Поняття й види товарних бірж 6 страница

Досягнення усної згоди учасників біржових торгів передбачає подальше юридичне оформлення угоди (додання цим умовам певної форми). Фактично це є останньою стадією укладання біржових угод на товарній біржі. Дана стадія передбачає юридичне оформлення договору шляхом надання умовам біржової угоди письмової форми і її реєстрації товарною біржею.
Форма угоди — це спосіб вираження волі сторін, що беруть участь в угоді. Необхідною умовою законності договору є укладення його у формі, що передбачена чинним законодавством для даного виду договору.
Закон не передбачає спеціальних вимог щодо форми біржових угод і визначає лише загальне положення про те, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню (ст. 15). Таким чином, щодо біржових договорів діє загальне правило, установлене для господарських договорів, відповідно до якого він повинен бути укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими особами й скріплений печатками (ст. 181 ГК України).
Письмова форма біржового договору дозволяє найбільш точно зафіксувати волю суб'єктів угоди й тим самим закріплює доказ про дійсну спрямованість намірів цих суб'єктів. Загальні для всіх угод вимоги до письмової форми біржового договору визнаються дотриманими, якщо складено документ, що виражає зміст угоди й має підпис осіб, що склали угоду, або уповноважених ними осіб. Такий підхід повністю відповідає вимогам ГК України.
Варто звернути увагу, що воля сторін біржової угоди може бути виражена не тільки у формі, що традиційно сприймається як письмова, але й за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку, якими володіє товарна біржа. Це можливо в тому випадку якщо біржова торгівля здійснюється з використанням електронних торгівельних систем. Загальні положення законодавства й зокрема ГК України дозволяють уважати, що біржові договори, укладені з використанням електронних біржових систем в електронно-цифровій формі, являють собою певний різновид письмової форми біржових угод. Однак варто підкреслити, що в цьому випадку форма біржового договору повинна відповідати загальним вимогам, установленим Законом України «Про електронні документи й електронний документообіг» і Законом України «Про електронно-цифровий підпис».
З огляду на, що біржова угода укладається в простій письмовій формі, щодо юридичної кваліфікації усної угоди, укладеної між учасниками біржової торгівлі до оформлення біржового контракту, у науковій літературі мають місце різні точки зору. Так, пропонується вважати, що усна угода, укладена між учасниками біржової торгівлі попереднім договором, сторони якого зобов'язані в певний строк укласти договір на умовах, передбачених попереднім договором. При такому підході варто визнати, що учасники біржових торгів фактично укладають дві угоди — попередній й основний договір [5, с 167].
Треба підкреслити, що відповідно до Закону біржова угода вважається укладена з моменту реєстрації на біржі.
Правове значення реєстрації біржової угоди полягає в тому, що саме із цим юридичним фактом законодавство пов'язує виникнення прав й обов'язків сторін біржової угоди. Реєстрація біржової угоди передбачає взаємні дії не тільки сторін договору, але й товарної біржі в особі уповноважених осіб біржі, зокрема по внесенню інформації відносно укладеної біржової угоди з метою обліку укладених біржових угод. Особливістю реєстрації біржової угоди є те, що необхідні дії можуть бути проведені тільки в певний час (угода повинне бути представлена до реєстрації й зареєстрована на біржі не пізніше наступного дня). На стадії реєстрації відбувається перевірка біржею дотримання сторонами загальних вимог щодо укладення біржових угод при проведенні торгів. Відповідно при виявленні будь-яких порушень ВІДНОСНО Правил біржової торгівлі товарна біржа має право відмовити в реєстрації угоди.
Певні особливості щодо реєстрації біржових угод на товарних біржах, які здійснюють торгівлю сільськогосподарської продукцію, установлюють Типові правила біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією. Таким чином, реєстрація біржових угод є самостійним правоутворюючим юридичним фактом, що має конкретні правові наслідки [22, с 117].
5. Виконання біржових угод
Розглядаючи питання про виконання біржових договорів, фактично варто вести мову про виконання зобов'язань біржових угод, тобто про виконання сторонами обов'язків, що становлять зміст правовідносини, які виникли на підставі біржового договору. Під виконанням зобов'язань розуміють здійснення кредитором і боржником дій зі здійснення прав й обов'язків, які випливають із зобов'язання. Відповідно виконання біржового договору виражається в здійсненні або утриманні від здійснення дій, які становлять його предмет.
Дії, що підлягають виконанню сторонами біржового договору, різні й залежать від конкретного змісту зобов'язального відношення. Якщо спотові й форвардні угоди, укладені на товарній біржі, припускають, насамперед, поставку реального товару, то виконання ф'ючерсних угод відбувається, як правило, шляхом виплати різниці в ціні й тільки в деяких випадках відбувається поставка реального товару.
До дій з виконання біржових договорів застосовуються ті самі правила, які регулюють здійснення угод, і вони підкоряються ряду загальних принципів виконання зобов'язань, закріплених у ГК України й ГК України, зміст яких можна конкретизувати.
Серед таких принципів — принцип належного виконання зобов’язань біржової угоди, суб'єкти господарювання й інші учасники господарських відносин зобов'язані виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, іншими правовими актами, договором, а при відсутності конкретних вимог відносно виконання зобов'язання — відповідно до вимог, які в певних умовах звичайно встановлюються.
