• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Попередження виробничого травматизму, професійної захворюваності та аварій - головне завдання охорони праці

Виробничі травми та професійні захворювання (отруєння) є неба­жаним наслідком взаємодії людини з виробничим середовищем.

До травм ведуть нещасні випадки, які являють собою раптові (нес­подівані) події, що викликаються зовнішніми чинниками і наносять шкоду людині. Інколи, на побутовому рівні, ці два поняття - нещас­ний випадок та травма - ототожнюються, але в охороні праці кожне з них має своє значення.

До травм відносять забиті місця на тілі, порізи, поранення, перело­ми кісток, опіки, обмороження, утеплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, наслідки кон­такту з представниками флори та фауни тощо.

Нещасні випадки поділяють:

♦за кількістю потерпілих на такі, що сталися з одним працівником,
і групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше пра­
цівниками;

♦за ступенем тяжкості ушкодження здоров'я - без втрати працез­
датності, з втратоюпрацездатності на 1 робочий день і більше, з тяж­
ким наслідком, зі стійкою втратою працездатності (каліцтво) і смер­
тельні (летальні);

♦за зв'язком з виробництвом - на такі, що пов'язані з виробництвом
і не пов'язані з виробництвом.

Пов'язаними з виробництвом визнаються нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових обов'язків, у тому числі у відрядженнях, а також ті, що сталися у період:

♦ перебування на робочому місці, на території підприємства або в
іншому місці роботи протягом робочого часу;

♦ приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту,
одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконання заходів
особистої гігієни;

♦ проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі підприємства;

♦ використання власного транспортного засобу в інтересах підпри­
ємства з дозволу або за дорученням роботодавця;

♦ провадження дій в інтересах підприємства;

♦ ліквідації аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха;

♦ надання підприємством шефської допомоги;

♦ перебування у транспортному засобі або на його стоянці, на
території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку,
якщо причина нещасного випадку пов'язана з виконанням потерпі­
лим трудових (посадових) обов'язків або з дією на нього небезпечних
чи шкідливих виробничих факторів або середовища;

♦ прямування працівника до (між) об'єкта(ми) обслуговування за
затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за дорученням
роботодавця;

♦ прямування до місця відрядження та в зворотному напрямку від­
повідно до завдання про відрядження.

Пов'язаними з виробництвом визнаються також випадки:

♦ раптового погіршення стану здоров'я працівника або його смерті
внаслідок гострої серцево-судинної недостатності під час перебування

на підземних роботах чи після виведення працівника на поверхню з ознаками гострої серцево-судинної недостатності;

♦ скоєння самогубства працівником плавскладу в разі перевищен­
ня обумовленого колдоговором строку перебування у рейсі або його
смерті під час перебування у рейсі внаслідок впливу психофізіологіч­
них, небезпечних чи шкідливих виробничих факторів.

Не визнаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками:

♦ за місцем постійного проживання на території польових і вахто­
вих селищ;

♦ під час використання ними в особистих цілях транспортних
засобів, машин, механізмів, устатковання, інструментів, що належать
або використовуються підприємством (крім випадків, що сталися
внаслідок їх несправності);

♦ внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсич­
ними чи отруйними речовинами, якщо це не пов'язане із застосуван­
ням таких речовин у виробничих процесах чи порушенням вимог без­
пеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який
перебував у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'янін­
ня, до нещасного випадку був відсторонений від роботи відповідно до
вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства або
колективного договору;

♦ у разі алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'яніння, не
зумовленого виробничим процесом;

♦ під час скоєння ними злочину, що встановлено обвинувальним
вироком суду;

♦ у разі смерті або самогубства (крім випадків, зазначених вище).

