Поняття й види товарних бірж 5 страница

Біржовими визнаються угоди, укладені по товарах, допущеним до обігу на біржі, між членами біржі і їхніх представників на біржових торгах у строк й у порядку, установленому Уставом біржі й Правилами біржової торгівлі. Однак надалі при доробці проекту й прийнятті остаточного варіанта ГК України таке визначення було виключено.
У той же час законодавство інших країн, і зокрема країн СНД, як правило, закріплює чіткі дефініції угод, що укладають на товарній біржі. Так, згідно ст. 7 Закону Російської Федерації «Про товарні біржі й біржову торгівлю», біржовою угодою визнається зареєстрований біржовий договір (угода), ув'язнений учасниками біржової торгівлі відносно біржового товару в ході біржових торгів.
У законодавстві республіки Узбекистан біржовою угодою є зареєстрований біржею договір купівлі-продажу відносно біржового товару, укладений по зафіксованому біржею результаті біржового торгу.
Законодавство Азербайджанської республіки визначає біржову угоду на товарних біржах як договір (угода), укладений у ході біржових торгів між учасниками біржової торгівлі (від свого імені або з доручення третіх осіб) і минулу реєстрацію у встановленому порядку.
Закон Республіки Беларусь «Про товарну біржу» дає визначення біржової угоди як угоди, укладеної на біржових зборах учасниками торгів від свого імені або з доручення третіх осіб.
Визначення поняття біржової угоди, що укладає на товарній біржі, присутнє також у законодавстві Молдови, Казахстану, Вірменії й деяких інших країн СНД.
Порівняльний аналіз положень законодавства інших країн щодо поняття біржової угоди свідчить про наявність як їх загальних, так і відмітних рис. Це стало предметом дослідження багатьох учених, що запропонували в науковій літературі поняття «біржова угода». Так, В.В.Хахулин пропонує вважати біржовими угодами, укладені учасниками біржової торгівлі договори (угоди) щодо біржового товару в ході біржової торгівлі [9, с 342]. Н.Б. Шеленкова пропонує вважати біржовою угодою угоду про взаємну передачу прав й обов'язків відносно біржових цінностей, чинена учасниками біржової торгівлі в процесі проведення біржових торгів на біржі або іншим прирівняним до присутності на біржі способом, у порядку встановленому біржовим законодавством і внутрішніми документами біржі [10, с.43]. А. Чуркин указує, що біржовою угодою є угода, укладена учасниками торгів протягом біржової сесії й зареєстрована біржею з дотриманням установлених вимог відносно біржових цінностей, допущених до обігу на біржі відповідно до діючого законодавства й внутрішніх правил біржової торгівлі [6, с 32J. Э. Петросян пропонує наступне визначення біржової угоди: Біржова угода — зареєстрована на біржі угода, зроблена між учасниками біржової торгівлі під час торгівельної сесії, із приводу біржового товару, що пройшов біржовий лістинг [1, с 36]. Н. Козлова й О. Сургучева вказують на те, що біржовою угодою варто визнати зроблену учасником торгів у ході біржової сесії й зареєстровану біржею знеособлену стандартну угоду, предметом якої є, допущені до обігу на біржі об'єкти, а виконання гарантується біржею відповідно до Правил торгівлі.
Узагальнюючи вищевикладене, а також з урахуванням положень національного біржового законодавства можна зробити наступний висновок: біржова угода - це договір (угода), укладений учасниками біржової торгівлі (членами товарної біржі й брокерами) про взаємну передачу прав й обов'язків відносно біржових цінностей, допущених до обігу на біржі, зчинений учасниками біржової торгівлі в процесі проведення біржових торгів, і зареєстрований біржею відповідно до законодавства й Правилами біржової торгівлі.
Розглядаючи відмітні ознаки біржових угод, варто підкреслити ряд важливих моментів. Ще на початку XX століття відомий росіянин учений Г.Ф. Шерптеневич писав, що вчинені на біржі угоди по своїй юридичній конструкції нічим не відрізняються від угод укладених поза біржею. Відмітну ознаку біржових угод варто шукати не в їхній класичній природі, а в умовах, при яких угода відбувається, а саме: де, між ким, із приводу якого об'єкта, і як вона відбувається» [11, с 484]. Такий підхід став основою для наступних досліджень і визначення особливостей біржової угоди стосовно до сучасних умов господарювання. Так, B.C. Щербина підкреслює, що біржова угода має ряд юридичних особливостей: укладаються ці угоди через посередників — брокерські контори й брокерів, а не самими покупцями й продавцями реального товару; виконуються угоди поза біржею (товару як такого на біржі немає) [4, с 332].
З урахуванням вищевикладеного можна виділити наступні ознаки, властивим біржовим угодам, що укладаються на товарних біржах:
— укладаються тільки під час біржових торгів, проведених у заздалегідь певному місці (торгівельний зал біржі), і в заздалегідь певний час (біржова сесія);
— предметом є біржовий товар, допущений до обороту на біржі;
— стороною може бути тільки особа, що є членом товарної біржі (брокери діють із доручення членів біржі);
— підлягають реєстрації біржею в порядку, установленому законодавством і внутрішніми документами біржі;
— носять знеособлений і стандартний характер;
— відбуваються з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність біржі;
— виконуються поза біржею.
Сукупність зазначених ознак дозволяє відрізняти біржові угоди від угод купівлі-продажу й поставки, що укладаються поза товарною біржею.
Варто помітити, що в науковій літературі й законодавстві щодо угод, що укладають на біржі, використовуються такі терміни як «біржова угода», так й «біржовий договір».
Біржова угода — це завжди двостороння угода, тобто договір. Тому більш правильним з погляду юридичної термінології й доктрини договірного права було б використання терміна «біржовий договір». Однак у біржовій торгівлі історично склався й став загальновживаним саме термін «біржова угода». Тому можна погодитися з позицією Є.А. Беляневич про можливе вживання термінів «біржовий договір» й «біржова угода» як синонімів [5, с 154]

У законодавстві України виділяється кілька видів угод, що укладаються на товарній біржі. Так, Закон визначає три основних види таких біржових угод: купівля-продаж, поставка й обмін. У цьому випадку законодавець обмежує види угод, що укладають на товарній біржі, ґрунтуючись на загальних підходах, характерних для класифікації позабіржових угод. Однак такий розподіл не дозволяє в достатньому ступені відбити специфіку різних видів, біржових угод, що укладаються на товарній біржі. Традиційно в практиці біржової торгівлі класифікація видів біржових угод передбачає виділення таких видів як: спотові, форвардні, ф'ючерсні й опціонні угоди. На це вказує й досвід інших країн (США, Великобританія, Німеччина, Росія, Азербайджан, Вірменія, Білорусія й ін.).