При оцінці належного виконання біржового договору враховується, чи була зроблена дія, а якщо так, те яким чином. При цьому в першу чергу мова йде про виконання як такому, а в другому — про його належний характер.
Належне виконання зобов'язання по біржовій угоді припускає, насамперед, реалізацію права належним кредитором (уповноваженою особою) і виконання суб'єктивних обов'язків належним боржником (уповноваженим ним особою), тобто дії належних суб'єктів у зобов'язанні. Відповідно до Закону такими суб'єктами є тільки члени товарної біржі або брокери, що виконують доручення членів товарної біржі.
Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» прямо передбачає можливість заміни осіб у зобов'язаннях сторін біржового договору, при дотриманні певних обмежень. Згідно п. 1.5.1. цього Закону продавець форвардного контракту не може передати (продати) зобов'язання за цим контрактом іншим особам без згоди покупця форвардного контракту. У той же час Покупець форвардного контракту має право без узгодження з іншою стороною контракту в будь-який момент до закінчення терміну дії (ліквідації) форвардного контракту продати такий контракт будь-якій іншій особі, включаючи продавця такого форвардного контракту. Відповідно покупець ф'ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без узгодження умов такого продажу із продавцем контракту. Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії.
Із цього видно, що особливістю виконання вищевказаних видів біржових контрактів с можливість заміни осіб у зобов'язанні шляхом продажу контракту. При цьому згоди первісного продавця контракту не потрібно. Це обумовлено тим, що в термінових угодах сам контракт є предметом угоди, а тому законодавство щодо ф'ючерських, форвардних й опціонних передбачає багаторазову заміну осіб у зобов'язанні. Разом з тим Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлює загальну вимогу, що учасниками біржової операції завжди є члени товарної біржі.
Таким чином, розглядаючи виконання біржового договору належними сторонами, варто підкреслити, що зміна осіб у зобов'язанні, можлива тільки за умови, якщо покупці біржового контракту є членами товарної біржі. Порушення зазначеної вимоги дозволяє говорити про порушення принципу належного виконання.
Вимагає конкретизації й вимога про виконання біржового договору належним предметом. Варто мати на увазі, що предмет виконання біржового контракту може являти собою різні види підлягаючій передачі майна (сільськогосподарська продукція, енергетичні ресурси, метал, ліс і т.д.) або здійснення дій по сплаті різниці в ціні шляхом укладання зворотної угоди через кліринговий центр. У всіх випадках мова йде про альтернативні зобов'язання, коли право вибору належать кредиторові. Під альтернативними зобов'язаннями розуміються такі зобов'язання, по яких боржник зобов'язаний до здійснення однієї з двох або декількох дій.
Таким чином, належне виконання біржового договору передбачає, що виконання зобов'язання може передбачати передачу речі або виконання грошових зобов'язань. При цьому споконвічно при укладенні ф'ючерсних й опціонних угод мають місце альтернативні зобов'язання, тому що кредитор може зажадати або поставки реального товару, або сплати грошової різниці. Якщо кредиторові повинна бути передана індивідуально певна річ, то зобов'язання може бути виконано тільки шляхом надання саме цієї речі. Це в першу чергу відноситься до ситуації, коли біржові торги проводяться по купівлі-продажу заставного майна, нерухомості або транспорту. Якщо ж зобов'язання стосуються майна, з певними родовими ознаками, то воно вважається виконаним при передачі боржником відповідної кількості предметів даного роду (сільськогосподарська продукція, вугілля, метали й ін.).
Має значення й вимога щодо виконання в належному місці. Визначення місця виконання зобов'язання має значення не тільки для вирішення питання про те, де боржник зобов'язаний виконати, але й для деяких інших питань, пов'язаних з виконанням зобов'язання. Зокрема від місця виконання залежить вирішення питання про розподіл витрат по доставці предмета виконання. Місце виконання може бути прямо визначене в законі, іншому правовому акті або договорі. Крім цього місце виконання може випливати зі звичаїв ділового обороту.
Аналіз практичної діяльності товарних бірж в Україні й інших країнах СНД, а також Європи показує, що визначення місця виконання зобов'язань по біржових договорах, як правило, стандартизовано відповідно до правил біржової торгівлі.
Таким місцем може бути по угодах з реальним товаром — біржовий склад, по термінових угодах — кліринговий центр біржі.
Біржовим складом визнається будь-яка організація, що гарантує виконання зобов'язань по біржових угодах у натурі. Організація, що виступає в ролі біржового складу, діє на підставі письмового договору з організатором біржової торгівлі, за винятком випадків, коли функції біржового складу виконує сам організатор біржової торгівлі. Перелік біржових складів указується в правилах біржової торгівлі. Товар може перебувати під час торгів на біржових складах, на складі продавця й бути готовим до відвантаження. Місце знаходження товару спричиняються правила торгівлі й, як правило, визначаються звичаями ділового обороту, що склалися на даній біржі. Важливим моментом є те, що біржові контракти з реальним товаром укладаються на товарній біржі, але їхнє виконання завжди відбувається поза нею.