Про нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконан­ня трудових обов'язків і які визнаються пов'язаними з виробництвом складається Акт про нещасний випадок на виробництві (Форма Н-1). Цей акт містить:

♦ інформацію про потерпілого (прізвище, ім'я та по батькові,
домашня адреса, вік, стать, професія (посада), стаж роботи (загальний
та за посадою), навчання та перевірка знань за професією чи видом
роботи, під час якої стався нещасний випадок, проходження інструкта­
жів з охорони праці та медичного огляду, діагноз за листком непрацез­
датності, перебування потерпілого в стані сп'яніння);

♦ інформацію про підприємство, працівником якого є потерпілий,
місце, де стався нещасний випадок, устаткування, машини, механізми,
транспортні засоби, експлуатація яких призвела до нещасного випадку;

• інформацію про нещасний випадок (місце, дата, час, вид події,
шкідливий або небезпечний фактор та його значення);

• інформацію про свідків нещасного випадку та осіб, які допусти­
ли порушення законодавства про охорону праці, дії чи бездіяль­
ність яких стали основною або супутньою причиною нещасного
випадку;

• інформацію про заходи, спрямовані на усунення причин неща­
сного випадку.

Акт за формою Н-1 є первинним документом, що несе всю інфор­мацію про кожен нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що трапився в країні. Він складається з текстової і кодової частин, які заповнюються відповідно до загальноприйнятих (установлених) тер­мінів, міжгалузевих, галузевих і спеціально розроблених класифікато­рів. Кодування інформації, яку містять акти (форма Н-1) дає можли­вість легко і повно виконувати її статистичну обробку та аналіз.

Про нещасні випадки, що не пов'язані з виробництвом, складаєть­ся акт за формою НТ (невиробничий травматизм), але оскільки відпо­відно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків неви­робничого характеру таке розслідування проводиться обов'язково лише в разі смерті або па вимогу потерпілого, то найбільш повну інформацію про невиробничий травматизм можна отримати з журна­лів, які ведуть лікувально-профілактичні заклади, до яких звернулися або були доставлені потерпілі, або звітів про нещасні випадки, які щомісяця надсилаються лікувально-профілактичними закладами до районних держадміністрацій (виконавчих органів міських, районних у містах рад). Ці документи містять інформацію про потерпілого (прізвище, ім'я та по-батькові, професія або рід занять, адреса, наяв­ність алкогольного чи наркотичного сп'яніння), місце і час травмуван­ня, подію, що призвела до нещасного випадку, діагноз та вид травми. Акт розслідування невиробничого травматизму містить також інфор­мацію про причину нещасного випадку.

Професійне захворювання зумовлюється впливом шкідливих речовин, певних видів робіт та інших виробничих факторів.

Причиною професійного захворювання може бути: запиленість або загазованість повітря робочої зони шкідливими речовинами; підвище­ні та знижені температури поверхні устаткування, матеріалів, повітря робочої зони; підвищений рівень шуму, вібрації, інфразвукового коли­вання, ультразвуку, електромагнітного випромінювання; іонізуючого випромінювання; підвищений або понижений рівень барометричного тиску, вологості та рухомості повітря; контакт із джерелами інфекцій-

них захворювань; рівень фізичного перевантаження; інші виробничі фактори за гігієнічною класифікацією праці.

Професійні захворювання виникають за обставин невиконання правил виробничого процесу; порушень режиму експлуатації техно­логічного устаткування, приладів, робочого інструменту; аварійних ситуацій; відсутності, неефективності роботи або пошкодження захи­сних засобів і механізмів, систем вентиляції, екранування, сигналіза­ції, освітлення, кондиціювання повітря; порушення правил виробни­чої безпеки, гігієни праці; через відсутність (невикористання) засобів індивідуального захисту; недосконалість технології, механізмів, робо­чого інструменту; відсутність заходів і засобів рятувального характе­ру тощо.

В деяких галузях виробництва у зв'язку з використанням однома­нітних, часто повторюваних рухів, і фізичним навантаженням спосте­рігається підвищення рівня захворюваності нервово-мозкового апара­ту. Крім того, в останні роки спостерігається поява нових видів захво­рюваності у зв'язку з широким використанням комп'ютерних техно­логій.

Професійні захворювання, що викликаються вдиханням токсич­них хімічних речовин, всмоктуванням їх через шкіру або попаданням в організм через шлунково-кишковий тракт, прийнято називати про­фесійними отруєннями.

Професійні захворювання та отруєння, що виникають протягом короткого проміжку часу (однієї зміни чи доби), називаються гостри­ми, а такі, для виникнення яких потрібен довгий термін - хронічними.

