ПРЕДМЕТ ФІЛОСОФІЇ НАУКИ

В сучасній філософській думці прийнято виокремлювати два трактування предмету філософії науки. Одне з них пояснює цю галузь знання як напрямок західної та вітчизняної філософії. Друге тлумачення вважає філософію науки як таку галузь знання, яка є складовою самої філософії як форми духовної діяльності. Інакше кажучи, філософія науки займає своє місце в філософії, як, наприклад, онтологія, гносеологія, соціальна філософія та інші.

Ця філософська дисципліна виникла порівняно недавно – приблизно у другій половині XX століття. Буття науки як філософська дисципліна виникла як відповідь на потреби осмислення функцій науки в умовах науково-технічної революції. Предмет філософія науки має загальні закономірності й тенденції функціонування та розвитку науки як форми суспільної свідомості, як інструмента наукового пізнання, як особливої діяльності з виробництва наукових знань. Причому ці знання розглядаються в історично змінюваному соціокультурному контексті.

Як наукова дисципліна, філософія науки підлягає величезному впливу філософсько-світоглядних концепцій і теоретичних розробок, які проводяться в межах тієї чи іншої філософської системи. Мета цієї дисципліни полягає в інтегративної аналізі і синтетичному підході до широкого спектру досліджуваних і обговорюваних проблем.

Філософія науки фіксує, збирає, вбирає, відображає пізнавальну функцію науки, як особливий аспект її буття і призначення. Пізнавальна функція науки-це основний, вихідний аспект буття науки, всі інші аспекти її буття є похідними від основного. Пізнавальний процес, є пошук істини, який припускає критику, полеміку, дискусії. Пізнавальна сторона науки має різні форми прояву: це евристична пошукова діяльність, висунення нових ідей, перевірка і обґрунтування здобутих знань, застосування наявних знань до конкретних видів дійсності і т. п.

Філософія науки має статус історичного соціокультурного знання, причому незалежно від того, орієнтована вона на вивчення природи чи суспільних відносин. Філософію науки цікавить науковий пошук, «алгоритм відкриття», динаміка розвитку наукового знання. Методолог науки не займається конкретними, спеціальними науковими пошуками. Філософія науки намагається (і робить це) відкрити світові велику таємницю, що є правда, і що саме істина важливіша за суспільне переконання (адже переконання може бути і не науковим, і хибним).

Якщо окреслити коло проблем філософії науки з точки зору головного аспекту буття науки, то воно буде досить ємний. Сюди відносяться питання такого типу:

• як відрізнити наукове від ненаукового (критерії та еталони науковості)?

• як ми знаходимо підстави, за якими віримо, що одна теорія краща за іншу?

• в чому полягає логіка наукового знання?

• які моделі його розвитку?

• чи детерміновані загальні положення науки однозначно, або один і той же комплекс набутих досвідом даних, може породити різні загальні положення?

У науковій літературі існує думка, що проблеми філософії науки можна умовно розділити на три підвиди:

По-перше, є проблеми, що йдуть від філософії до науки, вектор спрямованості яких породжується самою специфікою філософського знання. Якщо філософія прагне до загального (універсального) пізнання світу та пізнання його загальних принципів, то ці цілі та наміри успадковує й філософія науки. Тут філософія зайнята рефлексією (міркуванням), аналізом. Йдеться про розмірковування над наукою в її глибинних та справжніх першоосновах. При цьому використовується у повній мірі концептуальний апарат філософії: світоглядний кут зору й методологічний інструментарій. По-друге, інша група проблем виникає всередині самої науки й має потребу в компетентному арбітра (філософія як арбітражний «суддя»). Ці проблеми вже йдуть від науки до філософії. Тут тісно переплетені проблеми пізнавальної діяльності як такої, теорія пізнання, епістемологія, пізнавальні процеси і якісь власне «філософські підказки» рішення парадоксальним проблем, механізм рішення протиріч тощо.

По-третє, група проблем взаємодії науки та філософії, але з урахуванням їх фундаментальних розходжень і органічно переплетених у всіх можливих площинах програм. Дослідження з історії науки переконливо показали, яку величезну роль відіграє філософський світогляд в розвитку науки. Особливо радикальним є вплив філософії на науку в епоху наукових революцій. Філософія покликана тут відігравати насамперед евристичний роль.

Будь-яка наука має свій менталітет, який вирізняє її від інших галузей наукового знання та інших сфер культури. Менталітет науки тісно пов’язаний з менталітетом епохи.

