосувати на загальних зборах членів біржі. Загальні збори членів біржі не можуть ухвалювати рішення щодо питань, які не були включені до порядку денного.
Позачергові загальні збори можуть бути зібрані на вимогу одного й більше засновників або 2/3 членів біржі. Про дату, місце, час і порядку денного зборів всі члени біржі сповіщаються не пізніше, ніж за 20 днів. Члени, засновники біржі й інших зацікавлених осіб повинні бути сповіщені про повістку й дату проведення чергових загальних зборів не менше ніж за місяць до його початку.
Загальні збори членів біржі затверджує склад і голову арбітражного й котирувального комітетів із пропозиції біржового комітету, а також склад і голову рахункової палати. Загальні збори членів біржі скликається не частіше одного разу в рік. Одне із засідань загальних зборів повинне бути скликане не пізніше, ніж за 1 місяць до закінчення звітного періоду для розгляду й затвердження звіту біржового комітету, звіту контрольного (ревізійного) комітету й кошторису на наступний період.
Варто мати на увазі, що Закон, закріплюючи статус загальних зборів як вищого органа управління, не визначає коло питань, яке можна вважати винятковою компетенцією даного
органа управління. Вивчення змісту локальних нормативних актів різних товарних бірж України показує, що на практиці це приводить до того, що фактично загальні збори членів товарної біржі лише затверджують рішення прийняті біржовим комітетом і реальним впливом на господарську діяльність товарної біржі не роблять.
Таким чином, має місце певний конфлікт інтересів. Вирішенням даної проблеми могло б стати закріплення в ГК України переліку питань, які є винятковою компетенцією загальних зборів членів товарної біржі й не можуть бути делеговані іншим органам управління.
До компетенції біржового комітету, як правило, належать:
— керівництво діяльністю біржі в період між загальними зборами її членів;
— контроль за діяльністю правління біржі;
— розпорядження фінансовими коштами й іншим майном біржі, контроль за витратою коштів керівництвом біржі;
— представництво біржі в державній й іншій організаціях з усіх справ біржі;
— призупинення діяльності членів біржі, що порушили її правила, прийом у якості тимчасових нових членів (до затвердження загальними зборами);
— підготовка рекомендацій підприємствам й організаціям про заміну їхніх повноважних представників, що приймають участь у біржових торгах;
— заборона членам біржі, що порушили правила біржової торгівлі, відвідувати біржу на певний строк або до затвердження або скасування цього рішення на загальних зборах;
— створення необхідних підрозділів біржі, затвердження тимчасових (до затвердження на загальних зборах) положень, рекомендацій й інших документів, що регламентують діяльність цих підрозділів;
— підготовка до загальних зборів членів біржі, проектів правил біржової торгівлі, документів, що регламентують діяльність біржі, а також доповнень і змін до них;
— реалізація рішень і постанов загальних зборів засновників і членів біржі;
— здійснення контролю за дотриманням правил біржової торгівлі його учасниками.
Рішення біржового комітету вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала проста більшість присутніх його членів. Голова біржового комітету і його заступників здійснюють загальне керівництво діяльністю біржі в період між засіданнями біржового комітету. їхні права й відповідальність визначаються загальними зборами засновників і членів біржі. Біржовий комітет підзвітний загальним зборам членів біржі. Біржовий комітет збирається в міру необхідності, але не менше одного разу у квартал з ініціативи голови або на вимогу членів комітету, які мають 1/3 голосів. Рішення біржового комітету є обов'язковим для виконання членами біржі й виконавчою дирекцією. Біржовий комітет готує пропозиції зі змін Правил біржової торгівлі, які затверджуються загальними зборами членів біржі.
