Робота вітру

Вітер піднімає в повітря пил, а на висоту в декілька метрів також пісок і навіть гравій. Пісок і гравій, що переносяться вітром, перетирають, свердлять і обточують гірські породи. Цей процес називається коразією. В результаті на поверхні породи утворюються своєрідні виїмки, стільники, вікна, виступи, піраміди та інші форми мікрорельєфу. Вітри видувають улоговини, борозни і траншеї в солончаках, пилуватих суглинках (лесах) і пісках. Такий процес називається дефляцією. Дефляція — частий процес на степових ґрунтових дорогах, де утворюються поглиблення і навіть каньйони. Піднятий в повітря пил (частинки розміром 0,05—0,1мм, іноді дрібніше) вітри переносять і відкладають на новому місці у вигляді покривів, які плащеподібно перекривають вододіли, схили і тераси. При цьому можуть утворитися досить потужні товщі (у десятки і сотні метрів) еолового (вітрового) лесу, наприклад в деяких районах Китаю. Дрібніші пилуваті і глинисті частинки часто злипаються в грудочки (агрегати). Вітер не в змозі підняти ці грудочки в повітря, але поступово перекочує їх. Біля місцевих перешкод (кущів, горбиків) наростають пологі пагорби і горби суглинного матеріалу, що мають різні розміри.

Пісок, що утворився на місці при вивітрюванні і коразії пластів пісковиків і конгломератів або викинутий на берег хвилями моря і озера або водами річки під час паводків, при постійних вітрах поступово роздувається і сортується.

Фракції піску розміром 0,05—0,25 мм переносяться по повітрю або перекочуються вітром, а крупніші частинки залишаються на місці. Перевіяний пісок утворює піщані горби, дюни і бархани (рис. 1.4). Висота дюн досягає 300 м, барханів —20—30 м і більше.

Бархани — найбільш рухомі форми піщаного рельєфу, створеного вітром (еолового рельєфу). Їх важко закріпити, тоді як інші піщані еолові форми при регулюванні випасу худоби поступово заростають і задерновуються. Це пояснюється тим, що бархани виникають в місцевості, де постійно дмуть сильні вітри (піщані пустелі Кизил-Кум, Кара-Кум). Склад барханних пісків переважно кварцовий, тобто в них мало живильних речовин для рослин.

Рухомі форми пісків часто утворюються поблизу оазисів унаслідок вирубки саксаулу і непомірного випасу худоби. До пожвавлення пісків нерідко призводять також рух транспорту і робота землерийних машин.

Рухомі піски небезпечні тим, що можуть засипати дороги, канали та інші інженерні споруди. Для боротьби з рухомими пісками застосовують поверхневе закріплення пісків рослинністю (фітомеліорація) і цементуючими речовинами (бітумом, цементним розчином, полімерами), утворюють різні загороди. Іноді проектують так звані «без акумуляційні» форми споруд, що полегшують пропускання рухомого піску і не дозволяють йому накопичуватися в межах споруди (на насипі, у виїмках).

Рис. 1.4 - Бархан в розрізі (а) і в плані (б); стрілкою показаний напрям вітру

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Заболочення	\|	Діяльність атмосферних вод

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.