У певній мірі види біржових угод, передбачені Законом, конкретизовані в інших нормативно-правових актах, що регламентують укладання угод на товарній біржі. Так, у пункті 6.2. Типових правил біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією передбачено, що під час біржових торгів можуть бути укладені угоди, які пов'язані з:
—негайною (від 1 до 39 днів) взаємною передачею прав й обов'язків відносно до реальної сільськогосподарської продукції (спотова угода);
— відстроченою (від ЗО до 360 днів) взаємною передачею прав й обов'язків щодо реальної сільськогосподарської продукції (форвардна угода);
— взаємною передачею прав й обов'язків щодо стандартного контракту (ф'ючерсна угода);
— поступкою прав на майбутню передачу придбання прав й обов'язків щодо реального товару або стандартного контракту (опціонна угода).
Із цієї норми треба зазначити, що основними критеріями класифікації біржових угод є строк виконання зобов'язань і предмет договору. При цьому, визначаючи чотири основних різновиди біржових угод, Типові правила встановлюють, що зазначений перелік не є вичерпним. Інші види угод можуть бути введені товарною біржею, за умови одержання згоди Міністерства аграрної політики України.
Зазначені визначення форвардний, ф'ючерсний й опціонний договори як різновиду біржових угод деякою мірою відрізняються від понять, закріплених в інших нормативно-правових актах. Так, у Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" форвардний, ф'ючерсний й опціонний договори поєднуються загальним поняттям «деривативи», під якими розуміються стандартні документи, які передбачають право й/або зобов'язання придбати або продавати цінні папери, матеріальні й нематеріальні активи на певних умовах у майбутньому. Крім цього цей Закон уводить наступні поняття:
Форвардний контракт — стандартний документ, що засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти в певний час і на певних умовах у майбутньому, з фіксацією ціни такого продажу під час укладання такого контракту.
При цьому будь-яка сторона форвардного контракту має право відмовитися від його виконання винятково при наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках передбачених законодавством.
Претензії щодо невиконання або неналежного виконання форвардного контракту можуть пред'являтися винятково емітенту такого форвардного контракту.
Продавець форвардного контракту не може передавати (продавати) зобов'язання за цим контрактом іншим особам без згоди покупця форвардного контракту.
Покупець форвардного контракту має право без узгодження з іншою стороною, у будь-який момент до закінчення терміну дії (ліквідації) контракту продати такий контракт будь-якій особі, включаючи продавця такого форвардного контракту.
Ф'ючерсний контракт — стандартний документ, що засвідчує зобов'язання продати (купити) цінні папери, товари або кошти в певний час і на певних умовах у майбутньому з фіксацією ціни на момент виконання зобов'язань сторонами контракту.
При цьому будь-яка сторона ф'ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання винятково при наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках передбачених законодавством.
Покупець ф'ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без узгодження умов такого продажу із продавцем контракту.
Опціон — стандартний документ, що засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на певних умовах у майбутньому з фіксацією ціни на час укладання такого опціону або на час придбання за рішенням сторін контракту. Перший продавець опціону (емітент) має безумовне й безвідкличне зобов'язання із продажу товарів на умовах укладеного опціонного контакту.
Любий покупець опціону має право відмовитися в будь-який момент від придбання таких цінних паперів (товарів, коштів).
Претензії щодо неналежного виконання або невиконання зобов'язань опціонного контракту можуть пред'являтися винятково емітенту опціону. Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії.
Таким чином, у законодавстві щодо тих самих видів біржових угод, що укладаються на товарній біржі, застосовуються різні визначення, що приводить до певних протиріч на практиці при укладанні біржових угод, що належать до одного виду. Так, зокрема, визначення ф'ючерсного контракту в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» і Положенні про вимоги до стандартної (типової) формі деривативів (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1999 р. № 632.) між собою не погоджені. Якщо в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» ф'ючерсний контракт передбачає фіксацію ціни на момент виконання зобов'язань сторонами контракту, то в Положенні ціна ф'ючерсного контракту повинна фіксуватися на момент укладання зобов'язань сторонами контракту.
Такий підхід законодавця одержав досить критичні оцінки в науковій літературі. У своїх роботах О. Сохацька вказує, що насправді ф'ючерси мають свої специфічні риси, які, на наш погляд, не відбиті в повному обсязі в нормах зазначеного закону. Крім цього варто підкреслити, що увага законодавця фіксується лише на зовнішній формі договору — документі, що недостатньо для розуміння специфіки кожного із зазначених договорів. На наш погляд, такий підхід представляється не зовсім коректним, оскільки приводить до звуження понять різних видів договорів, що укладають на товарній біржі» [12, с 65].
Як видно, вирішенням проблеми могло б стати введення на рівні Закону відповідної класифікації основних видів біржових угод і закріпленням понять спотові, форвардні, ф'ючерсні й опціонні угоди.
При цьому становить інтерес класифікація біржових угод у законодавстві інших країн і у науковій літературі. Так, наприклад, Закон Російської Федерації «Про біржі й біржову торгівлю» у ст. З закріплює наступні види біржових угод, що укладаються на товарній біржі:
а) купівля-продаж реального товару, у тому числі угоди з негайною передачею або поставкою товару або з передачею документів, що підтверджують право власності на нього;
б) форвардні угоди — угоди купівлі-продажу товару з відстроченим строком його поставки;
в) ф'ючерсні угоди — угоди купівлі-продажу стандартних контрактів;
г) опціонні угоди — угоди купівлі-продажу прав на майбутню купівлю або продаж за встановленою ціною товарів або контрактів на поставку товарів.
Як показує порівняльний аналіз, пріоритетним критерієм у цьому випадку є предмет договору й строк виконання. У науковій літературі щодо договорів, що укладаються на товарній біржі, у багатьох випадках також використовується дихотомія, що опирається як на строк виконання угоди так й предмет угоди. Так, B.C. Щербина, відповідно до зазначеного критерію, виділяє два види біржових угод: а) угоди з негайним виконанням («угоди на реальний товар» або «касові операції»); б) термінові угоди [4, с 333].
О. Дегтярьова й О. Кандинская, займаючи аналогічну позицію, підкреслюють, що в процесі розвитку біржової торгівлі склалися два види біржових операцій: угоди на реальний товар з негайною поставкою й угоди на реальний товар з поставкою в майбутньому. До перших автори відносять спотові угоди, а до других — форвардні й ф'ючерсні угоди [13, с 76].