Первинними документами, що несуть повну інформацію про кожне професійне захворювання, є карти обліку професійних захво­рювань за формою П-5, які складають установи державної санітарно-епідеміологічної служби на підставі розслідування нещасних випад­ків (в разі гострих професійних захворювань) та на підставі розсліду­вання професійних захворювань (в разі хронічних захворювань). Карта обліку професійних захворювань (Форма П-5) містить інфор­мацію про:

♦ місцезнаходження та підпорядкованість підприємства, на якому
зареєстровано профзахворювання;

♦ потерпілого (стать, вік, професія, стаж роботи за даною професі­
єю та стаж роботи в контакті зі шкідливим виробничим фактором, що
спричинив захворювання);

♦ шкідливі виробничі фактори (основний та супутні), що спричи­
нили профзахворювання та обставини його виникнення;

♦ вид (захворювання чи отруєння), форму (гостре чи хронічне),
діагноз профзахворювання та його тяжкість;

♦ заходи, вжиті санепідстанцією.

Так само як і акт за формою ГІ-1 Карта обліку професійних захво­рювань складається з текстової і кодової частин, які заповнюються відповідно класифікаторів Міністерства охорони здоров'я.

Однією з вагомих причин, які викликають виробничий травматизм та професійну захворюваність, є аварії - небезпечні події техногенно­го характеру, що створюють на об'єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров'я людей і призводять до руйнування будівель, спо­руд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого про­цесу чи завдають шкоди довкіллю.

Аварії поділяються на дві категорії.

До І категорії належать аварії, внаслідок яких:

• загинуло 5 чи травмовано 10 і більше осіб;

• стався викид отруйних, радіоактивних та небезпечних речовин за
межі санітарно-захисної зони підприємства;

• збільшилася концентрація забруднюючих речовин у навколиш­
ньому природному середовищі більш як у 10 разів;

• зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що
створило загрозу для життя і здоров'я значної кількості працівників
підприємства чи населення.

До II категорії належать аварії, внаслідок яких:

♦ загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб;

♦ зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що
створило загрозу для життя і здоров'я працівників цеху, дільниці з
чисельністю працюючих 100 чоловік і більше.

Випадки порушення технологічних процесів, роботи устаткування, тимчасової зупинки виробництва внаслідок спрацювання автоматичних захисних блокувань та інші локальні порушення у роботі цехів, дільниць і окремих об'єктів, падіння опор та обрив проводів ліній електропереда­чі тощо не належать до аварій, що мають категорію.

Як правило до аварій на промислових об'єктах призводять відмови (неполадки) - події, що полягають у порушенні робочого стану облад­нання (об'єкту). До однієї й тієї ж аварії або аварійної ситуації можуть привести різні види відмов, а одна й та ж відмова може привести до різних аварійних ситуацій (аварій). Переважна кількість аварійних ситуацій на промислових об'єктах України виникає в результаті пору­шення технологічного процесу, порушення трудової та виробничої дисципліни, незадовільної організації виконання робіт.

Промислові об'єкти, на яких використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти, що є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру, називаються об'єктами підвищеної небезпеки.

У зв'язку з використанням все більших енергетичних потужностей та зростанням концентрації енергії на невеликих ділянках, різко зрос­тає ступінь небезпеки аварій як для довкілля, так і для людей, що меш­кають поблизу об'єктів підвищеної небезпеки, а особливо для працюю^чих на них. До того ж останнім часом відмічено значне зростання над­звичайних ситуацій техногенного характеру, пов'язаних з аваріями на промислових об'єктах. Наслідком цього є зростання кількості праців­ників, що травмується і гине в аварійних ситуаціях. За 1996 - 1999 рр. кількість потерпілих в аваріях в Україні зросло з 1 до 1,5%, загиблих -з 11,7 до 17,9%. Значна кількість, а саме, 30,6% аварій закінчується летальними наслідками.

1.2.2. Системний аналіз в охороні праці

Попередження нещасних випадків, професійнихзахворювань та аварій повинно закладатись вже на етапі планування виробництва і забезпечуватись на всіх його стадіях.