З метою забезпечення організаційно-господарського функціонування товарної біржі, біржовий комітет створюється як виконавчий орган правління біржі (виконавча дирекція). Правління виконує функції, які не ввійшли в компетенцію загальних зборів членів біржі й біржового комітету. Виконавчий директор і співробітники правління (виконавчої дирекції) не є членами біржі й працюють за наймом (трудовій угоді). Права й відповідальність виконавчого директора і його заступників визначаються біржовим комітетом на основі посадових інструкцій. До компетенції правління біржі, як правило, належать:
— поточне управління відділами біржі;
— організація й ведення бухгалтерського обліку, підготовка встановленої статистичної й фінансової звітності, господарсько-фінансове забезпечення діяльності біржі;
— прийом на роботу й звільнення співробітників підрозділів біржі, що працюють за наймом (трудовій угоді) і не є членами біржі;
— організація публікацій біржової комерційної інформації, реклами діяльності біржі;
— створення необхідних підрозділів біржі (за винятком ревізійної, арбітражної й іншої комісій), що забезпечують її нормальне функціонування, розробка тимчасових (до затвердження на загальних зборах) положень, рекомендацій й інших документів, що регламентують діяльність створюваних підрозділів, призначення їхніх керівників;
— розпорядження фінансовими коштами й іншим майном біржі, у межах установлених загальними зборами або біржовим комітетом;
— організація перевірки відповідності стандартам зразків продукції, яка реалізується або обмінюється на біржі, проведенням експертизи, а в необхідних випадках — лабораторних аналізів і контрольних випробувань;
— організація надання учасникам біржових торгів інформаційно-комерційних, рекламних і консультаційних послуг, забезпечення їхніми необхідними засобами оргтехніки й зв'язку;
— реалізація рішень і постанов загальних зборів членів біржі, а також біржового комітету;
— здійснення контролю за дотриманням учасниками біржових торгів, відвідувачами й гостями встановлених правил біржової торгівлі;
— оповіщення засновників, членів біржі й інших зацікавлених осіб про проведення чергових або позачергових загальних зборів;
— установлення розміру й форм оплати праці найманих робітників, а також розвиток виробничо-технічної бази біржі.
Розглянута структура органів управління товарною біржею в Україні є досить характерною для країн СНД і відображає загальні традиції, що заклалися на товарних біржах у різних країнах.

У сучасних умовах господарювання державне управління діяльністю товарних бірж здобуває особливе значення й знаходить своє закріплення в законодавстві практично всіх країн світу, де існує інститут товарних бірж.
У Росії таким державним органом у цей час є Комісія з товарних бірж при Державному комітеті Російської Федерації з Антимонопольно! політики й підтримки нових економічних структур. На Комісію з товарних бірж покладені такі функції як: видача ліцензії на організацію біржової торгівлі, контроль за дотриманням законодавства про біржі, контролює діяльність біржових посередників зі здійснення ф'ючерсних й опціонних операцій, розробляє методичні документи, організує розгляд скарг учасників біржової торгівлі.
Безпосередній контроль за дотриманням біржового законодавства біржею й біржовими посередниками здійснює Державний комісар, що призначається Комісією. Державний комісар здійснює інспекційну перевірку діяльності товарних бірж, перевіряє скарги й заяви про порушення біржового законодавства, представляє в Комісію висновки за результатами перевірок скарг і заяв, організує проведення аудиторських перевірок товарних бірж. Для виконання зазначених функцій Державний комісар наділяється певними правами: бути присутнім на біржових торгах, знайомити з інформацією про діяльність біржі, знайомити з обліковою документацією товарних бірж, контролювати організацію товарною біржею публічних біржових торгів у Великобританії до 1986 року за діяльністю товарних бірж спостерігав Банк Англії, а з 1986 року — Рада по цінних паперах й інвестиціям. Рада повинна захищати інтереси клієнтів, виробляти єдині підходи й стандарти в організації біржової торгівлі й розробляти системи обліку угод за часом їхнього укладення. Даному органу надане право реєструвати ф'ючерсні й опціонні біржі Великобританії як зареєстровані біржі (Recognised Investment Exchanges).
У Франції функції державного регулювання входять у компетенцію Комісії по ф'ючерсних товарних ринках. Останнім часом регулювання з боку цієї Комісії стало більш твердим. Так, вона поставила за обов'язок біржам й їхнім членам надавати клієнтам більше інформації про ринки й рух цін, підвищила розмір мінімального капіталу для зареєстрованих членів біржі.
У Японії за діяльністю товарних бірж спостерігають міністерство сільського господарства (аграрна продукція), міністерство фінансів (фінансові інструменти) і міністерство зовнішньої торгівлі й промисловості (сировинні товари).