О.М. Сохацька вказує на те, що біржові контракти діляться на контракти з реальними активами й зобов'язаннями поставки й правами на ці активи, які називаються похідними інструментами (ф'ючерсами й опціонами). Біржові контракти з реальними активами (товарами, фінансовими інструментами) у свою чергу діляться на дві групи:
1) контракти на купівлю-продаж реальних активів з негайною поставкою, які в закордонній практиці називаються спотові (spot) або касовими (cash);
2) контракти на купівлю-продаж реальних активів з поставкою в строки зазначені в контракті за цінами, погодженим на момент укладання угоди. Ці контракти прийнятий називати форвардними (forward) [12, с. 58].
Розглядаючи види біржових угод, В. Масленников підкреслює, що на біржах укладаються біржові угоди по двох основних категоріях: угоди з наявним товаром і термінові угоди. Автор пропонує класифікувати біржові угоди залежно від мети. Відповідно, спотові угоди мають на меті купівлю реального товару, опціон і ф'ючерси використовуються для хеджу-вання (страхування) і спекуляції. Також автором виділяються арбітражні угоди, які відбуваються з метою одержання прибутку за рахунок різниці в котируваннях на біржах різних країн [14, с 43].
Б.П. Дмитрук виділяє угоди з реальним товаром й угоди із правами на товар. При цьому до угод з реальним товаром, на думку автора, належать угоди з терміновою поставкою реального товару, форвардні угоди (з відстроченим строком поставки), бартерні угоди, угоди з умовою, угоди із кредитом. Крім цього форвардні угоди підрозділяються автором на угоди із заставою й угоди із премією. Відповідно до угод із правами на товар належать ф'ючерсні й опціонні угоди [3, с 87].
В.И. Крамаренко пропонує трохи іншу класифікацію, виділяючи три види біржових угод: угоди на реально існуючий товар; ф'ючерсні угоди (термінові, на строк) на товар, що буде вироблений і поставлений у майбутньому, у передбаченим контрактом терміном за ціною періоду поставки; опціонні угоди. При цьому щодо угод з реальним товаром автор пропонує кілька критеріїв розподілу: по строку поставки (спотові й форвардні); за умовами ознайомлення з товаром (без попереднього огляду, на основі попереднього огляду всієї партії або однієї із частин, по стандартах); по формуванню контрактних цін (на основі фіксації ціни, що зложилася в процесі торгів і з наступною фіксацією ціни); по особливих умовах здійснення (бартерні угоди, угоди з умовою, угоди із заставою) [15, с 45]. Узагальнюючи вищевказані точки зору, можна виділити дві основні групи біржових угод: угоди на реальний товар і термінові угоди.
О. Штиллих, указуючи на існуюче розходження між цими групами угод, підкреслює, що найпростіші угоди — це угоди з розрахунком готівкою, касові, або контактні. На товарній біржі їх називають угодами на наявний товар. Між укладанням угоди і її виконанням часто проходить лише мить. От гроші, от товар: така зовнішня ознака. Таким чином, у наявних угодах дається лише короткий проміжок часу. Тому їх можна назвати також угодами дня на противагу угодам на строк. Під угодами на строк розуміються угоди, між укладенням і виконанням яких перебуває значний проміжок часу, так що виконання відбувається в певний пізніший, обумовлений у договорі або встановлений звичаєм строк [2, с 57].
З урахуванням вищевикладеного є необхідним більш докладно розглянути характеристику кожної із зазначених груп біржових угод.
Угоди з реальним товаром (спотові й форвардні угоди). У цей час саме угоди з реальним товаром становлять до 95 % біржового товарообігу України. При цьому домінують спотові угоди. Так, з 8,5 млн. тонн реалізованих в 2004/2005 маркетинговому році зернових й оліїстих культур по експортних і внутрішніх контрактах в Україні 7,1 млн. тонн було реалізовано по спотових угодах й 1,4 по форвардних угодах. По даним Донецького обласного управління статистики за 9 місяців 2004 року біржова торгівля була традиційно представлена спотовими угодами (99,6% обласного біржового товарообігу). На умовах форвардних угод було укладено менше 0,1% [16]. У той же час слід зазначити, що на світових товарних біржах угоди з реальним товаром становлять усього 2-4 %.
Дана група біржових угод має внутрішню класифікацію, що може бути представлена у вигляді наступної таблиці.
Придбання або відчуження товару по угодах з реальним товаром передбачає негайне виконання зобов'язань. Звичайно, негайний строк виконання угод носить досить умовний характер, тому що реально на товарній біржі виконання зобов'язань відбувається протягом строку визначеного біржею. Відповідно до законодавства України, такий строк може становити від 1 до ЗО днів для спотових і від ЗО до 360 днів від дня укладення угоди для форвардних угод. Аналогічний підхід можна відзначити й у практиці роботи закордонних товарних бірж. Так, наприклад, на Санкт-Петербургській біржі касовою вважається угода, при якій строк виконання зобов'язань не перевищує 14 днів. Центральний банк Російської Федерації встановлює ще більш скорочені строки, вказуючи, що виконання касової операції здійснюється сторонами не пізніше другого робочого дня після її укладення.
Конкретні строки встановлюються товарною біржею індивідуально, однак на світових ринках прийняті, як правило, заздалегідь визначені строки виконання. Так, на товарних біржах США, це 3 робочих дня після біржових торгів, на біржах Великобританії — 7 робочих днів, у Японії до 15 днів. По такій угоді товар може перебувати під час торгів на території біржі, на її складах, на складі продавця й бути готовим до відвантаження. Конкретне місце знаходження товару спричиняються правила торгівлі.
Метою угод з негайним строком поставки, є фізичний перехід товару від продавця до покупця на умовах, передбачених у договорі купівлі-продажу.
Угоди з реальним товаром можна укладати на підставі попереднього огляду (за зовнішнім виглядом, за даними біржової або незалежної експертизи) або без попереднього огляду (за зразками, стандартами).
Оплата товару може здійснюватися як у момент передачі товару, так й в інший строк відповідно до домовленості (передоплата або оплата після одержання товару).
Біржові угоди з реальним товаром уважаються більш надійними щодо термінових угод, оскільки виконання починається з моменту їхнього укладення, що унеможливлює біржову гру на зміні цін.
