МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Засади виявлення злочинівЗасоби та пошукові процедури, які застосовуються у процесі виявлення злочинів, вивчаються в курсі криміналістики та опе-ративно-розшукової діяльності. Висвітлення цих питань у курсі правоохоронної діяльності полягає у дослідженні організаційних і моральних засад виявлення злочинів. Органи, які здійснюють виявлення злочинів, орієнтовані на протидію та викриття протиправної діяльності. їхні завдання визначені в КПК, Законі України "Про оперативно-розшукову діяльність", інших законах, що формулюють правоохорон- Розділ III. Правоохоронні органи України Глава 4. Виявлення та розслідування злочинів
ну компетенцію з вказаних питань, а також відповідних настановах. Основні завдання органів, які уповноважені виявляти злочини, полягає у пошуку та документуванні протиправної діяльності окремих осіб та груп, у фіксації розвідувально-підривної діяльності спеціальних служб іноземних держав та організацій, припи^ ненні правопорушень, забезпеченні вимог кримінального судочинства, проведенні діяльності в інтересах безпеки суспільства і держави. Подібні завдання становлять предмет спеціальної правоохоронної діяльності (див. § 3 глави 1). Виявлення злочинів, як уже було сказано, є професійно ризикованою діяльністю. Особовий склад органів, що уповноважені її здійснювати, виконує при цьому певну оперативну професійну роль (функцію). Особливо вона стосується конкретної посадової особи, зокрема її місця у структурі органу, розподілу праці, інтенсивності та послідовності виконання певних оперативних та слідчих дій, виконання процесуальних документів, стилю взаємодії з учасниками розслідування тощо. В основі цієї ролі мають бути такі моральні засади, як правдивість, чесність, відданість інтересам справи та інші. Приниження ролі моральних засад призводить, як правило, до несумлінного виконання своїх обов'язків, неадекватного професійного волевиявлення, перетворення оперативно-розшукової діяльності на джерело суспільної небезбеки. Оперативний працівник, який протистоїть злочинові, має бути, по-перше, активним суб'єктом діяльності, а по-друге, -культивувати особисту готовність (установку) до виконання виключно правомірних службових завдань. Він має вміло використовувати спеціальні знання та досвід, дистанціюватися від позаслужбового впливу і таким чином забезпечувати ґрунтовність та об'єктивність службових рішень. Готовність до виконання своїх завдань полягає в постійному засвоєнні нових знань і створенні способу їх оновлення, психологічній адаптації до негативних факторів, негативної інформації (психологічному імунітетові), вмінні працювати в умовах посилення демократичних засад правосуддя та більш чутливому ставленні учасників кримінального процесу до примусу та проявам насильства. Органи, що уповноважені виявляти та протидіяти злочинам, чітко визначені в законодавстві, про що йшлося при висвітленні поняття спеціальної правоохоронної діяльності. До них, зокрема, належать: — органи кримінальної та спеціальної міліції;
—спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю; —оперативно-розшукові підрозділи Державної автомобільної інспекції; —органи служби безпеки (розвідка, контррозвідка, військова контррозвідка); підрозділи захисту національної державності, боротьби з корупцією та організованою злочинною діяльністю, оперативно-технічні підрозділи, підрозділи з оперативного документування; —підрозділи з оперативно-розшукової роботи прикордонних військ; —підрозділи оперативного забезпечення охорони Державної служби охорони; —оперативні підрозділи податкової міліції; — оперативні підрозділи Державного департаменту з питань Цей перелік уповноважених органів вичерпний. їх діяльність за своїм характером є оперативно-розшуковою, спрямованою на отримання доказів про злочинну подію, особу злочинця (підозрюваного або винного), інших обставин справи, що становлять предмет доказування у кримінальній справі. Важливе завдання виявлення злочину — його повне розкриття, тобто здійснення комплексу заходів щодо повного встановлення події злочину, викриття осіб, винних у його вчиненні. Розкриття злочину, яке за часом встановлення істини може бути досить тривалим процесом, як поняття має кілька аспектів. По-перше, розкриття попереднє (оперативне), що включає з'ясування обставин події злочину, встановлення та викриття особи (осіб), яка його вчинила (вчинили), а також обставин, що характеризують ступінь та характер її вини. По-друге, процесуальне розкриття передбачає з'ясування всіх без винятку обставин, що становлять предмет доказування у кримінальній справі. Остаточним же рішенням з цього приводу є звичайно рішення суду, виправдувальний чи обвинувальний вирок у кримінальній справі. Важливим моментом у виявленні злочину є факт реєстрації заяви, повідомлення чи інформації про вчинення дії, що має ознаки злочину. Процедура реєстрації передбачена спеціальним актом, за яким чергова частина органу внутрішніх справ має зафіксувати їх та видати заявникові або ініціатору спеціальний номер реєстрації. Цей номер ідентифікує реєстрацію кримінальної справи. З цього приводу в оперативному підрозділі органу, Розділ НІ. Правоохоронні органи України Глава 4. Виявлення та розслідування злочинів
