• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Мета вивчення курсу “МЕВ” — опанування теоретичними основами та набуття навичок аналізу процесів і тенденцій у галузі міждержавного економічного спілкування.

Предмет дисципліни–система зв’язків національних економік різних країн, яка ґрунтується на міжнародному поділі праці. В предмет МЕВ входить вивчення двох важливих складових: власне МЕВ і механізм їх реалізації. Власне МЕВ включають багаторівневий комплекс економічних відносин між окремими країнами, їх регіональними об’єднаннями, а також окремими підприємствами в системі світового господарства. Механізм МЕВ включає в себе правові норми і інструменти з їх реалізації (міжнародні економічні договори, угоди, “кодекси”, хартії тощо), відповідну діяльність міжнародних економічних організацій, направлену на реалізацію цілей з розвитку МЕВ.

Сутність МЕВ:

- система суспільно-виробничих зв’язків між національними економіками країн, заснована на міжнародному поділі праці. Це суспільно-виробничі зв’язки, що виходять за територіальні межі держави;

- спосіб взаємодії між господарчими суб’єктами різних країн з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ;

- суспільно-виробничі економічні зв’язки між країнами та міжнародними організаціями.

Рівні МЕВ

Територіальні: Економічні: За суб’єктами

діяльності:

- інтернаціональний - економічні контакти - мікроекономічні

- регіональний - економічна взаємодія - макроекономічні

- національний - економічне співробітництво - наднаціональні

- економічна інтеграція

Рис.1.1. Рівні МЕВ

Світове господарство:

-сукупність національних господарств, взаємопов’язаних міжнародним поділом праці, міжнародними економічними відносинами;

- сукупність національних економік країн, поєднаних мобільними факторами виробництва;

- цілісна і взаємопов’язана система національних господарств усіх країн світу і міжнародних економічних відносин, які взаємодіють на основі загальних об’єктивних економічних законів;

- сукупність міжнародних економічних відносин у взаємозв’язку з продуктивними силами та відповідним механізмом регулювання й управління;

- сукупність національних господарств, взаємопов’язаних міжнародними відносинами з відповідним механізмом регулювання.

Світове господарство поєднує усі основні параметри світового ринку і доповнює його новими суттєвими рисами, пов’язаними з міжнародною мобільністю факторів виробництва.

Внутрішній ринок країни – це ринок руху товарів і послуг, що не включає експортні та імпортні операції. Національний ринок країни – це внутрішній ринок, що охоплює експортні та імпортні операції. Міжнародний ринок – це сукупність національних ринків країн. Світовий ринок – це сукупність внутрішніх і міжнародних ринків у світовому масштабі.

Класифікація країн світу за методикою ООН:

- головний критерій: соціальні та демографічні показники в країні;

- індикатор класифікації: рівень ВВП в розрахунку на душу населення.

- розрізняють наступні групи: промислово розвинуті країни, країни з перехідною економікою та країни, що розвиваються.

- кількість країн-членів ООН – 185 (1997 р.);

- межа між розвинутими країнами і тими, що розвиваються = 6000 дол. США ВВП на душу населення в рік (2000 р.).

Загальні риси розвинутих країн:

1. Розвиток господарств базується на капіталістичному способі виробництва. Незважаючи на еволюцію форм власності, приватна власність була і залишається провідною.

2. Висока продуктивність праці, спричинена запровадженням нових “високих” технологій.

3. Кардинальні зміни соціальної структури суспільства порівняно з іншими підсистемами світового господарства, формування значного прошарку середнього класу.

4. Трирівнева структура суспільства, в основі якої лежить розвинена ринкова економіка, політичну надбудову складають державні інституції представницької демократії. Між ними існує структура самодіяльних організацій з добровільним членством – політичні партії і громадські організації.

Найбільш впливові в політичному та економічному плані розвинуті країни об’єднані у Велику сімку: США, Канада, Японія, Великобританія, Німеччина, Франція, Італія. Потужне інтеграційне об’єднання складають країни-члени Європейського Союзу.

Країни з перехідною економікою мають спільні проблеми і напрямки програм ринкових перетворень.

Основні напрямки програм ринкових реформ:

- роздержавлення і приватизація;.

- подолання монополізму та розвиток конкуренції;

- лібералізація цінової політики;

- зміни грошової та фінансово–кредитної політики;

- податкові реформи;

- зміни соціальної політики;

- зміни у зовнішньоекономічних відносинах.

Країні, що розвиваються, загальні риси:

- відставання продуктивних сил у кількісному та якісному аспектах від рівня постіндустріальних держав;

-низький рівень розвитку економіки;

- низький добробут населення, слабо розвиненість соціальної інфраструктури;

-суттєвий вплив релігійної сфери на соціально-економічний розвиток.

Рис. 1.2. Форми МЕВ

У світовому господарстві розвиваються усі найважливіші фор­ми міжнародних економічних відносин:

- міжнародна торгівля товарами та послугами;

- міжнародна міграція капіталу;

- міжнародна міграція робочої сили;

- міжнародна передача технології;

- міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини;

- міжнародна економічна інтеграція;

- міжнародні зусилля у вирішенні глобальних економічних проблем.

Міжнародна торгівля –обмін товарами та послугами між країнами, складається з вивозу (експорту) і ввозу (імпорту).

Міграція робочої сили – переміщення осіб найманої праці між країнами і перерозподіл їх між сферами СГ.

Міжнародні валютно-кредитні відносини – відносини між кредиторами і позичальниками різних країн.

Міжнародні валютно-фінансові відносини – система валютних платіжних розрахунків між країнами.

Міжнародне виробниче співробітництво та інвестиційна діяльність – виявляється в міжнародній спеціалізації і міжнародному кооперуванні виробництва (МСКВ) і вкладенні капіталів закордонними власниками в галузі економіки. Основні форми міжнародного співробітництва та інвестиційної діяльності – ТНК та спільні підприємства.

Міжнародне науково-технічне співробітництво – це відносини з обміну результатами науково-дослідних робіт (НДДКР) і сумісного їх проведення країнами, забезпечують розвиток сфери інтелектуальних послуг.

МЕВ у сфері послуг – це міжнародні відносини, де основними товарним об’єктом є різні види послуг.

Міжнародні транспортні відносини – це відносини щодо переміщення (перевезення) вантажів і людей з одних країн до інших.

Таблиця 1.1

Читайте також:

1. Cтатистичне вивчення причин розлучень.
2. II. Мета вивчення курсу.
3. IV. Вивчення нового матеріалу – 20 хв.
4. IV. Вивчення нового матеріалу.
5. IV. Вивчення нового матеріалу.
6. IV. Повідомлення теми та мети уроку V. Сприймання і засвоєння нових знань, умінь та навичок.
7. IІІ. Вивченняння нового навчального матеріалу.
8. V. Вивчення нового матеріалу.
9. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок
10. Автоматизація виробничих процесів
11. Автомати­зовані інформаційні систе­ми для техніч­ного аналізу товар­них, фондових та валют­них ринків.
12. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров'я. Адміністративна відповідальність медичних працівників.

Переглядів: 957