Термінові угоди (ф'ючерсні й опціонні угоди). У цей час загальна частка ф'ючерсних й опціонних угод у біржовому обігу товарних бірж України залишається вкрай незначною. Так, в 2003 році на товарних біржах Донецької області частка укладених ф'ючерсних угод склала 0,3%, а на умовах опціону — 0,1% від обласного біржового товарообігу. Відповідно за 9 місяців 2004 року така цифра становить усього 0,4% [16]. Аналогічний стан й на інших товарних біржах України.
У той же час у практиці світової біржової торгівлі саме термінові угоди становлять основу біржової торгівлі (98 % біржового товарообігу). Більш того, у ряді країн (США, Великобританія й ін.) законодавчо визначена, що великі виробники й переробники сільськогосподарської продукції зобов'язані страхувати (хеджувати) свої цінові ризики по 10-15 товарних позиціях за допомогою ф'ючерсних контрактів.
Сьогодні у світі діє близько 50 найбільш великих товарних бірж, де укладаються термінові угоди. Серед них самим великим ринком є США. На його частку доводиться до 60 % усього світового обороту термінового ринку. У цій країні діє дванадцять бірж, що займаються торгівлею ф'ючерсами й опціонами, у т.ч. п'ять із них розташовані в Нью-Йорку, чотири в Чикаго, по одній в Канзас-Сіті, Мінеанаполісі й Філадельфії. У Великобританії діє три біржі: Лондонська біржа металів, Міжнародна нафтова біржа й Лондонська біржа ф'ючерсів й опціонів. У Німеччині торгівля ф'ючерсами й опціонами здійснюється в основному на Німецькій біржі термінових контрактів. У Японії 95% обороту ф'ючерсів й опціонів припадає на дві біржі — Токійську міжнародну біржу фінансових ф'ючерсів і Токійську фондову біржу.
Як особливості термінових угод можна вказати: момент визначення ціни й строк виконання контракту. Певною особливістю термінових угод є також те, що договір у більшості випадків виконується не реальною поставкою біржового активу, а взаєморозрахунком між сторонами, тобто договір виконується переважно виплатою різниці між договірною ціною й ціною, установленою біржовим котируванням у день виконання зобов'язання. Як підкреслює В. Рясенцев, суть ф'ючерського контракту полягає не в реальній поставці (передачі) названих у ньому товарів, а в одержанні або сплаті різниці в ринкових цінах на момент укладання угоди й виконання контракту. Якщо навіть вихідна (базисна) ціна не була зафіксована, то її легко встановити по біржових котируваннях [17, с 8].
Опціони знаходять місце в різних зобов'язаннях, що носять назву альтернативних, і застосовуються не тільки в біржовій торгівлі, але й у різних сферах бізнесу, у тому числі в банківській практиці, оптовій торгівлі. Але особливе значення опціон придбав саме в біржовій торгівлі товарами й цінними паперами. Суть його полягає в тому, що в договорі одній стороні (часто покупцеві) надається право (опціон) зажадати поставки товару по обговореній курсовій ціні:
— у будь-який день після закінчення певного періоду (опціон американський);
— у строк виконання договору (опціон європейський);
— або в ці строки заявити про відмову від свого права, зі звільненням від відшкодування збитків іншій стороні, але зі сплатою їй установленої винагороди (премії).
Залежно від того, яка форма виконання обирається сторонами, у науковій літературі пропонується наступна класифікація термінових угод:
розрахункові термінові угоди — угоди, виконання яких здійснюється винятково шляхом взаєморозрахунків між контрагентами. За такими угодами сторона договору зобов'язується виплатити різницю між договірною ціною й котирувальною біржовою ціною, сформованою на момент виконання договору;
поставні термінові угоди — угоди, виконання яких здійснюється шляхом реальної поставки біржового активу через певний строк, установлений біржею, за ціною обумовленої в момент укладання договору. Коло предметів такої угоди вужче, ніж угоди на різницю;
комбіновані термінові угоди — це сполучення двох попередніх термінових угод. У практиці біржової торгівлі допускається можливість укладання розрахункового ф'ючерсного контракту, по якому сторона може змінити умови поставки й перетворити розрахунковий ф'ючерсний контракт у поставний і навпаки — змінити поставний ф'ючерсний контракт на розрахунковий. Комбінована група термінових угод сполучає в собі елементи касових і термінових угод.
Крім традиційно розподілу біржових угод на дві зазначені групи (угоди з реальним товаром і термінові угоди) у науковій літературі пропонуються й інші критерії класифікації біржових угод. Так, з огляду на те, що при укладенні біржових угод на товарній біржі постійно має місце ризик, Е. Дудорова пропонує розподіл біржових договорів на мінові й ризикові (алеаторні).
Алеаторними є ризикові договори, які містять у собі певні умови, через які на момент укладання сторони не можуть точно визначити вигоду й збитки у випадку виконання ними угоди. Специфіка алеаторних біржових угод полягає в тому, що залежно від настання або не настання встановленої обставини виграє одна сторона, а програє інша. Вся справа в тому, яка зі сторін виявиться в тій або іншій позиції. По своїй конструкції алеаторні договори це різновид умовних угод, коли виникнення прав й обов'язків поставлено тут у залежність від обставин, щодо якого невідомо — чи наступить воно. Тому такі договори традиційно зв'язують із тими угодами, кінцевий результат яких залежить від цінових коливань (форвардні, ф'ючерсні й опціонні угоди). У теж час, як вказує автор, під час укладання спотових біржових угод сторони можуть зрівняти цінність того, що відчужується, із цінністю того, що здобувається, і тому визначиться вигідна угода для них чи ні. Тому спотові біржові угоди необхідно визнати міновими [18, с 8].
Таким чином, у практиці біржової торгівлі, а також у різних нормативно-правових актах національного законодавства й законодавства інших країн проводиться класифікація біржових угод на певні види, кожний з яких має свої особливості (предмет, строк виконання, момент визначення ціни й т.д.). Це об'єктивно викликає необхідність закріплення на рівні Закону таких видів біржових угод як спотові, форвардні, ф'ючерсні й опціонні угоди [19, с 63]

Висновок господарського договору — це зустрічні дії двох або більше господарюючих суб'єктів щодо визначення умов договору, які відповідають їхнім реальним намірам й економічним інтересам, а також юридичне оформлення договору (додання цим умовам певної форми).
До укладання договорів на біржах застосовуються загальні правила укладання договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж (ст. 185 ГК України). Аналіз ст. З Закону й ст. 281 ГК України показує, що визначення порядку укладання біржових угод на товарних біржах віднесений до компетенції органів управління біржі. При цьому основна роль у регулюванні укладання біржових угод на товарних біржах відведена такому нормативно-правовому акту як Правила біржової торгівлі, затверджувані біржею.