У Сінгапурі в 1986 р. був прийнятий закон, відповідно до якого, контроль за біржами був покладений на міністерство фінансів, включаючи затвердження створення біржі й припинення торгівлі на ній. Всі користувачі ф'ючерсних бірж від торговця до консультанта повинні одержати від міністерства фінансів відповідну ліцензію, в іншому випадку їх очікує покарання у вигляді ув'язнення до трьох років і штраф до ЗО тис. синг. дол. [10, с 157].
У США, управління діяльністю товарних бірж має широкий діапазон і здійснюється як федеральним урядом, так й органами штатів. В 1974 р. був прийнятий спеціальний Закон "Про комісії з ф'ючерсної торгівлі". Відповідно до цього закону Комісії з ф'ючерсної торгівлі (КТФТ) були надані досить широкі повноваження в сфері управління діяльністю товарних бірж. Основними завданнями КТФТ є попередження маніпулюванням ринком, захист клієнтів і забезпечення виконання обов'язків по угодах. Комісія єдиний орган, що має право реєстрації ф'ючерсних бірж. Персональний склад комісії призначається президентом і затверджується конгресом [11, с. 143J.
Представляє також інтерес структура й компетенція органів управління товарними біржами в США. Незважаючи на деяку спільність всіх товарних бірж США, серед них немає схожих одна на іншу. Багато розходжень організації управління обумовлені історією розвитку бірж. Більшість бірж являє собою об'єднання (асоціації) членів, що не ставлять за мету витяг прибутків; реєструються вони в тих штатах, де створюються й функціонують. Кількість членів обмежується певним числом осіб, хоча деякі біржі дозволяють членство й в декількох таких асоціаціях. Крім приватних осіб, членами біржі можуть бути (з деякими привілеями) також компанії, корпорації, товариства й кооперативи [12, с 79].
Кожною біржею управляє спеціальний виборний орган (рада директорів, рада керівників або рада керуючих, менеджерів), а також посадові особи, що працюють у цьому органі. Рада обирається членами біржі. Кількісний склад Ради визначається самою біржею й звичайно становить 10-15 чоловік. Рада має право контролювати діяльність інших підрозділів і розробляти головні напрямки діяльності біржі, встановлювати й коректувати правила біржової торгівлі
Реалізація функцій біржі здійснюється через діяльність різних комітетів. До складу комітетів входять члени, призначені керівним органом (радою) біржі. Вони надають раді консультативну допомогу, виконують конкретні обов'язки, пов'язані з біржовими операціями.
Завдання комітетів на більшості бірж полягає в наступному: подання (висування) кандидатів до складу керівної ради, посадових осіб, які обираються всіма членами біржі, нагляд за фінансами, нагляд і розслідування ділової поведінки членів, арбітражне вирішення спорів, апеляція на рішення комітету з арбітражу (арбітражного комітету), розгляд заяв про членство, нагляд за діяльністю в торгівельному залі, нагляд за інформуванням про ціни на ринках, утримання будинку й устаткування біржі, внесення виправлень у правила й приписи, зв'язок із громадськістю; маркетинг і навчання, нагляд за процесом торгівлі й змінами контрактів на товари, що є об'єктом угод, нагляд за зважуванням, складським зберіганням, інспектування (огляд) товарів, що поставляють по ф'ючерсних контрактах.
Комітети відповідальні перед біржовою радою директорів. Члени комісій працюють без відповідної оплати. Вони виносять рекомендації й допомагають раді директорів, а також виконують конкретні обов'язки, пов'язані з функціонуванням бірж, які покладені на них правилами регулювання. Найманий персонал не має яких-небудь прав по торгівлі або права голосу.
Число комісій на біржах США коливається від 6 до 40. Практично на кожній біржі існують комісії із прийому нових членів, арбітражна, з ділової етики, контрольна, з нових товарів, рангова, ревізійна, фінансова й товарна комісії. Існують комісії зі складування товару, транспортування, статистики, зважування, навчання, за правилами укладання різних біржових операцій, маркетингу, комп'ютерного забезпечення й інші.
Таким чином, досвід управління товарними біржами в інших країнах має як загальні риси з такими процесами в Україні, так і відмінні, вивчення й узагальнення яких може сприяти вдосконалюванню таких відносин у нашій країні.