В ході виробничого процесу відбувається взаємодія людей з ото­чуючим їх виробничим середовищем. У широкому розумінні вироб­ниче середовище включає в себе комплекс виробничих споруд з усіма їх елементами (напр., стіни, підлога, стеля, східці, вікна тощо), знаряд­дя праці (машини, механізми, інструмент, прилади та ін.), сировину, напівфабрикати, матеріали, енергоносії, повітряне середовище, а також інших людей і являє собою певне джерело небезпеки.

Для того, щоб гарантувати виконання усіх робіт найбільш безпеч­ним способом, та позбавити працюючих від небажаного ризику травм, пошкодження здоров'я чи майна, охорона праці використовує систем­ний підхід та системний аналіз.

Системою, яка вивчається в охороні праці, є система «людина -виробниче середовище». Процес системного аналізу здійснюється від­носно виробничого середовища, де люди, технологічні процеси, облад­нання/механізми та виробничі приміщення є складовими частинами, які можуть впливати на безпеку та успішне виконання роботи або

поставленої задачі. Кожен з цих елементів може додавати деяку міру ризику на людей або обладнання у процесі виконання роботи. Люди, наприклад, можуть бути небезпечні для себе та оточуючих у проми­словому або технологічному середовищі. Неуважність, недостатня професійнапідготовка, недоречні жарти, стомленість, стреси, образи та особисті проблеми (одруження, фінансові проблеми тощо) - все це так звані людські або соціальні чинники, які являються перешкодою оптимальному або бажаному рівню виконання робіт людьми. Так само, деякі види машин та устаткування можуть являти небезпеку, навіть якщо вони працюють так, як треба, без збоїв (наприклад, транс­порт, преси,ручний інструмент тощо). Не точно складена або непра­вильно виконана технологічна інструкція також може спричинити небезпеку під час технологічного процесу.

У процесі системного аналізу необхідно брати до уваги усі ці фак­тори для того, щоб врахувати різні потенційні небезпеки, які можуть бути пов'язані з тією чи іншою специфічною роботою чи завданням. Рис. 1.2 показує, що процес системного аналізу поєднує поняття людських ресурсів, технологічних процесів, виробничих приміщень та устаткування, які повинні функціонувати всередині специфічного робочого середовища,виконуючи одну або декілька задач. Для пояснення цього розглянемо два приклади.

У першому прикладі покажемо, як системний підхід може бути використаний для забезпечення безпеки роботи при експлуатації електричної пральної машини на стадії її конструювання.

Перш за все конструктор повинен врахувати всі небезпечні та шкід­ливі чинники, які можуть виникнути під час роботи такої машини. Це небезпека враження електричним струмом, небезпека елементів, що обертаються, та віброакустичних коливань, які можуть при цьому виникати, небезпека води та елементів машини, нагрітих до високої температури, небезпека хімічних сполук, які входять до складу праль­них порошків чи рідин, небезпека виникнення пожежі. Крім цього обов'язково необхідно передбачити оптимальні та допустимі параме­три оточуючого середовища, в якому буде експлуатуватися машина. Це - температура, вологість, швидкість руху повітря, освітленість пульту та робочих елементів машини. По кожному з зазначених чинни­ків необхідно проаналізувати можливий характер дії та ушкодження, яке він може спричинити людині. Для цього потрібно визначити пара­метри кожного з чинників (величина струму, який буде протікати через людину в разі дотику до елементів машини, які знаходяться або можуть опинитися під напругою, максимально можлива температура

ЗО

Рис. 1.2. Елементи системного аналізу в охороні праці

нагрітих елементів машини, маса та швидкість обертання бака, рівні вібрації та шуму, які можуть виникнути при роботі машини, характер дії хімічних сполук, що входять до складу пральних порошків чи рідин), порівняти ці значення з нормативними або допустимими з точки зору дії на людину, зробити висновок щодо можливої дії. В разі виявлення таких чинників, які можуть привести до несприятливої дії на людину, необхідно розробити заходи, що усувають їх або приводять їхні значення до допустимих параметрів, наприклад, як цс досягнуто у сучасних пральних машинах стосовно шуму та вібрації. Якщо це не­можливо або ж економічно недоцільно, необхідно розробити заходи, які захищають людину від дії цих чинників як при нормальній роботі