Укладання біржових угод на товарній біржі припускає дотримання певного порядку, що має свої особливості й складається з певних стадій.
Оскільки біржова угода є загальним юридичним актом двох або декількох осіб, узгодження ними умов договору проходить дві стадії: пропозиція однієї сторони укласти договір (оферта); прийняття пропозиції другою стороною (акцепт). Відповідно сторона, що зробила пропозицію, називається оферентом, а сторона, що прийняло неї, — акцептантом.
Механізм вираження біржової оферти й акцепт оферти підкоряється твердим стандартам ділових звичаїв, визначається переважно особливостями біржового товару й передбачає дотримання формалізованої процедури, що має особливості, обумовлені тим, що процес укладання біржових угод на товарній біржі відбувається в умовах конкуренції продавців і покупців [5, с. 168]. Зазначена специфіка вимагає встановлення особливих вимог щодо порядку й способів вираження оферти й акцепту при укладанні біржової угоди.
Перша стадія — вираження оферти. На товарних біржах України пропозицією до укладання договору (оферти) є оголошення ведучим біржових торгів (маклером) заявки члена товарної біржі на продаж або куплю товарів.
Оферта повинна містити всі істотні умови договору й виражати намір особи вважати себе зобов'язаною у випадку прийняття оферти (ст. 641 ГК України). При укладанні біржової угоди на товарній біржі до оферті пред'являються досить строгі вимоги, встановлені як на рівні законодавства, так й у локальних нормативних актах товарних бірж.
Перша вимога - достатня визначеність оферти. Ця вимога припускає, що будь-який учасник біржової торгівлі здатний зробити правильний висновок про волю оферента. Це особливо важливо для біржової торгівлі, коли моменти акцепту й оферти гранично зближаються. Будь-яка невизначеність, що стосується різних елементів майбутньої біржової угоди, викликає можливість різного розуміння змісту оферти, що може викликати втрату офертою свого призначення.
Друга вимога належить до спрямованості оферти вона повинна виражати намір особи, що виступає із пропозицією, уважати себе такою, яка уклала договір на умовах зазначених у договорі з адресатом, у випадку, якщо останній прийме пропозицію. Зазначена вимога означає, що оферта повинна бути складена таким чином, щоб дозволить адресатові зробити висновок: для укладання договору досить вираження співпадаючої з офертою волі.
Дана вимога, як і попереднє, дозволяє відмежувати оферту від звичайних переговорів, чинених усно або письмово й наміри, що мають на меті уточнити, контрагента або викликати його для того, щоб він, у свою чергу, виступив з контрпропозицією.
Третя вимога — зміст оферти. Законодавство визначає, що оферта включає всі істотні умови договору (ст. 641 ГК України). Тому заявка члена товарної біржі, що має значення оферти, повинна містити всі істотні умови біржової угоди. У цьому контексті важливе значення має високий ступінь формалізації процесу торгівлі на товарної біржі, тому що практично всі умови біржових контрактів стандартизовані й тому торгівля ведеться фактично по двох змінних умовах, що ставиться до істотного: ціні й строкам поставки. Після того, як адресат прийме пропозицію, не запропонувавши зі своєї сторони ніяких змін або доповнень, оферент не може змінювати набір умов, що втримуються в оферті (ст. 642 ГК України),
Четверта вимога — адресність оферти. Зміст адресності оферти при укладенні біржової угоди на товарній біржі полягає в тому, що ця пропозиція адресована конкретним особам — членам товарної біржі й брокерам, що є учасниками біржової торгівлі й знаходяться в операційному (торгівельному) залі біржі під час проведення біржових торгів. При цьому, перший хто з учасників біржової торгівлі відгукнеться на оферту, акцептує її й тим самим знімає пропозицію. Таким чином, можна зробити висновок про однократність оферти при укладенні біржового договору, і поглинанні її укладеним договором.
Разом з тим варто звернути увагу, що при укладенні біржової угоди має місце множинність адресатів оферти, що носить характер певної множинності. Це обумовлено тим, що процедура біржової торговки на товарних біржах припускає обмеження кола суб'єктів приймаючу участь у біржових торгах і біржових угодах мають, що право укладати, (члени товарної біржі й брокери, зареєстровані на біржі). Цим багато в чому обумовлений і специфічний механізм вираження оферти, тобто коли оферта виражається за допомогою голосу й професійних жестів і звернена до певного кола учасників біржової торгівлі, що перебувають у біржовому залі.
З урахуванням вищевикладеного можна зробити висновок, що пропозиція на укладення біржової угоди на товарній біржі може бути визнане офертою тільки за умови відповідності всім вищевказаним вимогам.
Друга стадія - прийняття пропозиції другою стороною— акцепт. Коли ведучий торгів повідомляє оферту продавця або покупця, учасники торгів підтверджують свою готовність
до укладання договору, шляхом підняття реєстраційного номера, що можна розглядати як відповідь про прийняття пропозиції - акцепт. У кожному разі відповідь особи, якій адресовано пропозиція про укладання договору, про її прийняття, повинна бути повною й безумовною (ст. 642 ГК України).
Правила біржової торгівлі багатьох товарних бірж в Україні передбачають, що після оголошення оферти учасники торгів мають право, за допомогою голосу й професійних жестів, протягом певного часу, домовлятися про умови угоди. Такий підхід ураховує досвід біржової торгівлі в інших країнах і дозволяє виробити найбільш оптимальні умови договору, які відповідають реальним намірам й економічним інтересам осіб. Однак варто мати на увазі, що нерідко, погоджуючись у принципі укласти договір, друга сторона (акцептант) висуває свої умови. Тому в цьому випадку сторони міняються місцями: акцептант стає оферентом, а оферент — акцептантом (ст. 646 ГК України). При цьому на нову пропозицію необхідна згода колишнього оферента.
Звичайною практикою на товарних біржах інших країн є вираження оферти й акцепту при укладенні біржової угоди за допомогою конклюдентних дій, тобто коли має місце звичайне за даних обставин поводження особи, з якого ясно треба його намір (бажання) здійснити операцію на заздалегідь відомих умовах. Як указує М.И. Брагінський, конклюдентні дії використовуються в практиці біржовій торгівлі при укладенні угод, щодо яких законодавством допускається можливість усної форми. Як приклад автор посилається на правила ф'ючерської торгівлі на Московській товарній біржі. У розділі присвяченому технології відповідних угод передбачено, що на початку брокер оголошує заявку вигуком по формулі «продам (куплю) — число контрактів — ціна». Брокер, що погоджується із пропозицією, підтверджує цю свою згоду голосним вигуком «куплю (продам) — число контрактів — ціна), одночасно вказуючи жестом на свого контрагента. При цьому договір вважається зробленим, якщо обидва брокера підняли руки й вимовили відповідні слова [20, с 344J.