який реєструє заяву, повідомлення чи інформацію, разом із кримінальною справою ведеться оперативно-розшукова справа, в якій зосереджуються конфіденційні матеріали з виявлення злочину. Розкриття злочину значною мірою залежить від організації роботи на початковій стадії виявлення злочину - взаємодії оперативних підрозділів із слідчими під час проведення огляду місця події, встановлення кола причетних до події осіб, розробки оперативно-слідчих версій. У порядку виконання цієї діяльності оперативні підрозділи вказаних органів можуть здійснювати: а) контрольно-перевірочні, б) спостережно-перевірочні і в) тактичні акції. Ці дії та акції можуть мати як закритий (конфіденційний), так і відкритий характер. Так, опитування громадян оперативні працівники можуть проводити лише за згодою опитуваних осіб, використовуючи їх добровільну допомогу; на засадах добровільності встановлюється співробітництво з особами, проводиться робота з виявлення характерних обставин за допомогою гласних і негласних штатних працівників. Ініціюючи розкриття злочину, оперативні працівники отримують від юридичних та фізичних осіб безплатно або за винагороду інформацію про підготовлені або вчинені злочини, відвідують житлові та інші приміщення за згодою їхніх власників або мешканців для з'ясування обставин вчиненого або підготовлюва-ного злочину, збирають відомості про протиправну діяльність підозрюваних осіб, одержують розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом таємного проникнення працівника до приміщення, транспортних засобів, на земельні ділянки. У процесі розкриття злочинів беруть до уваги криміногенну та іншу соціальну або психологічну інформацію, будують типові або індивідуальні версії про подію злочину, особу злочинця.. Активній розробці версій вчиненого злочину можуть допомогти відбір телеграфно-поштових відправлень, негласне виявлення та фіксація слідів тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи отримання інформації з каналів зв'язку, застосовування різних технічних засобів зняття інформації. Уповноважений орган, що здійснює виявлення злочину, повинен мати юридичні підстави для проникнення до житла, накладення арешту на кореспонденцію, проведення виїмки, зняття інформації з каналів зв'язку, якими можуть бути лише рішення суду. Ефективними при виявленні та розкритті злочинів є заходи щодо витребування, збору та узагальнення господарських та бух- галтерських документів, а також даних, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя тих осіб, які є підозрюваними у підготовці або вчиненні злочину, вивчення джерел та розмірів їхніх доходів порівняно із тими доходами, які ці особи задекларували. При цьому оперативні працівники разом із громадянами, які допомогають їм на громадських засадах, можуть проводити контрольні закупівлі товарів, перевіряти фінансово-господарську діяльність підприємств,, установ, організацій та окремих осіб. Для викриття протиправної господарської діяльності оперативні підрозділи можуть створювати конспіративні підприємства та організації, шифрувати відомчу належність працівників, приміщень, транспортних засобів своїх підрозділів. Більше того, для отримання потрібної інформації компетентні органи проводять операції з проникнення в злочинну групу негласного працівника із збереженням у таємниці достовірних даних щодо його особи. При цьому на дії таких працівників поширюється звільнення від відповідальності1. Ці акції межують із застосуванням засобів фізичного впливу, спеціальних засобів та вогнепальної зброї. Уповноважені органи повинні діяти на підставах і в порядку, встановлених законами про міліцію, Службу національної безпеки, Прикордонні війська, Управління охорони вищих посадових осіб України. Нагляд за діяльністю органів, що уповноважені виявляти злочини, здійснює прокуратура. Питання для самоконтролю 1. У чому полягає виявлення злочинів? 2. Назвіть органи, які уповноважені виявляти злочини. З- Дайте загальну характеристику компетенції органів з питань виявлення злочинів. 4. Якими нормативно-правовими актами регламентується діяльність зазначених органів? Юридичним підґрунтям проведення спеціальних акцій із захоплення Розділ III. Правоохоронні органи України Глава 4. Виявлення та розслідування злочинів