І

І

К я

IV'

ч

м

машини, так і в разі можливої аварії чи помилкової дії оператора. Тех­нологічний процес прання, віджимання та сушки базується на викори­станні високих температур та високої швидкості обертання бака маши­ни, тому захист оператора забезпечується корпусом машини. А для того, щоб уникнути можливого травмування в разі спроби відкрити кришку, коли бак обертається або в ньому знаходиться гаряча вода, передбачене відповідне блокування.

Для привода пральних машин використовується електричний струм напругою 110-220 В, що небезпечно для людини. Принципово можливо сконструювати машину, що буде живитися від джерела напруги 6-12 В, яка практично не становить небезпеки для людини, але економічно це недоцільно, тому в машинах передбачається відпо­відний захист від враження людини електричним струмом як при нор­мальній роботі, так і в разі можливої аварії. Крім того на випадок короткого замкнення чи іншого ушкодження, яке може призвести до пожежі, в машині передбачені запобіжні пристрої, що автоматично вимикають її для того, щоб уникнути пожежі.

Супровідна технічна документація на машину обов'язково повин­на містити інформацію про вимоги до зовнішнього середовища, мереж електро- та водопостачання, технічного обслуговування, режимів роботи тощо, при яких забезпечується її надійна експлуатація. Ця документація повинна бути використана під час розробки правил ви­робничої безпеки, якими мусить керуватись оператор цієї машини.

У другому прикладі розглянемо технологічний процес переміщен­ня декількох ємностей, які містять високолетючий, легкозаймистий розчинник з одного складу підприємства на інший за допомогою вилочного навантажувача. Яка ймовірність або ступінь аварії чи неща­сного випадку існує при такій простій операції, як ця, тобто наскільки ця операція є безпечною? Для відповіді на це запитання необхідно, по-перше, звернути увагу на оператора, особливо на його (чи її) кваліфі­кацію, досвід роботи та ставлення до неї. По-друге, навантажувач та інше обладнання, що застосовується при цьому (затискувачі для ємно­стей, стан ємностей, обладнання, яке забезпечує безпеку тощо) повин­ні також розглядатися як ймовірні джерела виробничої аварії. По-тре­тє, необхідно мати детальну інформацію про стан приміщень, у яких складуються ємності і які повинні бути спеціально спроектовані для зберігання товарів такого роду та обладнані відповідним протипожеж­ним устаткуванням. 1 нарешті, необхідно мати інформацію про четвер­тий елемент виробничого середовища - технологічні інструкції, орга­нізацію робіт, контроль за станом охорони праці.

Як можна бачити з наведених вище прикладів, метою яких було показати лише суть системного аналізу при проектуванні системи або розробці технологічного процесу, - існує велика кількість потенцій­них небезпек. Звичайно цей аналіз навіть в разі наведених простих прикладів повинен бути більш повним і детальним, оскільки метою його є пошук потенційних небезпек та якомога точніша їх оцінка для того, щоб виключити їх або звести до певного рівня, приякому можливе виконання виробничих завдань. Коротко кажучи, системний аналіз визначає коригуючі заходи, які повинні бути вжиті у виробни­чому процесі ще до виконання роботи чи вирішення основної задачі.

Концепція системного аналізу вимагає враховувати усі ймовірні небезпеки як складові тієї чи іншої небезпечної ситуації до факту виникнення джерела небезпеки у системі «людина - виробниче сере­довище». Та наявність джерела небезпеки ще не означає того, що людині обов'язково повинна бути спричинена якась шкода. Існування джерела небезпеки свідчить передусім про можливість утворення небезпечної ситуації, за якої буде спричинена шкода. Для того, щоб створилась реальна небезпечна ситуація, необхідна причина або умова, своєрідний «пусковий механізм», при якому потенційна небез­пека переходить в реальну. Логічним процесом розвитку небезпеки, реалізації потенційної загрози є тріада «джерело небезпеки - причина (умова) - небезпечна ситуація».