Таким чином, конклюдентні дії в сполученні з елементами усної угоди в процесі біржової торгівлі становлять невід'ємну частину волевиявлень, що виражаються у вигляді оферти або підтверджують власний акцент і його одержання оферентом. З огляду на, що оферта й акцепт виражаються особами, що безпосередньо перебувають у біржовому залі, часовий проміжок для відповіді практично відсутній, тобто біржові угоди укладаються в лічені хвилини або навіть секунду. У цьому укладається унікальність процедури укладення біржових угод, що напрацьовувалася протягом сторіч.
Разом з тим біржові угоди за допомогою конклюдентних дій можуть укладатися (відбуватися) лише у випадках, якщо це не суперечить їхній сутності й законом не встановлений інший спосіб вираження волі стосовно до даних угод. За загальним правилом зазначений спосіб укладення договорів можливий у випадках, коли закон допускає як усну, так і просту письмову форму, з обліком того, що при обов'язковій письмовій формі письмової неодмінно повинна бути й оферта.
Досягнення усної згоди по всіх істотних умовах договору фіксується ведучим торгів у порядку, установленому правилами біржової торгівлі конкретної біржі. Одночасно сторони, або їхні представники, підписують тікети, де відзначаються дані торгів, позиції бюлетеня: кількість, ціна, реєстраційний номер брокера.
Певні особливості має укладення біржової угоди з використанням електронних торгівельних систем (ETC). До моменту укладення угоди сторона, що подала заявку, може змінити умови оферти, але зміні підлягає тільки обсяг і ціна угоди. Решта умов стандартизовані й обговоренню не підлягають. Такі зміни можливі до моменту реєстрації заявки в реєстрі зроблених угод, тому що з моменту реєстрації угод оферта ставати безвідкличною.
Особливість прийняття пропозиції (акцепт) при використанні ETC полягає в тому, що по всіх біржових угодах другою стороною виступає кліринговий центр товарної біржі, що діє на підставі договору з кожним з учасників біржової торгівлі. Кліринговий центр за допомогою ETC одночасно акцептує оферти-заявки двох учасників торгів, не створюючи при цьому двох самостійних договорів. У результаті акцепту обох оферт виникає тільки один контракт, тому що в одній за-явці-оферті пропонується купити біржовий товар, а в другий — продати. У результаті одночасного акцепту кліринговим центром обох оферт виходить єдиний договір, єдине волевиявлення двох учасників торгів [21, с 36].
Аналіз практики укладення біржових угод з використанням ETC дозволяє затверджувати, що для таких відносин характерні наступні риси:
— по-перше, укладення угод здійснюється особами фізично відсутніми в торгівельному залі біржі;
— по-друге, кожний із продавців і покупців, направляючи заявки, виступають із пропозицією про укладання договору, тобто в ролі оферента;
— по-третє, заявка розглядається як оферта й має стандартну форму, затверджену біржею (єдиною змінною величиною є ціна й кількість товару);
— по-четверте, акцепт відбувається кліринговим центром відповідно до алгоритму ціна/час;
— по-п'яте, біржова угода вважається укладеною з моменту внесення запису до реєстру угод;
— по-шосте, всі зареєстровані біржею в торгівельній системі біржові угоди мають юридичну чинність і не вимагають із боку учасника торгів підписання додаткових документів;
— по-сьоме, укладення біржової угоди фіксується на матеріальному носії — твердому комп'ютерному диску, сервері й ін.
Зазначені особливості вираження оферти й акцепту при укладенні біржових угод з використанням ETC варто враховувати при розробці Правил біржової торгівлі.
Біржова угода вважається укладеною, якщо між сторонами в передбаченому законом порядку й формі досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до загальних положень ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямовані на встановлення зміна або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, які приймаються ними як обов'язкові умови відповідно до законодавства. У відповідності зі ст. 180 ГК України, що визначає істотні умови господарського договору, сторони зобов'язані в кожному разі погодити предмет, ціну й термін дії договору, тому становить інтерес розгляд таких істотних умов щодо біржової угоди.
Предмет біржової угоди. Умови про предмет біржової угоди повинні включати найменування (номенклатуру, асортименти) і кількість продукції, а також вимоги до їхньої якості. Виходячи із загальних положень законодавства, що регулює біржові угоди, а також практики біржової торгівлі можна дати наступне визначення біржового товару як предмета договору: це не вилучений з обороту товар певного роду і якості (у тому числі стандартний контракт), допущений у встановленому порядку біржею до біржової торгівлі.
Біржовий товар повинен бути масовим у вживанні й випускатися в досить великому обсязі значним числом виробників, що забезпечує високий попит та пропозицію, необхідні для встановлення ціни. Крім цього товар, що є предметом біржової угоди, повинен відповідати встановленим стандартам якості, певним умовам зберігання, транспортування. Це необхідно для того, щоб його можна було продавати без попереднього огляду, по зразках або технічних описах.
Найбільші обсяги продажів на українських товарних біржах у цей час становить сільськогосподарська продукція й продукти переробки (зерно, соняшник, борошно, крупи й т.д.). Згідно зі статистичними даними за станом на 17 грудня 2003 року в Україні, через біржовий ринок по внутрішніх й експортних угодах реалізовано 3,4 млн. тонн зернових й олійних культур із урожаю 2003 року, у тому числі по спотовим угодам 2,4 млн. тонн і форвардних угод на 950,1 тис. тонн. При цьому для подальшого експорту зернових й олійних культур на біржовому ринку укладені угоди купівлі-продажу в обсязі 2,9 млн. тонн, з яких 2,01 млн. тонн по спотовим угодах й 937,3 тис. тонн по форвардних угодах.
Однак далеко не завжди біржовий товар на товарних біржах України відповідає загальним вимогам, що є у світовій практиці (нерухомість, транспорт й інші товари, обумовлені індивідуальними ознаками). З урахуванням цього постає інтерес до закордонного досвіду. Товари, які допущені до обороту на міжнародних товарних біржах, об'єднані в групи, які охоплюють більше 70 найменувань товарних асортиментів на біржах реального товару й 148 на ф'ючерсних біржах. Сільськогосподарська продукція є основним біржовим товаром у США й у Японії, хоча в останні роки зріс інтерес до енергоносіїв і дорогоцінних металів. На біржах Великобританії високо цінуються енергоносії й кольорові метали.