Виконання термінових біржових угод (ф'ючерсних й опціонних) відбувається безпосередньо на біржі шляхом взаєморозрахунків за участю спеціального структурного підрозділу товарної біржі — клірингового центра. У цьому випадку можна говорити, що місцем виконання є сама біржа. У теж час, якщо кліринговий центр є самостійною юридичною особою, або функції клірингового центра виконує банк, то виконання біржових договорів відбувається поза біржею.
При уточненні вимоги про виконання в належний строк, варто відмітити, що строк виконання визначається настанням певного моменту або закінченням періоду часу, коли зобов'язання повинне бути виконане. Строк виконання, як правило, визначається договором залежно від виду біржового договору. Так, наприклад, для спотових угод, укладених на товарних біржах України відповідно до Типових правил біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією, такий строк становить від 1 до ЗО днів, для форвардних — від ЗО до 360 днів. Строк виконання зобов'язання може бути визначений датою або закінченням відповідного періоду часу.

При виконанні ф'ючерсних біржових договорів товар дозволяється поставляти в певні місяці, які називають позиціями. Характерно, що час поставки обирає продавець у межах установленого біржею періоду поставки. Так, наприклад, повідомлення про поставку (нотіс) виставляються на Чиказькій товарній біржі в останній торгівельний день перед початком місяця поставки. На інших біржах установлені свої правила. Після виставляння нотіса продавцем й одержання його покупцем реальна поставка виконується за один — два дні. При простроченні боржника кредитор має право або вимагати виконання зобов'язання в натурі, або відмовитися від прийняття виконання.
Особливої уваги заслуговує вимога про належний спосіб виконання. Виконання зобов’язання по біржових угодах перебуває в прямій залежності від предмета виконання. Якщо предмет зобов'язання по біржовій угоді являє собою реальний товар, виконання не може бути проведене інакше, як шляхом передачі цього товару боржником кредиторові. Спотові й форвардні угоди, укладені на товарній біржі, припускають, насамперед, поставку реального товару. У теж час, як було зазначено раніше, виконання ф'ючерсних угод відбувається, як правило, шляхом виплати різниці в ціні й тільки в деяких випадках відбувається поставка реального товару. Цей спосіб виконання привів до появи клірингової системи розрахунків по угодах. Ще на початку XIX століття О. Штиллих, розглядаючи діяльність російських бірж, відзначає, що в товарній торгівлі є такий спосіб розрахунків через так називані ліквідаційні каси. Вони служать не тільки для взаємних розрахунків своїх членів, але за відомий внесок приймають на себе виконання договорів про поставку. Походженням своїм вони зобов'язані бажанню великих торговців мати завжди надійних контрагентів, щоб не мати необхідності наперед з'ясовувати для кожного разу їхню кредитоспроможність і ризикувати протягом тривалого часу, на яке поширюються біржові угоди на строк, якщо обставини контрагента тим часом погіршаться. Член ліквідаційної каси зовсім не знає свого партнера. Каса приймає на себе ліквідацію. Як підкреслює автор, «коли я знаю, що каса має свій регламент, стягує таке-те внесок і надає мені можливість укладати угоди без ризику, не з'ясовуючи солідності кожної даної фірми, то в цьому є щось досить приємне, хоча б з ним сполучене було значне обтяження справи (витрати)» [2, с 54].