Держава — це апарат насильства, але в ім'я свободи. Вона втручається не у свободу, а в ім'я свободи. Давно вже прийшов час створити самостійну державну структуру, що взяла б на себе відповідальність і координацію розвитку біржового товарного ринку.
Прийшов час розглянути такі злободенні питання, як: подальший розвиток біржового (аграрного) ринку; його спеціалізацію й територіальне розміщення; взаємодію з іншими ринковими структурами, створеними на селі; взаємодію різних відомств із питань функціонування біржового ринку. Та і якщо відверто говорити, давно вже прийшов час створити самостійну державну структуру, що взяла б на себе відповідальність і координацію розвитку біржового товарного ринку в країні. З історії розвитку біржового ринку США ми знаємо, що в початковому періоді його розвитку ним займалося Міністерство сільського господарства, але потім була створена державна Комісія по товарній ф'ючерсній торгівлі, що жорстко контролює дотримання Закону «Про товарну біржу», здійснюючи організацію роботи біржового ринку. Закон переглядається кожних 5 років. До того ж вся біржова діяльність у цій країні ліцензується. І говорячи далі про біржовий ринок США, необхідно відзначити те, що вищезгаданий закон — це товста книга, де докладно розписані всі операції, взаємини учасників біржового ринку.
Неможливо й далі миритися з такою ситуацією, коли основна маса промислової сировини, сільськогосподарської продукції реалізуються по різним «продуманим» схемах на позабіржовому ринку, при цьому не проходячи стадії прозорого біржового ціноутворення й, природно, таких же фінансових і товарних потоків. І тут не доводиться говорити про якесь адміністрування. Досвід країн з ринковою економікою свідчить про те, що до біржових товарів, які обов'язково реалізуються через біржі, належать ті групи товарів, які мають істотний вплив на економіку і є стратегічно важливими для країни. Тому без державного протекціонізму, прийняття нормальних законів, які б організаційно впорядкували систему біржових торгів, без зміни відносин держави до біржі нічого не покращитьс

Біржова торгівля є сьогодні однією з головних форм оптової торгівлі, про що свідчать обсяги біржових доручень і номенклатура реалізованих біржових цінностей. Сьогодні близько ЗО % усього світового товарообігу припадає на біржові операції, що у вартісному вираженні становить близько 3,5 — 4 трлн. доларів США. Тільки на Лондонській біржі металів щорічно укладається приблизно 14 млн. контрактів. В 1990 році загальний обсяг угод на цій біржі склав 600 млрд. доларів США [1, с. 33]. Ще на початку XX століття О. Штиллих писав, що ніякий ринок не може зрівнятися з біржею за своїми оборотами. Попит та пропозиція цілої країни зібрані тут на просторі декількох квадратних метрів. Тисячі укладених угод ліквідуються тут у плині однієї — двох годин. У хвилини приймаються рішення щодо мільйонів [2, с 25].
На жаль, в Україні біржова торгівля дотепер не одержала достатнього поширення. Так, наприклад, за даними Донецького обласного управління статистики частка біржової торгівлі в загальному обороті оптових підприємств Донецької області залишається невисокою. Обсяг продажу товарів і послуг через біржі Донецької області в 2004 році склав усього 0,6% від загального обороту оптових підприємств області [3]. Такий стан пояснюється тим, що біржовий ринок України перебуває в стадії становлення й вимагає впровадження в практику біржової торгівлі сучасних форм організації процесу торгівлі, розвитку ф'ючерсної біржової торгівлі й ін. При цьому важливе значення має правова основа біржової торгівлі, від стану якої багато в чому залежить розвиток цієї форми оптової торгівлі. У науковій літературі й законодавстві мають місце різні підходи щодо визначення поняття «біржова торгівля». Так, згідно Положення про реєстрації фондових бірж і торгівельних інформаційних систем і регулювання їхньої діяльності (затв. рішенням ДКЦПФР від 11 листопада 1997 р. № 46) біржова торгівля — це організоване укладання цивільно-правових угод, які ведуть до зміни права власності на цінні папери з обов'язковою наявністю в організатора торгівлі єдиного торгівельного залу й правил торгівлі для осіб, які мають виключне право на укладання цих угод за свій рахунок для іншої особи. Енциклопедичний довідник «Фінансові послуги в Україні» містить наступне поняття: «біржова торгівля — укладання цивільно-правових угод, що регламентується правилами й положеннями біржі» [1, с 46]. Пропонується також розглядати біржову торгівлю як «публічну систему здійснення, реєстрації й оформлення угод» [4, с 42].