Фактично в цей час номенклатура об'єктів біржової торгівлі в закордонних країнах включає дві групи: товари й «нетоварні» цінності.
У групі товарів традиційно виділяють дві підгрупи. До першої підгрупи належать продукція сільського господарства: зернові (пшениця, кукурудза, ячмінь, жито, овес), масло-насіння й продукти їхньої переробки (шроти й масла), продукція тваринництва (худоба й м'ясні продукти), текстильна сировина (бавовна, шовк, вовна, пряжа), харчосмакові товари (цукор, кава, какао-боби), пиломатеріали, натуральний каучук, картопля. У світовій біржовій торгівлі операції із сільськогосподарською продукцією й оцінюються в 1,7 — 1,8 трлн. доларів США. У той же час за деяким даними кількість біржових товарів цієї групи скорочується. До другої підгрупи належать промислова сировина й напівфабрикати. Це, насамперед, енергоносії (нафта, бензин, дизельне паливо, мазут), кольорові метали й дорогоцінні метали (алюміній, мідь, нікель, цинк, свинець, олово, золото, срібло, платина, паладій).
Група нетоварних цінностей також може бути розділена на дві підгрупи: валюта й фінансові інструменти (процентні ставки, індекси акцій).
Становить інтерес класифікація Комісії по товарній ф'ючерсній торгівлі США (Commondity Futures Treding Commission, CFTC). У своїх річних звітах Комісія наводить статистику по всіх ф'ючерсних й опціонних ринках США з розбивкою по наступних групах:
1) зернові;
2) маслонасіння й продукти їхньої переробки;
3) жива худоба й м'ясні продукти;
4) інші сільськогосподарські продукти;
5) енергоносії й лісоматеріали;
6) кольорові й дорогоцінні метали;
7) фінансові інструменти;
8) валюти.
Варто підкреслити, що до кінця 70-х років минулого сторіччя на світових товарних біржах провідну роль відігравали товарні ф'ючерси. Сьогодні можна говорити, про те, що на перший план ф'ючерсної торгівлі вийшли валютно-фінансові інструменти.
З урахуванням досвіду інших країн доцільно в законодавстві України визначити види біржового товару, визначивши на рівні Закону основні вимоги, які пред'являються до біржового товару, виключити зі сфери біржового товарообігу, такі як нерухомість і транспорт.
Кількість. Розглядаючи кількісні характеристики предмета біржової угоди, варто вказати наступне. На товарній біржі реальний товар пропонується в строго обговорених обсягах. Кількісна стандартизація виражається в біржових одиницях — лотах, які відповідають певній мірі ваги в певній упаковці або формуються за обсягом місткості транспортних засобів. Біржові одиниці встановлюються по всіх асортиментах товарів, які допускаються до біржової торгівлі.
У практичній діяльності товарних бірж України в основному дотримуються класичні вимоги по біржових одиницях, що визначає кількісну стандартизацію. Так, наприклад, 1 лот пшениці має обсяг вагонної партії 60 тонн насипом, для масла соняшникового вмовляється 1 лот, що має обсяг 8-12 тонн під час перевезення автоцистерною або 60 тонн залізничною цистерною. Однак в умовах формування біржового ринку України досить часто учасники біржових угод відходять від класичних вимог щодо біржової одиниці (лот ділиться на кілька частин або взагалі обсяг не відповідає вимогам лота). Крім цього на торги виставляється товар, що не підлягає якій-не-будь біржової стандартизації (нерухомість, транспорт і т.д.) Це вимагає більш детальної регламентації умов біржових договорів, що визначають кількісні показники предмета договору.
З урахуванням цього становить інтерес досвід біржової торгівлі в інших країнах. Так, лот у зерновій торгівлі США становить 5000 бушелів, у торгівлі металами на Лондонській біржі металів 1 лот — це 25 тонн, для олова лот установлений у розмірі 5 тонн, для пиломатеріалів 150 000 бордсових футів, для дизельного палива - 42000 галонів.
Така практика дозволяє зробити висновок, що ні продавець, ні покупець як сторони біржового договору не встановлюють довільно обсяг товарної партії, а співвідносять його з біржовою одиницею. Це необхідно враховувати в біржовій практиці товарних бірж України при регулюванні укладання біржових угод.
Якість. Вимоги щодо якості предмета біржового договору визначаються, насамперед, у нормах обов'язкових для сторін нормативних документів, які мають загальний й обов'язковий характер (стандарти, норми, правила, технічні умови). Крім цього варто взяти до уваги загальні норми законодавства (ст. 673; ст. 674 ГК України й ін.).
Згідно ст. З Закону товарна біржа має право розробляти з урахуванням державних стандартів власні стандарти. Тому визначення вимог щодо якості біржового товару може здійснюватися на рівні Правил біржової торгівлі. У випадку відсутності відповідних положень у Правилах біржової торгівлі, сторони можуть визначати вимоги по якості в договірному порядку, з дотриманням вимог законодавства й умов, які забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
На практиці по кожному з товарів, які пропонуються до торгівлі встановлюється базисний сорт як одиниця міри, що максимально характеризує його властивості. Якісна стандартизація предмета договору має на меті забезпечення умов для торгівлі товарами за описом їхніх властивостей або за зразками. За базисний сорт приймається найбільш типовий вид продукції даного ринку, відповідно до якого здійснюється якісна градація інших товарів у даній групі. Обов'язковою умовою якісної стандартизації біржового товару є взаємозамінність продукції в товарній групі або підгрупі. Саме завдяки такій стандартизації товарна біржа усереднює якісні характеристики товару, ліквідуючи при його виході на ринок індивідуальні ознаки.
У той же час, як показує практика, при виході біржових товарів України на світовий ринок виникають проблеми відповідності вітчизняного біржового стандарту із прийнятими у світовій торгівлі. У значній мірі саме цей фактор спричинює малі обсяги продажу реалізації товарів України на міжнародних біржах. Тому відпрацьовування оптимального по всіх параметрах біржового стандарту вимагає особливих підходів при його формуванні й закріпленні в нормах права.
Ціна. Розглядаючи ціну як істотну умову біржового договору, слід зазначити, що про необхідність виконання загальних вимог, установлених розділом 21 ГК України. Насамперед, варто мати на увазі, що ціна вказується в договорі в гривнях, а в зовнішньоекономічних договорах ціна може визначатися в іноземній валюті за згодою сторін (ст. 189 ГК України).