Небезпека, як правило, проявляється у визначеній просторовій області, яка отримала назву небезпечна зона. На рис. 1.3 наведено графічні варіанти взаємного розташування зони перебування людини та небезпечної зони.

Варіант І ілюструє найбільш небезпечну ситуацію, коли людина, яка не має засобів захисту або не використовує їх, знаходиться у небез­печній зоні. При варіанті II небезпека існує лише у місці суміщення

зон 1 та 2. Оскільки людина в такому місці знаходиться, як правило, короткочасно (спостереження, огляд, невеликий ремонт тощо), то під небезпечним впливом вона може опинитись лише в цей період. У варі­анті Ш небезпека виникає тільки у випадку порушення засобів захисту 3. Повну безпеку, вірніше сказати, прийнятний рівень ймовірності про­яву небезпеки, гарантує лише IV варіант. Наприклад, дистанційне керування технологічним процесом.

Таким чином, найбільш небезпечна ситуація для людини виникає за таких умов:

♦ небезпека реально існує;

♦ людина знаходиться в зоні дії небезпеки;

♦ людина не має достатніх засобів захисту, не використовує їх або
ці засоби неефективні.

Виникнення небезпечних ситуацій, щоможуть привести до нещасно­го випадку, так само як і несприятливих умов праці, що ведуть до вини­кнення профзахворювань, зумовлюється тим, що порушується взаємо­дія між людиною і об'єктивним виробничим середовищем. Причиною такого порушення може стати недостатня кваліфікація, невідповідність обладнання або матеріалів чиневірна організація виробничого процесу. Як наслідок робітник витрачає надмірнізусилля для виконання роботи або ж його можливості використовуються не в повній мірі. Іншою при­чиною може стати те, що об'єктивні елементи системи (наприклад, машини) можуть втратити надійність. В результаті умови праці стають небезпечними, виникає загроза аварійних ситуацій, нещасних випадків, професійних захворювань, зменшення продуктивності праці.

Ще до початку будь-яких робіт повинні бути визначені загальні вимоги охорони праці і поділена відповідальність за її забезпечення. Конкретні вимоги охорони праці повинні формулюватись таким чином, щоб їх ефективність піддавалась відповідній оцінці.

Успішна профілактика виробничого травматизму та професійної захворюваності можлива лише за умови ретельного вивчення причин їх виникнення. Для полегшення цього завдання прийнято поділяти причини виробничого травматизму і професійної захворюваності на наступні основні групи: організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні, психофізіологічні.

Організаційні причини:відсутність або неякісне проведення навчан­ня з питань охорони праці; відсутність контролю; порушення вимог інструкцій, правил, норм, стандартів; невиконання заходів щодо охорони праці; порушення технологічних регламентів, правил експлуатації устат­кування, транспортних засобів, інструменту; порушення норм іправил

иланово-попереджувального ремонту устаткування; недостатній техніч­ний нагляд за небезпечними роботами; використання устаткування, механізмів та інструменту не за призначенням.

Технічні причини:невідповідність вимогам безпеки або несправ­ність виробничого устаткування, механізмів, інструменту; недоскона­лість технологічних процесів; конструктивні недоліки устаткування, недосконалість або відсутність захисних загороджень, запобіжних пристроїв, засобів сигналізації та блокування.

Санітарно-гігієнічні причини:підвищений вміст у повітрі робочих зон шкідливих речовин; недостатнє чи нераціональне освітлення; підвищені рівні шуму, вібрації, інфра- та ультразвуку; незадовільні мікрокліматичні умови; наявність різноманітних випромінювань вище допустимих значень; порушення правил особистої гігієни тощо.

Психофізіологічні причини:помилкові дії внаслідок втоми праців­ника через надмірну важкість і напруженість роботи; монотонність праці; хворобливий стан працівника; необережність; невідповідність психофізіологічних чи антропометричних даних працівника викори­стовуваній техніці чи виконуваній роботі.