Звертає на себе увагу та обставина, що в різних нормативно-правових актах національного законодавства використовується термін «біржова торгівля». У той же час Закон як спеціальний нормативно-правовий акт не містить визначення біржової торгівлі, використовуючи при цьому в ряді статей термін «біржова торгівля» (ст. ст. З, 4, 13, 17). Аналогічний підхід використаний й у ГК України (ст. ст. 280, 281). У той же час параграф 4 розділ ЗО ГК України має назву «біржова торгівля». Це вказує на необхідність конкретизації цього поняття, для чого може бути корисний досвід інших країн.
Як показує порівняльний аналіз, в одних випадках назва спеціального нормативно-правового акту містить вказівку тільки на товарні біржі (Молдова, Азербайджан, Казахстан й ін.), а в інших випадках — назва містить пряму вказівку, як на біржу, так і на біржову торгівлю (США, Росія й ін.). Це означає, що в законодавстві інших країн поняття «товарна біржа» й «біржова торгівля» розглядаються як спільно, так і окремо. Так, наприклад, ст. 1 Закону Російської Федерації «Про товарні біржі й біржову торгівлю» передбачає, що на
сьогоднішній день законом регулюються відносини, пов'язані з діяльністю товарних бірж (їхніх філій й інших відособлених підрозділів) і біржовою торгівлею.
Таким чином, з урахуванням положень національного законодавства й досвіду інших країн, можна зробити висновок, що при визначенні біржової торгівлі як предмета правового регулювання доцільно враховувати як взаємозв'язок, так і розбіжності між поняттями «товарна біржа», «діяльність товарної біржі» й «біржова торгівля». При цьому біржова торгівля, становлячи основу діяльності товарної біржі, носить публічний характер й як предмет правового регулювання являє собою відносини, що виникають між товарною біржею як організатором торгівлі й учасниками торгівлі, а також безпосередньо між учасниками торгівлі із приводу укладання біржових угод, що ведуть до зміни права власності на біржові товари. Характер цих відносин вимагає уточнення деяких особливостей біржової торгівлі як форми оптової торгівлі.
Біржова торгівля виникла внаслідок удосконалення взаємин виробництва й торгівлі й бере свій початок від назви організації, що здійснює цю торгівлю — біржі. Виникла біржова торгівля зі звичайного локального (місцевого) ринку й ярмарку, у результаті чого увібрала в себе риси як ринкової, так й базарної торгівлі. Тому для характеристики біржової торгівлі важливо розуміти існуючі відмінності в організації торгівлі на біржі, ринку і базарі.
Порівнюючи зазначені фори торгівлі, І.В. Рожкова дає наступну характеристику:
На ринку торгівля проводиться регулярно (кожного дня); її основою є публічне проведення торгів й відсутність обмежень для товарів, які є об'єктом купівлі-продажу; товар обов'язково присутній при проведенні торгів; зазвичай торгівля ведеться невеликими партіями й, після операцій купівлі-продажу товар відразу ж передається з рук в руки, що виключає необхідність оформлення спеціальних документів, які підтверджують зміну власника; ціна на товар встановлюється на основі попиту й пропозиції; покупець товару, як правило, є його споживачем; локальні ринки обслуговують в основному невеликі території.
Основними рисами ярмарку є: його епізодичний характер (ярмарок зазвичай проводяться один раз на рік); ведення торгівлі у формі публічного торгу; торгівля специфічними товарами за зразками, описом, каталогами (причому товар, як правило, відсутній). В зв’язку з продажем товару великими партіями з відстрочкою передачі його покупцю необхідна спеціальна документація, яка засвідчує передачу права власності на товар (договори, контракти), особливі норми й правила проведення торгів й органи, які регулюють й вирішують суперечки. В цьому випадку ціна на товар встановлюється в результаті попиту й пропозиції, покупцем на ярмарку замість кінцевого споживача виступає перекупщик (посередник). Ярмарки обслуговують великі території й є стимулом развитку міжнародного торгового обороту [5, с 7].