Наука – це цілком гідний об’єкт вивчення. У наш час вона опинилася під перехресним вогнем відразу декількох дисциплін, включаючи історію, соціологію, економіку, психологію. Філософія і методологія науки займають в цьому ряді особливе місце. Наука багатоаспектна і багатогранна, перш за все вона є виробництво знань. Наука не існує без знання. Саме виробництво знань робить науку наукою. Саме з цієї точки зору ми будемо в до неї підходити в подальшому дослідженні.

Філософія науки намагається відповісти па наступні основні питання: що таке наукове знання, як воно впорядковане, які принципи його організації та функціонування, що собою представляє наука як виробництво знань, які закономірності формування й розвитку наукових дисциплін, чим вони відрізняються один від одного і як взаємодіють ?

Наука – це певна людська діяльність, відокремлена в процесі поділу праці й спрямована на отримання знань. Вивчати науку – це значить вивчати дослідника за роботою, вивчати технологію його діяльності з виробництва знань.

Дослідник, який працює в тій чи іншій спеціальній галузі науки зазвичай обмежується описом тих аспектів своєї діяльності, які можна представити і як характеристику досліджуваних явище. Процедури наукового пошуку в різних галузях знання мають багато спільного, і вже це виводить їх за межі вузькопрофесійних інтересів тієї чи іншої спеціальної науки.

Однак, наука це далеко не тільки діяльність. Діяльність завжди персоніфікована, можна говорити про діяльність конкретної людини або групи людей, а наука виступає як певне надіндивідуальне, надособистісне явище. Це не просто діяльність Галілея, Максвелла або Дарвіна. Звичайно, дослідження цих науковців вплинули на науку, але кожен з них працював в межах науки свого часу й підкорявся її вимогам і законам. Якщо ми як-то розуміємо зміст виразів «працювати в науці», «вплив на науку», «підкорятися вимогам науки», ми тим самим інтуїтивно вже протиставимо науку діяльності окремої людини або групи людей і повинні тепер відповісти на питання: що собою представляє-це знеособлене ціле?

Наука це діяльність, яка можлива тільки завдяки традиції або, точніше, безлічі традицій, в межах яких ця діяльність здійснюється. Діяльність та традиції це два різних, хоча і нерозривно пов’язаних аспекти науки, які потребують різних підходів та методів дослідження. Звичайно, діяльність здійснюється в традиціях, тобто не існує без них, а традиції, в свою чергу, не існують поза діяльністю. Але вивчаючи традиції, ми описуємо деякий природний процес, в той час як акти діяльності завжди цілеспрямовані. Вони передбачають вибір цінностей і цілей суб’єктом діяльності, і не можна зрозуміти діяльність, не фіксуючи мети. Філософія науки, будучи дисципліною гуманітарною, стикається тут з кардинальною для гуманітарного знання дилемою пояснення та розуміння.

Розглянемо її більш детально. Уявімо собі експериментатора в лабораторії, оточеного приладами й різного роду експериментальними установками. Він повинен розуміти призначення всіх цих пристроїв, вони для нього – своєрідний текст, який він вміє читати і певним чином тлумачити. Звичайно, мікроскоп, який стоїть у нього на столі, винайшов і зробив не він, звичайно, його використовували й раніше. Наш експериментатор традиційний. Однак він може заперечити й сказати, що використовує мікроскоп зовсім не тому, що так робили до нього, а тому, що це відповідає його сьогоднішнім цілям. Щоправда, і цілі досить традиційні. але наш експериментатор знову-таки вибрав їх не в силу традиційності, а тому, що вони здалися йому цікавими і привабливими в певній ситуації. Вивчивши традиції, ми ще не в змозі зрозуміти діяльність. Нам для цього потрібно вникнути в її цілі та мотиви, побачити світ очима експериментатора.

Співвідношення розуміючого і пояснюючого підходу - це дуже складна проблема не тільки філософії науки, але й гуманітарного пізнання в цілому. Аналіз науки як традиції і як діяльності це два способи аналізу, які доповнюють один одного. Кожен з них виокремлює особливий аспект складного цілого, яким є наука. І їх поєднання дозволяє виробити більш повне уявлення про науку.