Кліринг у широкому його розумінні — це процес розрахунків між сторонами, побудований на взаємозаліку зустрічних вимог і зобов'язань. Поняття «клірингу» зустрічається в декількох законах України. Так, відповідно до Закону України «Про платіжні системи й переказ грошей в Україні», кліринг розглядається як механізм, що включає збір, сортування, проведення взаємозаліку зустрічних вимог учасників платіжної системи, а також вирахування по кожному з них сумарного сальдо за певний період часу між загальними обсягами вимог і зобов'язань.
У Законі України «Про Національну депозитарну систему й особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», кліринг — це одержання, звірення й поточне відновлення інформації, підготовка бухгалтерських й облікових документів, необхідних для виконання угод щодо цінних паперів, визначення взаємних зобов'язань, які передбачають взаємо-залік, забезпечення й гарантування розрахунків по угодах щодо цінних паперів.
Важливим моментом для виконання біржових угод є те, що по законодавству багатьох країн, у діяльності клірингових центрів використовується принцип субституції. Це означає, що кліринговий центр приймає на себе зобов'язання учасників клірингу й здобуває за них права вимоги. У результаті клірингова організація стає контрагентом учасників клірингу по укладених угодах, тобто покупцем для кожного продавця й продавцем для кожного покупця. Вони виступають третьою стороною по всіх ф'ючерсних контрактах й угодам, будучи покупцем для кожного продавця із числа членів клірингової палати, і продавцем для кожного покупця. Продавці й покупці не мають один перед іншим фінансових зобов'язань, а відповідають перед розрахунковою палатою через свої фірми, що є її членами [23, с 321].
Клірингова (розрахункова) палата немов би перериває прямий зв'язок між продавцем і покупцем, у результаті чого кожний залишається вільним і не залежним друг від друга при купівлі та продажу. У результаті один продавець (покупець) може бути замінений іншим, що уклали угоду на біржі й мають контакти тільки з розрахунковою палатою. Така заміна відбувається без якого-небудь спеціального дозволу первісного партнера по угоді. Але важливіше всього те, що істотно зростають фінансові гарантії виконання контрактів, тому що будучи учасником кожної торгівельної угоди, розрахункова палата несе відповідальність як гарант цих угод.

Таким чином, можна виділити кілька важливих характеристик клірингу:
— це діяльність з визначення взаємних зобов'язань, що передбачають взаємозалік між загальними обсягами вимог і зобов'язань;
— він припускає такі дії як одержання, сортування, звірення й відновлення інформації, підготовка облікових і бухгалтерських документів необхідних для виконання угоди;

— його метою є забезпечення й гарантування розрахунків по угодах.

Як правило, відносини, що виникають при кліринговому обслуговуванні виконання біржових угод, вимагають спеціальної правової регламентації. До таких нормативних актів можна віднести Положення про розрахунково-клірингову діяльність, затверджене Державною комісією з коштовних паперів і фондового ринку № 11-а від 27 січня 1998 року; постановою Кабінету Міністрів України й Національного Банку України «Про порядок клірингових розрахунків» № 207 від 02 квітня 1994 р. й ін.