§ 3. Засади розслідування злочинів Процес розслідування є предметом курсу кримінально-процесуального права та криміналістики. В полі зору предмета нашого курсу перебувають лише засади діяльності з розслідування злочинів уповноважених органів. Органами, уповноваженими проводити розслідування злочинів, є органи слідства, органи дізнання та прокуратура. Органи слідства за законодавством уповноважені проводити досудове слідство у кримінальних справах. Посадовими особами, які конкретно і безпосередньо виконують цю функцію, є слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ, а у справах про державні злочині — слідчі органів безпеки. У справах про економічні злочини (приховування валютної виручки, ухилення від сплати податків, фіктивне банкрутство тощо) розслідують злочини слідчі податкової міліції. Незалежно від відомчої належності слідчі органи керуються єдиним кримінально-процесуальним законодавством, мають однакові повноваження, єдиний процесуальний статус. Під час розслідування конкретної кримінальної справи їхні вказівки для інших учасників розслідування мають однакову юридичну силу. У кожному випадку виявлення ознак злочину слідчий зобов'язаний порушити кримінальну справу, організувати розкриття злочину, встановити винних осіб, захистити права та законні інтереси осіб, вжити заходів щодо усунення причин та умов вчинення злочину, відшкодування заподіяної шкоди. Для реалізації цих завдань слідчі органи наділені широкими повноваженнями Вони приймають рішення з питань організації розслідування кримінальних справ як процесуально незалежні особи, доручають органам дізнання провадження розшукових та слідчих дій, вимагають від оперативних підрозділів активної участі у розкритті злочину. Слідчий не може виконувати водночас завдання, які суперечать суті правоохоронної діяльності. Так, він не може брати участі у розслідуванні справи, якщо є потерпілим, свідком, цивільним позивачем або цивільним відповідачем; якщо він брав участь у цій справі як спеціаліст, експерт, перекладач або якщо його родичі заінтересовані у результатах розслідування справи тощо. За наявності цих обставин слідчий повинен заявити прокуророві або безпосередньому керівникові самовідвід. Досудове слідство полягає у діяльності слідчих органів (слідчого) з пошуку, перевірки, дослідження, оцінки, використання встановлених фактів та доказів для захисту прав та законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій. Досудове слідство створює умови для належного розгляду та вирішення кримінальних справ у суді. Воно має сприяти таким чином здійсненню правосуддя. Помилки досудового слідства можуть спричинити судові помилки, тому матеріали досудового слідства підлягають ретельній і незалежній оцінці в суді. Термін досудового слідства становить два місяці з моменту порушення кримінальної справи. За цей період слідчий встановлює наявність або відсутність складу злочину; він має обгрунтувати та довести предмет доказування, встановити (разом з оперативними підрозділами) особу, яка вчинила злочин, скласти обвинувальний висновок та направити матеріали справи прокуророві для їх затвердження та передачі до суду. Слідчий приймає також рішення про застосування примусових заходів медичного характеру, про закриття або зупинення провадження у справі. Термін досудового слідства може бути продовжений до трьох місяців (районним, міським або прирівняним до них прокурором), а в особливо складних справах — до шести місяців (прокурором Автономної Республіки Крим, прокурором області, міста Києва, військовим прокурором округу або їх заступниками). На більший термін досудове слідство може продовжити Генеральний прокурор України або його заступники у виняткових випадках. Органи дізнання вказані у ст. 101 КПК. Серед них: • міліція (виконує найбільший обсяг робіт з провадження дізнання); • податкова міліція (у справах про ухилення від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також у справах про приховування валютної виручки); • органи безпеки (у справах, віднесених законом до їх відання); • командири військових частин, з'єднань, начальники військових установ (у справах, про всі злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені робітниками і службовцями Збройних Сил України у зв'язку з виконанням службових обов'язків або в розташуванні частини, з'єднання, установи); • митні органи (у справах про контрабанду); • '* начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових профілакторіїв і виховно-трудових профі-
244__________________________ Розділ III. Правоохоронні органи України лакторіїв (у справах про злочини, що порушують встановлений порядок несення служби, вчинені працівниками цих установ, а також у справах про злочини, вчинені в розташуванні зазначених установ); • органи державного пожежного нагляду (у справах про пожежі і порушення протипожежних правил); • органи охорони державного кордону (у справах про пору^ іііення державного кордону); • капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні. Безумовно, для всіх перелічених органів провадження дізнання не є основним видом діяльності. Ці органи розслідують злочини: лише у випадках, коли це є продовженням їх основної діяльності, тобто виконанням тих основних обов'язків, які визначені у законодавстві. Особливості компетенції органів міліції, органів служби безпеки, митних органів та органів охорони державного кордону як органів дізнання полягають у тому, що вони можуть поєднувати провадення як процесуальних, так і оперативно-розшукових дій, узгодуючи ці обидва напрями для виконання одного із завдань правоохоронної діяльності — боротьби зі злочинністю. Дізнання та досудове слідство співвідносяться як