Розглядаючи науку як діяльність, спрямовану на виробництво нового знання, і як традицію важливо взяти до уваги історичну мінливість наукової діяльності та наукової традиції. Інакше кажучи, філософія науки, аналізуючи закономірності розвитку наукового знання, зобов’язана враховувати історизм науки. У процесі її розвитку відбувається не тільки накопичення нового знання, але й перебудовуються раніше сформовані уявлення про світ. У цьому процесі змінюються всі компоненти наукової діяльності: вивчаючі нею об’єкти, засоби й методи дослідження, особливості наукових комунікацій, форми поділу і кооперації наукової праці В наш час змінився і сам характер наукової діяльності в порівнянні з дослідженнями класичної епохи. На місце науки невеликих спільнот вчених прийшла сучасна «велика наука» з її майже виробничим застосуванням складних і дорогих приладових комплексів, з різким збільшенням кількості людей, зайнятих у науковій діяльності та обслуговуючих її; з великими об’єднаннями фахівців різного профілю, з цілеспрямованим державним фінансуванням наукових програм і т. п.

XXІ століття може бути охарактеризоване як таке, що все більше розширює використання науки в самих різних галузях соціального життя. Наука починає все активніше застосовуватися в різних сферах управління соціальними процесами, виступаючи основою кваліфікованих експертних оцінок та прийняття управлінських рішень. З’єднуючись з владою, вона реально починає впливати на вибір тих чи інших шляхів соціального розвитку. Цю нову функцію науки іноді характеризують як перетворення її в соціальну силу. При цьому посилюються світоглядні функції науки та її роль як безпосередньої продуктивної сили.

Таким чином, предметом філософії науки є загальні закономірності й тенденції наукового пізнання як особливої діяльності з виробництва наукових знань, взятих в їх історичному розвитку і розглянутих в історично змінюється соціокультурному контексті.

Сучасна філософія науки розглядає наукове пізнання як соціокультурний феномен. І однією з найважливіших її завдань є дослідження того, як історично змінюються способи формування нового наукового знання й які механізми впливу соціокультурних факторів на цей процес.

Щоб виявити загальні закономірності розвитку наукового пізнання, філософія науки має спиратися на матеріали історії різних конкретних наук. Вона виробляє певні гіпотези і моделі розвитку знання, перевіряючи їх на відповідному історичному матеріалі. Все це зумовлює тісний зв’язок філософії науки з історико-науковими дослідженнями.

Філософія науки завжди зверталася до аналізу структури динаміки знання конкретних наукових дисциплін. Але разом з тим вона орієнтована на порівняння різних наукових дисциплін, на виявлення загальних закономірностей їх розвитку.

Що ж дає філософія науки людині, яка її вивчає, не будучи фахівцем у цій галузі? В наш прагматичний час від вивчення чогось зазвичай чекають безпосередньої користі. Яку користь може добути з філософії науки той, хто працює або готується працювати в науці над її конкретними проблемами? Чи можуть вони відшукати в філософії науки якийсь універсальний метод вирішення проблем, свого роду «алгоритм відкриття»? Подумки звертаючись до фахівців у галузі конкретних наук з цього приводу, можна було б сказати наступне: ніхто не допоможе у вирішенні ваших конкретних проблем, крім вас самих. Філософія науки не ставить собі за обов’язок чомусь вас навчити в вашої власній галузі. Вона не формулює спеціально ніяких конкретних рецептів або розпоряджень, вона пояснює, описує, але не пропонує. Філософія науки не потрібна науковому реміснику, не потрібна при вирішенні типових і традиційних завдань, але справжня творча робота, як правило, виводить дослідника на проблеми філософії та методології. Він має потребу в тому, щоб подивитися на свою галузь зі сторони, усвідомити закономірності її розвитку, осмислити її в контексті науки як цілого, потребує розширення кругозору. Філософія науки дає такий кругозір, а чи здобудете ви з цього користь - це ваша справа.

Можна підійти до питання і з дещо інших позицій, з позицій ціннісних орієнтації, з точки зору усвідомлення людського життя. А чи здатне нас задовольнити просте загвинчування болту на конвеєрі без усвідомлення більш глобальної мети, без розуміння того процесу, учасником якого ми є? Ймовірно, не здатне. А це означає, що будь-який дослідник має потребу в розумінні того, що таке наука та наукове знання, в розумінні того глобального історичного процесу пізнання, на вівтар якого він самовіддано кладе свою голову. Філософія науки слугує й цим завданням.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
СПІВВІДНОШЕННЯ ФІЛОСОФІЇ ТА НАУКИ	\|	ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.