У практиці біржової торгівлі існує певна класифікація цін залежно від якості товару, місця поставки, стадії переробки й ін. На біржі використовують такі поняття як ціна продавця, ціпа покупця, ціна біржових угод, котирувальні ціни. Відповідно ціною біржової угоди є остання з тих, які минулого названі продавцем (покупцем) і зафіксована біржовим маклером. В умовах ф'ючерсного ринку мова йде про майбутню поставку товару в певний термін і відповідно визначається ф'ючерсна ціна. Відповідно ф'ючерсна ціна являє собою поточну точку зору ринку на те, скільки буде коштувати товар певної якості з певними умовами поставки в який-не-будь момент у майбутньому. У цих умовах ціна ф'ючерсної угоди абстрагується від товару й ставати самостійним предметом торгу.
За допомогою регулятивного котування цін біржею виявляється біржова ціна, або усереднена якісна норма, на яку не має вплив випадкові відхилення в тенденції руху цін за тривалий період часу. Способи котирування біржових цін визначаються традиціями й фізичними особливостями товару.
Законодавство передбачає можливість обмеження мінімальних і максимальних коливань біржових цін. Мінімальний розмір ціни визначає біржа (він називається тиком). Продавці й покупці називають ціну кратною до тику.
Варто підкреслити, що ціна — це умова стандартного біржового контракту, що може бути змінена за згодою сторін.
Відповідно ст. З Закону передбачено право товарної біржі припиняти на якийсь час біржову торгівлю, якщо ціни біржових угод протягом дня відхиляються більш ніж на певний біржовим комітетом розмір. При цьому Закон прямо забороняє будь-які погоджені дії учасників біржової торгівлі, які мають на меті або можуть спричинити зміну або фіксацію поточних біржових цін.
Практика, що склалася при ціноутворенні при укладенні біржових угод на товарних біржах в Україні, багато в чому відображає досвід у закордонних країнах. Так, наприклад, зернові котируються на біржах США в центах, десятих і сотих частин центів за бушель, на біржах Великобританії в доларах США або євро за метричну тонну. Золото, платина — у доларах і сотих частинах долара США за троїцьку унцію; метали, м'ясо, кава в центах або сотих цента за англійський фунт.
Ціна угоди на реальний товар може бути:
— поточного біржового дня — зафіксована в момент укладання угоди, вона або оголошена, або встановлюється при аукціоні;
— заздалегідь заданою;
— лімітною — обговорена межа коливань (від — до);
— установленою на певну дату (час);
— довідково-зафіксованою на момент відкриття або закриття біржі.
На закордонних біржах установлені правила відносно ціни товару: ціна пропозиції не може перевищувати ціну попиту більш ніж на встановлену біржею величину. Наприклад, на Лондонській біржі металів таке перевищення встановлене по міді — 0,5 — 1,0; по свинці — 1,0 — 2,0; по цинку — 0,25 — 0,5 фунта стерлінгів. У США встановлені максимальні денні коливання цін, які можуть бути основою для призупинення торгівлі. Вони встановлені для того, щоб перешкоджати ажіотажу, паніці, зробити процес розрахунків більш впорядкованим, попередити банкрутство.
Термін дії. За загальним правилом терміном дії господарського договору є час, протягом якого існують господарські зобов'язання сторін, які виникли на основі даного договору. Для активізації обороту й залучення максимальної кількості учасників біржі торгівлю концентрують так, щоб товар доставлявся тільки в певні місяці. Місяці поставок називають позиціями, у які дозволяється укладення угод і поставка. Важливою характеристикою біржового контракту є строк його дії, тобто період від початку торгівлі на певний місяць до закінчення торгівлі за цим контрактом. Цей параметр називають глибиною контракту. Типові Правила біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією визначають наступні строки виконання контрактів: для спотових — від 1 до ЗО днів, для форвардних — від ЗО до 360 днів.
Окрім вищевказаних істотних умов біржового договору окремі нормативно-правові акти можуть передбачати спеціальні вимоги щодо включення в зміст договору додаткової умови при торгівлі певним видом продукції. Так, наприклад, згідно п. 10.1 Типових правил біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією біржовий контракт повинен включати положення відносно правий, обов'язків і відповідальності по митному оформленню експорту продукції, які не суперечать укладеному біржовим посередником — членом біржі — договору на брокерське обслуговування продавця цієї продукції. Відзначені положення можуть викладатися окремим протоколом як доповнення до контракту.
Як свідчить аналіз практики, крім зазначеної групи умов, що є обов'язковими в чинність вказівки закону, існує ряд умов, які включаються в зміст біржового договору на підставі угоди сторін. Перелік таких умов визначаються Правилами біржової торгівлі, затверджуваними товарною біржею!
До них, як правило, належать: умови поставки, порядок розрахунків, відповідальність сторін і порядок розгляду споровши. Згідно ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
— вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, які не суперечать законодавству;
— зразкового договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право по взаємній згоді змінювати окремі умови, передбачені зразковим договором або доповнювати його зміст;
— типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, а у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Кожне із зазначених підстав визначає різний ступінь волі сторін у визначенні його змісту. При цьому варто враховувати положення ст. 185 ГК України, що передбачає, що до укладення господарських договорів на біржах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність бірж. У той же час Закон, визначаючи права товарної біржі, указує на можливість затвердження біржею типових договорів. Аналогічне право передбачає й ГК України (ст. 280). Це у свою чергу є підставою для обґрунтованого застосування при укладенні біржових угод, як правил вільного волевиявлення, так і типового контракту, розробленого й затвердженого товарною біржею.
Аналіз біржового законодавства інших країн показує, що затвердження типового біржового контракту проводиться державним органом. Так, зокрема, у США затвердження типових ф'ючерсних контрактів здійснюється Державною комісією з ф'ючерсної торгівлі товарами на підставі Закону «Про товарні біржі » і Закону «Про Комісії з ф'ючерсної торгівлі товарами». Перше ніж буде схвалений для угоди новий контракт, комісія повинна визначити чи відповідає він інтересам суспільства. Проводячи таку оцінку, Комісія оцінює контракти з комерційної точки зору для ціноутворення й хеджування, для того, щоб вони служили економічним інтересам. Біржі зобов'язані представляти всі пропоновані для введення умови контрактів на затвердження Комісії, що має право вимагати внести виправлення в пропонований варіант. Такий досвід може бути використаний й у національному біржовому законодавстві

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття й види товарних бірж 4 страница	\|	Поняття й види товарних бірж 6 страница

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.