певні етапи розслідування кримінальних справ. Вони мають деякі спільні риси. Уповноважені органи на обох етапах займаються розкриттям злочинів, викриттям або розшуком винних у вчиненні злочину осіб, а також діяльністю із запобігання злочинам; вирішуються типові процесуальні завдання, хоч і за різних категорій злочинів; загальним є предмет доказування; суб'єкти правоохоронної діяльності мають застосовувати однакові кримінально-прбцесуальні норми, правові наслідки для учасників розслідування як при дізнанні, так і при попередньому слідстві мають однакову силу. Діяльність органів дізнання полягає у прийнятті, реєстрації, розгляді та перевірці заяв і повідомлень про злочини. Вони приймають рішення щодо порушення кримінальних справ за наявності ознак злочину й проваджують дізнання у справах про тяжкі злочини та злочини, які не є тяжкими; готують матеріали у протокольній формі, а також виконують окремі доручення слідчих. Дізнання у справах про злочини, що не є тяжкими або особливо тяжкими првадиться у строк не більше десяти днів, починаючи з моменту встановлення особи, яка його вчинила. Глава 4. Виявлення та розслідування злочинів 245 Якщо таку особу не встановлено, дізнання зупиняється. Проте органи дізнання вживають заходів до встановлення такої особи. У справах про тяжкий або особливо тяжкий злочин дізнання проводиться у строк не більше десяти днів з моменту порушення справи. Дізнання у справах, у яких здійснюється провадження за протокольною формою досудової підготовки матеріалів, зменшує навантаження на слідчі органи, дає їм можливість зосередитись на розслідуванні небезпечних резонансних злочинах. Даний вид провадження відомий у кримінально-процесуальному праві як протокольна форма (див. гл. 35 КПК). Основним органом, який проводить дізнання у більшій кількості категорій справ, є міліція. Міліція — складова частина органів внутрішніх справ України (див. главу 5 розділу III цього посібника). У складі міліції за функціональним розподілом існують кримінальна міліція, міліція громадської безпеки, державна автомобільна інспекція та податкова міліція. Серед основних обов'язків зазначених органів важливе місце посідає провадження у кримінальних справах. Прокурор у межах своєї компетенції (про компетенцію прокурора див. главу 1 розділу III) може брати участь у проведенні дізнання та досудового слідства. У разі потреби він може особисто проводити попереднє слідство або окремі слідчі дії у будь-якій справі, Він може підключитися до розслідування злочину на будь-якій стадії, давати вказівки слідчому, вимагати їх виконання. Вказівки прокурорам питань здійснення нагляду за виконанням законів органами дізнання і попереднього слідства є обов'язковими для них. При оскарженні слідчим отриманих вказівок вищестоящому прокуророві не може зупинити їх виконання, за винятком незгоди слідчого з найістотніших питань розслідування, а саме: з притягнення конкретної особи (групи осіб) як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину, про обсяг обвинувачення, направлення справи для віддання обвинуваченого до суДу, а також про закриття справи. У таких випадках передбачено окремі процедури скасування вказівок прокурора вищестоящим прокурором або передачі кримінальної справи для розслідування іншому слідчому. Якщо ж прокурор розслідує кримінальну справу особисто, то на нього поширюються вимоги, властиві слідчим органам. ї, Суд виконує функцію правосуддя (див. глави 1 та 2 розділу ІІ). Суд (суддя) розглядає справу з додержанням усіх принципів правосуддя, тобто всебічно, повно, об'єктивно досліджує Розділ 1] . Правоохоронні органи України
всі обставини справи, встановлює об'єктивну істину, вживає заходів щодо захисту прав та законних інтересів громадян, а також юридичних осіб, усуває причини та умови вчинення злочину тощо. При цьому під час розгляду кримінальної справи суд не пов'язаний висновками органів, які здійснювали виявлення та розслідування злочинів. Судовий розгляд справи відбувається на законних підставах, за внутрішнім переконанням судді, основаному на всебічному, повному й об'єктивному розглядові обставин справи, їх системному зіставленні та сукупності, за умови виключення зовнішнього впливу на результати розгляду кримінальної справи. При вирішенні питання по суті у протокольній процедурі до-судової підготовки матеріалів прокурор порушує кримінальну справу та формулює висновок щодо обвинувачення особи, яка стала перед судом (гл. 35 КПК). Розглянувши при цьому матеріали, надані органом дізнання, складає обвинувальний висновок та направляє справу до суду або повертає матеріали для провадження досудового слідства. В разі відсутності підстав прокурор приймає рішення про відмову в порушенні кримінальної справи. Питання для самоконтролю 1. Дайте загальну характеристику організації розслідування злочинів. 2. Якими є особливості розслідування кримінальних справ органами дізнання та органами слідства? 3. Чи може прокурор проводити розслідування кримінальних справ? 4. Назвіть органи дізнання та слідства.
Розділ IV Читайте також:
|
||||||||
|