Діаграма (рис. 1.4) показує, що основні причини нещасних випадків та аварій на виробництві в Україні - організаційні, вони значно пере­вищують технічні та психофізіологічні. Санітарно-гігієнічні причини як правило призводять до професійних захворювань.

Основні заходи щодо попередження та усунення причин виробни­чого травматизму і професійної захворюваності поділяються на тех­нічні та організаційні.

До технічних заходівналежать заходи з виробничої санітарії, виробничої та пожежної безпеки.

Заходи з виробничої санітарії передбачають створення комфортно­го мікроклімату шляхом влаштування відповідних систем опалення, вентиляції, кондиціювання повітря; теплоізоляцію конструкцій буді­вель та технологічного устаткування; заміну шкідливих речовин та матеріалів нешкідливими; забезпечення оптимальної концентрації аероіонів; герметизацію шкідливих процесів; зниження рівнів шуму, інфразвуку, ультразвуку, вібрації, електромагнітних та електростатич­них полів, іонізуючого випромінювання; влаштування раціонального освітлення; забезпечення необхідного режиму праці та відпочинку, санітарного та побутового обслуговування.

До заходів з виробничої безпеки належать: розроблення та впрова­дження безпечного устаткування; механізація та автоматизація техно­логічних процесів; використання запобіжних пристосувань, автома-

Смертельні випадки

Групові нещасні випадки

Організаційні 72%

Рис. 1.4. Основні причини смертельних групових нещасних випадк.в варій на виробництві в Україні за 2004 р.

Пічнихблокувальних засобів; правильне та зручне розташування органів керування устаткуванням; розроблення та впровадження систем автоматичного регулювання, контролю та керування техноло­гічними процесами; запровадження принципово нових нешкідливих та безпечних технологічних процесів.

До заходів з пожежної безпеки належать: запровадження системи попередження пожеж та системи протипожежного захисту.

До організаційнихзаходів належать: правильна організація роботи, навчання, контролю та нагляду з охорони праці; дотримання трудового законодавства, нормативно-правових актів з охорони праці; впрова­дження безпечних методів та наукової організації праці; проведення оглядів, лекційної та наочної агітації і пропаганди з питань охорони праці; організація планово-попереджувального ремонту устаткування, обладнання, технічних систем.

1.2.3. Ризик як оцінка небезпеки

Основним питанням теорії і практики охорони праці є питання підви­щення рівня безпеки. Порядок пріоритетів при розробці будь-якого про­екту потребує, щоб вже на перших стадіях розробки продукту або систе­ми у відповідний проект, наскільки це можливо, були включені елементи, що виключають небезпеку. На жаль, це не завжди можливо. Якщо вия­влену небезпеку неможливо виключити повністю, необхідно знизити ймовірність її появи до припустимого рівня шляхом вибору відповідного рішення. Досягти цієї мети можна кількома шляхами. Це може бути повна або часткова відмова від робіт, операцій та систем, які мають висо­кий ступінь небезпеки; заміна небезпечних операцій іншими — менш небезпечними; удосконалення систем та об'єктів або застосування тех­нічних чи організаційних заходів, наведених вище.

Кожен із зазначених напрямів має свої переваги і недоліки, і тому часто заздалегідь важко сказати, який з них кращий. Як правило, для підвищен­ня рівня безпеки завжди використовується комплекс цих заходів та засо­бів. Для того щоб надати перевагу конкретним заходам та засобам або пев­ному їх комплексу, необхідно мати кількісну оцінку безпеки чи небезпеки. Такою кількісною оцінкою небезпеки є ризик. Згідно ДСТУ 2293-99 ризик - це імовірність заподіяння шкоди з урахуванням ЇЇ тяжкості.

Поняття ризику є одним з ключових в охороні праці, тому дуже важливо знати його значення і вміло використовувати. Зараз існує і використовується кілька його трактувань або значень. Ми, не замис­люючись, говоримо такі фрази: «Ця робота пов'язана з ризиком»,

«Якщо працівник використовує несправний інструмент, у нього є ризик зазнати травми», або: «Підприємець, що розпочав справу, ризикує на мільйон гривень». У кожному з цих випадків термін «ризик» має різне трактування. У першому випадку слово «ризик» є синонімом слова «небезпека»; у другому - під ризиком розуміється ймовірність появи несприятливої події, наприклад, травми, загибелі, аварії; а у третьому -потенційна шкода, яка може бути нанесена несприятливою подією. Ці трактування закріпились і використовуються в багатьох науках про ризики, в тому числі і в охороні праці.