Разом з тим аналіз практики товарних бірж в Україні дозволяє зробити висновок, що становлення клірингу як системи розрахунків учасників біржової торгівлі, за всі роки реформ практично не відбулося. Показовим фактом є практично повна відсутність клірингового обслуговування на товарних біржах України. Причиною сформованого положення є також ряд факторів, які носять як об'єктивний, так і суб'єктивний характер. До таких факторів можна віднести: відсутність достатньої правової бази, що регулює відносини, що виникають між товарною біржею, розрахунковою палатою й сторонами угоди при здійсненні клірингу; відсутність цілісної системи клірингу, що передбачає взаємодію різних клірингових установ й організацій; недостатня державна підтримка клірингу.

У той же час на відміну від біржового законодавства України законодавство країн СНД й Європи містить норми, що прямо передбачають обов'язковість клірингового обслуговування виконання біржових угод на товарних біржах. Так, наприклад Закон РФ «Про товарні біржі й біржову торгівлю» у ст. 28 закріплює положення, відповідно до яких біржа з метою забезпечення виконання чинених на ній форвардних, ф'ючерських й опціонних угод зобов'язана організувати розрахункове обслуговування шляхом створення розрахункових установ (клірингових центрів), створюваних у встановленому порядку або шляхом укладання договору з банком або кредитною установою про організації розрахункового (клірингового) обслуговування. Аналогічні положення щодо клірингового обслуговування виконання біржових угод містять: Закон Республіки Молдова «Про товарні біржі», Указ Президента Республіки Казахстан «Про товарні біржі», Закон Азербайджанської республіки «Про товарну біржу» й ін.

У сучасних умовах біржової торгівлі наявність або відсутність механізму клірингового обслуговування є основною відмінною ознакою товарної біржі від інформаційно-торгівельних систем. Завжди, будучи юридично стороною по біржових угодах, клірингова палата як уніфікована сторона відповідає всім своїм майном за їхнє виконання, а інформаційно-торгівельні системи лише надають послуги з передачі інформації про попит та пропозицію на ринку й допомагають своїм клієнтам укладати й підтверджувати угоди, не несучи ніякої відповідальності за їхнє виконання.
Клірингова палата може бути організована як структурний підрозділ, що входить до складу біржі, або як самостійна юридична особа. При організації клірингової палати в структурі біржі управління її повністю контролює біржа. Така палата здійснює клірингові операції в рамках однієї біржі, виступаючи гарантом по кожній біржовій угоді. У законодавстві закордонних країн відзначається різний підхід при виборі статусу клірингового центра. Так, наприклад, законодавство Російської Федерації допускає можливість створення клірингового центра як структурного підрозділу товарної біржі або створення клірингового центра як незалежної організації біржових посередників.
Становить інтерес й іншу закордонну практику. Так, Лондонська міжнародна фінансова ф'ючерсна й опціонна біржа (LIFFE) є самою великою європейською біржею, що торгує опціонними й ф'ючерсними контрактами. Розрахунки по контрактах ув'язненим на LIFFE проводяться Лондонською кліринговою палатою (LCH), що належить кліринговим учасникам і біржі. При цьому варто вказати, що у Великобританії вважається, що й біржа й клірингова палата ведуть інвестиційний бізнес й, отже, їхня діяльність повинна бути ліцензована. Відповідно й LIFFE, і LCH мають ліцензії Комісії з коштовних паперів і ф'ючерсів.

Ф'ючерсна біржа Гонконгу — одна із ф'ючерсних бірж, що швидко розвиваються в Азії. Всі учасники, що торгують на біржі, повинні користуються послугами клірингової корпорації (НКСС), що є повністю самостійною філією біржі. Основними завданнями клірингової корпорації Гонконгу є проведення клірингу й гарантія виконання всіх угод, укладених на біржі.