Біржова торгівля організується торгівцями для полегшення самого процесу торгівлі, для вироблення її більш ефективного механізму, а надалі для захисту (хеджування) інтересів як продавців, так і покупців від неблагосприятливих коливань цін. Саме тому О. Штиллих указує на велике значення біржі раніше всього в тому, що вона надзвичайно полегшує торгівлю. Мінімум витрат досягається максимум ефекту. Тут попит та пропозиція великих областей прагнуть зрівноважити один одного з найменшою витратою праці й витрат [2, с 15]. Як наслідок, біржова торгівля на відміну від будь-яких інших форм торгівлі здобуває певні відмінні риси, що відображають її специфіку.
Узагальнюючи різні точки зору, висловлені в науковій літературі, до таких рис біржової торгівлі можна віднести:
— концентрація в місцях економічної активності, у потужних виробничих й фінансових світових центрах, столицях, портах і т.п.;
— проводиться великими партіями товарів або значними за обсягами фінансовими інструментами;
— реалізуються реальні активи з негайною поставкою або поставкою в майбутньому;
— проводиться регулярно, концентруючи попит та пропозицію в часі й просторі;
— характеризується гласністю, прозорістю діяльності, доступністю інформації для широкого кола учасників ринків;
— має організаційну, економічну й правову основу;
— застосовуються стандарти по кількісних й якісних параметрах біржових товарів;
— ведеться біржовими посередниками, брокерами й дилерами, сама біржа угод не укладає;
— організатором торгівлі є біржа, що приймає власні правила біржової торгівлі й стежить за їхнім дотриманням;
— активно використовує методи електронного трейдинга;
— характеризується вільним ціноутворенням, тобто ціни формуються у відповідності до попиту й пропозиції, в умовах конкуренції й змінюються з обліком кон'юнктури ринку;
— припускає відсутність прямого державного впливу на процес біржових торгів;
— здійснюється при наявності відповідних вимог до умов поставки проданих товарів.
З урахуванням вищевикладеного слід уточнити кілька важливих моментів.
Біржова торгівля - це завжди тільки купівля-продаж відповідних біржових цінностей, які належать або до групи капіталів, або до групи товарів. О. Штиллих звертав увагу на те. що різниця між біржею й ринком полягає, перш за все в тому, що на останньому, незалежно від відмінності в людях, торгують індивідуально певними цінностями, на біржі навпаки —
родовими, з яких одна по рівнозначності може замінити іншу. Звідси треба зробити висновок, що всі товари на біржі - можуть бути замінні. Замінність товарів, що обертаються на біржі, приводить до надзвичайно важливого наслідку — товари що обертаються, тобто продані або куповані на біржі, тут відсутні. Ця важлива обставина створює величезну перевагу для біржової торгівлі [2, с 23].
Біржова торгівля має певний ступінь деперсоніфікації. Розглядаючи цю особливість, Н.Шеленкова вказує на два моменти. По-перше, укладання біржових угод здійснюється через біржових посередників. При цьому сторони по біржовій угоді в більшості випадків виступають не від свого імені й за свій рахунок, а на основі відповідного договору біржового посередництва. По-друге, у випадку створення на біржі клірингової системи як контрагент про біржову угоду для кожного покупця й продавця виступає клірингова палата (кліринговий банк) [4, с 42].
Біржова торгівля із самого свого зародження - це організована торгівля, що проводиться через організаційно оформлений регулярний ринок, на якому здійснюється оптова торгівля товарами за стандартами і зразками. Це пояснюється наявністю трьох її характеристик:
— наявність затверджених правил торгівлі, розрахунків і поставки активів;
— існування товарної біржі як організації, що організовує й регулює укладання біржових угод;
— регулювання біржової торгівлі, як з боку держави, так і саморегулювання з боку біржі з одночасним залученням елементів регулювання й планування оптової торгівлі.