При оцінці ризику як ймовірності появи несприятливої події ризик (К) визначається відношенням кількості подій з небажаними наслідками (п) до максимально можливої їх кількості (Щ за конкрет­ний період часу:

К = п/К

Наведена формула дозволяє розрахувати розміри загального та групового ризику. При оцінці загального ризику величина N визначає максимальну кількість усіх подій, а при оцінці групового ризику -максимальну кількість подій у конкретній групі, що вибрана із загаль­ної кількості за певною ознакою. Зокрема, в групу можуть входити люди, що належать до однієї професії, віку, статі; групу можуть скла­дати також транспортні засоби одного типу; один клас суб'єктів госпо­дарської діяльності тощо. Ризик у всіх цих випадках є безрозмірною

величиною.

Характерним прикладом визначення загального та групового ризи­ку може служити розрахунок числового значення виробничого травма­тизму. Виробничий ризик - це ймовірність ушкодження здоров'я пра­цівника під час виконання ним трудових обов'язків. В табл. 1.1 наведе­ні дані виробничого травматизму за видами економічної діяльності в Україні та в цілому по країні за 1999 рік. З таблиці видно, що ризик отримати травму на виробництві в цілому по Україні у 1999 р. складав З • 10 ³. При цьому найбільшим виробничий ризик був у добувній про­мисловості 35 ■ Ю"³, в будівництві він складав 2,7 • 1(Н, в обробній про­мисловості та сільському господарстві - 2,2 ■ їв"³, а найменшим він був у сферах торгівлі, освіти, охорони здоров'я - (0,6...0,5) ■ 10~³. Дещо іншим чином виглядає ризик гибелі на виробництві. З наведеної табли­ці видно, що ризик загибелі зайнятих у рибному господарстві майже такий як і в добувній промисловості 42,6 • 10~⁵ та 45,5 • 10'⁵ відповідно, у будівництві - 18,7 • Ю"⁵, на транспорті - 9,1 • 10~⁵ тощо.

Таблиця 1.1 Рівень виробничого травматизму в Україні за 1999 р.

На відміну від оцінки виробничого ризику при оцінці професійно­го ризику враховується тяжкість наслідків (показники стану здоров'я і втрати працездатності працівників), тобто шкода. Згідно гігієнічної класифікації праці професійний ризик - це величина ймовірності порушення (ушкодження) здоров'я з урахуванням тяжкості наслідків у результаті несприятливого впливу факторів виробничого середови-Ща і трудового процесу.

При оцінці ризику як потенційної шкоди, яка може бути нанесена несприятливою подією, ризик визначається як добуток імовірності (п/Щ несприятливої події на шкоду (п), який вона може принести:

К = (п/ТС) • В.

Оскільки імовірність величина безрозмірна, виходить, що одиниця вимірювання ризику і потенційної шкоди повинна бути однією і тією ж. Найчастіше ризик вимірюється тією ж величиною що й уражаючий чинник (НШВФ) небажаної події. Наприклад, для персоналу АЕС і населення, що проживає на оточуючій території, уражаючим чинни­ком буде радіаційний вплив (опромінення), а одиницею його вимірю­вання - зиверт.

Яким повинен бути ризик? Чи можуть бути цифри, що визначають в тому чи іншому випадку допустимий ризик менше і що для цього необхідно зробити? У світовій практиці прийнято користуватися прин­ципом АЬАКА (Аз Ьош Аз КеазопаЬіу АсЬіеч'аЬіе): «Будь-який ризик повинен бути знижений настільки, наскільки це є практично досяжним або ж до рівня, який є настільки низьким, наскільки це

Читайте також:

1. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
2. V. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях
3. V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
4. V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
5. V. Завдання.
6. VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
7. VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
8. VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
9. VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
10. VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
11. VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
12. VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Переглядів: 3055