При організації клірингової палати як самостійної юридичної особи вона може утворитися у формі товариства з обмеженою відповідальністю, або у формі акціонерного товариства закритого типу. Свої взаємини з біржею така клірингова палата будує на основі договору, а також особистої унії, що коли ведуть члени біржі є одночасно членами клірингової палати. У той же час, кілька бірж можуть обслуговуватися однією кліринговою організацією, що поєднує в собі клірингові всі клірингові палати цих бірж й є, по суті, цілою корпорацією. Такі корпорації можуть виконувати різні функції. Наприклад, клірингова корпорація, що обслуговує Чиказьку Торгівельну Палату (СВОТ), є безприбутковою організацією, пов'язаної своїм управлінням з біржею. У Лондоні Міжнародним Товарним Кліринговим Центром володіє й управляє група банків, причому дана організація є підприємством, що продає клірингові послуги цілому ряду бірж і має на меті отримання прибутку. Ще одна вимога — оформлення виконання зобов'язання. У процесі виконання зобов'язання по біржовій угоді важливе значення має належне оформлення виконаного. Порушення цієї вимоги створює труднощі в доведенні факту виконання зобов'язання й може спричинити настання негативних наслідків майнового характеру для порушника (призупинення виконання зобов'язання, створення презумпції прострочення й т.п.).
Основні вимоги до оформлення виконання зобов'язання полягають у наступному. Прийнявши виконання зобов'язання по біржовій угоді, предметом якої є біржовий товар, покупець і продавець підписують приймально-здавальний акт. У цьому випадку наявність приймально-здавального акту є доказом того, що продавець передав, а покупець прийняв товар. Даний документ у встановлених випадках є підставою для перерахування коштів на рахунок продавця з рахунку біржі.
У деяких випадках роль такого документа може грати спеціальний документ, що підтверджує виконання зобов'язання, форма, реквізити й інші дані якого встановлюються спеціальними нормативними актами про відповідні види договорів. У практиці біржової торгівлі звичайно таким документом є складська розписка, оформлювана відповідно до Правил біржової торгівлі.
Ряд особливостей установлений Законом України «Про зерно й ринок зерна в Україні». Так, цей Закон передбачає, що зерновий склад у підтвердженні прийняття зерна видає один з наступних документів: подвійне складське свідоцтво, просте складське свідоцтво, квитанцію зі складу. Складський документ складається після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня, з реєстрацією їх у реєстрі й присвоєнням порядкового номера. Зерновий склад зобов'язаний виписувати окремо складські документи на зерно, що належить різним товарним класам.
Складські документи на зерно є товаророзпорядчими документами, які видаються зерновим складом власникові зерна, як підтвердження прийняття зерна на зберігання й свідчать про наявність зерна й зобов'язання зернового складу повернути його власникові такого документа. Отже, по біржових угодах, що укладають на товарних біржах, оформлення передачі товару між продавцем і покупцем може провадитися й шляхом передачі складського документа.
Якщо кредитор відмовляється документально підтвердити виконання зобов'язання по біржовій угоді, боржник має право затримати виконання зобов'язання доти, поки кредитор не змінить своєї позиції. Оскільки затримка виконання в цьому випадку виникає з вини кредитора, він уважається стороною, що прострочила, що тягне настання для нього ряду негативних наслідків.

Таким чином, належне виконання біржового договору включає дотримання комплексу вимог, які визначають, хто й кому повинен зробити виконання, а також яким предметом, коли, де і яким способом це повинне бути здійснене. Саме ці оціночні показники у своїй сукупності визначають не тільки реалізацію загальних принципів виконання зобов'язань, але й відображають особливості виконання біржових договорів, укладених на товарній біржі.
Способи забезпечення виконання біржових угод

Виконанню зобов'язань біржового договору сприяють спеціальні заходи, іменовані способами забезпечення виконання зобов'язань. Вони полягають в покладанні на боржника додаткових обтяжень на випадок невиконання або неналежного виконання зобов'язань.

Під способами забезпечення зобов'язань варто розуміти передбачені законом або договором спеціальні заходи, покликані додатково стимулювати боржника до належного виконання ним своїх зобов'язань, а у випадку невиконання ним свого зобов'язання - бути засобами задоволення законних вимог кредитора.

Згідно ст. 546 ГК України виконання зобов'язань може забезпечуватися неустойкою, поручительством, гарантією, заставою, утриманням, задатком. При цьому договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язань.