На підставі вищевикладеного можна зробити наступний висновок: біржова торгівля — організоване біржею укладання біржових угод у певний час і у певному місці, які ведуть до зміни права власності на біржові цінності, з обов'язковою наявністю в організатора торгівлі (біржі) торгівельного залу й правил торгівлі для осіб, які мають виключне право на укладання цих угод.
До основних ознак біржової торгівлі необхідно віднести наступне: по-перше, предметна концентрація біржової торгівлі, яка припускає укладання біржових угод тільки з певними об'єктами (біржовий товар). Іншими словами, існують вимоги до кваліфікації товарів як біржові цінності, а також до допуску окремих біржових цінностей до біржової торгівлі на конкретній біржі. По-друге, територіальна концентрація біржової торгівлі, що фактично означає «здійснення операцій тільки в торгівельному залі біржі». По-третє, «професійна» концентрація біржового попиту та пропозиції як ознаки біржової торгівлі полягає в наявності законодавчих обмежень щодо можливості тих або інших осіб виступати учасниками біржової торгівлі, які мають право на укладання біржових угод. По-четверте, періодичність проведення біржових торгів. Мова йде про те, що біржові угоди можуть укладатися тільки під час проведення біржових торгів. Час проведення біржової сесії визначається Правилами біржової торгівлі.
Біржова торгівля має дві основні форми — ф'ючерсна біржова торгівля й біржова торгівля реальним товаром. Основним критерієм розподілу є характер угод, що укладаються у процесі біржової торгівлі. Якщо в першому випадку — це термінові угоди (ф'ючерсні й опціонні), то в другому — це угоди з реальним товаром. Основна мета ф'ючерсної торгівлі полягає в тому, щоб обійти курсовий ризик, у той час як для біржової торгівлі з реальним товаром такою метою є купівля-продаж відповідного товару.
В Україні в цей час біржова торгівля реальним товаром носить домінуючий характер, що є характерним для країн, що розвиваються, у тому числі й країн СНД. Для економічно розвинених країн основною формою біржової торгівлі є ф'ючерсна торгівля. З огляду на світові тенденції, сьогодні приймається ряд заходів економічного й правового характеру для розвитку ф'ючерсної біржової торгівлі. Зокрема, створена Українська ф'ючерсна біржа, підготовлена Концепція розвитку ф'ючерсної торгівлі в Україні й т.д.
Правова регламентація біржової торгівлі здійснюється спеціальними нормативно-правовими актами, які регулюють не окремі господарські зобов'язання учасників торгів, що виникають у ході укладання біржових угод, а організацію й проведення біржової торгівлі як єдиного процесу. Таким нормативно-правовим актом є Правила біржової торгівлі, затверджувані біржею.
ГК України визначає Правила біржової торгівлі як основний документ, що регламентує здійснення біржових операцій, ведення біржової торгівлі й вирішення пов'язаних із цим суперечок (ст. 281). Аналогічні положення знайшли свій відбиток й у нормах Закону.
Відповідно до ГК України й Закону в Правилах біржової торгівлі повинні бути закріплені такі положення як:
— час і місце проведення торгів;
— склад учасників біржової торгівлі й сукупність вимог, які висуваються до них;
— порядок здійснення й реєстрації біржових контрактів;
— порядок визначення й розмір плати за користування послугами біржі;
— відповідальність учасників торгів і працівників біржі за невиконання правил біржової торгівлі;
— інші положення, установлені органами управління.
Правила біржової торгівлі є локальним нормативно-правовим актом і затверджуються загальними зборами членів товарної біржі або органом ним уповноваженим. При розробці й затвердженні Правил біржової торгівлі на конкретній товарній біржі варто взяти до уваги Типові правила біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією, які носять обов'язковий характер для такого виду торгівлі. Законодавчо біржам не заборонено затверджувати Правила біржової торгівлі й з окремих видів операцій (наприклад, Правила біржової форвардної торгівлі, Правила біржової ф'ючерсної торгівлі й ін.). Такий підхід деякою мірою дозволяє враховувати особливості, властивим різним видам біржових операцій. при правовому регулюванні біржової торгівлі на конкретних товарних біржах.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття й види товарних бірж 2 страница	\|	Поняття й види товарних бірж 4 страница

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.