Серед розповсюджених у практиці біржової торгівлі видів забезпечення виконання зобов'язань варто назвати неустойку. Під неустойкою (штраф, пеня) розуміється грошова сума або інше майно, що боржник повинен передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання. Право на неустойку виникає в кредитора незалежно від наявності збитків, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань. Звичайно розмір неустойки визначається відповідними положеннями типового договору, розробленого біржею, і не може змінюватися на розсуд сторін.
Крім зазначених способів забезпечення виконання біржових угод необхідно звернути увагу на інші види забезпечення виконання зобов'язань. Зокрема Правила біржової торгівлі можуть передбачати певну систему гарантій, які належать до категорії додаткових засобів забезпечення, розроблених у практиці біржової торгівлі.
У науковій літературі мають місце різні точки зору щодо класифікації гарантій виконання біржових угод. Так, Б.П. Дмитрук указує на те, що система гарантування виконання угод розвивалася у двох напрямках: у першому випадку біржа створювала страхові гарантовані запаси біржових товарів; у другому напрямку велике поширення одержав механізм перепродажу тих біржових контрактів, які давали можливість продавцеві й покупцеві замість відмови від виконання біржового договору продати своє договірне зобов'язання або купити нове. Ця остання обставина сприяла появі стандартних біржових договорів з поставкою в майбутньому як самостійних об'єктів біржової торгівлі — ф'ючерських контрактів [3, с 23].
Т.Ю. Сафронова підкреслює, що основною гарантією проведення взаєморозрахунків на ринку є система маржування. Тверда система відбору клірингових членів і брокерів, постійний моніторинг й аналіз фінансового стану учасників торгів, а також виконання ними своїх зобов'язань у процесі й за підсумками торгів є гарантіями здійснення угод [23, с 65].
Додатковою гарантією зниження ризику контрагента є рівномірний розподіл ризику, що досягається за рахунок розробки багаторівневої системи членства в біржі. Так, наприклад, біржа встановлює певну ієрархію серед учасників клірингового обслуговування біржових угод. Це робиться з метою "розмиву" одного з основних ризиків, властивій біржовій торгівлі, — ризику контрагента. Найпоширенішими є наступні категорії членства: клірингові члени, торгівельні члени й клієнти. З юридичної точки зору тільки клірингові члени виступають як сторона по біржових угодах.
Відповідно до законодавства України й інших країн у практичній діяльності товарних бірж мають місце дві основні категорії гарантій виконання біржових угод: фінансові й адміністративні. Ці гарантії є спеціальними засобами, покликаними стимулювати боржника до належного виконання ним свого зобов'язання, а у випадку невиконання ним свого зобов'язання - служити засобами задоволення законних вимог кредитора.
Основою фінансових гарантій є система гарантійних внесків, які потрібні від учасників ф'ючерсних операцій. Гарантійні задатки бувають двох типів: первісний (або депозит) і змінний (або маржа). Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. № 1288, затверджене Положення про механізм розрахунків під час закупівлі сільськогосподарської продукції й продовольства для державних потреб й їхньої реалізації з державних ресурсів через біржовий товарний ринок. Цей нормативно-правовий акт установлює, що одночасно із заявкою на закупівлю вповноважений покупець зобов'язаний надати підтвердження банку (казначейства) про наявність коштів на проведення закупівлі. Крім цього для забезпечення надійності розрахунків по спотовим і форвардними контрактам продавець й уповноважений покупець разом з поданням заявок вносять гарантійний внесок відповідно до Типових правил біржової торгівлі.
Такий порядок передбачає достатній ступінь надійності виконання зобов'язань по угодах з реальним товаром і тому одержав поширення в біржовій практиці товарних бірж України. Так, спільним наказом Міністерства аграрної політики України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Державної податкової служби України №52/63/90/221 від 26 квітня 2000 року затверджене Положення про порядок здійснення через біржовий товарний ринок контрактів зустрічних поставок сільськогосподарської продукції й продовольства й матеріально-технічних ресурсів. Це Положення передбачає певний механізм розрахунків і гарантій виконання укладених контрактів на зустрічні поставки сільськогосподарської продукції й продовольства:

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття й види товарних бірж 5 страница	\|	Поняття й види товарних бірж 7 страница

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.